Постанова № 73835653, 25.04.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 квітня 2018 року

справа № 804/7351/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Дадим Ю.М.

судді: Уханенка С.А. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійський ремонтно-механічний завод» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року ( суддя М.В. Дєєв) за позовом Головного управління ДФС у Кіровоградській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійський ремонтно-механічний завод» про стягнення заборгованості;

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Олександрійський ремонтно-механічний завод” про стягнення податкового боргу у розмірі 247232,38 грн. з рахунків у банках, що обслуговують такого платника.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач має податковий борг на вказану суму по земельному податку з юридичних осіб, який утворився внаслідок несплати поточних узгоджених зобов’язань за квітень-липень 2017 року в сумі 247232,38 грн. В добровільному порядку відповідач податковий борг не сплачує.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Олександрійський ремонтно-механічний завод” (код ЄДРПОУ 39456126) податковий борг в сумі 247232,38 грн. (двісті сорок сім тисяч двісті тридцять дві гривні тридцять вісім копійок), з рахунків у банках, що обслуговують такого платника.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі відповідача вказує на те, що 28.12.2017року відповідачем було надано до податкового органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2017рік, відповідно до якої проведено зменшення раніше нарахованої плати за землю на 407426,85грн.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить залишити постанову без змін, вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки уточнююча податкова декларація з плати за землю за 2017рік та сплата відповідачем заборгованості була здійснена після ухвалення рішення суду.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю “Олександрійський ремонтно-механічний завод” перебуває на обліку у Олександрійській об’єднаній податковій інспекції ГУ ДФС у Кіровоградській області, як платник податків.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того , що відповідачем було подано податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за землю з юридичних осіб) №9024151677 від 20.02.2017 року, в якій самостійно визначене грошове зобов’язання за 2017 рік у сумі 807322,06 грн., із щомісячною сплатою у розмірі 67276,84 грн. Заборгованість виникла внаслідок несплати поточних узгоджених зобов’язань за квітень-липень 2017 року в сумі 247232,38 грн. В добровільному порядку заборгованість відповідачем сплачена не була.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції , виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п. 31.1 ст.31 Податкового кодексу України).

Згідно п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов’язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 286.2. ст.286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до п. 286.3. ст.286 Податкового кодексу України платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Згідно пп. 14.1.175. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, сума грошового зобов'язання самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом. У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 ПКУ).

На виконання вимог п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, відповідачу було направлено засобами поштового зв’язку податкову вимогу № 1729-17 від 03.04.2017 року.

У відповідності до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Суд апеляційної інстанції не може взяти до уваги твердження відповідача в апеляційні скарзі, що 28.12.2017 року відповідачем було надано до податкового органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2017 рік, відповідно до якої проведено зменшення раніше нарахованої плати за землю на 407426,85грн. Також суд апеляційної інстанції не може взяти до уваги довідку, яку представник відповідача надав в судовому засіданні 25.04.2018року, від Головного Управління ДФС у Кіровоградські облатці, що борг по земельному податку за квітень 2017року погашений 05.02.2018року, тобто вже після ухвалення рішення суду першої інстанції, яке ухвалене 01.12.2017року і такого доказу суду не надавалось.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача викладеними у відзиві, що дані обставини ( подання уточнюючої декларації, сплата боргу) були здійснені вже після ухвалення рішення.

З урахуванням вище викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що на час розгляду справи борг існував і його стягнення відповідало нормам податкового кодексу.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 316, 321КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійський ремонтно-механічний завод» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення , може бути оскаржена до Верховного Суду в строк 30 днів.

Повний текст постанови виготовлено 02.05.2018 року.

Головуючий суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.В. Дурасова