Постанова № 73835538, 02.05.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2018 р. Справа № 914/2163/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

ОСОБА_1

при секретарі Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз збут”, м.Львів, вх.№01-05/70/18 від 04.01.2017 року

на рішення господарського суду Львівської області від 13.12.2017 року (суддя Гоменюк З.П., повний текст рішення виготовлено 18.12.2017 року)

у справі №914/2163/17

за первісним позовом: Публічного акціонерного товариства “Укргазвидобування”, м.Київ

до відповідача за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз збут”, м.Львів

про: стягнення 52093,93 грн.

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз збут”, м.Львів

до відповідача за зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства “Укргазвидобування”, м.Київ

про: стягнення 47236,94 грн.

За участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_2Й-представник на підставі довіреності;

від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_3-адвокат, № ЛВ№ 000849 від 22.01.2018 року ;

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 13.12.2017 року у справі №914/2163/17 первісний позов Публічного акціонерного товариства “Укргазвидобування” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз збут” про стягнення 52093,93 грн.-задоволено повністю. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз збут” до Публічного акціонерного товариства “Укргазвидобування” про стягнення 47236,94 грн.- відмовлено.

Вищенаведене рішення суду від 13.12.2017 року мотивоване тим, що договір укладений між Публічним акціонерним товариством “Укргазвидобування” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Львівгаз збут” являється договором перевезення, оскільки відповідно до ст.1 Закону України “Про ринок природного газу” транспортування природного газу – це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

Також в оскаржуваному рішенні суду зазначено про те, що факт надання послуг ПАТ “Укргазвидобування” за Договором за період травень-грудень 2016р. (незважаючи на не підписання актів за цей період зі сторони ТОВ “Львівгаз збут”) підтверджується: Актами передачі-приймання природного газу за період травень-грудень 2016р., підписаних між ГПУ “Львівгазвидобування” та ПАТ “Львівгаз” про прийняття природного газу, Зведеними реєстрами місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до ГРС Львівгаз EIS код 56X220000000001J від ГПУ Львівгазвидобування за період травень-грудень 2016р, що спростовує твердження ТОВ “Львівгаз збут” про безтоварність актів наданих послуг та відповідно відсутності проведення реальних господарських операцій, зокрема, щодо надання ПАТ “Укргазвидобування” послуг з переміщення (транспортування) природного газу.

Щодо рішення суду в частині зустрічного позову, суд першої інстанції зазначив про безпідставність посилання позивача за зустрічним позовом, що перерахування коштів розмірі 47236,94 грн. є помилково сплаченими авансовими платежами за Договором №47Б/16 від 23.06.2015р, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували той факт, що ТОВ “Львівгаз збіт” зверталося до ПАТ “Укргазвидобування” з листами про помилкове перерахування коштів в сукупному розмірі 47236,94 грн. та вимогою про повернення таких, натомість, усі платежі, які є наявними в матеріалах справи, що перераховувалися ТОВ “Львівгаз збут” мали чіткі призначення платежу, перераховувалися на підставі Договору та підписаних сторонами Договору актів наданих послуг.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, 04.01.2018 року до Львівського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга від Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз збут”, м.Львів, вх.№01-05/70/18 від 04.01.2017 року на рішення господарського суду Львівської області від 13.12.2017 р. у справі №914/2163/17, у якій останній просить вищезазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства “Укргазвидобування” – відмовити, а зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз збут”- задоволити повністю.

Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник вважає те, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що весь газ передавався ПАТ «НАК «Нафтогаз України» від ПАТ «Укргазвидобування» згідно вимог постанов КМ України №187 від 22.03.2017р. та №758 від 01.10.2015р. на свердловині, а ціна за транспортування такого газу входить в ціну купівлі-продажу газу. Не надано значення тому факту, що спірний договір містить в собі ознаки договору перевезення, а, відтак, така послуга переміщення природного газу в примусовому порядку не може надаватись без згоди замовника.

Закон України «Про ринок природного газу» та Кодекс газотранспортних систем є спеціальними нормативно-правовими актами по відношенню до актів цивільного законодавства та врегульовують відносини на ринку природного газу. Внаслідок цих порушень, суд стягнув кошти за послуги, які фактично не надавались, оскільки, будь-яка послуга, в тому числі і послуга транспортування, може бути надана лише за завданням замовника. При цьому, судом першої інстанції не встановлено, що договір про надання послуг по транспортуванню природного газу №47Б/15 від 23.06.2015 р. містить в собі в тому числі ознаки договору перевезення, а відтак, така послуга в примусовому порядку надаватись не може. ТзОВ «Львівгаз збут» купує газ у оптового продавця або у посередника, що виключає можливість окремої закупівлі газу у Газодобувного підприємства, яким в даному випадку і являється ПАТ «Укргазвидобування». Відтак, судом не досліджено того факту, що послуга по переміщенню природного газу внутрішніми трубопроводами фактично не надавалась. Тому, оскільки послуга не надавалась, суд першої інстанції, на думку апелянта безпідставно прийняв до уваги акти, які не є первинними документами бухгалтерського обліку.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2018р. справу № 914/2163/17 призначено судді-доповідачу ОСОБА_4 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І., Желіку М.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 року відкрито апеляційне провадження в даній справі та зобов’язано подати заперечення на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня отримання вказаної ухвали.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 року розгляд справи № 914/2163/17 призначено на 13.02.2018 р. об 10:20 год..

08.02.2018 року ухвалою суду внесено зміни у резолютивну частину ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.18 р. замість дати призначення справи до розгляду на “ 13” лютого 2018 року слід читати “27” лютого 2018 року . В решті ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.18 р. залишено без змін.

27.02.2018 року розгляд справи відкладався на 06.03.2018 року з мотивів, наведених у ній.

Розпорядженням керівника апарату суду від 05.03.2018 року №54 справу №914/2163/17 призначено до повторного автоматизованого розподілу у зв’язку із перебуванням у відрядженні судді – члена колегії Желіка М.Б..

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів судову справу №914/2163/17 від 05.03.2018 року, розприділили головуючому судді Костів Т.С.. та іншим суддям, а саме: ОСОБА_5 та ОСОБА_1.

Проте у зв’язку із технічними неполадками комп’ютерної мережі Львівського апеляційного господарського суду 06.03.2018 року проведення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у справі №914/2163/17 було неможливим, що підтверджується наявною в матеріалах справи службовою запискою, у зв’язку із чим ухвалою суду від 06.03.2018 року зазначено що розгляд апеляційної скарги відбудеться 03.04.2018 року.

В судовому засіданні 03.04.2018 року оголошено перерву до 24.04.2018 року.

24.04.2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 02.05.2018 року.

У відповідності до ч.1 п.1 статті 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відводів складу суду та секретаря судового засідання в порядку ст.ст.35,37 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось.

В судове засідання 02.05.2018 року представник апелянта з’явився, подану апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, надав усні пояснення по суті спору.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 02.05.2018 року проти апеляційної скарги заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наступне:

як правильно встановив суд першої інстанції, 23.06.2015р. між ПАТ “Укргазвидобування” в особі філії ГПУ “Львівгазвидобування” (Газотранспортним підприємством) та ТОВ “Львівгаз збут” (Замовником) укладено Договір на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами №47Н/15, за умовами п. 1.1., 1.2. якого газотранспортне підприємство зобов’язується надати замовнику послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу до газорозподільних станцій (ГРС) для забезпечення потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а замовник зобов’язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

Річний плановий обсяг транспортування природного газу замовника складає 1357,0 тис. м3, у т.ч. по місяцях: липень 8,0 тис.м3; серпень 8,0 тис.м3; вересень 11,0 тис.м3; жовтень 80,0 тис.м3; листопад 350,0 тис.м3; грудень 900,0 тис.м3.

Згідно п.2.1., 2.2., 2.4. Договору, підставою для транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами є підтвердження в установленому порядку Оператором Єдиної газотранспортної системи України відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби. Замовник передає газотранспортному підприємству газ в загальному потоці в підтверджених обсягах у ПВВГ газотранспортного підприємства. Газотранспортне підприємство приймає від замовника на ПВВГ та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ замовнику в загальному потоці в газорозподільні мережі. Так, п.3.1.-3.4. Договору визначено, що послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами. У випадку, якщо замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до внутрішньопромислового трубопроводу газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого газотранспортним підприємством газу замовнику та/або його споживачам визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу, установлених на ГРС. Якщо замовник та/або його споживачі отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані газорозподільного підприємства про обсяги протранспортованого ним газу замовнику та/або його споживачам. Газотранспортне підприємство до 15 числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства. Замовник протягом 3 робочих днів з дати одержання акта наданих послуг зобовязується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Вищенаведеним спростовуються посилання скаржника щодо не встановлення судом першої інстанції характеру даного договору. За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором надання послуг. Цей договір за змістом не є договором перевезення, оскільки відповідно до ст.1 Закону України “Про ринок природного газу” транспортування природного газу – це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

Приписами ч.1 ст.306 ГК України передбачено, що транспортування продукції трубопроводами є окремим видом господарської діяльності. Згідно ст.1 Закону України “Про трубопровідний транспорт” магістральний трубопровід – це технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів; промислові трубопроводи (приєднані мережі) – всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо; об'єкти трубопровідного транспорту - магістральні та промислові трубопроводи, включаючи наземні, надземні і підземні лінійні частини трубопроводів, а також об'єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що забезпечують безпечну та надійну експлуатацію трубопровідного транспорту. Статтею 2 Закону України “Про трубопровідний транспорт” передбачено, що систему трубопровідного транспорту України становлять магістральний трубопровідний транспорт та промисловий трубопровідний транспорт.

Таким чином, внутрішньопромислові трубопроводи ПАТ “Укргазвидобування” та діяльність, пов'язана з ними, є складовою частиною трубопровідного транспорту, а не частиною процесу видобутку природного газу. Положення Закону України “Про ринок природного газу” та Кодексу газотранспортної системи не змінюють порядок надання ПАТ “Укргазвидобування” послуг із транспортування природного газу. Вказані нормативно-правові акти регулюють порядок транспортування природного газу виключно з прив'язкою до надання послуг газотранспортною системою. Водночас, укладений Договір передбачає надання послуг ПАТ “Укргазвидобування” поза газотранспортною системою, а саме шляхом переміщення природного газу своїми внутрішньопромисловими газопроводами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГС України від 20.04.2017р. у справі №917/1252/16.

Суд першої інстанції встановив, що за період липень 2015р. – грудень 2016р. позивачем були надані відповідачу за первісним позовом послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу до ГРС для забезпечення потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів на загальну суму 78576,91 грн..

Акти наданих послуг за Договором за період: січень-квітень 2016р. підписані уповноваженими представниками сторін Договору та скріплені їх печатками. Натомість акти наданих послуг за період травень-грудень 2016р. зі сторони ТОВ “Львівгаз збут” залишилися не підписані.

Положеннями п. 5.1., 5.2., 5.4., 5.5. Договору сторонами погоджено, що розрахунки за послуги з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами здійснюється за протоколом погодження ціни на надання послуг по транспортуванню природного газу (додаток №1). Тарифи, визначені в п. 5.1. договору, є обовязковими для сторін з дати набрання ними чинності. Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг. Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100% попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20-го числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

За період з 01.07.2015р. по 31.12.2016р. відповідачу було надано послуг всього на суму 78576,91 грн., з яких оплачено 38193,59 грн. Неоплаченими залишились послуги за період з травня по грудень 2016р. на суму 40383,32 грн.

Відповідачу на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нараховано 961,35 грн. 3% річних та 5349 грн. інфляційних втрат. Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Отже відповідачу на підставі п.7.2. нараховано пеню в розмірі 5400,26 грн.

Відповідач, вважаючи, що оскільки ціна за транспортування газу входить в ціну природного газу, який ТзОВ “Львівгаз збут” купує у ТзОВ “РГК Трейдінг” для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, сплачені ним кошти за актами наданих послуг за Договором є помилково сплаченими, а відтак підлягають стягненню з ПАТ “Укргазвидобування” як помилково сплачені авансові платежі в розмірі 47236,94 грн.

При вирішенні спору суд першої інстанції підставно виходив з того, що згідно зі ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Пунктом 26 ч.1 ст.1 Закону України “Про засади функціонування ринку природного газу” транспортування природного газу – це господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу трубопроводами з метою його подальшого зберігання, розподілу або доставки безпосередньо споживачам та замовникам, окрім транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами).

Суд першої інстанції підставо встановив, що в межах укладеного Договору ПАТ “Укргазвидобування” не здійснює транспортування природного газу магістральними трубопроводами та/чи газотранспортною системою, а по суті надає послуги з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, тому вказаний вид діяльності не підпадає під ліцензування та обмеження, встановлені Законом України “Про ринок природного газу” та Кодексом газотранспортної системи.

Твердження апелянта про те, що переміщення природного газу може регулюватися лише Кодексом газотранспортної системи є помилковим, оскільки вищевказаний Кодекс стосується лише транспортування природного газу виключно магістральними трубопроводами. Послуга по транспортуванню (переміщенню) природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, яку надає ПАТ “Укргазвидобування” ТзОВ “Львівгаз збут” регулюється на договірних засадах, які узгоджені сторонами.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. За змістом ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Встановлюючи факт надання послуг з транспортування природного газу за Договором за період липень 2015р. по квітень 2016р. згідно з актами наданих послуг за вказаний період, суд першої інстанції підставно не взяв до уваги посилання апелянта щодо того, що такі документи не є документами первинного бухгалтерського обліку, адже такі за формою і змістом відповідають Закону України «про бухгалтерський облік в Україні». У свою чергу, факт надання послуг ПАТ “Укргазвидобування” за Договором за період травень-грудень 2016р., які не були підписані відповідачем, підтверджується Актами передачі-приймання природного газу за період травень-грудень 2016р., підписаних між ГПУ “Львівгазвидобування” та ПАТ “Львівгаз” про прийняття природного газу, Зведеними реєстрами місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до ГРС Львівгаз EIS код 56X220000000001J від ГПУ Львівгазвидобування за період травень-грудень 2016р..

Вищенаведене також спростовує твердження апелянта про безтоварність актів наданих послуг та відповідно відсутності проведення реальних господарських операцій, зокрема, щодо надання ПАТ “Укргазвидобування” послуг з переміщення (транспортування) природного газу.

Суд першої інстанції підставо не взяв до уваги твердження ТзОВ “Львівгаз збут” про те, що вартість переміщення природного газу вже входить в кінцеву ціну природного газу, яка була сплачена, а тому підстав для сплати грошових коштів за Договором відсутні. Так, відповідно до Положення “Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг”, затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014 р. №715/2014, комісія для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право приймати в межах своєї компетенції рішення, що є обов'язковими до виконання суб'єктами природних монополій; рішення, прийняті комісією, оформлюються постановами і розпорядженнями та є обов'язковими до виконання суб'єктами природних монополій. Листи комісії, на які посилається ТОВ “Львівгаз збут” не носять обов'язкового характеру, а є лише інформацією до відома.

Колегія суддів зазначає про те, що безпідставним є посилання апелянта на лист НКРЕКП №7390/16.2.1/7-16 від 21.07.2016р., оскільки він не носить обов’язкового характеру, носить рекомендаційний характер. Крім цього, в листі комісії від 21.07.2016 р. зазначено, що вартість переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, має відноситись на собівартість видобутку газу і враховуватися у ціні природного газу власного видобутку, проте далі за текстом комісія наголошує на тому, що на даний час це питання законодавчо не врегульовано та наразі комісією розробляється лише проект змін до постанови від 30.09.2015 р. № 2516, якою затверджено Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу. Послуга по транспортуванню (переміщенню) природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, яку надає ПАТ “Укргазвидобування” ТОВ “Львівгаз збут” регулюється на договірних засадах, які узгоджені сторонами. ПАТ “Укргазвидобування” здійснює господарську діяльність, зокрема, надає послуги з транспортування (переміщення) природного газу, власником/продавцем якого він не є. Послуги по транспортуванню (переміщенню) природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами регулюється на договірних засадах, які узгоджені сторонами у протоколі погодження договірної ціни (Додаток №1 до Договору). Отже, оплата таких послуг може здійснюватися замовником як за рахунок власного прибутку, так і внаслідок застосування максимальної торгової націнки постачальника природного газу із спеціальними обов'язками, передбаченої п. 12 Положення.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно п. 7.2. Договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Приписами ст. 549 ЦК України встановлено, зокрема, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З цих підстав суд першої інстанції правомірно задовольнив первісний позов.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом відповідач зазначив, що перераховані ним кошти в розмірі 47236,94 грн. є помилково сплаченими авансовими платежами за Договором №47Б/16 від 23.06.2015р.

Відповідно до п. 1.24 ст. 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платник та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Пунктом 1.1. глави І Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. №22 помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

Матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували той факт, що ТОВ “Львівгаз збут” зверталося до ПАТ “Укргазвидобування” з листами про помилкове перерахування коштів в сукупному розмірі 47236,94 грн. та вимогою про повернення таких. Натомість, як вбачається з наявних матеріалів справи, усі платежі, які перераховувалися ТОВ “Львівгаз збут” мали чіткі призначення платежу, перераховувалися на підставі Договору та підписаних сторонами Договору актів наданих послуг. Наявні в справі матеріали свідчать про визнання ТзОВ “Львівгаз збут” зобов’язань за Договором та водночас спростовують його посилання про помилковість сплачених коштів, як підставу для задоволення зустрічного позову.

В апеляційній скарзі, подаючи заперечення щодо первісного позову, скаржник не зазначив мотивів, з яких він вважає помилковим судове рішення в частині зустрічного позову. З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов підставного висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У відповідності до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 13.12.2017 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2017 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на апелянта в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 275, 276, 281, 282, 283, 284, 285 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз збут”, м.Львів, вх.№01-05/70/18 від 04.01.2017 року- залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2017р. у справі № 914/2163/17 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4.Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.

Повний текст постанови складено і підписано 07 травня 2018 р.

Головуючий суддя Костів Т.С.

суддя Марко Р.І.

суддя Галушко Н.А.