Ухвала суду № 73835847, 27.04.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 квітня 2018 рокусправа № 804/8826/17 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Кругового О.О. Шлай А.В.

перевіривши на відповідність нормам Кодексу адміністративного судочинства України матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 січня 2018 року про повернення без розгляду заяви про забезпечення позову

по адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови Верховної Ради України Парубій Андрія Володимировича, Верховної Ради України, Прем`єр-Міністра України Гройсман Володимира Борисовича, Кабінету Міністрів України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Секретаріату Верховної Ради України, третя особа: Регіональний представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Дніпропетровській області Кокшарова Тетяна Анатоліївна

про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідачів Голови Верховної Ради України Парубій А.В., Верховної Ради України, Прем`єр-Міністра України Гройсман В.Б., Кабінету Міністрів України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Секретаріату Верховної Ради України, третя особа: Регіональний представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Дніпропетровській області Кокшарова Т.А. про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 січня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Голови Верховної Ради України Парубій А.В., Верховної Ради України, Прем`єр-Міністра України Гройсман В.Б., Кабінету Міністрів України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Секретаріату Верховної Ради України, третя особа: Регіональний представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Дніпропетровській області Кокшарова Т.А. про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишений без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 січня 2018 року заява ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, 29 січня 2018 року засобами електронного зв'язку позивач ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, було встановлено, що зазначену апеляційну скаргу було подано з порушенням вимог закону, що полягають в наступному.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи, апеляційну скаргу було подано з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, тобто, після закінчення строків апеляційного оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 січня 2018 року, а також з порушенням вимог частини 1 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, апеляційна скарга скаржника ОСОБА_1 має бути подана до суду у письмовій формі та містити підпис скаржника; з порушенням вимог пункту 3 частини 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: скаржником ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України); з порушенням вимог пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, скаржником ОСОБА_1 до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору або документ в підтвердження звільнення скаржника ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом; з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України через те, що скаржником ОСОБА_1 до апеляційної скарги не додано копії апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи; з порушенням вимог пункту 4 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, адже, скаржником ОСОБА_1 до апеляційної скарги не додано докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності, а також скаржником ОСОБА_1 апеляційна скарга подана одночасно на два процесуальних рішення - ухвалу про повернення позовної заяви та ухвалу про повернення без розгляду клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 січня 2018 року про повернення без розгляду клопотання про забезпечення позову залишена без руху, у зв'язку з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, тобто, після закінчення строків апеляційного оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 січня 2018 року, а також не відповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України та скаржнику ОСОБА_1 надано строк на їх виправлення протягом десяти днів включно з моменту отримання копії ухвали судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: скаржнику ОСОБА_1 пропонувалось протягом десяти днів включно з моменту отримання копії ухвали судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху надати суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 січня 2018 року із зазначенням поважних підстав для поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 січня 2018 року з наданням відповідних доказів, подати до суду апеляційної інстанції виправлену апеляційну скарги у письмовій формі та підписану скаржником ОСОБА_1 та вказати реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), надати суду апеляційної інстанції копії апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи та докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, а також надати суду апеляційної інстанції документ на підтвердження сплати судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом (клопотання скаржника ОСОБА_1 про звільнення скаржника ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом, в порядку ст. 8 Закону України «Про судовий збір», в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, враховуючи скрутне матеріальне становище скаржника ОСОБА_1 суддею не задоволено).

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, копія ухвали судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху отримана особисто скаржником ОСОБА_1 - 21 квітня 2018 року, про що свідчить поштове повідомлення в матеріалах адміністративної справи, однак ухвала судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2018 року скаржником ОСОБА_1 не виконана, зазначені недоліки скаржником ОСОБА_1 не усунені.

Разом з тим, 25 квітня 2018 року засобами електронного зв'язку від скаржника ОСОБА_1 на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 на усунення, на думку скаржника ОСОБА_1, недоліків апеляційної скарги.

Однак, в порушення вимог частини 1 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржником ОСОБА_1 взагалі не надано виправленої апеляційної скарги на окремий процесуальний документ - ухвалу про повернення без розгляду клопотання про забезпечення позову, яка б містила підпис скаржника; в порушення вимог пункту 3 частини 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржником ОСОБА_1 не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України); в порушення вимог пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржником ОСОБА_1 повторно не додано документ про сплату судового збору або документ в підтвердження звільнення скаржника ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом; в порушення вимог пункту 2 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржником ОСОБА_1 знов не додано копії апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи; в порушення вимог пункту 4 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржником ОСОБА_1 повторно не додано докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, скаржник ОСОБА_1 в заяві повторно зазначає про неможливість сплатити судовий збір, не вказуючи жодних на то підстав та надаючи в підтвердження неможливості сплатити судовий збір - Екологічний висновок Департаменту екології та природних ресурсів для здійснення природоохоронного заходу в 2017 році.

Розглянувши повторно клопотання скаржника ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та дослідивши Екологічний висновок Департаменту екології та природних ресурсів для здійснення природоохоронного заходу в 2017 році, наданий в підтвердження неможливості сплатити судовий збір, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Приписами частин 1, 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд апеляційної інстанції повторно вказує, що питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 статті 8 Закону України 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги.

Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Також, виключний перелік заяв та клопотань, за подання яких не справляється судовий збір, встановлений частиною 2 статті 3 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги.

Статтею 5 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, також встановлено перелік категорій осіб, які звільняються від сплати судового збору. Зазначені переліки є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

З огляду на викладене, повторно зазначаємо, що скаржник ОСОБА_1 не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору та повинен сплачувати судовий збір.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

Також, вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що у відповідності до висновків викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі», сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні та чи мала "розгляд судом". Враховуючи ці чинники, далі суд має визначити, чи становила вимога сплати збору, зокрема за обставин цієї конкретної справи, обмеження, яке завдало шкоди самій суті права заявника на доступ до суду (п. 60, 61).

Також, суд у пунктах 62, 66 та 67 вказаного рішення дійшов висновку, що судовий збір у розмірі середнього річного заробітку в країні є значним та надмірним, що становить непропорційне обмеження права доступу до суду.

Вказані висновки Європейського суду з прав людини кореспондуються з положеннями статті 8 КАС України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства в Україні, а саме, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Так, згідно приписів вказаної статті, усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов'язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору, незалежно від того є вони платниками податків чи суб'єктами владних повноважень.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Застосовуючи вказані положення Кодексу адміністративного судочинства України та висновки Європейського суду з прав людини до конкретних обставин справи, зазначаю, що сума судового збору, яка підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги складає 1762 грн., що не перевищує одного розміру мінімальної заробітної плати, а отже не є значною та надмірною, а також не становить непропорційного обмеження права доступу до суду.

Втім, стаття 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.

Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, податкова декларація про доходи, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.

При цьому, скаржник має довести існування фінансових труднощів.

До того ж, звертаємо увагу скаржника ОСОБА_1 на тому, що вказані обставини вже були досліджені судом апеляційної інстанції в ухвалі від 05 березня 2018 року, яким надано оцінку та наведено обґрунтування їх неприйняття судом апеляційної інстанції.

Водночас, скаржником повторно не вказано жодних підстав для звільнення від сплати судового збору, а також повторно не надано суду апеляційної інстанції жодних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як на підставу для звільнення від сплати судового збору.

Натомість, суду апеляційної інстанції взагалі не зрозуміло для чого, скаржником ОСОБА_1 в підтвердження неможливості сплатити судовий збір надано Екологічний висновок Департаменту екології та природних ресурсів для здійснення природоохоронного заходу в 2017 році, з якого суду неможливо встановити майновий стан скаржника ОСОБА_1

Отже, доводи скаржника ОСОБА_1 не свідчать про неможливість сплатити судовий збір і не є підставою для звільнення від сплати суму судового збору.

Аналіз такого врегулювання та судової практики дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

З урахуванням вимог статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у статті 8 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, з власної ініціативи.

Оскільки скаржником не вказано жодних підстав для звільнення від сплати судового збору, а також не надано суду апеляційної інстанції жодних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, клопотання задоволенню не підлягає.

Що стосується порушення скаржником ОСОБА_1 вимог частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема те, що скаржником ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, тобто, після закінчення строків апеляційного оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 січня 2018 року, жодних клопотань про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 січня 2018 року в заяві, яка надійшла на адресу суду апеляційної інстанції 25 квітня 2018 року, скаржником ОСОБА_1 заявлено не було, як і не було зазначено жодних поважних підстав для поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 січня 2018 року з наданням відповідних доказів, з чого вбачається наступне.

02 січня 2018 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу.

З огляду на вказане, відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, останнім днем строку подання апеляційної скарги було 17 січня 2018 року включно.

В той же час, апеляційна скарга скаржника ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 січня 2018 року до суду першої інстанції подана 29 січня 2018 року, про що свідчить реєстраційний штамп вхідної кореспонденції Дніпропетровського окружного адміністративного суду, тобто з дванадцятиденним пропуском строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення.

Більш того, відповідно до дати, поставленої скаржником ОСОБА_1 на апеляційній скарзі, апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 січня 2018 року навіть виготовлена 29 січня 2018 року, тобто, поза межами п'ятнадцятиденного строку, встановленого чинним законодавством України на час подання апеляційної скарги.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Приписами статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено порядок та строки апеляційного оскарження.

Дотримання вимог вказаної норми процесуального права є обов'язком для всіх учасників адміністративного процесу.

Твердження скаржника ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що копія оскаржуваної ним ухвали суду першої інстанції отримана 25 січня 2018 року, не відповідає дійсності, жодних доказів (поштовий штемпель на конверті, відомості інтернет-порталу Укрпошти, тощо) з приводу того, що копія оскаржуваної ухали суду першої інстанції отримана скаржником ОСОБА_1 саме 25 січня 2018 року, як зазначає в апеляційній скарзі сам скаржник ОСОБА_1 до апеляційної скарги суду апеляційної інстанції скаржником ОСОБА_1 надано не було.

До того ж, матеріалами адміністративної справи факт отримання скаржником ОСОБА_1 саме 25 січня 2018 року, як зазначає в апеляційній скарзі сама скаржник ОСОБА_1, копії ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 січня 2018 року також не підтверджується (поштове повідомлення, розписка, заява з відміткою про отримання, тощо).

Кодексом адміністративного судочинства України дотримання скаржником строку подачі апеляційної скарги визначено обов'язковою умовою при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження. Поновлення судом пропущеного строку можливо лише за наявності обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення передбачених Кодексом адміністративного судочинства дій.

Оскільки, скаржником ОСОБА_1 в апеляційній скарзі та в заяві, яка надійшла на адресу суду апеляційної інстанції 25 квітня 2018 року, повторно не заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та взагалі не було вказано жодної причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 січня 2018 року, суд апеляційної інстанції не в змозі оцінити, чи дійсно обставини було об'єктивно непереборними та таким, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, чи були пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного оскарження судового рішення.

При цьому, повторно наголошуємо на тому, що жодних належних та допустимих доказів неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законом строк, скаржником ОСОБА_1 суду апеляційної інстанції не надано.

Станом на 27 квітня 2018 року включно недоліки апеляційної скарги не усунуто.

Враховуючи наявність вказаних недоліків апеляційної скарги, зокрема, що апеляційна скарга з двадцятиденним пропуском строку процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, а клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції скаржником не ставилося, враховуючи відсутність жодних належних та допустимих доказів неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законом строк, станом на 27 квітня 2018 року включно, а також враховуючи те, що апеляційна скарга подана одночасно на два процесуальних рішення, те, що апеляційна скарга не підписана скаржником ОСОБА_1, не зазначення реєстраційного номера облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), відсутність копії апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи та не надання доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, а також відсутність документа про сплату судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом на підтвердження сплати судового збору станом на 27 квітня 2018 року включно, дана адміністративна справа не може бути розглянута Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 січня 2018 року у даній адміністративній справі подана до суду з порушенням вимог частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів вважає, що у відкритті апеляційного провадження має бути відмовлено.

Питання про відвід судді регламентується статтями 36-41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 299, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 січня 2018 року про повернення без розгляду заяви про забезпечення позову по адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови Верховної Ради України Парубій Андрія Володимировича, Верховної Ради України, Прем`єр-Міністра України Гройсман Володимира Борисовича, Кабінету Міністрів України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Секретаріату Верховної Ради України, третя особа: Регіональний представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Дніпропетровській області Кокшарова Тетяна Анатоліївна про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: А.В. Шлай