Постанова № 73835444, 02.05.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року Справа № 902/790/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Першко А.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення господарського суду Вінницької області від 14 грудня 2017 року в справі №902/790/16 (суддя Матвійчук В.В.)

час та місце ухвалення: 14 грудня 2017 року; м. Вінниця, вул. Пирогова, 29; вступна і резолютивна частина проголошена о 12:30 год; повний текст рішення складено 19 грудня 2017 року

за позовом ОСОБА_1

до приватного акціонерного товариства "Барський птахокомбінат"

про визнання договору укладеним

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2; ОСОБА_1;

відповідача - Маліновська О.К..

Заяв про відвід (самовідвід) судді (суддів) та секретаря судового засідання, з підстав, визначених статтями 35-37 ГПК України не надходило. Клопотань про роз'яснення прав та обов'язків, відповідно до статті 205 ГПК України, не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Громадянин ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернувся в господарський суд Вінницької області з позовом до приватного акціонерного товариства «Барський птахокомбінат» (надалі - Відповідач) про визнання укладеним договору про обов'язковий викуп простих іменних акцій, в редакції, наведеній в позовній заяві.

При розгляді даної справи, місцевим господарським судом було призначено комплексну оціночно-будівельну, оціночно-земельну та економічну експертизи, висновок якої за №8907 від 19 жовтня 2017 року наявний в матеріалах справи (том 2; а.с. 82-204).

Обгрунтовуючи позовні вимоги, Позивач вказав, що як акціонер Відповідача є власником простих акцій у кількості 18330 акцій, що складає 7,3606% від загальної кількості акцій. Разом з тим, як вказує Позивач, 27 квітня 2016 року було проведено загальні збори акціонерів Відповідача, на яких, зокрема, було прийнято рішення про зміну типу Відповідача з публічного акціонерного товариства та приватне акціонерне товариство. На вказаних зборах Позивач голосував проти.

Як зазначає Позивач у поданій позовній заяві, 17 травня 2016 року він направив на адресу Відповідача вимогу про обов'язковий викуп належних йому 18330 простих іменних акцій за ціною, розрахованою станом на 24 березня 2016 року (день, що передував дню опублікування порядку повідомлення про скликання загальних зборів 27 квітня 2016 року), котра на його переконання становить 213,44 грн. за одну акцію. Однак, як вказує Позивач, до теперішнього часу Відповідач не викупив у нього належні йому акції, що стало підставою для звернення із зазначеним позовом до суду.

Рішенням господарського суду від 14 грудня 2017 року в задоволенні позову було відмовлено.

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив зокрема з того, що наглядова рада Відповідача рішенням від 26 квітня 2016 року затвердила ринкову вартість акцій Відповідача, визначену оцінювачем ОСОБА_4, і вказане рішення не оскаржене. Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що звіт оцінювача ПП ОСОБА_4 про ринкову вартість однієї простої іменної акції Відповідача, визначену станом на 24 березня 2016 року не оскаржено. Враховуючи дане, суд, з посиланням на статті 8, 68, 69 Закону України "Про акціонерні товариства", відмовив у задоволенні позову.

Крім того, господарський суду Вінницької області взявши до уваги статтю 16 ЦК України констатував, що Позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав.

Не погоджуючись з винесеним місцевим господарським судом рішенням, Позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 3; а.с. 44-50), в якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відповідно до статті 68 Закону України «Про акціонерні товариства», статті 181 Господарського кодексу України, договір про обов'язковий викуп акцій належить до договорів, укладення, яких є обов'язковим на підставі закону. Разом з тим, Позивач вказує, що в порушення норм Закону України «Про акціонерні товариства» Відповідач не повідомив у п'ятиденний термін Позивача про право вимоги обов'язкового викупу акцій, не направив на адресу Позивача проект договору про обов'язковий викуп акцій та не здійснив оплату вартості акцій.

Водночас, Позивач вказав, що жодним нормативним актом не передбачено обов'язок акціонера з'являтися до товариства для укладення договору, і згідно звичаїв ділового обороту договори укладаються шляхом їх направлення через засоби поштового зв'язку. Крім того, Позивач зазначив, що не є замовником звіту оцінювача ПП ОСОБА_4 про ринкову вартість однієї простої іменної акції Відповідача, а тому у нього відсутнє право на замовлення рецензії чи оскарження звіту.

Разом з тим, Позивач в поданій апеляційній скарзі зазначив, що під час розгляду справи в суді першої інстанції було проведено комплексну судову експертизу. Проте, висновки експертизи, за якими загальна ринкова вартість акцій Відповідача становить 17 032 000 грн, місцевим судом не було враховано.

В той же час, на переконання Позивача, навіть висновок експертизи неповністю відображає справжню ринкову вартість акцій, оскільки експертами при проведенні оцінки не було враховано велику кількість об'єктів рухомого та нерухомого майна, яке належить Відповідачу, та допущено деякі арифметичні помилки.

Крім того, Позивач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що з огляду на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 10 жовтня 2012 року в справі №6-110цс12 та в постанові від 25 вересня 2012 року в справі 19/074-11, ним обрано належний спосіб захисту своїх прав, оскільки вимоги про визнання договору укладеним відповідно до частини 1 статті 187 ГК України можуть бути предметом розгляду суду, якщо спір виник при укладенні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону.

Разом з тим, до даної апеляційної скарги Позивачем було додано клопотання про повернення висновку №8907 від 19 жовтня 2017 року на доопрацювання (том 3; а.с. 51-58). Дане клопотання Позивач обгрунтовує тим, що при проведенні оцінки безпідставно не враховано нерухоме майно, площею близько 4750 кв.м., щоб значно, на думку Позивача вплинуло на результат. Водночас, як зазначає Позивач, при проведенні ринкової оцінки не враховано ринкову вартість двох квартир, які знаходяться на балансі Відповідача. Разом з тим, Позивач наголошує і на тому, що у висновку експертів взагалі не враховано три земельні ділянки, які станом на 24 березня 2016 року належали Відповідачу та були продані 13 червня 2016 року. Також Позивач у поданому клопотанні вказав, що при розрахунку вартості 1 кв.м. нерухомого майна та земельних ділянок були допущені арифметичні помилки.

Ухвалою суду від 12 січня 2018 року (головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є.) було відкрито апеляційне провадження за даною скаргою, а також було запропоновано Відповідачу надати відзив на апеляційну скаргу, а судовим експертам Незалежному інституту судових експертиз Педь І.І., Бойко Ю.В. та Свістунову І.С. було запропоновано надати суду письмові пояснення з приводу клопотання Позивача, про повернення висновку №8907 від 19 жовтня 2017 року за результатами проведення комплексної оціночно-будівельної, оціночно-земельної та економічної експертизи, на доопрацювання судовим експертам.

Суд констатує, що на виконання вищевказаної ухвали, від судових експертів Незалежного інституту судових експертиз Педь І.І., Бойко Ю.В. та Свістунова І.С. надійшли письмові пояснення (том 3; а.с. 67-70), в яких вказано, що в силу дії пункту 1.8 Інструкції №53/5, підставою для проведення експертиз, відповідно до чинного законодавства, є процесуальний документ (постанова, ухвала) про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом). Крім того, обсяг дослідження визначається на дату призначення судової експертизи та не підлягає зміні у межах здійснюваного на її виконання експертного дослідження. В той же час, експерти вказали, що ГПК України та Інструкцією №53/5 не передбачено можливості (права або обов'язку) судового експерта задовольняти будь-які клопотання сторін справи, у тому числі клопотання щодо зміни складу об'єктів дослідження.

Разом з тим, в даних поясненнях судові експерти вказали, що клопотання Позивача, як сторони у справі, у якій призначено судову експертизу, не є процесуальним документом, що підлягав виконанню судовими експертами. Що ж до зауваження про необхідність врахування під час проведення дослідження всіх об'єктів рухомого, нерухомого майна та земельних ділянок, то судові експерти зазначили, що вказану вимогу виконано, і експертами враховано вартість всіх належних Відповідачу об'єктів майна.

Що ж до того, що Позивачем у листі було повідомлено судових експертів, що про певні об'єкти майна, що належать Відповідачу ( про що нібито Позивачу стало відомо після призначення судової експертизи), то судові експерти вказали, що відповідно до пункту 1.2.11 Інструкції №53/5, у випадку виникнення необхідності проведення будь-яких додаткових досліджень, сторони мають право заяви до суду клопотання про призначення додаткової експертизи.

Що ж стосується земельних ділянок сільськогосподарського призначення (за кадастровими номерами: НОМЕР_2, НОМЕР_3 та НОМЕР_4), то експерти у даних поясненнях зазначили, що відповідно до Публічної кадастрової карти України, дані ділянки перебувають у державній власності, а відтак розрахунок вартості права користування даними ділянками може бути визначено лише при наявності та з урахуванням умов угод щодо їх використання. А оскільки дані відомості не були надані експертам, тому визначення вартості прав користування, в рамках даної експертизи, не проводилося.

Вимог суду, викладених в ухвалі від 12 січня 2018 року, щодо подачі відзиву на апеляційну скаргу Позивача, Відповідач не виконав.

Ухвалою суду від 06 лютого 2018 року (головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є.), розгляд даної справи було призначено на 26 лютого 2018 року на 15:00 год..

В судовому засіданні від 26 лютого 2018 року було оголошено перерву до 12 березня 2018 року до 14:30 год..

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 12 березня 2018 року у справі №902/790/16 у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Петухова М.Г. та відповідно до п. 17.4 Розділу XI Перехідних положень ГПК України, п 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторну автоматичну заміну складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до колегії суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є..

Ухвалою суду від 12 березня 2018 року (том 3; а.с. 90) апеляційну скаргу Позивача було прийнято до провадження у новому складі суду.

Суд констатує, що 12 березня 2018 року від представника Відповідача надійшло клопотання про відшкодування судових витрат, яке долучено судом до матеріалів справи (том 3; а.с. 91-94).

Ухвалою суду від 12 березня 2018 року (том 3; а.с. 97), з підстав, висвітлених в ній, розгляд даної справи було відкладено на 19 квітня 2018 року на 14:10 год..

Водночас, в судовому засіданні від 19 квітня 2018 року було оголошено перерву, про що була винесена ухвала (том 3; а.с. 102) та було запропоновано Позивачу та Відповідачу надати суду письмові пояснення щодо наявних в справі: висновку експертів №8907 від 19 жовтня 2017 року за результатами проведення комплексної оціночно-будівельної, оціночно-земельної та економічної експертиз; звіту оцінювача ОСОБА_4 про незалежну оцінку пакету акцій Відповідача від 24 березня 2016 року; довідки незалежного оцінювача ОСОБА_8. Крім того, судом було запропоновано представнику Відповідача Любі А.М. надати суду детальний розрахунок загальної ціни понесених судових витрат, згідно розрахунку від 09 лютого 2018 року (том 3; а.с. 91-94), із зазначенням ціни за годину і загальної суми по кожній з наданих послуг, що призвело до визначення загальної вартості послуг в розмірі 25 000 грн.

Суд констатує, що 02 травня 2018 року від Позивача надійшли письмові пояснення, на виконання ухвали від 19 квітня 2018 року, в яких Позивач вказав, що звіт оцінювача ОСОБА_4 про незалежну оцінку пакету акцій Відповідача від 24 березня 2016 року не відповідає вимогам статті 69 ЗУ "Про акціонерні товариства", статті 12 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та Національним стандартам оцінки. Разом з тим, Позивач вказав, що довідка незалежного оцінювача ОСОБА_8 була видана на звернення Позивача для отримання реальної ринкової вартості Відповідача. При цьому Позивач вказав, що розрахунки були проведені при порівнянні з аналогічними і подібними об'єктами, які знаходять у Вінницькій області та які знаходяться на продажі. Водночас, проведення повноцінної ринкової оцінки акцій незалежним оцінювачем ОСОБА_8 не видалось можливим, оскільки а ні у експерта, а ні у Позивача не має доступу до території, майна та документів Відповідача.

Що ж до висновку експертів №8907 від 19 жовтня 2017 року за результатами проведення комплексної оціночно-будівельної, оціночно-земельної та економічної експертиз, то на думку Позивача, при проведенні ринкової оцінки вартості акцій Відповідача, експертами враховано не всі об'єкти нерухомого майна, що належать Відповідачу.

Суд констатує, що представник Відповідача Люба А.М., вимог суду, викладених в ухвалі від 19 квітня 2018 року (том 3; а.с. 102), не виконав.

В судовому засіданні від 02 травня 2018 року представник Відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку із хворобою іншого представника, для виконання вимог ухвали суду від 19 квітня 2018 року.

Представник Позивача в судовому засіданні від 02 травня 2018 року заперечив проти задоволення даного клопотання, вказуючи, що зі сторони адвоката Відповідача письмових клопотань щодо відкладення не подано та разом з тим на попередньому судовому засіданні суд узгоджував з представниками час та дату наступного судового засідання. Дане відкладення, на переконання Позивача та його представника, призведе лише до затягування розгляду даної справи.

В судовому засіданні від 02 травня 2018 року Позивач та його уповноважений представник підтримали доводи, висвітлені в апеляційній скарзі, та з підстав, висвітлених в ній, просять рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги у повному обсязі. Разом з тим, Позивач та його уповноважений представник просили суд судові витрати, у разі задоволення апеляційної скарги та позову, понесені на проведення експертизи та за подачу позовної заяви та апеляційної скарги покласти на Відповідача.

В судовому засіданні від 02 травня 2018 року представник Відповідача заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважає її безпідставною та необгрунтованою, а тому просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.

Оцінивши заявлене усне клопотання представника Відповідача щодо відкладення розгляду даної справи, колегія не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 216 ГПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Водночас, в силу дії частини 2 статті 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Суд констатує, що Відповідачем не подано жодного належного і допустимого доказу того, що один з його представників (адвокат Люба А.М.) дійсно перебуває на лікарняному.

При цьому, суд враховує ту обставину, що Відповідачу в ухвалі від 19 квітня 2018 року (том 3; а.с. 102), як і в судовому засіданні від 19 квітня 2018 року було запропоновано (а не зобов'язано) надати відповідні пояснення, та відповідно до приписів нового ГПК України, визначено конкретний строк для подачі даних пояснень. В той же час, Відповідачем також не надано жодного доказу, котрий вказував би на неможливість виконання даних процесуальних дій, у визначений судом строк (в строк до 27 квітня 2018 року ) з моменту отримання даної ухвали (том 3; ас. 102).

Крім того, суд наголошує на тому, що у разі задоволення такого усного клопотання апеляційним господарським судом (навіть при відсутності обставин, як в даному випадку, що відсутні в передбачених для апеляційного провадження підстав для відкладення, згідно приписів ГПК України в редакції від 15 грудня 2017 року), Рівненським апеляційним господарським судом може бути порушено строк розгляду апеляційної скарги з моменту прийняття її в новому складі суду (з огляду на зміну головуючого судді), що також є неприпустимим з огляду на норми чинного ГПК України. При цьому суд враховує і те, що дане апеляційне провадження, з урахуванням розгляду його попередньо визначеною колегією суду, знаходиться на розгляді в апеляційному суді з 12 січня 2018 року (майже 4 місяці).

Також суд апеляційної інстанції враховує, що представником Відповідача неодноразово надавав свої пояснення суду в попередніх судових засіданнях.

Відтак, враховуючи усе вищеописане, Рівненський апеляційний господарський суд відхиляє клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення скасувати. При цьому, суд виходив з наступного.

Як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, Позивач є власником простих іменних акцій у кількості 18330 шт., що складає 7,3606% статутного капіталу Відповідача. Вказана обставина підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах (том 1, а.с.19) та не заперечується Відповідачем.

Протокольним рішенням №2 від 26 квітня 2016 року Наглядової ради Відповідача (том 1, а.с. 102) було затверджено Звіт про незалежну оцінку пакету акцій Відповідача станом на 24 березня 2016 року, зроблений суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4, затверджено ринкову вартість акцій в сумі 10 грн. за 1 акцію (том 1; а.с. 85-92). При дослідженні даного звіту, апеляційним судом встановлено, що в ньому, по суті, визначено номінальну ціну акції та не визначено будь-яких дій по визначенню саме ринкової вартості акцій. При цьому, в самому Звіті відсутні визначення, котрі б могли вказувати, що ціна акцій, визначена у ньому, є ринкова. З огляду на вищевказані обставини, суд приходить до висновку про те, що станом на час проведення зборів не існувало визначення саме ринкової ціни акцій Відповідача. Відтак, суд критично оцінює висновок суду першої інстанції про те, що Відповідачем було затверджено у вищевказаному протокольному рішенні №2 саме ринкову ціну акцій, адже як вбачається з матеріалів справи такої оцінки (саме ринкової ціни акцій) проведено та затверджено, не було.

27 квітня 2016 року було проведено чергові загальні збори акціонерів Відповідача, на яких, серед іншого, було прийнято рішення про зміну типу Відповідача з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство (том 1, а.с. 12-18).

Однак, Позивач на зазначених загальних зборах проголосував проти прийняття зборами акціонерів рішення про зміну типу акціонерного товариства з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство, у зв'язку з чим 17 травня 2016 року звернувся до Відповідача з листом, в якому з посиланням на статті 8, 68 Закону України "Про акціонерні товариства" вимагав здійснити викуп належних компанії акцій за ціною не меншою за їх ринкову вартість (том 1, а.с.20, 21).

У відповідь на лист Позивача від 17 травня 2016 року Відповідач листом від 07 липня 2016 року направив на адресу Позивача лист з пропозицією викупу акцій за ринковою вартістю, котру Відповідач визначив у розмірі 10, 00 грн. за 1 акцію, із загальною вартістю належних Позивачу акцій - 183300 грн. (том 1, а.с. 98-99).

В подальшому, Позивач листом від 25 липня 2016 року (том 1, а.с.22,23) повідомив Відповідача, що ціна викупу акцій не може бути нижчою за ринкову, а оскільки відповідно до довідки незалежного оцінювача ОСОБА_8 середня ринкова вартість Відповідача становить 53152500 грн, то вартість пакету акцій належних Позивачу становить - 3912255,20 грн. До вказаного листа Позивачем було додано проект договору про обов'язковий викуп Відповідачем належних акціонеру простих іменних акцій Відповідача за ціною - 3912255 грн 20 коп. (213 грн 44 коп. за 1 акцію).

При цьому, Рівненський апеляційний господарський суд, оцінивши вказану довідку (том 1; а.с. 24) констатує, що вона, по своїй суті, не є експертним висновком, а особа що її видала, відповідно, не попереджалася про кримінальну відповідальність за за відомо неправдивий висновок, та, відповідно, не вказувала, що у разі невідповідності даних, визначених в цій експертизі, буде нести кримінальну відповідальність. Відтак, з урахуванням статті 76 ГПК України, суд не вважає дану довідку належним доказом щодо визначення саме ринкової ціни акцій Відповідача.

10 серпня 2016 року Відповідачем було направлено Позивачу лист, в якому вказувалось про готовність Відповідача викупити пакет акцій Позивача за загальною ціною 183300 грн. та повідомлялось, що з метою підписання договору про обов'язковий викуп акцій Позивачу запропоновано прибути до Відповідача (том 1, а.с. 97, 99).

В той же час, самого проекту договору Відповідачу, Позивач не надсилав.

З огляду на те, що Відповідачем проект договору у редакції запропонованій Позивачем не підписано, та, як наслідок, не оплачено вартості акцій, Позивач звернувся з позовом до суду.

Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 152 ЦК України корпоративні права в акціонерному товаристві посвідчуються акціями, та за змістом частини 1 статті 167 ГК України включають правомочність на участь акціонера в управлінні товариством, отримання певної частки прибутку (дивідендів) та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Суд констатує, що справи, що виникають з корпоративних відносин, - це спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), в тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами), що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства. Предметом відповідних позовів можуть бути вимоги про визнання недійсними актів органів управління господарського товариства, визнання недійсними установчих документів товариства або договорів про відчуження майна тощо. Виняток становлять трудові спори за участю господарського товариства.

Відповідно до статті 68 Закону України «Про акціонерні товариства» кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про:

1) злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділ, зміну типу товариства;

2) вчинення товариством значного правочину;

3) зміну розміру статутного капіталу.

Кожний акціонер - власник привілейованих акцій має право вимагати здійснення обов'язкового викупу товариством належних йому привілейованих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про:

1) внесення змін до статуту товариства, якими передбачається розміщення привілейованих акцій нового класу, власники яких матимуть перевагу щодо черговості отримання дивідендів або виплат у разі ліквідації акціонерного товариства;

2) розширення обсягу прав акціонерів - власників розміщених привілейованих акцій, які мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів або виплат у разі ліквідації акціонерного товариства.

Акціонерне товариство у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, зобов'язане викупити належні акціонерові акції.

Перелік акціонерів, які мають право вимагати здійснення обов'язкового викупу належних їм акцій відповідно до частини першої та другої цієї статті, складається на підставі переліку акціонерів, які зареєструвалися для участі в загальних зборах, на яких було прийнято рішення, що стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій.

З огляду на вищевикладені норми законодавства, суд апеляційної інстанції констатує, що Позивач в даному випадку правомірно звернувся до Відповідача про визнання укладеним договору про обов'язковий викуп простих іменних акцій.

Водночас, суд констатує, що згідно статті 69 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що ціна викупу акцій не може бути меншою, ніж їх ринкова вартість.

Абзацом 2 частини 1 статті 69 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що ціна викупу акцій розраховується станом на день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій.

Ринкова вартість акцій визначається в порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що рішення про залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання приймається наглядовою радою товариства (у процесі створення товариства - зборами засновників або засновником особисто у разі створення акціонерного товариства однією особою).

В силу дії частини 2 статті 8 Закону України "Про акціонерні товариства": ринкова вартість емісійних цінних паперів визначається: для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність; для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок.

Частиною 3 статті 8 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до частин першої і другої цієї статті; затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем; якщо затверджена ринкова вартість майна відрізняється від вартості майна, визначеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), повинна мотивувати своє рішення.

Як вбачається з вищевказаних норм, за їх змістом, Наглядова рада Відповідача своїм рішенням від 04 березня 2016 року обрала суб'єкта оціночної діяльності.

З доказів, наявних у справі слідує, що таким суб'єктом у Відповідача був підприємець ОСОБА_4

Водночас, як вже встановлено вище в даній судовій постанові, на момент винесення оспорюваного рішення місцевим господарським судом (такі докази не подачі і на момент винесення даної постанови) вищевказаний суб'єкт оціночної діяльності не здійснив оцінку ринкової вартості цінних паперів Відповідача станом на день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення (24 березня 2016 року) про скликання загальних зборів Відповідача від 27 квітня 2016 року.

При цьому суд, з урахуванням приписів статті 86 ГПК України, констатує, що аналіз здійсненого підприємцем ОСОБА_4 Звіту про незалежну оцінку пакету акцій Відповідача, станом на 24 березня 2016 року, вказує не лише на те, що він здійснений у спосіб, що не відповідає встановленому в частині 2 статті 8 Закону України "Про акціонерні товариства" (адже мав визначатися, як вартість цінних паперів, визначену відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність)....але й те, що даним Звітом цей суб'єкт оціночної діяльності по суті визначив номінальну вартість цінних паперів, яка і без його оцінки була загальновідомою і складала 10 грн за одну акцію.

З огляду на вказане, Відповідач, своїм протокольним рішенням №2 від 26 квітня 206 року, затвердивши даний Звіт по суті затвердив номінальну вартість акцій, що в ньому визначені. В той же час, дана обставина вказує на те, що на момент винесення даної судової постанови Відповідачем в порушення Закону України "Про акціонерні товариства" не затверджено ринкову вартість даних акцій, протягом 2 (двох) років з моменту проведення зборів, за наслідком котрих Позивач висвітлив бажання щодо обов'язкового викупу Відповідачем належних Позивачу акцій.

При цьому, на переконання колегії суду, дії Відповідача вказують на не бажання виплачувати Позивачу кошти, за належну йому частку акцій за дійсною (ринковою) їх вартістю і всі свої дії спрямовував лише на те, аби виплатити номінальну вартість акцій (не здійснивши належну оцінку та навіть самостійно не направивши Позивачу свій проект договору).

Разом з тим, суд наголошує і на тому, що згідно статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" (ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР): кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відтак, з огляду на вищевказане порушення Відповідачем прав Позивача щодо викупу належних йому акцій за ринковою вартістю (з урахуванням не прийняття як належного доказу ринкової вартості, визначеної на замовлення Позивача у довідці ОСОБА_8.), суд вважає, що в даному випадку можливо визначити дану вартість лише за висновком експерта.

Водночас, Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що з метою визначення ринкової вартості простих іменних акцій, станом на день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийняте рішення, що стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій (станом на 24 березня 2016 року), місцевим господарським судом була призначена комплексна, оціночно-будівельна, оціночно-земельна та економічна експертизи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до частини 7 статті 98 ГПК України, у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за за відомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Згідно приписів частини 1 статті 79 ГПК України: достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В силу дії частини 2 статті 79 ГПК України, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 104 ГПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно з висновком експертів №8907 від 19 жовтня 2017 року про результати проведення експертиз (том 2; а.с. 82-204): сукупна вартість активів Відповідача, станом на 24 березня 2016 року складає 18 004, 00 тис. грн; загальна ринкова вартість чистих активів Відповідача станом на 24 березня 2016 року складає 17 032 тис. грн; загальна ринкова вартість акцій емітента Відповідача, кількістю 249 028 штук станом на 24 березня 2016 року складає 17 032 тис. грн; загальна ринкова вартість акцій кількістю 18 330 емітента Відповідача, що належать Позивачу, станом на 24 березня 2016 року складає 1 264, 77 тис. грн.

В своїх пояснення (том 3; а.с. 67-70), експерти зазначили, що в силу дії пункту 1.8 Інструкції №53/5, підставою для проведення експертиз, відповідно до чинного законодавства, є процесуальний документ (постанова, ухвала) про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом). Крім того, обсяг дослідження визначається на дату призначення судової експертизи та не підлягає зміні у межах здійснюваного на її виконання експертного дослідження. В той же час, експерти вказали, що ГПК України та Інструкцією №53/5 не передбачено можливості (права або обов'язку) судового експерта задовольняти будь-які клопотання сторін справи, у тому числі клопотання щодо зміни складу об'єктів дослідження.

Разом з тим, в даних поясненнях судові експерти вказали, що клопотання Позивача, як сторони у справі, у якій призначено судову експертизу, не є процесуальним документом, що підлягав виконанню судовими експертами. Що ж до зауваження про необхідність врахування під час проведення дослідження всіх об'єктів рухомого, нерухомого майна та земельних ділянок, то судові експерти зазначили, що вказану вимогу виконано, і експертами враховано вартість всіх належних Відповідачу об'єктів майна.

Що ж до того, що Позивачем у листі було повідомлено судових експертів, що про певні об'єкти майна, що належать Відповідачу ( про що нібито Позивачу стало відомо після призначення судової експертизи), то судові експерти вказали, що відповідно до пункту 1.2.11 Інструкції №53/5, у випадку виникнення необхідності проведення будь-яких додаткових досліджень, сторони мають право заяви до суду клопотання про призначення додаткової експертизи.

Що ж стосується земельних ділянок сільськогосподарського призначення (за кадастровими номерами: НОМЕР_2, НОМЕР_3 та НОМЕР_4), то експерти у даних поясненнях зазначили, що відповідно до Публічної кадастрової карти України, дані ділянки перебувають у державній власності, а відтак розрахунок вартості права користування даними ділянками може бути визначено лише при наявності та з урахуванням умов угод щодо їх використання. А оскільки дані відомості не були надані експертам, тому визначення вартості прав користування, в рамках даної експертизи, не проводилося.

Зважаючи на відсутність інших належних і допустимих доказів, на підставі котрих можливо було б встановити ринкову вартість (з огляду на відхилення довідки та Звіту, як неналежні), а також з огляду на те, що висновок експертів за результатами проведення комплексної оціночно-будівельної, оціночно-земельної та економічної експертиз за №8907 від 19 жовтня 2017 року містить докладний опис проведених досліджень, факт того, що зроблені в результаті їх досліджень висновки і відповіді на поставлені судом першої інстанції питання, є, на переконання колегії, обгрунтованими, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що в даному випадку в суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відхилення цього висновку, як доказу. В той же час, даний висновок є єдиним належним і допустимим доказом, на підставі котрого, з дотриманням принципу верховенства права, можливо вирішити даний.

Відтак, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що з урахуванням вказаного вище висновку експертів, ринкова вартість одного цінного паперу Відповідача складає 68 грн 39 коп., а загальна вартість 18 330 цінних паперів Відповідача, що належать Позивачу становить 1 253 588 грн 70 коп..

При цьому суд враховує загальну ринкову вартість акцій Відповідача, визначену по першому питанню, вирахувавши з неї вартість однієї акції (поділивши дану вартість на загальну кількість акцій, що дорівнює 68, 39 грн), відхиляє висновок експертів по другому питанню, з огляду на те, що він по своїй суті суперечить першому висновку (за яким ціна однієї акції є вищою - 69 грн).

Водночас, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги твердження Позивача щодо неправомірної відмови судом першої інстанції в задоволенні клопотання про повернення висновку експертам № 8907 від 19 жовтня 2017 року на доопрацювання та відхиляється дане клопотання, подане суду апеляційної інстанції (том 3; а.с. 51-58), з огляду на те, що в силу дії пункту 1.8 Інструкції №53/5, підставою для проведення експертиз, відповідно до чинного законодавства, є процесуальний документ (постанова, ухвала) про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом). Крім того, обсяг дослідження визначається на дату призначення судової експертизи та не підлягає зміні у межах здійснюваного на її виконання експертного дослідження.

Крім того, нормами частини 1 статті 107 ГПК України чітко передбачено, що якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

При цьому суд наголошує на тому, що Позивач, подаючи клопотання з проханням проведення непередбачених законом процесуальних дій, не вчинив жодних дій, спрямованих на проведення в справі додаткової або повторної експертизи (в порядку статті 107 ГПК України).

В той же час, стороною, разом з апеляційною скаргою, не подано жодних доказів (належних і допустимих) того, що об'єкти, визначені ним, дійсно знаходяться у власності Відповідача і не враховані у проведеній експертизі (безпідставно не враховані). В даному випадку, суд приймає до уваги і пояснення експертів з приводу заявленого клопотання (том 3; а.с. 68-70). зокрема і на те, що ними встановлено, що частина земельних ділянок, зазначених Позивачем, не перебувають у власності Відповідача, а перебувають у державній власності. Що ж до інших об'єктів (земельних ділянок), то як вказано експертами і не спростовано Позивачем - відомостей щодо необхідності їх оцінки, експерту надано не було.

Відтак, суд не вбачає підстав і для того, аби з власної ініціативи, в порядку, встановленому статтею 107 ГПК України, призначати додаткову або повторну експертизу.

З огляду на все вищевказане в даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України: укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Суд наголошує, що укладення договору про обов'язковий викуп Відповідачем належних Позивачу простих іменних акцій між Позивачем та Відповідачем, які є предметом спору у даній справі, є обов'язковим з огляду на вимоги приписів статей 68, 69 Закону України "Про акціонерні товариства" та той факт, що Позивач був зареєстрований на загальних зборах акціонерів Відповідача від 27 квітня 2016 року, голосував проти прийняття рішення щодо зміну типу Відповідача і подав Відповідачу вимоги про викуп своїх акцій.

При цьому, в силу дії частини 3 статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства" у зазначених вище випадках акціонерне товариство зобов'язане викупити належні акціонерові акції.

Частиною 1 статті 69 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що договір між акціонерним товариством та акціонером про обов'язковий викуп товариством належних йому акцій укладається в письмовій формі.

Таким чином, судом встановлено, що відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" укладення договорів в спірному випадку є обов'язковим.

Приписами частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 180 ГК України: зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно частини 2 статті 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 181 ГК України встановлений загальний порядок укладення господарських договорів, зокрема, відповідно до частини 2 наведеної статті проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін, а відповідно до частини 3 наведеної статті передбачено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Згідно з частиною 1 статті 187 ГК України спори, які виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону або в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

В силу дії частини 2 статті 187 ГК України, день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Отже, оскільки судом встановлено, що відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" укладення договору в спірному випадку є обов'язковим, то незалежно від згоди другої сторони спір, що виникає при укладенні договору, вирішується судом згідно частини першої статті 187 ГК України.

Матеріалами справи підтверджується, що 19 травня 2016 року Позивачем на адресу Відповідача було направлено вимогу про обов'язковий викуп Відповідачем належних йому акцій, яка отримана Відповідачем 26 травня 2016 року (том 1, а.с. 20-21).

Однак, Відповідач договір в редакції Позивача не підписав, вартість акцій, належних Позивачу не сплатив. В той же час, суд враховує і те, що Відповідач, протягом 2 (двох) років з моменту проведення зборів від 27 квітня 2016 року відповідний проект договору не вислав Позивачу (лише пропонував Позивачу прийти для його підписання. без свого проекту).

Враховуючи викладене, судом встановлено, що Позивачем було здійснено всі дії, необхідні для укладення договору про обов'язковий викуп Відповідачем належних Позивачу простих іменних акцій та факт бездіяльності в цьому процесі самого Відповідача.

Однак, з огляду на те, що апеляційним судом було встановлено ціну викупу акцій, належних Позивачу, яка відрізняється від ціни, зазначеної Позивачем в проекті договору (на основі не прийнятої як належного та допустимого доказу довідки), то суд, відповідно, змінює умови запропонованого договору в частині визначення ринкової вартості ціни однієї акції (встановлює її в сумі 68 грн 39 коп.) та в частині визначення загальної вартості цінних паперів, які є предметом договору (встановлює її в розмірі - 1 253 588 грн 70 коп.) - частково задовольняючи позов.

Зміни судом внесено і в іншу умову договору, а саме щодо розміру штрафної санкції, у вигляді штрафу.

Зокрема, в пункті 4.4 проекту договору, передбачено, що у разі прострочення Відповідачем виконання пункту 3.5 договору понад 10 днів, Відповідач сплачує Позивачу додатково до пені штраф у розмірі 50% від загальної вартості цінних паперів, зазначеної в пункті 3.2 цього договору.

Заслухавши пояснення сторін, та враховуючи те, що в договорі існують і інші умови щодо Відповідальності Відповідача за невчасну сплату коштів за акції, що підлягають викупу (в тому числі у вигляді пені). колегія суду вважає його завищеним.

З огляду на викладене, Рівненський апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення штрафної санкції у вигляді штрафу в пункті 4.4 договору до 30 відсотків.

Враховуючи усе вказане вище в даній судовій постанові, апеляційний господарський суд скасовує рішення місцевого господарського суду та частково задовольняє позов про укладення договору, з урахуванням змін деяких умов цього договору, що описано вище даній судовій постанові.

З огляду на усе вищевказане, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи , що в силу дії пунктів 1 та 3 частини 1 статті 277 ГПК України є підставою для скасування оспорюваного рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України.

З огляду на те, що на переконання колегії суду спір виник внаслідок неправомірних дій Відповідача (не складання та не затвердження саме ринкової вартості акцій; прояв дій, спрямованих на виплату Позивачу номінальної вартості акцій замість ринкової; бездіяльність в частині виготовлення та направлення Позивачу відповідного проекту договору), суд, в силу дії частини 9 статті 129 ГПК України. покладає на Відповідача судові витрати повністю.

Керуючись статтями 129, 269-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Вінницької області від 14 грудня 2017 року в справі №902/790/16 - задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 14 грудня 2017 року в справі №902/790/16 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково.

4. Визнати укладеним договір про обов'язковий викуп простих іменних акцій між ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) та приватним акціонерним товариством "Барський птахокомбінат" (23007, Вінницька область, Барський район, с. Заможне, вул. Кармелюка, 65; код 00443097) в наступній редакції:

ДОГОВІР

про обов'язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій ПАТ «Барський птахокомбінат»

Громадянин України ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_5, виданий Барським РВ УМВС України в Вінницькій області 04 березня 1997 року, ідентифікаційний код НОМЕР_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, надалі «Продавець», з однієї сторони, та

Приватне акціонерне товариство «Барський птахокомбінат», код ЄДРПОУ 00443097, що знаходиться за адресою: 23007, Вінницька обл., Барський район, село Заможне, вул. Кармелюка, будинок 65, надалі "Покупець", в особі Герасімова Сергія Геннадійовича, що діє на підставі Статуту, з другої сторони, уклали договір про наступне:

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Згідно чинного законодавства України цей Договір визначає права і обов'язки сторін, що виникають з приводу обов'язкового викупу Покупцем у Продавця емітованих Покупцем цінних паперів. Підставою для виникнення у Покупця обов'язку викупу емітованих ним цінних паперів є прийняття Загальними зборами акціонерів Покупця 27.04.2016 року рішення про зміну типу ПАТ «Барський птахокомбінат» з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство.

1.2. Підписання цього Договору, окрім іншого, свідчить про те, що Продавець зареєструвався для участі у загальних зборах акціонерів 27.04.2016 року та голосував проти прийняття загальним зборами рішення про зміну типу ПАТ «Барський птахокомбінат» з Публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство, а також про отримання Покупцем від Продавця письмової вимоги Продавця від 17.05.2016 року про обов'язковий викуп акцій.

1.3. Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» викуп емітентом власних цінних паперів не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами, тому цей Договір укладається без участі професійного торговця цінними паперами.

2. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

2.1. Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити наступні цінні папери (далі - ЦП):

Тип та/або клас акцій - акції іменні прості без документарні.

Найменування емітента ЦП - ПАТ «Барський птахокомбінат».

Код за ЄДРПОУ емітента ЦП - 00443097.

Номінальна вартість одного ЦП - 10 грн 00 коп. (десять гривень 00 копійок)

Ринкова вартість одного ЦП - 68 грн 39 коп. (шістдесят вісім гривень 39 копійок)

Код цінних паперів - UA4000119622.

Кількість ЦП - штук 18330 (вісімнадцять тисяч триста тридцять).

3. ЦІНА ТА РОЗРАХУНКИ ЗА ДОГОВОРОМ, ОБОВЯЗКИ СТОРІН

3.1. Ринкова вартість (ціна викупу) ЦП становить 68 грн 39 коп. (шістдесят вісім гривень тридцять дев'ять копійок) за одну акцію, станом на 24 березня .2016 року - день, що передує опублікуванню в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів акціонерів Покупця 27 квітня 2016 року.

3.2.Загальна вартість ЦП, які є предметом цього Договору, становить 1 253 588 грн 70 коп. (один мільйон двісті п'ятдесят три тисячі п'ятсот вісімдесят вісім гривень сімдесят копійок).

3.3. Продавець зобов'язаний протягом 2 (двох) робочих днів з дати укладання цього Договору надати Зберігачу цінних паперів, в якого у Продавця цінних паперів відкрито рахунок в цінних паперах, на якому зберігаються ЦП, що є предметом цього договору, розпорядження про списання ЦП на рахунок Покупця разом з відповідним екземпляром Договору.

3.4. Покупець зобов'язаний протягом 2 (двох) робочих днів з дати підписання цього Договору надати Депозитарію цінних паперів, в якому обслуговується емісія ЦП, розпорядження на зарахування ЦП на рахунок Покупця разом з відповідним екземпляром Договору.

3.5. Покупець сплачує Продавцю загальну вартість ЦП, вказану в п. 3.2 цього Договору протягом 5-ти (п'яти) робочих днів з моменту укладання цього Договору. Сплата за ЦП, що є предметом цього Договору, здійснюється виключно в грошовій формі в національній валюті готівкою в касі Покупця або безготівковим перерахунком на банківський рахунок Продавця за наступними реквізитами:

Отримувач: ПАТ КБ «Приват Банк», банк отримувача: ПАТ КБ «Приват Банк» р/р: НОМЕР_6. Код отримувача: 14360570. МФО: 305299. Призначення платежу: перерахування коштів на картковий рахунок №НОМЕР_7 ОСОБА_1 , код НОМЕР_1, за 18 330 (вісімнадцять тисяч триста тридцять) простих іменних акцій ПАТ «Барський птахокомбінат» по Договору про обов'язковий викуп товариством належних акціонеру акцій.

3.6. Сторони цим встановили, що моментом повного виконання Сторонами розрахунків за цим Договору є зарахування ЦП на рахунок в цінних паперах Покупця, а також сплата Покупцем Продавцю коштів, вказаних,п. 3.2 цього Договору, готівкою або зарахування цих коштів на банківський рахунок Продавця за реквізитами, зазначеними в п. 3.5 Договору.

3.7. Продавець гарантує, що вказані у п. 2.1 ЦП належать йому на праві власності, не обтяжені ніякими зобов'язаннями і не є предметом застави.

4.ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН

4.1. У разі невиконання або неналежного виконання умов цього Договору, кожна із Сторін несе відповідальність згідно чинного законодавства України.

4.2.У разі прострочення виконання Продавцем умов п. 3.3 цього Договору Продавець зобов'язаний сплатити Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості цінних паперів, зазначеної в п.3.2 цього Договору, за кожний день прострочення.

4.3. У разі прострочення виконання Покупцем умов п. 3.5 цього Договору (при умові виконання Продавцем п. 3.3 цього Договору), Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті за кожний день прострочення.

4.4. У разі прострочення Покупцем виконання п. 3.5 цього Договору понад 10 днів, Покупець сплачує Продавцю додатково до пені штраф у розмірі 30% від загальної вартості цінних паперів, зазначеної в п.3.2 цього Договору.

4.5. Неустойки (штрафи, пеня) за цим Договором або в зв'язку з ним, підлягають сплаті за першою вимогою однієї із Сторін. Сплата неустойки по цьому Договору не звільняє винну Сторону від виконання зобов'язань за цим Договором.

5.ФОРС - МАЖОРНІ ОБСТАВИНИ

5.1.Сторони не несуть відповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за даним Договором, якщо таке невиконання чи неналежне виконання є наслідком обставин непереборної сили.

5.1. Під обставинами непереборної сили маються на увазі події, які Сторони не могли передбачити, відвернути чи здолати (пожежі, повені, землетруси, військові дії, тощо), підтверджені у відповідний спосіб компетентним органом України.

6.РОЗГЛЯД СПОРІВ

6.1. Усі спори, що виникають з цього Договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів.

6.2. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України.

7. ТЕРМІН ДІЇ ДОГОВОРУ

7.1. Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

7.2. Цей Договір може бути розірвано виключно у випадках, передбачених чинним законодавством України.

ПІДПИСИ ТА РЕКВІЗИТИ СТОРІН

ПродавецьПокупецьОСОБА_1 паспорт серії НОМЕР_5, виданий Барським РВ УМВС України в Вінницькій області 04 березня 1997 року, ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1 ______ОСОБА_1 Приватне акціонерне товариство "Барський птахокомібнат" код ЄДРПОУ 00443097 23007, Вінницька обл., Барський район, с. Заможне, вул. Кармелюка, будинок 65 Директор___С.Г. Герасімов

5. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Барський птахокомбінат" (23007, Вінницька область, Барський район, с. Заможне, вул. Кармелюка, 65; код 00443097) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 72 105 грн 00 коп. за проведення комплексної оціночно-будівельної, оціночно- земельної та економічної експертизи.

6. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Барський птахокомбінат" (23007, Вінницька область, Барський район, с. Заможне, вул. Кармелюка, 65; код 00443097) в доход Державного бюджету України 1762 грн 00 коп. судового збору за розгляд позовної заяви та 2 643 грн 00 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

7. Доручити господарському суду Вінницької області видати відповідні накази.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

9. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

10. Справу №902/790/16 повернути до господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складено 07 травня 2018 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.