Рішення № 73833025, 07.05.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2018 р. Справа№805/2396/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2) до Управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області (ЄДРПОУ: 22014014, Донецька область, м. Курахове, вул. Пушкіна, 6) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме:

- визнати протиправним та скасувати рішення №2960 від 06.11.2017 року Управління Пенсійного фонду України в Мар`їнському районі Донецької області, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно п. «е» ст. 5 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Мар`їнському районі Донецької області повторно розглянути питання призначення ОСОБА_1 пенсії за віком згідно «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.09.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на умовах передбачених п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Мар`їнському районі Донецької області №2906 від 06.11.2017 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не врахова періоди роботи з 01.01.2000 року по 30.06.2012 року в якості техніка-ортодонта у Дитячій міській стоматологічній клініці.

Рішення відповідача обгрунтовано тим, що визначений період неможливо зарахувати до спеціального стажу, оскілки він не відображений в розділі про спеціальний стаж в Індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача до суду надав відзив проти адміністративного позову. У відзиві відповідач зазначив, що позивач звернувся до управління із заявою №2906 від 28.09.2017 року призначення пенсії за віком відповідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При вивченні записів трудової книжки відповідачем виявлено, що з 01.01.2000 року по 30.06.2012 року позивач працював якості зубного техніка - ортодонта у Дитячій міській стоматологічній поліклініці №1 м. Донецька.

З метою реалізації всіх способів підтвердження пільгового трудового стажу, управлінням відпрацьовані дані, наведені в довідці форми ОК-5, щодо наявності пільгового стажу у позивача для призначення пенсії відповідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В довідці з індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) виданій на ОСОБА_1 відсутні відомості по спеціальному стажу за період з 01.01.2000 року по 30.06.2012 року.

Таким чином, документи, надані позивачем, не можуть бути належними для призначення пенсі за віком згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки немає необхідного спеціального стажу.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

28.09.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на умовах передбачених п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Мар`їнському районі Донецької області №2906 від 06.11.2017 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в зв`язку з не врахуванням періодів роботи з 01.01.2000 року по 30.06.2012 року в якості техніка-ортодонта у Дитячій міській стоматологічній клініці.

Підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії за вислугу років стала відсутність відомостей по спеціальному стажу позивача.

Згідно записам у трудовій книжці ОСОБА_1 з 01.01.200 року по 30.06.2012 рік працювала в якості зубного техніка - ортодонта у Дитячій міській стоматологічній поліклініці № 1 м. Донецьк. Згідно даних в Індивідуальних відомостях про застраховану особу позивач працював у Кущовій бухгалтерії управління охорони здоров`я м. Донецька та у Комунальній організації централізованої бухгалтерії управління охорони здоров`я Донміськради. Тому вищезазначений період неможливо зарахувати до спеціального стажу роботи, оскільки він не відображений в розділі про спеціальний стаж в Індивідуальних відомостях про застраховану особу і назви організацій у цих відомостях не співпадають з назвами організацій, вказаних у трудовій книжці.

При цьому відповідачем не подано жодних документів в підтвердження наведеної в рішенні інформації.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 1, 3, 20 Порядку, підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМ України №637 від 12.08.1993, передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються, зокрема, виписки із наказів. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Спеціальний стаж це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець повязує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення. Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, предявляють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

Так, ст.51 закону №1788-XII передбачає, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно зі ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров'я.

Згідно ст. 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" заклади охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

В силу п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:, зокрема, з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 25 років 6 місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, довідки виданої Комунальним лікувально-профілактичним закладом Дитяча міська лікарня м. Донецька та згідно записів у трудовій книжці позивач з 02.12.1991 року (наказ №135-к від 29.11.1991 року) працював в якості зубного техніка-ортодонта у Дитячій міській стоматологічній поліклініці №1 м. Донецька.

02.09.2002 року Дитячу міську стоматологічну поліклініку №1 м. Донецька перейменовано у Дитячу міську стоматологічну поліклініку м. Донецька (наказ міськради від 28.08.2002 року №391/2).

23.02.2015 року позивач звільнений за власним бажанням (наказ №17/1 від 23.02.2015 року).

Тобто з трудової книжки позивача вбачається безперервний стаж з 02.02.1991 року по 23.02.2015 року на посаді зубного техніка - ортодонта.

При цьому відповідач лише частково зараховує даний стаж, не обгрунтовуючи документами підстави такого рішення.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 04.11.1993 № 909 затверджено вичерпний перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Так, відповідно до п. 2 Переліку, право на пенсію за вислугою років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), що працюють у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Згідно з приміткою 2 постанови № 909, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

При призначенні пенсії позивачу Управлінням Пенсійного фонду України в Мар`їнському районі Донецької області до спеціального стажу, який надає право на пенсію за вислугою років, включено період роботи ОСОБА_1 з 05.01.1987 року по 27.11.1991 року на посаді зубного техніка - ортодонта Дитячої міської стоматологічної поліклініки № 1 м. Донецька, з 02.12.1991 року по 31.12.1999 року в якості зубного техніка - ортодонта Дитячої міської стамотологічної поліклініки № 1 м. Донецька та з 01.07.2012 року по 30.11.2014 року в якості зубного техніка - ортодонта Дитячої міської стоматологічної поліклініки № 1.

Дослідивши матеріали справи та докази надані сторонами, суд приходить до висновку, відповідачем не доведено правомірність не зарахування спірного стажу позивача.

Враховуючи висновок суду, розглянувши подані документи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та прийняте відповідачем рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому судові витрати в розмірі 704,80 грн. підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 з Управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2) до Управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області (ЄДРПОУ: 22014014, Донецька область, м. Курахове, вул. Пушкіна, 6) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протипраним та скасувати рішення №2906 від 06.11.2017 року Управління Пенсійного іонду України в Мар`їнському районі Донецької області, яким відмовлено в призначенні за віком згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1 з урахуванням записів №9, 10, 11 трудовій книжці та довідки №78 від 23.02.2015 року видану від імені Дитячої міської стоматологічної поліклініки № 1 міста Донецька.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Мар`їнському районі Донецької області повторно розглянути питання призначення ОСОБА_1 пенсії за віком згідно «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1 з урахуванням записів №9, 10, 11 в трудовій книжці, копій наказів по установі Дитяча стоматологічна поліклініка, а також довідки №78 від 23.02.2015 року виданої від імені Дитячої міської стоматологічнох поліклініки № 1 міста Донецька.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 704,80 грн.( сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаш Г.П.