Постанова № 73835705, 16.04.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2018 рокусправа № 808/2066/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Чабаненко С.В.

судді: Шальєвої В.А. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 р. (суддя Татаринов Дмитро Вікторович ) по справі № 808/2066/17 за позовом Головного управління ДФС у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Запорізькій області звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь УК у Комунарському районі м. Запоріжжя (код одержувача 38025435 в ГУДКС України у Запорізькій області МФО 813015) податкового боргу: з податку на доходи з фізичних осіб в сумі 71 684,38 грн. (код платежу 11010500 на р/р 33119341700005); з військового збору в сумі 5 422,00 грн. (код платежу 11011000 на р/р 31110063700005).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за відповідачем обліковується податковий борг з податку на доходи з фізичних осіб в сумі 71 684,38 грн. та з військового збору в сумі 5 422,00 грн., який виник в результаті несплати відповідачем сум самостійно узгоджених податкових зобов'язань.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2017 адміністративний позов задоволений. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь Управління Казначейства у Комунарському районі м. Запоріжжя (код одержувача 38025435 в ГУДКС України у Запорізькій області МФО 813015) податковий борг: з податку на доходи з фізичних осіб в сумі 71 684,38 грн. (код платежу 11010500 на р/р 33119341700005); з військового збору в сумі 5 422,00 грн. (код платежу 11011000 на р/р 31110063700005).

В мотивувальній частині постанови судом зазначено, що оскільки позивачем не виконано вимоги пункту 179.7 статті 179 ПК України у встановлені законом строки, а саме не сплачені до бюджету суми податкових зобов'язань, самостійно задекларованих позивачем у податковій декларації про майновий стан і доходи вх.№1600011006 від 25 квітня 2016 року, відповідна заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку за зверненням суб'єкта владних повноважень відповідно до ст. ст. 20, 87, 95 ПК України.

В апеляційній скарзі на постанову суду відповідач стверджує, що розмір визначеного ним у податковій декларації про майновий стан і доходи вх.№1600011006 від 25 квітня 2016 року податкового зобов'язання не відповідає положенню ст. 174 ПК України, а тому такий документ, що заповнений з порушенням податкового законодавства, не вважається податковою декларацією. За твердженням апелянта, суд не врахував його пояснення з приводу того, що податкова декларація про майновий стан і доходи ним подавалася у зв'язку зі спадкуванням. Відповідно до чинного законодавства України при спадкуванні власник оподатковується за нульовою ставкою, отже у відповідача не виникло обов'язку сплачувати заявлений позивачем податковий борг. Крім того, ним неодноразово подавалися уточнюючі декларації про майновий стан і доходи, які безпідставно не прийняті відповідачем. Таким чином, позивач вважає, що оскільки податкове зобов'язання ним задеклароване помилково, то обов'язок сплати такого зобов'язання не виник. Рішення суду відповідач вважає незаконним та просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

В судовому засіданні відповідачем підтримані доводи апеляційної скарги та надані аналогічні пояснення.

Представником позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечені та зазначено, що на час вирішення даного спору в суді першої інстанції згідно інтегрованої картки відповідача загальна сума податкового боргу з податку на доходи з фізичних осіб складала 71 684,38 грн., та з військового збору - 5 422,00 грн. Проте, станом на 18.01.2018 у зв'язку з прийняттям податковим органом уточнюючої податкової декларації про майновий стан і доходи за попередній період, податковий борг зменшено та недоїмка складає 18073,32 грн., з урахуванням суми нарахованої пені, розмір заборгованості становить 26829,68 грн.

Незважаючи на зменшення розміру податкового боргу, позивач наполягав на позовних вимогах, зазначених у його позовній заяві.

Заслухавши доводи учасників процесу, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції відсутні, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що станом на час розгляду адміністративної справи в суді за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) обліковується податковий борг з : податку на доходи з фізичних осіб в сумі 71 684,38 грн.; військового збору в сумі 5 422,00 грн.

Судом встановлено, що відповідачем до податкового органу подавалась декларація про майновий стан і доходи вх.№1600011006 від 25 квітня 2016 року, у якій ОСОБА_1 самостійно визначено суми грошових зобов'язань, що підлягають сплаті у бюджет: податку на доходи фізичних осіб у розмірі 71 684,38 грн.; військового збору у розмірі 5 422,00 грн.

Вказане податкове зобов'язання відповідачем у встановлений законом термін сплачено не було, через що воно набуло статусу податкового боргу.

Із матеріалів справи судом встановлено, що позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме згідно з положеннями статті 59 ПК України ГУ ДФС у Запорізькій області 21 березня 2017 року була сформована податкова вимога №1473-17/27 на загальну суму 77106,38 грн., яка надсилалась відповідачу засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та отримана ОСОБА_2 11 квітня 2017 року.

Відповідно до інтегрованих карток платника податку з доходів фізичних осіб та військового збору ОСОБА_1 загальна сума податкового боргу з податку на доходи з фізичних осіб складає 71 684,38 грн., та з військового збору становить 5 422,00 грн., - який на час вирішення спору не був погашений.

Твердження відповідача про те, що відповідно до чинного законодавства України при спадкуванні власник оподатковується за нульовою ставкою, отже відповідач не повинен сплачувати заявлений позивачем податковий борг, суд не взяв до уваги, зважаючи на приписи статті 174 Податкового кодексу України, зокрема підпункт "а" підпункту 174.2.1 пункту 174.2 статті 174 в редакції Закону № 1910-VIII від 23.02.2017 - застосовується до доходів, отриманих починаючи з 1 січня 2017 року платником податків у вигляді спадщини/дарунка.

В свою чергу, відповідач подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом 17 грудня 2014 року, заведено спадкову справу №636/2014.

ОСОБА_1 до податкового органу подавалась декларація про майновий стан і доходи вх.№1600011006 від 25 квітня 2016 року, у якій задекларовано дохід за звітний 2015 рік від нерезидента у сумі 361466,88 грн., та самостійно визначено суми грошових зобов'язань, що підлягають сплаті у бюджет: податку на доходи фізичних осіб у розмірі 71 684,38 грн.; військового збору у розмірі 5 422,00 грн.

Таким чином, суд вказав, що посилання відповідача на підпункт "а" підпункту 174.2.1 пункту 174.2 статті 174 в редакції Закону № 1910-VIII від 23 лютого 2017 року є безпідставним.

Крім того, судом проаналізовано підпункт 174.2.2 пункту 174.2 статті 174 ПК України (в редакції, чинній, на 20 вересня 2015 року), згідно якого об'єкти спадщини оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення.

За приписами пункту 167.2 статті 167 ПК України (в редакції, чинній, на 20 вересня 2015 року) ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.

Крім того, суд критично розцінив доводи відповідача щодо подання ним уточнюючих декларацій про майновий стан і доходи за 2015 рік, оскільки уточнюючі податкові декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, подані відповідачем до податкового органу 12 жовтня 2017 року та 25 жовтня 2017 року, відповідно до листів ГУ ДФС у Запорізькій області від 20 листопада 2017 року №3525/14/08-01-13-02-11 та від 21 листопада 2017 року №3556/14/08-01-49-02-14 заповнені з порушенням статті 48 Податкового кодексу України та загальних вимог оформлення документів податкової звітності, у зв'язку з чим відповідачу було запропоновано подати уточнюючу податкову декларацію про майно та доходи за 2015 рік, оформлену відповідно до Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 02 жовтня 2015 року №859.

Такий висновок суду колегія суддів вважає правомірним, оскільки, по-перше, правомірність дій податкового органу щодо відмови у прийнятті уточнюючих податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2015 рік відповідачем не оспорювалась; по-друге, податкові декларації, складені з порушенням вимог ПК України, не вважаються податковими деклараціями. Тому, відповідач мав сплатити самостійно визначене податкове зобов'язання.

Висновки суду обґрунтовані приписами ст. ст. 14, 20, 59 ПК України, якими встановлено, що сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом, з метою стягнення якого контролюючий орган надсилає (вручає) такому платнику податків податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, а також мають право зокрема звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Отже на час вирішення спору, з урахуванням даних інтегрованої картки платника ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку щодо наявності законних підстав для стягнення з відповідача суми узгодженого податкового боргу.

Разом з тим, під час апеляційного перегляду судом апеляційної інстанції було встановлено, що 18.01.2018 у зв'язку з прийняттям уточнюючої податкової декларації про майновий стан і доходи відповідача за 2015 рік податкове зобов'язання зменшено на суму 53611,06 грн. та згідно даних інтегрованої картки платника розмір податкового боргу становить 26829,68 грн., з них недоїмка - 18073,32 грн., пеня - 8756 грн. Проте, зловживаючи процесуальними правами, позовні вимоги контролюючим органом не зменшені. Враховуючи ту обставину, що відповідні події, які вплинули на розмір податкового зобов'язання, відбулись після ухвалення судом першої інстанції рішення, тому встановлені судом апеляційної інстанції обставини не можуть слугувати підставою для зміни судового рішення з урахуванням положень, наведених у ст. 317 КАС України, оскільки жодної з підстав, приведених у зазначені нормі Кодексу судом апеляційної інстанції не встановлено. Разом з тим, виявлені обставини підтверджують факт зменшення податкового боргу, що обліковується за відповідачем, та наявність обов'язку відповідача сплатити недоїмку, згідно даних інтегрованої картки платника станом на 18.01.2018, у розмірі 18073,32 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 р. по справі № 808/2066/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили 16.04.2018 року та відповідно касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: В.А. Шальєва

Суддя: І.В. Юрко