Постанова № 73835342, 02.05.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2018 р. Справа № 922/1865/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача – не з’явився

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2017 р. у справі № 922/1865/16

за позовом АК "Харківобленерго", м. Харків до КП "Міськелектротранссервіс", м. Харків про стягнення грошових коштів в розмірі 32868396,48 грн. ВСТАНОВИЛА:

Позивач - акціонерна компанія "Харківобленерго", м. Харків, звернувся до господарського суду із позовом до відповідача - комунального підприємства "Міськелектротранссервіс", м. Харків, про стягнення заборгованості за період січень 2016 - квітень 2016, за договором про постачання електричної енергії №37 від 19.03.2012 в розмірі 21608589,83 грн., з яких: 21435421,39 грн. - вартість електричної енергії, 161424,34 грн. - пеня, 11744,10 грн. - 3% річних. Також позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 13.06.2016 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.07.2016р. о 10:45 год.

11.07.2016р., через канцелярію суду, представником позивача надано заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 22517), в якій позивач, збільшивши період заборгованості відповідача за договором про постачання електричної енергії №37 від 19.03.2012р., просить суд стягнути на свою користь вартість електричної енергії в розмірі 32868396,48 грн., пеню в розмірі 979422,64 грн., 3% річних в розмірі 80271,39 грн., інфляційні втрати в розмірі 18209,36 грн., за період з січня 2016 по червень 2016.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.07.2016р., прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та відкладено розгляд справи на 26.07.2016р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.04.2017 в частині стягнення з КП "Міськелектротранссервіс" вартості електричної енергії в розмірі 4495034,35 грн., пені в сумі 173193,23 грн., 3% річних в сумі 14316,15 грн. та інфляційних витрат в розмірі 18209,36 грн. - в позові відмовлено.

В частині стягнення з відповідача вартості електричної енергії в розмірі 28373362,13 грн. - провадження у справі припинено.

В частині стягнення з відповідача пені в розмірі 806229,41 грн. - провадження у справі припинено.

В частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 65955,24 грн. -провадження у справі припинено.

Стягнуто з КП "Міськелектротранссервіс" (61001, м. Харків, вул. Актюбінська, 24, код ЄДРПОУ 37761936) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Шевченківському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 206700,00 грн. судового збору.

АК "Харківобленерго" подало на зазначене рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в частині стягнення вартості електричної енергії у сумі 328868396, 48 грн. провадження у справі припинити, в решті позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

В обгрунтування апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, заявник не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що експертне дослідження від 28.02.2017 №8993/9181 проведено з дотриманням приписів чинного законодавства, висновки експертів належним чином мотивовані, обґрунтовані та узгоджується з іншими матеріалами справи, оскільки, по-перше: інформація про діючи тарифи у спірний період відображена у Постанові НКРЕ України від 11.03.2010 № 218 (зі змінами та доповненнями), отже на період з 01 вересня 2015 року по 29 лютого 2016 року включно — тариф 65,75 за 1 кВт год., на період з 01 березня 2016 року по 31 серпня 2016 року включно — 82,5 за 1 кВт год. Між тим, експертами застосовані інші показники.

Так, експертами, під час здійснення розрахунку, за березень 2016 року застосований невірний тариф — 0,6575, що в свою чергу призвело до невірного висновку, а саме експерт зазначив що у березні 2016 року вартість електричної енергії з ПДВ (при тарифі 0,6575) складає 6178401грн.00коп. Але, враховуючи вірний тариф — 0,825, вартість електричної енергії з ПДВ у березні 2016 року складає 7752366 грн.34 коп. Різниця між вартістю електричної енергії з ПДВ за березень 2016 року у розрахунках експертів та вірною вартістю складає 1573965грн.34коп. Отже з зазначеного вбачається що, внаслідок неправильного застосування тарифу за березень 20016р. експерт недорахував 1573965грн.34коп. вартості електричної енергії з ПДВ, яка належить до сплати позивачу, відповідно до договору про постачання електричної енергії від 19.03.2012 № 37. По-друге: експертами для здійснення розрахунків застосовано тариф та кількість спожитої електричної енергії лише міським електричним транспортом, в той час як використання електроенергії відповідачем, згідно укладеного договору, рахунків, звітів, актів приймання-передачі, двосторонніх актів фіксації, актів про використану електричну енергію, які підписані повноважними представниками та скріплені печатками обох сторін, здійснюється також іншими споживачами, які споживають електроенергію за тарифами, визначеними у вищезазначених додатках. З урахування наведеного, заявник зазначає, що судом першої інстанції не досліджені розбіжності між розрахунками, взяті за основу суперечливі висновки експертів, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийняте при невідповідності висновків, матеріалам та обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення. Крім того, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні вимог про стягнення інфляційних, оскільки вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, і, незважаючи на відсутність клопотання заінтересованої особи, розглянув індекс інфляції за період, який не був заявлений позивачем у позовній заяві, чим порушив ч. 2 ст. 83 ГПК України. Також заявник зазначає, що господарським судом Харківської області порушено вимоги ст. 15-1 Закону України "Про електроенергетику ", а саме в зв'язку з передбаченим законодавством чітким порядком здійснення розрахунків за електричну енергію та порядком спрямування коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання, звернення стягнення за зобов'язаннями на рахунки зі спеціальним режимом використання забороняється, що також відповідно до п. 5 ст. 602 ЦК України унеможливлює проведення такого зарахування. Так, як зазначає апелянт, положеннями ст. 601, 602 ЦК України передбачено, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов’язанні є кредитором у другому). Як зазначає заявник, зобов'язання між позивачем та відповідачем, виникли за одним договором про постачання електричної енергії від 19.03.2012 № 37. Пунктом 4.8 додатка № 2 «Порядок розрахунків» до договору встановлено що у разі, якщо за підсумками розрахункового періоду вартість спожитої електроенергії менш, ніж сума оплати, що надійшла за такий період, залишок коштів зараховується як попередня оплата споживача на наступний розрахунковий період. Зазначений пункт діє виключно за умови відсутності заборгованості споживача за попередні І розрахункові періоди. Тобто, умовами договору, які відповідно до ст. 526 ЦК України обов'язкові до виконання не передбачено зарахування передплачених коштів за електричну енергії і на погашення штрафних санкцій та збитків. Таким чином, відповідно до п. 5 ст. 602 ЦК України таке зарахування зустрічних вимог не допускається.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2017 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено до розгляду на 12.06.2017.

Відповідач надав за вх. № 5796 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги позивача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Представник АК "Харківобленерго" 08.06.2017 р. за вх. № 6091 звернувся з клопотанням про призначення повторної судової експертизи, проведення якої доручити Харківському науково-дослідному експертно-криміналістичного центру МВС України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 у справі № 922/1865/16 клопотання АК "Харківобленерго" задоволено. Призначено у справі № 922/1865/16 судову комплексну електротехнічну та економічну експертизу, проведення доручено Харківському науково-дослідному експертно-криміналістичного центру МВС України (м. Харків, вул. Ковтуна, 32). Провадження у справі № 922/1865/16 на час проведення експертизи зупинено.

31.01.2018 від Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для складання висновку експертів за результатами комплексної електротехнічної та економічної експертизи.

Експерт в своєму клопотанні просить для проведення даної експертизи додатково надати:

- додатки 3.2 до договору про постачання електричної енергії № 37 від 19.03.2012 (дані про відпуск електроенергії на інші потреби споживача);

- перелік точок обліку споживача, через які передається та обліковується електрична енергія за тарифами, які не відносяться до електрифікованого міського транспорту і населення промисловість, гуртожитки і т.п.).

08.02.2018 за вх. № НОМЕР_1 "Міськелектротранссервіс" звернулось з заявою, в якій, керуючись ст.ст.107, 169, 170 ГПК України, повідомило про неможливість надання додатку 3.2 до договору про постачання електричної енергії №37 від 19.03.2012 (дані про відпуск електроенергії на інші потреби споживача) та перелік точок обліку споживача, через які передається та обліковується електрична енергія за тарифами, які не відносяться до електрифікованого міського транспорту і населення, оскільки, по-перше, витребувані документи не існують, по-друге, надання нових об'єктів на дослідження повторної судової експертизи суперечить приписам законодавства.

На виконання вимог вказаної ухвали 09.02.2018 за вх. № НОМЕР_2 "Харківобленерго" надані витребувані експертом документи, а саме:

- додатки 3.2 до договору про постачання електричної енергії від 19.03.2012 № 37 (дані про відпуск електроенергії на інші потреби споживача) (копії) на 3 арк. в 1 прим.

- перелік точок обліку споживача, через які передається та обліковується електрична енергія за тарифами, які не відносяться до електрифікованого міського транспорту і населення (промисловість, гуртожитки і т.п.) на 4 арк. в 1 прим.

- лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21.06.2017 № 6813/17/7-17 (копія) на 2 арк. в 1 прим.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2018 надані АК "Харківобленерго" документи надіслано до Харківському науково-дослідному експертно-криміналістичного центру МВС України. Провадження у справі № 922/1865/16 зупинено до закінчення проведення призначеної експертизи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського 17.04.2018 провадження у справі поновлено. Розгляд справи призначити на 26.04.2018.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського від 26.04.2018 оголошено про перерву розгляді справи до 02.05.2018.

В судове засідання, призначене на 02.05.2018 представник відповідача не з’явився, причину неявки не повідомив, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про час та місце засідання суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за відсутності зазначеного представника, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи сторони, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2012 між АК "Харківобленерго" (позивач, постачальник) та КП "Міськелектротранссервіс" (відповідач, споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 37 (далі - договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався постачати споживачеві електричну енергію, а споживач оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі, передбачені даним договором та додатками до нього.

На підставі п. 9.5 договору, спірний договір був пролонгований, зокрема на 2016 рік.

Згідно з п. 2.2.2 договору, постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням розділів 6, 7 договору.

Споживач, відповідно до п. 2.2.3 договору, зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатка 2 "Порядок розрахунків" до договору.

Додатковою угодою від 02.06.2015 до договору сторони домовились змінити абзац 3 п. 5 додатку № 2 "Порядок розрахунків", виклавши його в наступній редакції: "Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами "Харківенергозбуту" рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 25 операційних днів з дня отримання.

Додатком № 2 до договору сторони погодили порядок розрахунків (для усіх споживачів, крім бюджетних установ (організацій) та крім споживачів, які живляться від ПС 35-110кВ та 330кВ).

Розрахунковим вважається період з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця (п.1 додатку №2 до договору).

Згідно з п. 2.2 додатку № 2, для споживачів, що ведуть розрахунки за спожиту електроенергію в автоматизованій системі комерційного обліку електричної енергії та локального устаткування збору та обробки даних (далі АСКОЕ), зняття показань розрахункових засобів обліку, що включені в АСКОЕ, здійснюються на 23.59 год. останнього дня розрахункового періоду та оформлюється додатками до договору про постачання електричної енергії № 5 "Двосторонній акт фіксації показань приладів обліку" або № 5А "Двосторонній акт фіксації показань приладів обліку на об'єктах РЕМ".

Пунктом 6.11 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. (надалі - Правила) встановлює, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка, відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

АК "Харківобленерго", як постачальник, виконала свої зобов'язання по договору та здійснила відпуск електричної енергії споживачу у повному обсязі, за яку, порушивши умови договору, відповідач своєчасно не розрахувався, що і стало причиною звернення з даним позовом до господарського суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач зазначає, що за період з січня по червень 2016 року відповідачем було спожито та не оплачено електричну енергію на загальну суму 32868396,48 грн., що підтверджується наданими доказами (рахунками, актами та реєстрами оплат).

Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти нарахувань суми заборгованості, зазначає, що позивач самостійно знімає покази електричної енергії, яка споживається згідно договору №37 від 19.03.2012 року та здійснює нарахування по 76 точкам обліку (з загальної кількості - 124 точок обліку) в автоматизованій системі комерційного обліку електричної енергії та локального устаткування збору та обробки даних (АСКОЕ) відповідно до п.2.2 Додатку №2 до договору №37. Крім того, електролічильники, згідно яких здійснюються нарахування, розташовані на території "Харківобленерго", доступ до зазначених лічильників представникам підприємства відповідача не надається, перевірити їх правильність відповідач не має можливості. Крім того, позивачем відбувається нарахування за тарифом "Промисловість до 750кВа", в той час як всі об'єкти відповідача відносяться до категорії міського електричного транспорту (відповідно до ст.14 Закону України "Про міський електричний транспорт"). Також при нарахуванні в актах про використану електричну енергію (стовпець 9) використовується розрахунковий коефіцієнт енергії, який встановлюється енергопостачальною організацією та не може бути перевірений відповідачем.

Зважаючи на те, що для правильного та об’єктивного розгляду даного спору було необхідно з’ясувати питання, що потребують спеціальних знань, колегія суддів призначила у даній справі судову комплексну електротехнічну та економічну експертизу, доручено проведення якої Харківському науково-дослідному експертно-криміналістичного центру МВС України.

На вирішення судової експертизи було поставлено наступне питання:

- Чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах АК “Харківобленерго” розмір заборгованості за поставлену КП “Міськелектротранссервіс” електричну енергію за договором про постачання електричної енергії від 19.03.2012 р. № 37 за період січень-червень 2016 р.

У висновку судової комплексної електротехнічної та економічної експертизи №211/212 від 06.04.2018 зазначено, що заявлений у позовних вимогах АК «Харківобленерго» розмір заборгованості за поставлену КП «Міськелектротранссервіс» електричну енергію за договором про постачання електричної енергії від 19.03.2012 № 37 за період січень-червень 2016 документально підтверджуються в сумі 33 945 653,09 гривень, в тому числі:

- вартість електричної енергії - 32 867969 грн. 10 коп. (тарифна складова 27389974 грн. 25 коп. та ПДВ 20% - 5477994 грн. 85 коп.) за період з січня по червень 2016 року;

- пеня - 979422 грн. 64 коп. - за період з березня по червень 2016 року;

- три відсотки річних - 80 051 грн. 99 коп. за період з березня по червень 2016 року,

- інфляційні витрати - 18 209 грн. 36 коп. - за квітень травень 2016 року. Заявлений у позовних вимогах АК «Харківобленерго» розмір заборгованості за поставлену КП «Міськелектротранссервіс» електричну енергію за договором про постачання електричної енергії від 19.03.2012 № 37 за період січень-червень 2016 документально не підтверджуються в частині основного боргу в сумі 427,38 гривень (в тому числі тарифна складова 356,14 грн.).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши висновок судового експерта №211/212 від 06.04.2018, колегія суддів дійшла висновку про те, що експертне дослідження проведено кваліфікованими експертами з дотриманням приписів Закону України "Про судову експертизу" та ГПК України, висновки експертів належним чином мотивовані, обґрунтовані та узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про міський електричний транспорт", до складу міського електричного транспорту входять підприємства, що надають транспортні послуги, об'єкти міського електричного транспорту, системи електропостачання та зв'язку, будівлі та службові приміщення.

Згідно ст. 18 Закону України "Про міський електричний транспорт" для міського електричного транспорту застосовуються тарифи на електричну енергію, встановлені для населення.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України "Про міський електричний транспорт" міський електричний транспорт - складова частина єдиної транспортної системи, призначена для перевезення громадян.

В свою чергу, адміністративні та інші будівлі відповідача, а також інші об’єкти споживання, які не виконують функцію транспортування, не є засобами міського електротранспорту, тому не можуть користуватися відповідним низьким тарифом.

Сторонами договору затверджений «Перелік точок обліку споживача КП «Міськелектротранссервіс», через які передається та обліковується електрична енергія за тарифами, які не відносяться до електрифікованого міського транспорту і населення».

Тому при проведенні експертного дослідження експертами врахований як тариф електротранспорту на відповідних точках споживання, так і інший (більший) тариф на точках споживання, які належать відповідачу, але не є точками споживання міського електротранспорту.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком експерта №211/212 від 06.04.2018 (а.с. 2 т.4) і визнає доведеним той факт, що розмір заборгованості відповідача за поставлену позивачем електричну енергію за договором про постачання електричної енергії № 37 від 19.03.2012 року за період січень-червень 2016 року становить 32 867 969,10 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлену позивачем електричну енергію за договором про постачання електричної енергії № 37 від 19.03.2012 року за період січень-червень 2016 року в сумі 32 867 969,10 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, вже після звернення позивача з даним позовом до суду, були здійсненні оплати за використану електричну енергію в сумі 32 868 396,48 грн., про що свідчать наявні в матеріалах копії примірників платіжних доручень.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшов висновку про закриття провадження у справі 32 867 969, 10 грн., на підставі п. 1 ч.1 ст. 231 ГПК України.

У зв'язку з тим, що заборгованість в розмірі 32 867 969, 10 грн. була погашена відповідачем після звернення з позовом до суду, судові витрати в цій частині відшкодовуються за рахунок відповідача.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 979422,64 грн., 3 % річних в розмірі 80271,39 грн. та інфляційних витрат в розмірі 18209,36 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В частині 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.2.1. договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 2 «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день простроченого платежу, 3% річних та індексу інфляції. Сума пені нараховується споживачу з першого дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений споживачем в термін, встановлений в додатку № 2 «Порядок розрахунків», до дня сплати заборгованості включно та зазначається в пункту окремим рядком. Відповідно до цього, з врахуванням передоплати станом на 01.01.2016 та оплат здійснених в періоді нарахування, проведено розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат на заборгованість, яка виникла з січня по червень 2016 року (додатки 2, 3, 4 до цього висновку).

Враховуючи викладене та висновок судової комплексної електротехнічної та економічної експертизи №211/212 від 06.04.2018, колегія суддів дійшла висновку, що вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі - 979422 грн. 64 коп. за період з березня по червень 2016 року, 3% відсотки річних у розмірі 80 051 грн. 99 коп. за період з березня по червень 2016 року, інфляційних втрати у розмірі 18 209 грн. 36 коп. - за квітень травень 2016 року є законною, правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Тому, враховуючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що висновки суду ґрунтуються на неповному з'ясуванні обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду – частковому скасуванню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат колегія суддів керується положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2017 у справі № 922/1865/16 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2017 у справі № 922/1865/16 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким стягнути з комунального підприємства «Міськелектротранссервіс» (61001, м. Харків, вул. Актюбінська, 24, код ЄДРПОУ 37761936) на користь акціонерної компанії «Харківобленерго» (м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954) 979422,64 грн. - пені, 80051,99 грн. - 3% річних, 18209,36 грн. – інфляційних втрат.

В частині стягнення з комунального підприємства «Міськелектротранссервіс» 32 867 969,10 грн. вартості електричної енергії провадження у справі закрити.

В частині стягнення з комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" (61001, м. Харків, вул. Актюбінська, 24, код ЄДРПОУ 37761936) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Шевченківському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 206700,00 грн. судового збору рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2017 у справі № 922/1865/16 залишити без змін.

Стягнути з комунального підприємства «Міськелектротранссервіс» (61001, м. Харків, вул. Актюбінська, 24, код ЄДРПОУ 37761936) на користь акціонерної компанії «Харківобленерго» (м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954) 227 370,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 75945,60 грн. витрат за проведення судової експертизи.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 07.05.2018.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.