Рішення № 73833173, 13.04.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2018 року 810/665/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення суми недоплаченої пенсії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо не виконання постанови Ірпінського міського суду Київської області від 28.12.2010 в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпінь Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 08.06.2010 з урахуванням вже проведених виплат;

- зобов'язати Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області подати звіт про виконання постанови Ірпінського міського суду Київської області від 28.12.2010 за період з 01.11.2011 по 31.12.2017;

- зобов'язати Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області зробити перерахунок та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, ОСОБА_1 як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду ІІ групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії до дати набрання законної сили постановою суду;

- стягнути з Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за період з 31.01.2012 по 31.12.2017 з урахуванням вже проведених виплат;

- зобов'язати Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області в подальшому виплачувати ОСОБА_1 державну пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії, а в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму здійснювати перерахунок пенсії, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком;

- звернути рішення до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є інвалідом ІІ групи та учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії. Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 28.12.2010 у справі №2-а-2760/2010 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпінь Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 08.06.2010 з урахуванням вже проведених виплат.

Однак, з 01.11.2011 рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28.12.2010 не виконується відповідачем в повному обсязі.

Позивач вважає, що такі дії відповідача щодо невиконання рішення суду з 01.11.2011 є неправомірними, оскільки відповідно до норм Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Вказаною ухвалою суду також запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

Копію даної ухвали відповідач отримав 23.03.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0113327560866.

До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпінь Київської області виконало постанову Ірпінського міського суду Київської області від 28.12.2010 у справі №2-а-2760/2010 в повному обсязі.

Зазначив, що на виконання постанови Ірпінського міського суду Київської області від 28.12.2010 у справі №2-а-2760/2010 було проведено перерахунок пенсії за період з 08.06.2010 по 30.04.2011 та сума по перерахунку у розмірі 46121,76 грн. була виплачена в травні 2011 року, а у період з 01.05.2011 по 31.10.2011 виплата пенсії проводилась у розмірах, визначених рішенням суду.

При цьому, відповідач зауважив, що з 23.07.2011 в Україні змінилося правове регулювання, на підставі якого позивачу здійснювались виплата пенсії та інші соціальні виплати згідно із судовим рішенням, у зв'язку з чим пенсія позивачу з 01.11.2011 по теперішній час нараховується та виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, що підтверджується посвідченням від 04.05.2001 серії НОМЕР_1 та вкладкою до нього НОМЕР_2

Також, позивач є інвалідом ІІ групи безстроково з 23.03.2001, захворювання якого пов'язане з виконанням роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК від 23.04.2001.

Позивач перебуває на обліку та отримую пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи в Ірпінському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області (раніше в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Ірпінь Київської області).

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 28.12.2010 у справі №2-а-2760/2010 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпінь Київської області щодо виплати ОСОБА_1 державної пенсії, додаткової пенсії у меншому розмірі ніж встановлено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпінь Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 08.06.2010 з урахуванням вже проведених виплат.

Позивач вважаючи, що на сьогоднішній день вищевказане рішення суду не виконано, 16.01.2018 звернувся до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою, в якій просив виконати в повному обсязі виплату державної пенсії згідно постанови та виконавчого листа Ірпінського міського суду Київської області від 28.12.2010 за шкоду, заподіяну його здоров'ю.

Листом від 30.01.2018 №28/Г-03 Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області повідомило позивача про те, що на виконання постанови Ірпінського міського суду Київської області від 28.12.2010 управлінням здійснено перерахунок пенсії за період з 08.06.2010 по 30.04.2011 та нараховано суму 46121,76 грн., яка виплачена в травні 2011 року. У період з 01.05.2011 по 31.10.2011 виплата пенсії проводилась позивачу у розмірах, визначених рішенням суду.

Також повідомлено, що пенсія з 01.11.2011 нараховується та виплачується позивачу у розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" та від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян".

Вважаючи, що відповідачем протиправно виплачується пенсія у меншому розмірі, ніж визначено рішенням суду, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно із ст. 50 Закону №796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам II групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону №796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Водночас, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року №3491-VI (далі - Закон №3491VI) розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено п. 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011).

Відтак, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

06 липня 2011 року Кабінет Міністрів України на виконання п. 7 Закону №3491-VI прийняв постанову "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" №745, яка набрала чинності з 23 липня 2011 року, п. 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року №1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок).

У подальшому, п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22 грудня 2011 року №4282-VI (набрав чинності 01 січня 2012 року), п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06 грудня 2012 року №5515-VI (набрав чинності 01 січня 2013 року), установлено, що норми і положення ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у 2012 та 2013 роках виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.

Згідно з абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №3-рп/2012 від 25 січня 2012 року нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

З правового аналізу вказаних Законів та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз'яснень Конституційного Суду України випливає, що в період з 23 липня 2011 року по 31 грудня 2013 року визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

Водночас, з 01 січня 2014 року Законом України від 16 січня 2014 року №719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (далі - Закон №719-VII) не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ. Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Порядок).

Тобто, враховуючи принцип пріоритетності Закону №796-ХІІ над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком, з 01 січня 2014 року нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, повинно було здійснюватись у розмірі та на підставі ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ.

Законом України від 31 липня 2014 року №1622-VII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", який набрав чинності 03 серпня 2014 року, розділ Прикінцеві положення Закону №719-VII доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення ст. 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.

Відтак, з 03 серпня 2014 року Законом №719-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Оскільки на цей час був також чинний Порядок, яким визначено механізм обчислення пенсій, щодо яких виник спір, то за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон № 719-VII в редакції Закону №1622-VII був прийнятий пізніше Закону №796-ХІІ, то саме положення Закону №719-VII та Порядку підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин з 03 серпня 2014 року.

Отже, в період з 01 січня по 02 серпня 2014 року Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області повинно було нараховувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 в розмірі, визначеному ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ, а не Порядком.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року №79-VIII, п. 63 якого, зокрема розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким установлено, що норми і положення, зокрема, ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З огляду на наведені обставини та норми закону, починаючи з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2013 року та з 01 січня 2015 року Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснюючи нарахування та виплату позивачу основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у вказаний період, у розмірі визначеному постановами Кабінету Міністрів України діяло правомірно.

Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2016 у справі №285/4300/14-а, а також висловлена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №619/2262/17 (№К/9901/1564/17).

Щодо можливого пропуску позивачем строку звернення до суду, передбаченого ст.123 КАС України, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Зазначене положення також визначено в статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV.

Таким чином, строк звернення до суду, встановлений ст. 123 КАС України, до даної категорії спорів не застосовується.

Перевіряючи доводи позивача щодо звуження його права на пенсію, розмір якої встановлено судовим рішенням, суд виходить з того, що в абзаці 4 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 19 червня 2001 року №9-рп/2001, зазначено, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

У абзаці 6 п. 2.1 Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №1-42/2011 щодо відповідності Конституції України (конституційності) певних положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" зазначено, що Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховує також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі ст. 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі "Airey проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Kjartan Asmundsson проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Оскільки пенсія є періодичним платежем, виплата якої за загальним правилом не обмежена у часі, тому у разі встановлення права на певний її розмір, вона виплачується у цьому розмірі до того часу, поки не відбудуться зміни у законодавстві.

При цьому, період після ухвалення судом рішення, щодо якого, на думку позивача, порушуються його пенсійні права, і з якого у зв'язку з набранням чинності Закону №3491-VI органами Пенсійного фонду України проводиться перерахунок пенсій таких категорій пенсіонерів як позивач, не підпадає під період, щодо якого захищено порушене право позивача і який досліджувався судом при вирішенні спору в 2010 році.

У рішенні "Великода Валентина Ніканорівна проти України" (параграф 21) Європейський суд з прав людини щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19 січня 2010 року щодо нарахування та виплати заявниці пенсії у розмірі, встановленому ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" після внесення у 2011 році змін до законодавства, констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19 січня 2010 року, і таким чином для скарги немає підстав.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах "Arras та інші проти Італії", "Сухобоков проти Росії").

У абзаці 10 п. 2.1 Рішення від 26 грудня 2011 року №1-42/2011 Конституційний Суд України відзначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Відтак, доводи позивача що відповідач протиправно припинив йому виплату основної та додаткової пенсії у розмірі, встановленому судовим рішенням, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, правових висновках Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини та є безпідставними.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо заяви позивача про звернення рішення до негайного виконання рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

При цьому, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Враховуючи, що предметом спору є визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання вчинити певні дії, та за рішенням суду не вирішується питання про стягнення конкретно визначеного розміру суми пенсії, а лише вирішується питання щодо зобов'язання вчинити відповідача дії по виплаті пенсії, така заява позивача не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що суду надано право, а не обов'язок зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За встановлених у даній справі обставин, судом не вбачається підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував на підставі п.п. 9, 10 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним дії Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити нарахування та виплату пенсії згідно ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року.

3. Зобов'язати Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області провести нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року.

4. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.