Постанова № 73835523, 23.03.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 березня 2018 року справа № 808/3625/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.,

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження

апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.12.2017 (суддя Калашник Юлія Вікторівна, дата складання повного тексту)

у справі № 808/3625/17

за адміністративним позовом ОСОБА_2

до Головного управління Національної поліції в Запорізької області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд: 1) визнати бездіяльність ГУНП в Запорізькій області стосовно своєчасної не виплати позивачу одноразової грошової допомоги по день фактичного з ОСОБА_2 розрахунку протиправною; 2) зобовязати ГУНП в Запорізькій області виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги по день фактичного з ним розрахунку, у розмірі 11933,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку зі звільненням ОСОБА_2 через скорочення штатів, останньому підлягає нарахування та виплаті вихідна допомога. Посилаючись на приписи п.1 ст.102, 105 Закону України «Про Національну поліцію» позивач наполягає на тому, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 р. у справі № 808/3625/17 адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.

Рішення суду мотивовано тим, що згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, у зв'язку з чим, оскільки Наказом ГУНП в Запорізькій області від 26.09.2017 №473о/с ОСОБА_2 звільнено зі служби у поліції на підставі п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у звязку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) з 29.09.2017, то у вказаний останній робочий день йому повинні були здійсненні нарахування грошового забезпечення і виданий грошовий атестат.

Не погодившись з рішенням суду, Головного управління Національної поліції в Запорізької області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішенняЗапорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 р. у справі № 808/3625/17, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд виніс рішення з порушенням принципів адміністративного судочинства та не надав належної оцінки наявним у справі доказам.

Скаржник наголошує, що аналіз норми ч. 5 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» свідчить про відсутність вимог щодо сплати визначеної у ній допомоги саме у останній день служби особам, які мають право на її отримання.

Крім того, зазначає про не можливе застосування ст. 116 КЗпП, відповідно до якої, при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводяться в день звільнення, у зв'язку з тим, що одноразова грошова допомога не є виплатою у розумінні статті 116 КЗпП.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом згідно ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, копії трудової книжки позивача, Наказом ГУНП в Запорізькій області від 26.09.2017 №473о/с ОСОБА_2 звільнено зі служби у поліції на підставі п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у звязку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) з 29.09.2017 року. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні складає - 17 років 00 місяців 27 днів; календарна для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні - 17 років 00 місяців 27 днів.

Згідно з наданою ГУНП Запорізькій області довідкою (вих.№173-Р/12/01-2017 від 15.11.2017) грошове забезпечення позивача за останні повні 2 місяця складає 8731,71 грн. та 8731,81 грн. та середньоденне грошове забезпечення складає 291,06 грн.

Згідно виписки руху коштів по карт-рахунку ОСОБА_2 09.11.2017 надійшли нарахування у сумі 73107,00 грн. з призначенням «Зарахування зарплати на картрахунок». Вказана сума не оспорюється позивачем.

Спірним в даній справі є питання бездіяльності ГУНП в Запорізькій області стосовно своєчасної не виплати позивачу одноразової грошової допомоги по день фактичного розрахунку з ОСОБА_2

Відповідно до п.4, п.5 ч.10 ст.62 Закону України №580-VIII від 02.07.2015 «Про Національну поліцію» поліцейський: 4) своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України; 5) у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим законом та іншими актами законодавства.

За приписами ч.1 ст.62 Закону України №580-VIII від 02.07.2015 «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Відповідно до абз.1 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно вимог ч.1 ст.9 Закону України №2262-XII від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Закону та звільняються зі служби за станом здоровя, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування ЗаконуУкраїни «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше пяти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до ЗаконуУкраїни «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у звязку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у звязку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у звязку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального звязку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання (ч.3 ст.9 Закону України №2262-XII від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду.

Окрім того, згідно п.23 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом МВС України 06.04.2016 року № 260, зареєстровано в Мінюсті України 29.04.2016 року за № 669/28799, поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.

Правовий висновок про те, що до складу грошового забезпечення входять, зокрема, одноразові додаткові види грошового забезпечення, викладений також в постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 року у справі № 21-476а14.

В свою чергу, днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

З наказу про звільнення зі служби позивача, вбачається, що датою його звільнення є 29.09.2017 року. Отже, вказана дата є останнім днем служби.

За приписами п.1 Розділу ІV «Порядку та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» у разі переміщення по службі (переведення, відрядження, переходу), а також звільнення поліцейського зі служби в поліції фінансовий підрозділ зобов'язаний виплатити йому належні види грошового забезпечення, про що зробити відповідні записи в грошовому атестаті за формою, визначеною у додатку 2 до цих Порядку та умов.

Таким чином, відповідно до ст.102 Закону України «Про Національну поліцію» та ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивач мав право на одержання одноразової грошової допомоги при звільненні з органі поліції в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Вказаний факт також підтверджено обома сторонами.

Стосовно своєчасного не нарахування та невиплати позивачу вихідної допомоги апеляційний суд зазначає наступне.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

За правилами ст. 6 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Разом тим, ні Законом України «Про Національну поліцію», ні іншими нормативними актами, які регулюють питання прийняття, проходження та звільнення зі служби в органах внутрішніх справ та органах поліції, не врегульовано питання щодо відповідальності роботодавця за порушення строків проведення розрахунків при звільненні зі служби.

В ухвалі від 16.09.2015 року по справі № 2а-2921/10/1670 /К\9991/58928/11/ Вищий адміністративний суд України вважав обґрунтованим застосування до даних спірних правовідносин положень ст.ст.116, 117 КЗпП України, оскільки перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Так, відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно приписів ст.116 КЗпП відповідач мав розрахуватися з позивачем в день звільнення, тобто, 29.09.2017 року.

За ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Окрім того, як зазначено в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року за № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, -наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непровденні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При цьому, колегія суддів враховує правову позицію, висловлену у постанові Верховного суду України від 26 жовтня 2016 року по справі № 6-1395цс16, згідно якої всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Одноразова грошова допомога при звільненні поліцейського зі служби має бути виплачена працівникові в день звільнення, що спростовує твердження, наведані в апеляційній скарзі, в цій частині.

У контексті викладеного апеляційний суд зазначає, що санкція, регламентована статтею 117 КЗпП України є певною гарантією права особи на отримання своєчасного розрахунку при звільненні, що безпосередньо стосується її майнових прав, гарантованих статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В свою чергу, обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995 року № 100 зі змінами та доповненнями/, за п.п.2,8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач звільнений з ГУНП в Запорізькій області 29.09.2017, а розрахунок з ним був фактично здійснений лише 09.11.2017, тобто затримка розрахунку при звільненні (з 29.09.2017 до 09.11.2017) становить 41 день.

Згідно, довідки про грошове забезпечення вих. №173-Р/12/01-2017 від 15.11.2017, середньомісячне грошове забезпечення ОСОБА_2 становить 8731, 77 грн., середньоденне - 291,06 грн.

Таким чином, сума, яка підлягає виплаті позивачу за час затримки станом на 09.11.2017, дорівнює 11933,46 грн., що складається із наступного розрахунку, відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995 року № 100: середньомісячне грошове забезпечення в сумі 8731,77 грн. поділені на 30 днів та помножене на 41 день затримки (8731,77:30*41=11933,46).

Враховуючи вищевикладене, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов'язати ГУНП в Запорізькій області виплатити ОСОБА_2 середнє грошове забезпечення за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги по день фактичного з ним розрахунку, у сумі 11933,46 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізької області на рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 р. у справі № 808/3625/17 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 р. у справі № 808/3625/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.

Головуючий суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко