Постанова № 73835409, 03.05.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/1515/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Величко Т.А.,

суддів: Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г.

при секретарі: Колбасовій О.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явився;

від відповідача -1– не з’явився;

від відповідача-2 – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Електромонтаж-470”

на рішення господарського суду Одеської області від 02.11.2017 року

по справі №916/1515/17

за позовом Дочірнього підприємства „Електромонтаж-470”

до:

1. Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Електромонтаж-470”

про право власності на нерухоме майно,

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_2

дата ухвалення рішення: 02.11.2017 р.

повний текст рішення складений 07.11.2017 р.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 03.05.2018р. згідно ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

26.06.2016р. Дочірнє підприємство „Електромонтаж-470” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в якому просило суд:

- визнати незаконним з моменту його прийняття та скасувати рішення органу місцевого самоврядування Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 14.09.2010 р. № 127 „Про оформлення права власності на базу відпочинку „Смерічка”, що належить ТОВ „Електромонтаж-470”, яка розташована в селі Курортне по вул. Садова, 28”;

- скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20.10.2010 р. серії ЯЯЯ №783518, виданого Приморською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області ТОВ „Електромонтаж-470”.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Дочірнє підприємство «Електромонтаж-470» (раніше - Дочірнє підприємство «Електромонтаж-470» закритого акціонерного товариства «Електромонтаж»; Тернопільське спеціалізоване управління № 470 тресту «Електромонтаж») 11 червня 2003 року за актом б/н прийому-передачі основних засобів по базі відпочинку «Смерічка» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-470» нерухоме майно у безоплатне користування без визначення строку користування. При цьому сторони не укладали ніяких цивільно-правових угод, за якими право власності на нерухомість переходило до ТОВ «Електромонтаж-470».

Як вказує позивач, з метою оформлення за собою права власності на нерухомість ТОВ «Електромонтаж-470» звернулося з відповідним позовом до господарського суду Одеської області, яким 07 квітня 2006 року ухвалено рішення по справі № 9/109-06-3439 про задоволення позову ТОВ «Електромонтаж-470» до Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за участю інших осіб про визнання права власності на нерухоме майно. ДП «Електромонтаж-470» до участі у справі не залучалося. Однак, в подальшому на вказане судове рішення ДП «Електромонтаж-470» була подана апеляційна скарга. Так, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 р. по справі № 9/109-06-3439 рішення господарського суду Одеської області від 07.04.2006 р. було скасовано. ДП «Електромонтаж-470» приймало участь у вказаній справі в якості відповідача. Як вказує позивач, Одеським апеляційним господарським судом в постанові від 10.12.2014 р. по справі № 9/109-06-3439 зроблено висновок, що ДП «Електромонтаж-470» передало належне йому нерухоме майно, а ТОВ «Електромонтаж-470» прийняло це майно у безоплатне користування без визначення строку користування.

Поряд з цим ДП «Електромонтаж-470» звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до ТОВ «Електромонтаж-470» про витребування майна із чужого незаконного володіння. Але рішенням суду у справі № 916/1882/16 відмовлено в задоволенні позову, оскільки ТОВ «Електромонтаж-470» у законному порядку отримало оскаржуване рішення Приморської сільради та на підставі цього рішення свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а також зареєструвало за собою право власності, в той час як ДП «Електромонтаж-470» не надало жодного документу на підтвердження права власності.

Відтак, позивач вказує, що останній штучно обмежений у можливості звернутися до відповідача - Приморської сільради із клопотанням про введення нерухомого майна в експлуатацію та оформлення права власності на нього за умови існування оскаржуваного рішення та свідоцтва.

Як стверджує позивач, про існування спірного рішення Приморської сільради та про видане на підставі цього рішення свідоцтво позивач довідався під час розгляду справи № 916/1882/16 із матеріалів інвентаризаційної справи, до того ж позивач не повідомлявся та не отримував копію оскаржуваного рішення та свідоцтва. Згідно інвентаризаційної справи первинна інвентаризація нерухомості була проведена 10 липня 2007 року за заявою ТОВ «Електромонтаж-470», а підставою для її проведення ТОВ «Електромонтаж-470» вказало рішення господарського суду Одеської області від 07 квітня 2006 року по справі № 9/109-06-3439, яким було визнано право власності на нерухоме майно за Товариством.

Так, позивач вказує, що саме за результатами інвентаризації та на підставі рішення господарського суду Одеської області від 07 квітня 2006 року по справі № 9/109-06-3439 Приморською сільрадою 14 вересня 2010 року було прийнято рішення № 127 «Про оформлення права власності на базу відпочинку “Смерічка”, що належить ТОВ “Електромонтаж-470”, розташована в селі Курортне по вул. Садова 28” та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20 жовтня 2010 року серії ЯЯЯ № 783518 на ім’я ТОВ «Електромонтаж-470».

Таким чином позивач зазначає, що оскільки оскаржуване рішення Приморської сільради від 14 вересня 2010 року № 127 повністю базується на скасованому рішенні суду, а скасоване судове рішення не може породжувати ніяких правових наслідків, тому вказане рішення сільради має бути визнано у судовому порядку незаконним з моменту його прийняття та скасовано, як і свідоцтво про власності на нерухоме майно, видане на підставі скасованого рішення.

При цьому, позивачем вказано у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю „Електромонтаж-470” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.06.2017 р. позовну заяву ДП „Електромонтаж-470” прийнято до розгляду, порушено провадження по справі № 916/1515/17 та справу призначено до розгляду в засіданні суду. Також вказаною ухвалою суду до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю „Електромонтаж-470”, оскільки рішення суду по даній справі може вплинути на права або обов’язки вказаного Товариства.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.09.2017р. по справі № 916/1515/17 залучено до участі у справі ТОВ „Електромонтаж-470” в якості другого відповідача та вказане Товариство виключено з кола третіх осіб.

В запереченнях на позов від 11.09.2017р. ТОВ „Електромонтаж-470” просило суд відмовити ДП „Електромонтаж-470” в задоволенні позовної заяви в повному обсязі з підстав її безпідставності та необґрунтованості.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.11.2017 року (суддя Петров В.С.) у задоволенні позову Дочірнього підприємства „Електромонтаж-470” до Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю „Електромонтаж-470” про визнання незаконним та скасування рішення, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано посиланням на норми ч.1 ст.21, ч.1 ст. 321, ст. 328, ч.2,3 ст.331, ч.1 ст. 393, ЦК України, ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (Тимчасове положення), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 та вмотивовано тим, що судом встановлено відсутність будь-яких прав у позивача на спірний об’єкт нерухомості на момент прийняття оспорюваного рішення сільради.

З огляду на те, що судом було встановлено відсутність у позивача будь-яких прав стосовно бази відпочинку “Смерічка”, що розташована в селі Курортне по вул. Садова, 28, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про скасування свідоцтва про право власності від 20.10.2010 р., виданого на підставі рішення виконкому Приморської сільської ради від 14.09.2010 року.

Не погодившись з рішенням суду, ДП “Електромонтаж-470” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 02.11.2017р. у справі №916/1515/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, а також у зв’язку із неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема:

- до спірних правовідносин судом застосовано норми права, які не могли бути застосовані (ст. 328 ЦК України, ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (Тимчасове положення);

- висновок суду про відсутність підстав для скасування спірного свідоцтва від 20.10.2010р., виданого Приморською сільрадою ТОВ “Електромонтаж-470” – ґрунтується на помилковому розумінні судом оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування.

Також скаржник зазначив, що ніякими доказами не підтверджені факти виникнення або переходу прав власності на нерухоме майно до відповідача-2, відсутні договори відчуження на користь відповідача-2, відсутні акт та відповідне рішення про введення в експлуатацію нерухомого майна.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2018р. колегією суду у складі: головуючий суддя Величко Т.А., судді Жекова В.І., Лавриненко Л.В. поновлено Дочірньому підприємству „Електромонтаж-470” пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Одеської області від 02.11.2017 року у справі № 916/1515/17. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства „Електромонтаж-470” на рішення господарського суду Одеської області від 02.11.2017 року у справі №916/1515/17. Встановлено строк для інших учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Зупинено дію рішення господарського суду Одеської області від 02.11.2017 року у справі №916/1515/17.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2018р. призначено справу №916/3248/16 до розгляду на 20.02.2018р. о 11:30 год.

У відзиві на апеляційну скаргу від 07.02.2018р. ТОВ „Електромонтаж-470” просить суд залишити рішення Господарського суду Одеської області без змін, а скаргу ДП „Електромонтаж-470” без задоволення та зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації права власності позивача, як на нерухоме майно на основні засоби, передані ним відповідачу за актом прийому-передачі від 11.06.2003р. Судом встановлено, що ТОВ „Електромонтаж-470” є власником нерухомого майна: будівель та споруд бази відпочинку «Смерічка», що знаходиться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Курортне, вул. Садова, 28, а позивачем не надано жодного доказу на підтвердження знаходження його майна за вказаною адресою.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2018р. у зв'язку із перебуванням судді Жекова В.І. та судді Лавриненко Л.В. у відпустці проведено повторний автоматичний розподіл справи № 916/1515/17, згідно з яким розгляд апеляційної скарги Дочірнього підприємства „Електромонтаж-470” на рішення господарського суду Одеської області від 02.11.2017 року автоматично розподілено на колегію суддів у складі: головуючий суддя Величко Т.А., судді Беляновський В.В., Поліщук Л.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.02.2018р. прийнято апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Електромонтаж-470” на рішення господарського суду Одеської області від 02.11.2017 року у справі №916/1515/17 до провадження у новому складі колегії суддів. Призначено розгляд справи на 20 лютого 2018р. о 11:30.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2018р. повідомлено позивача та відповідача-1 про те, що розгляд справи №916/1515/17 відбудеться 15.03.2018р. об 14.00 год.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2018р. відкладено розгляд справи № 916/1515/17. Засідання суду призначено на 05.04.2018 року о 10:30 год.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2018р. у зв'язку із перебуванням судді Бєляновського В.В. та судді Поліщук Л.В. у відпустці проведено повторний автоматичний розподіл справи № 916/1515/17, згідно з яким розгляд апеляційної скарги Дочірнього підприємства „Електромонтаж-470” на рішення господарського суду Одеської області від 02.11.2017 року автоматично розподілено на колегію суддів у складі: головуючий суддя Величко Т.А., судді Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2018р. прийнято апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Електромонтаж-470” на рішення господарського суду Одеської області від 02.11.2017 року у справі №916/1515/17 до провадження у новому складі колегії суддів. Призначено розгляд справи на 05 квітня 2018р. о 10:30.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2018р. відкладено розгляд справи № 916/1515/17. Засідання суду призначено на 03.05.2018 року о 10:00 год.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги від 06.04.2018р. ДП „Електромонтаж-470” просило скасувати у повному обсязі рішення господарського суду Одеської області від 02.11.2017р. по справі №916/1515/17 та прийняти нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

ДП „Електромонтаж-470” зазначає, що він 11.06.2003р. за Актом б/н прийому-передачі основних засобів по базі відпочинку «Смерічка» передав нерухоме майно відповідачу-2 у безоплатне користування без визначення строку користування , що було встановлено Постановою ОАГС від 10.12.2014р. по справі №9/109-06-3439. Акт передачі майна у безоплатне користування без визначення строку користування не є правочином, за яким відбувається перехід права власності на річ, що передається за таким актом, а є лише підтвердженням факту передачі майна від власника до іншої особи. При цьому, скаржник наполягає, що від права власності на нерухоме майно він не відмовлявся, відповідних рішень ані ним, ані його учасником не приймалось.

В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які договори про відчуження нерухомості на користь відповідача-2, укладених в установленому порядку. Відсутні будь-які документи, як б підтверджували намір позивача здійснити відчуження нерухомого майна на користь відповідача. Також відсутні документи, які б свідчили про наявність згоди позивача на передачу Приморською сільською радою у користування земельної ділянки, на якій розташовані належні йому об’єкти нерухомого майна, відповідача-2 тощо.

Скаржник, звертає увагу суду, що в судовому рішенні не вказано на яких підставах відповідач-2 нібито набув право власності на нерухоме майно.

Також, скаржником під час розгляду справи в апеляційній інстанції були подані наступні заяви:

- про розгляд справи у загальному порядку, якою скаржник просив визначити загальний порядок розгляду справи №916/1515/17 та визначити обов’язковою участь у судовому засіданні відповідача-1-Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та обов’язковим наданням письмових пояснень;

- про залучення до справи ПАТ „Електромонтаж” до участі у справі №916/1515/17 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – ДП „Електромонтаж-470”. Заява вмотивована тим, що ПАТ „Електромонтаж” має юридичний інтерес у даній справі, тому що у зв’язку з прийняттям судового рішення з даної справи, цю юридичну особу може бути позбавлено певних прав у майбутньому – прав на майно, яке свого часу було передано дочірньому підприємству та має бути повернуто Засновнику на його вимогу.

Розглянувши вищевказані заяви скаржника, колегія суддів відхиляє їх з огляду на безпідставність та необґрунтованість.

В засіданні суду апеляційної інстанції відповідач-2 заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Представник позивача та відповідача-1 в судове засідання не з’явились.

Пунктом 9 частини 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017р. установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст.269 ГПК України (в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017р.) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача-2, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та це встановлено господарським судом першої інстанції, що 11.06.2003 р. Дочірнє підприємство «Електромонтаж-470» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-470» за актом б/н прийому-передачі основні засоби по базі відпочинку «Смерічка» (а.с. 26). Зокрема, згідно вказаного акту прийому-передачі основних засобів по базі відпочинку “Смерічка” Дочірнім підприємством „Електромонтаж-470” було передано ТОВ “Електромонтаж-470” наступне майно: 1) дерев’яний будинок на 2 кімнати № 1 інв. № 1302 балансовою вартістю 3451 грн., залишковою вартістю 121 грн.; 2) дерев’яний будинок на 2 кімнати № 2, інв. № 1302а, балансовою вартістю 3451 грн., залишковою вартістю 121 грн.; 3) дерев’яний будинок на 3 кімнати № 3, інв. № 1303, балансовою вартістю 4441 грн., залишковою вартістю 137 грн.; 4) дерев’яний будинок на 3 кімнати № 4, інв. № 1303а, балансовою вартістю 4 4441 грн., залишковою вартістю 137 грн.; 5) дерев’яний будинок на 2 кімнати № 5, інв. № 1304, балансовою вартістю 3551 грн., залишковою вартістю 121 грн.; 6) приміщення клубу-столової, інв. № 1305, балансовою вартістю 7810 грн., залишковою вартістю 321 грн.

В подальшому ТОВ „Електромонтаж-470”, посилаючись на факт правонаступництва прав та обов’язків ДП “Електромонтаж-470”, відсутність належним чином оформлених правовстановлюючих документів на об’єкти бази відпочинку та неможливість у повній мірі реалізовувати повноваження щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном, звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, санаторію “Приморський” про визнання за ним права власності на будівлі та споруди бази відпочинку “Смерічка”.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.04.2006 року по справі № 9/109-06-3439 позов ТОВ “Електромонтаж-470” до Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, до Санаторію “Приморський” про визнання права власності задоволено, а саме визнано за ТОВ “Електромонтаж-470” право власності на будівлі та споруди бази відпочинку “Семирічка”, розташовані на ОСОБА_3 Одеської області.

14.09.2010 р. Виконавчий комітет Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за результатами розгляду заяви ТОВ “Електромонтаж-470” прийняв рішення № 127 про оформлення за вказаним Товариством права власності на базу відпочинку „Смерічка”, що належить ТОВ „Електромонтаж-470”, розташована в селі Курортне по вул. Садова, 28”.

На підставі вказаного рішення виконкому Приморської сільської ради № 127 від 14.09.2010 р. цим виконкомом 20.10.2010 р. було видано ТОВ “Електромонтаж-470” свідоцтво про право власності на нерухоме майно – будівлі та споруди бази відпочинку «Смерічка», що знаходиться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Курортне, вул. Садова, 28, що складаються з: адміністративна будівля літ. А; будиночки відпочинку Б, В, Г, Д, Є, Ж, З, К; кухня літ. І; вбиральня літ. Л; душ, М; ємкості для води, 1, 2, 3.

В подальшому у 2014 році ДП “Електромонтаж-470” ЗАТ “Електромонтаж”, не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду 07.04.2006 року по справі № 9/109-06-3439, звернулось до суду з апеляційною скаргою на таке рішенні, в якій просило залучити його до участі у справі у якості належного відповідача, скасувати в повному обсязі рішення господарського суду Одеської області від 07.04.2006 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити ТОВ “Електромонтаж-470” у задоволенні позовних вимог. Свою позицію скаржник обґрунтував тим, що ДП “Електромонтаж-470” ЗАТ “Електромонтаж” ніколи не реорганізовувалося із передачею спірного нерухомого майна третім особам, ДП “Електромонтаж-470” ЗАТ “Електромонтаж” ніколи не вчиняло ніяких інших дій та не укладало угод щодо відчуження спірного нерухомого майна третім особам.

Під час перегляду вказаного судового рішення в апеляційному порядку ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 року залучено до участі у справі в якості іншого відповідача ДП “Електромонтаж-470” ЗАТ “Електромонтаж” з метою сприяння з'ясуванню усього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення.

Так, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 р. по справі № 9/109-06-3439 апеляційну скаргу ДП «Електромонтаж-470» ЗАТ “Електромонтаж” задоволено та рішення господарського суду Одеської області від 07.04.2006 р. скасовано.

При цьому, як вказує позивач, наприкінці 2014 року засновник ДП «Електромонтаж-470» зареєстрував нову редакцію статуту та змінив назву підприємства з ДП «Електромонтаж-470» ЗАТ “Електромонтаж” на ДП «Електромонтаж-470».

Судом з’ясовано, що у 2016 році ДП «Електромонтаж-470» було подано до господарського суду Одеської області позов до ТОВ «Електромонтаж-470» про витребування із чужого незаконного володіння нерухомого майна бази відпочинку „Смерічка” за адресою: вул. Садова, буд. 28, с. Курортне, Білгород-Дністровський р-н, Одеська область у складі: 1) дерев’яний будинок на 2 кімнати № 1; 2) дерев’яний будинок на 2 кімнати № 2; 3) дерев’яний будинок на 3 кімнати № 3; 4) дерев’яний будинок на 3 кімнати № 4; 5) дерев’яний будинок на 2 кімнати № 5; 6) приміщення клубу-столової.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.12.2016 р. у справі № 916/1882/16, що набрало законної чинності, відмовлено у задоволенні вказаного позову ДП «Електромонтаж-470» про витребування майна.

Як вказує позивач, під час розгляду господарським судом Одеської області справи № 916/1882/16, об’єктом спору у якій було нерухоме майно бази відпочинку «Смерічка» за адресою: вул. Садова, буд. № 28, село Курортне (територія Приморської сільради), Білгород-Дністровський район, Одеська область, була досліджена інвентаризаційна справа на нерухоме майно № 299, яка знаходиться в КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» (реєстровий № 31820108). У вказаній інвентарній справі знаходиться «Технічний висновок про стан основних несучих конструкцій і інженерного обладнання адміністративної будівлі літ. „А”, літніх будиночків літ. „Б”, „В”, „Г”, „Д”, „Е”, „Ж”, „З”, „К”, кухні літ. „І”, туалету літ. „Л”, душу літ. „М” і ємності для води літ. « 1, 2, 3», бази відпочинку «Смерічка» по вул. Садовій, буд. № 28, село Курортне, Білгород-Дністровського району, Одеської області», складений у 2008 р. ПП «Малахіт». В цьому Технічному висновку встановлено, що усі будівлі та споруди бази відпочинку «Смерічка» збудовані у 1970-х роках, а станом на день обстеження мають знос 15-20%. Також в Технічному висновку є фотофіксація майна. На думку позивача, вказане підтверджує той факт, що ТОВ «Електромонтаж-470» не могло проводити будівництво вказаних споруд бази відпочинку «Смерічка» у 1970-х роках, оскільки ТОВ «Електромонтаж-470» було зареєстровано 12 березня 2002 року, а проведення капітального ремонту будівель також не є ознакою права власності. Відтак, знос будівель в обсязі 15-20 % не міг статися протягом 2007-2008 років (роки проведення капітального ремонту та проведення експертного дослідження).

При цьому позивач зауважив, що зі схеми розташування нерухомого майна бази відпочинку «Смерічка», акту прийому-передачі основних засобів та плану розташування будівель та споруд інвентаризаційної справи випливає те, що ДП «Електромонтаж-470» за актом були передані споруди ТОВ «Електромонтаж-470»: дерев’яний будинок на 2 кімнати № 1 - на плані будинок відпочинку літ. «В»; дерев’яний будинок на 2 кімнати № 2 - на плані будинок відпочинку літ. «Г»; дерев’яний будинок на 3 кімнати № 3 - на плані будинок відпочинку літ. «Д»; дерев’яний будинок на 3 кімнати № 4 - на плані будинок відпочинку літ. «Е»; дерев’яний будинок на 2 кімнати № 5 - на плані будинок відпочинку літ. «З»; приміщення клубу-столової - на плані кухня літ. «І». За ствердженнями позивача, інші будівлі та споруди не передавалися позивачем ТОВ «Електромонтаж-470» у користування, а були останнім самовільно включені до складу майна, щодо якого господарським судом Одеської області 07.04.2006 р. було ухвалено рішення по справі № 9/109-06-3439, до того ж у вказаному рішенні взагалі відсутній перелік нерухомого майна та його технічні характеристики.

Позивач вважає, що існування інших будівель, що також належали ДП «Електромонтаж-470», підтверджується рішенням Приморської сільської ради від 18.10.1996 р. № 44 „Про передачу земельної ділянки в постійне користування Тернопільському спеціалізованому управлінню „Електромонтаж” № 470, в преамбулі якого вказано, що земельна ділянка знаходиться під існуючою базою відпочинку „Смерічка”. Докази проведення будівельних робіт по будівництву нових об’єктів нерухомості після 1996 року відсутні.

Як стверджує позивач, про існування спірного рішення Приморської сільради та про видане на підставі цього рішення свідоцтво позивач довідався під час розгляду справи № 916/1882/16 із матеріалів інвентаризаційної справи, до того ж позивач не повідомлявся та не отримував копію оскаржуваного рішення та свідоцтва. Згідно інвентаризаційної справи первинна інвентаризація нерухомості була проведена 10 липня 2007 року за заявою ТОВ «Електромонтаж-470», а підставою для її проведення ТОВ «Електромонтаж-470» вказало рішення господарського суду Одеської області від 07 квітня 2006 року по справі № 9/109-06-3439, яким було визнано право власності на нерухоме майно за Товариством.

Так, позивач вказує, що саме за результатами інвентаризації та на підставі рішення господарського суду Одеської області від 07 квітня 2006 року по справі № 9/109-06-3439 Приморською сільрадою 14 вересня 2010 року було прийнято рішення № 127 «Про оформлення права власності на базу відпочинку “Смерічка”, що належить ТОВ “Електромонтаж-470”, розташована в селі Курортне по вул. Садова 28” та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20 жовтня 2010 року серії ЯЯЯ № 783518 на ім’я ТОВ «Електромонтаж-470».

Таким чином позивач зазначає, що оскільки оскаржуване рішення Приморської сільради від 14 вересня 2010 року № 127 повністю базується на скасованому рішенні суду, а скасоване судове рішення не може породжувати ніяких правових наслідків, тому вказане рішення сільради має бути визнано у судовому порядку незаконним з моменту його прийняття та скасовано, як і свідоцтво про власності на нерухоме майно, видане на підставі скасованого рішення.

Відтак, позивач вказує, що останній штучно обмежений у можливості звернутися до відповідача - Приморської сільради із клопотанням про введення нерухомого майна в експлуатацію та оформлення права власності на нього за умови існування оскаржуваного рішення та свідоцтва. У зв’язку з цим позивач, скориставшись правом на судовий захист своїх порушених прав та інтересів, звернувся до суду із заявленим позовом про визнання незаконним та скасування рішення Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 14.09.2010 р. № 127 „Про оформлення право власності на базу відпочинку „Смерічка”, що належить ТОВ „Електромонтаж-470”, розташована в селі Курортне по вул. Садова, 28”, а також скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.10.2010 р. серії ЯЯЯ № 783518, виданого Приморською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області ТОВ „Електромонтаж-470”.

Господарський суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зазначив, що досліджуючи питання наявності порушеного права власності позивача в результаті прийняття рішення Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 14.09.2010 р. № 127 „Про оформлення право власності на базу відпочинку „Смерічка”, що належить ТОВ „Електромонтаж-470”, розташована в селі Курортне по вул. Садова, 28”, судом встановлено відсутність будь-яких прав у позивача на спірний об’єкт нерухомості на момент прийняття оспорюваного рішення сільради.

Також суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги позивача про скасування виданого 20.10.2010р. на підставі вказаного рішення виконкому Приморської сільської ради від 14.09.2010 року свідоцтва про право власності ТОВ “Електромонтаж-470” на базу відпочинку “Смерічка”, що розташована в селі Курортне по вул. Садова, 28.

З обгрунтованістю висновків суду погодитись можна.

Право власності є найбільш фундаментальним речовим правом, яке створює основну юридичну передумову для нормального функціонування цивільного обороту.

Чинним законодавством України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своє власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні (ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності (ст.ст. 15, 386 ЦК України).

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно положень ч. 2, 3 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 наказу Міністерства юстиції України “Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно” від 07.02.2002 р. № 7/5, який діяв на момент складання акту прийому-передачі основних засобів по базі відпочинку “Смерічка” від 11.06.2003 р., встановлено, що до прийняття Верховною Радою України та набрання чинності законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 р. № 6/5, яка діяла на момент складання акту прийому-передачі основних засобів від 11.06.2003 р., реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації. Реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів, коштом особи, що звернулася до БТІ.

Згідно із пунктами 1.5, 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 р. № 6/5, яка діяла на момент складання акту прийому-передачі основних засобів від 11.06.2003 р., обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном. Реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти. Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею.

Отже, у випадку існування дерев’яних будинків та приміщення клубу столової, переданих за актом прийому-передачі основних засобів від 11.06.2003 р., як об’єктів нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, а не як тимчасових споруд, право власності позивача на них мало бути зареєстровано КП „Бюро технічної інвентаризації” із внесенням відповідних відомостей до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 328 Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 р., право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно із частиною першою статті 2, частинами першою, п’ятою статті 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, у редакції Закону України від 01.07.2004 р. № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. Право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Отже, після набрання чинності Цивільним кодексом України і Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 р. № 1952-IV, право власності на нерухоме майно, як об’єкт цивільних правовідносин, визнається лише за умови його набуття згідно із раніше діючими нормативно-правовими актами, тобто, у даному випадку, якщо таке право було зареєстроване у комунальному підприємстві бюро технічної інвентаризації із внесенням відповідних відомостей до Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації права власності позивача як на нерухоме майно на основні засоби, передані ним відповідачу за актом прийому-передачі від 11.06.2003 р. Не відповідає дійсності твердження позивача про те, що такий преюдиціальний факт був встановлений у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 р. у справі № 9/109-06-3439, оскільки обставини наявності права власності в позивача на це майно, зокрема його реєстрації, не досліджувались під час розгляду вказаної справи та не встановлювались у цій постанові суду.

Станом на 11.06.2003 р., дату складання акту прийому-передачі основних засобів по базі відпочинку “Смерічка”, за позивачем не було зареєстровано в установленому порядку право власності на будь-які об’єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію, які б знаходились за адресою: Білгород-Дністровський район, с. Курортне. Відсутні у матеріалах справи й докази набуття позивачем у подальшому права власності на будь-яке нерухоме майно, що знаходиться за вказаною адресою.

Більш того, як випливає з наявного в матеріалах справи листа ПАТ “Електромонтаж” від 06.10.2017 р., база відпочинку “Смерічка” обліковувалась на балансі Тернопільського спеціалізованого управління № 470 Закритого акціонерного товариства “Електромонтаж”. При цьому згідно рішення Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 18.10.1996 р. №44 “Про передачу земельної ділянки в постійне користування Тернопільському спеціалізованому управлінню “Електромонтаж” №470”, органом місцевого самоврядування в порядку, передбаченому Земельним кодексом України, за результатами розгляду листа Тернопільського спеціалізованого управління №470 щодо передачі в постійне користування земельної ділянки площею 0,2 га, зайнятої під базу відпочинку “Смерічка” у с. Курортне, та з урахуванням згоди головного лікаря санаторію “Приморський”, було вирішено вилучити із землекористування санаторію земельну ділянку площею 0,2 га та передати її в постійне користування заявника під базу відпочинку.

На час прийняття виконкомом Приморської сільської ради рішення від 18.10.1996 р. №44 діяв Закон України «Про власність» № 697-ХІІ, згідно ч. 4 ст. 2 якого власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними. Статтею 20 Закону № 697-ХІІ передбачалося, що суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.

Також статтею 86 Цивільного Кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, чинного до 01.01.2004 р., було встановлено, що власність в Україні виступала в таких формах: приватна, колективна, державна.

Докази передачі позивачу майна бази відпочинку “Смерічка” Тернопільським спеціалізованим управлінням №470 ЗАТ “Електромонтаж”, яке було державним підприємством, в матеріалах справи також відсутні.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду та вважає, що у позивача відсутні будь-які права на спірний об’єкт нерухомості на момент прийняття оспорюваного рішення сільради.

Згідно ст. 74 ГПК України (чинна редакція) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів.

Приписами ст. 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем не доведено суду належними засобами доказування відповідно до норм ст.ст. 76,77,79 Господарського процесуального кодексу України підтвердження реєстрації права власності на спірні об’єкти нерухомого майна.

Враховуючи наведене, при вирішенні цієї справи господарський суд правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, висновки суду, викладені в рішенні є обґрунтованими і такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє з огляду на те, що усі доводи апеляційної скарги по даній справі, були ретельно досліджені судом першої інстанції та додатково перевірені на предмет їх обґрунтованості Одеським апеляційним господарським судом в процесі апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

2. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

3. Порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;

3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов’язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

4. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 02.11.2017р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, зміні або скасуванню не підлягає, а відтак, залишається без змін на підставі ст.276 ГПК України.

Відповідно до п.«в» ч.4 ст.282 ГПК України (в діючій редакції) постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги) покладаються на Дочірнє підприємство „Електромонтаж-470”, оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 240, 269, 270, 275,276, 281-283 ГПК України,

суд постановив:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Електромонтаж-470”залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 02.11.2017р. у справі №916/1515/17 - без змін.

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05.05.2018р.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя Л.В. Лавриненко

Суддя І.Г. Філінюк