Рішення № 7383356, 30.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/365 30.11.09

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради

(Київської міської державної адміністрації) “Київреклама”

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 4707,36 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Шмагалов О.В. (довіреність № 196-6438/КР від 25.08.2009 р.)

Від відповідача: не з`явилися

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 4707,36 грн. заборгованості за договором № 1253/ТК на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення обєкту (-ів) зовнішньої реклами від 01.03.2006 р. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 3935,96 грн., суму пені в розмірі 250,62 грн., суму інфляційних збитків в розмірі 417,16 грн. та суму трьох відсотків річних в розмірі 103,62 грн. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання вимог зазначеного договору надав відповідачу послуги (право на тимчасове користування місцем (-ями) для розміщення обєкту (-ів) зовнішньої реклами), проте, відповідач в порушення умов договору зобовязання по оплаті наданих послуг не виконав. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, повязані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2009 р. порушено провадження у справі № 39/365 та призначено справу до розгляду на 30.11.2009 р. о 10:20 год.

Представник позивача в судовому засіданні подав документи на виконання вимог ухвали суду від 05.11.2009 р.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала про порушення провадження у справі надіслана за адресою, що зазначена в позовній заяві та довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (03141, АДРЕСА_1).

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа , що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 39/365 від 05.11.2009 р. направлені позивачу та відповідачу - за адресами, вказаними позивачем у позовній заяві, що підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці ухвал суду.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/365 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 30.11.2009 р. від останнього до суду не надходило.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

В судовому засіданні, призначеному на 30.11.2009 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.03.2006 року між Госпрозрахунковою організацією «Київреклама»правонаступником якої є Комунальне підприємство «Київреклама»(Робочий орган) та Фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1, визначеним як Розповсюджувач зовнішньої реклами (відповідачем), укладено Договір № 1253/ТК на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або уповноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (надалі -Договір), відповідно до п. 2.1. якого у відповідності до умов цього договору та на виконання “Порядку розміщення обєктів зовнішньої реклами у м. Києві”, робочий орган (позивач) надає розповсюджувачу зовнішньої реклами право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою (-ами) згідно Додатку, який є невідємною частиною цього договору, на підставі погодженої у встановленому порядку дозвільної документації на розміщення обєктів зовнішньої реклами, а розповсюджувач зовнішньої реклами (відповідач) використовує надане (-і) місце (-я) за цільовим призначенням для розміщення обєктів зовнішньої реклами, здійснює оплату за право користування місцем (-ями) та звільняє у триденний термін місце після закінчення терміну дії дозволу (та/або цього договору) в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію дозволу та/або цього договору.

Відповідно до умов договору розмір плати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення обєктів зовнішньої реклами встановлюється виконавчим органом (Київською міською державною адміністрацією) та сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами на підставі рахунків-фактур, наданих робочим органом (п. 4.1.).

Пунктом 4.2. договору було встановлено обовязок розповсюджувача зовнішньої реклами (відповідача) отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування обєктів зовнішньої реклами не пізніше 15-го числа поточного місяця.

На підставі п. 4.5. договору розповсюджувач зовнішньої реклами (відповідач) зобовязався сплачувати плату за право тимчасового користування місцем щомісячно, не пізніше 20-го числа поточного місяця, шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку-фактурі, наданої робочим органом (позивачем), на поточний рахунок останнього.

01.03.2006 р. між сторонами було підписано додаток № 1 до договору № 1253/ТК на право тимчасового користування місцем для розміщення обєкту зовнішньої реклами від 01.03.2006 р., відповідно до яких підприємство (позивач) згідно п. 2.1. договору надало розповсюджувачу зовнішньої реклами (відповідачу) право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення обєктів зовнішньої реклами за адресами, зазначеними у вказаному додатку, зокрема: Святошинський район, вул. Гната Юри, 20.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України “Про рекламу” розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що видаються виконавчими органами сільських, селищних міських рад, та в порядку, встановленими цими органами на підставі типових правил, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 5 Типових правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. № 2067 “Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами” (далі Правила) для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільською, селищною, міською радою може утворюватись відділ, управління або уповноважуватися установа, організація.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.07.2002р. №1395 “Про затвердження Положення госпрозрахункової організації “Київреклама” встановлено, що позивачу надано право щодо надання платних послуг у сфері розміщення реклами.

Відповідно до пункту 32 Правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності,- на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Згідно із пунктом 5.2 Порядку розміщення обєктів зовнішньої реклами у м. Києві, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.12.2002р. № 2159 (зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 19.12.2002р. за № 92/475) договори на право тимчасового користування місцями (для розташування ОЗР), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, укладаються між уповноваженим на це робочим органом та розповсюджувачами зовнішньої реклами, за умови погодження дозволу підприємствами, установами, організаціями комунальної власності м. Києва чи іншими користувачами (балансоутримувачами) цих місць розташування ОЗР.

Пунктом 1 Порядку визначення розміру плати за право тимчасового використання місць (для розташування обєктів зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.05.2005 № 859 (зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 21.06.2005 за № 36/678) встановлено, що плата за право тимчасового використання місць (для розташування зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, складається з базових тарифів та коефіцієнтів диференціації плати в залежності від зони розміщення зовнішньої реклами, на які послідовно перемножується базова плата.

Позивач на виконання умов договору № 1253/ТК на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення обєкту (-ів) зовнішньої реклами від 01.03.2006 р. виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату за право тимчасового користуванням місцем (-ями) для розміщення обєктів зовнішньої реклами на загальну суму 3935,96 грн.

Станом на день подання позову до суду, сума заборгованості відповідача перед позивачем складала 3935,96 грн. грн.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

По матеріалам справи встановлено, що між сторонами по справі укладений договір про надання послуг (№ 1253/ТК на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення обєкту (-ів) зовнішньої реклами), а тому саме він та відповідні положення статей глави 63 ЦК України визначають права та обовЧязки сторін зі здійснення передбачених договором послуг та їх оплати. Вищезазначений договір відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України є підставою виникнення між сторонами цивільних прав і обовязків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обовязок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав послуги - право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення обєкту (-ів) зовнішньої реклами, але зобовязання по оплаті наданих послуг не виконав в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 1253/ТК на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення обєкту (-ів) зовнішньої реклами становить 3935,96 грн.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобовязання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 3935,96 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача також суми пені в розмірі 250,62 грн., інфляційних збитків в розмірі 417,16 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 103,62 грн.

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). В силу п. 1. ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення зобовязання ( ч. 3 ст. 549 ЦК України ).

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовЧязань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Пунктом 6.3. договору № 1253/ТК на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення обєкту (-ів) зовнішньої реклами від 01.03.2006 р. передбачено, що за несвоєчасну та/або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями) розповсюджувач зовнішньої реклами (відповідач) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 250,62 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних збитків в розмірі 417,16 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 103,62 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця (03141, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама” (01030, м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12-А; ідентифікаційний код № 26199714; п/р № 2600333023122 в Святошинському відділенні КРФ ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300830) 3935,96 грн. (три тисячі девятсот тридцять пять гривень 96 коп.) основного боргу, 250,62 грн. (двісті пятдесят гривень 62 коп.) пені, 417,16 грн. (чотириста сімнадцять гривень 16 коп.) інфляційних збитків, 103,62 грн. (сто три гривні 62 коп.) трьох відсотків річних, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2 . Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення 03.12.2009 р.