Рішення № 73832946, 14.03.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року м.Житомир справа № 806/1600/16

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Ткачук А.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - Дурави В.А., Невески А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення недорахованих та невиплачених при звільненні винагороди за вислугу років, надбавки за вислугу років, надбавок, індексації, відшкодування моральної шкоди,

встановив:

Позивач звернулася до суду з указаним позовом, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області щодо не нарахування в повному обсязі та не виплати при звільненні ОСОБА_1 винагороди за вислугу років, середнього заробітку за час затримки розрахунку;

- стягнути з відповідача не донараховані та невиплачені при звільненні складові заробітної плати в розмірі 38576,67 грн, з яких: 3133,26 грн - винагорода за вислугу років; 1676,82 грн - надбавка по постанові від 31.12.1996 № 1592; 980,25 грн - надбавка по Указу Президента України від 20.06.2002 № 575; суму індексації на невиплачену заробітну плату - 32930,06 грн; середній заробіток (з розрахунку середньоденного заробітку 118,04 грн) за час затримки розрахунку за період з 02.12.2005 року по день прийняття судового рішення; моральну шкоду у розмірі 50000,00 гривень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 указувала, що в період з 13.01.1997 по 02.12.2005 працювала на різних посадах в податковій адміністрації. Позивач вважає, що їй не донараховано та не виплачено складові заробітної плати: винагорода за вислугу років згідно постанови № 1013, надбавка за високі досягнення згідно постанови № 1592 від 31.12.1996, надбавка за Указом Президента України від 20.06.2002 № 575 та відповідно не проведено індексацію на дані виплати. Загальна сума невиплаченої заробітної плати становить 5646,62 грн, а сума індексації на невиплачену заробітну плату - 32930,06 грн. Заборгованість, на думку позивача, виникла внаслідок невірного встановлення розміру винагороди за вислугу років на день прийняття її на роботу до ДПА у Житомирській області. Стверджує, що відповідно до даних трудової книжки її стаж роботи на посаді бухгалтера та в податковій інспекції станом на 29 січня 1997 року становив 20 років 3 місяці, тому розмір винагороди мав бути встановлений на рівні 35 відсотків, а не 20 відсотків. У зв'язку з цим за період з січня 1997 року - грудня 2005 року не донараховано та не виплачено винагороду за вислугу років по постанові КМУ № 1013 в сумі 3133,26 грн і надбавки згідно постанови № 1592 та Указу Президента України від 20.06.2002 № 575 - 2657,07 грн. У день звільнення - 02.12.05 ОСОБА_1 працювала, проте сума невиплаченої заробітної плати та індексації їй виплачена не була. За наведених обставин, а також посилаючись на вимоги ст.ст. 116, 117 КЗпП України, позивач вважає, що не донараховані та невиплачені при звільненні складові заробітної плати, індексація та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 02.12.2005 по день прийняття судового рішення мають бути стягнути з Головного управління ДФС у Житомирській області як правонаступника ДПА у Житомирській області. Разом з цим, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50000 гривень, оскільки діями відповідача їй завдано моральних страждань.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити, з підстав викладених у заяві про уточнення позовних вимог від 08.09.2017.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні позову, посилаючись на міркування наведені у письмових запереченнях на позовну заяву від 20.09.17. Вказували, що стаж робити, що дає право на отримання винагороди за вислугу років ОСОБА_1 в розмірі 20 % було встановлено на засіданні Комісії ДПА у Житомирській області по встановленню стажу роботи для нарахування щомісячної винагороди за вислугу років та оформлено протоколом № 2 від 29.01.1997. Рішення комісії є документом, що визначає стаж роботи який дає право на визначення розміру винагороди за вислугу років. Позивач протокол Комісії не оскаржувала, а тому, на думку представників відповідача, відсутні підстави для визнання дій щодо нарахування та виплати винагороди за вислугу років неправомірними та, відповідно, для задоволення даного позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, з таких підстав.

Безспірно встановлено, що ОСОБА_1 в період з 13 січня 1997 року до 02 грудня 2005 року працювала на різних посадах у Державній податковій адміністрації в Житомирській області.

02 грудня 2005 року позивачку звільнено з посади заступника начальника управління контрольно - перевірочної роботи ДПА в Житомирській області в порядку переведення до Житомирської ОДПІ на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України.

24 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління ДФС у Житомирській області із заявою, в якій просила перевірити правильність нарахування та виплати їй надбавки за вислугу років та винагороди за вислугу років, здійснивши виправлення виявлених помилок, нарахування та виплату не нарахованих/не донарахованих сум. Також, з метою з'ясування правильності проведення з нею розрахунків по надбавці за вислугу років та винагороді за вислугу років за весь період її роботи в податковій адміністрації просила надати довідку про нарахування та виплату їй винагороди за вислугу років та надбавки за вислугу років за весь період її роботи з помісячною розшифровкою. При цьому позивач указала, що винагорода за вислугу років у період її роботи в податковій адміністрації їй нараховувалась та виплачувалась з порушенням вказаних норм, в т.ч. мало місце нарахування вказаної винагороди з арифметичними помилками.

Також 24.11.15 позивачем направлено до Головного управління ДФС у Житомирській області запит на отримання публічної інформації з вимогою письмово повідомити її про нараховані суми, належні їй при звільненні з роботи в податковій адміністрації.

Листом від 21.12.2015 за вих. № 818/14/06-30-05-33 позивачу надіслано довідку про нараховані та виплачені винагороди за вислугу років та надбавки за вислугу років за весь період її роботи в податковій адміністрації з помісячною розшифровкою запитуваної нею інформації.

За результатами розгляду листа позивача про надання інформації від 24.11.2015 Головним управлінням ДФС у Житомирській області надано ОСОБА_1 відповідь у листі від 21.12.2015 № 816/14/06-30-05-33. При цьому вказано, що на дату її звільнення - 02.12.2005 ОСОБА_1 нараховано 13342,11 грн, з них: лікарняні - 2350,77 грн, компенсація за невикористану відпустку - 10903,19 грн, заробітна плата за 2 робочі дні - 83,15 грн, та виплачено (за мінусом всіх належних відрахувань) - 11248,04 грн.

30 грудня 2015 року позивач звернулася до Головного управління ДФС у Житомирській області із заявою надати копії протоколів (або витягів з протоколів) засідань Комісії податкової інспекції з питань встановлення стажу, необхідного для нарахування винагороди за вислугу років (постійно діючої комісії по встановленню трудового стажу працівників податкової адміністрації), якою визначався її стаж роботи для виплати винагороди за вислугу років.

У січні 2016 року Головним управлінням ДФС у Житомирській області направлено ОСОБА_1 разом з листом від 13.01.16 № 22/14/06-30-04-27 копії протоколів засідань комісій по встановленню стажу роботи, який дає право на отримання винагороди за вислугу років, якими визначався стаж за період перебування на посадах в ДПА у Житомирській області (з 13.01.1997 по 02.12.2005).

ОСОБА_1, вважаючи, що в день звільнення з нею не проведено повний розрахунок, а саме не виплачено за період з 13.01.1997 до 02.12.2005 не донарахованих і не виплачених складових заробітної плати: винагорода за вислугу років згідно постанови № 1013, надбавка за високі досягнення згідно постанови № 1592 від 31.12.1996, надбавка за Указом Президента України від 20.06.2002 № 575 та відповідно не проведено індексацію на дані виплати, звернулася до суду з даним позовом.

У ході судового розгляду справи судом установлено, що не проведення з позивачем повного розрахунку у день звільнення, на думку позивача, полягає в тому, що в період її роботи з 13.01.1997 до 02.12.2005 винагорода за вислугу років згідно постанови № 1013 виплачувалася у меншому розмірі, внаслідок чого надбавка за високі досягнення згідно постанови № 1592 від 31.12.1996 та надбавка за Указом Президента України від 20.06.2002 № 575 виплачені за цей період також у меншому розмірі, а індексація на дані виплати не проведена.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

Абзацом 1 частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на час звільнення позивача, далі - КЗпП України) передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістом ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до частини 1 статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Заробітна плата, згідно зі ч. 1 ст. 94 КЗпП України, - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічне визначення заробітної плати наведено у статті 1 Закону України "Про оплату праці".

Строки, періодичність і місце виплати заробітної плати врегульовані ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 108/95).

Державні службовці мають право на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу, який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи (абз. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (зі змінами та доповненнями, надалі - Закон № 3723-XII).

Згідно зі частиною 1 статті 33 Закону № 3723-XII, оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю.

Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України. (ч.ч. 7, 8 ст. 33 Закону № 3723-XII).

На момент прийняття позивача на посаду заступника начальника управління - начальника відділу організації документальних перевірок Державної податкової адміністрації в Житомирській області - 13.01.1997 та звільнення її з посади заступника начальника управління контрольно - перевірочної роботи ДПА в Житомирській області - 02.12.2005, умови оплати праці працівників місцевих державних податкових адміністрацій були врегульовані постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 р. N 1592 "Про умови оплати праці працівників Державної податкової адміністрації України, місцевих державних податкових адміністрацій та податкової поліції" (постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року № 1336 назву змінено на - «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби», надалі - Постанова № 1592).

Пунктом 1 Постанови N 1592 затверджено схеми посадових окладів працівників Державної податкової адміністрації України, державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах та податкової поліції згідно з додатками N 1-14, а пунктом 4 цієї Постанови було встановлено виплачувати, зокрема: службовим особам Державної податкової адміністрації України, державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах та працівникам податкової поліції винагороду за вислугу років у розмірах згідно з додатком N 17; інші доплати і надбавки до посадових окладів (тарифних ставок) працівникам державних податкових адміністрацій у розмірах, визначених згідно з чинним законодавством.

У відповідності до положень пп."д" пп. 1 п. 5 Постанови № 1592 головам державних податкових адміністрацій у межах установлених фондів оплати праці та граничної чисельності працюючих надано право установлювати керівникам підрозділів, спеціалістам і службовцям, особам начальницького складу надбавки: за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи - до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за спеціальне звання або ранг державного службовця чи окладу грошового утримання. У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни ці надбавки скасовуються або зменшуються.

З 1 січня 2003 року Указом Президента України "Про посилення соціального захисту працівників органів державної податкової служби" від 20 червня 2002 року N 575/2002, який втратив чинність 17.04.2006, було установлено посадовим особам та іншим державним службовцям органів державної податкової служби, крім осіб начальницького складу податкової міліції, надбавку за особливі умови роботи, кваліфікацію та інтенсивність праці у розмірі 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання або ранг державного службовця і надбавки за вислугу років.

Згідно зі Положенням про порядок виплати винагороди за вислугу років працівників державної податкової служби України, затвердженого Міністром фінансів України 18.08.1994 № 02-205 і погодженого Міністром праці України 18.08.94 № 05-3140, винагорода за вислугу років нараховується працівникам, які зараховані до державної податкової інспекції згідно з штатним розписом. Розмір винагороди визначається виходячи з стажу роботи, посадового окладу та надбавки за персональне звання. Стаж роботи для виплати винагороди за вислугу років визначається комісією по встановленню трудового стажу в міру необхідності перегляду встановленого стажу. Основним документом для визначення стажу роботи є трудова книжка. Рішення комісії про встановлення стажу роботи і його зміну оформляється протоколом.

З 1 вересня 1997 року введено в дію Порядок виплати винагороди за вислугу років службовим особам Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій, які мають спеціальні звання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 р. N 1013.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року № 1336 до назви Порядку внесено зміни. Назва зі змінами - Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання (далі - Порядок).

Згідно зі п. 1 Порядку, до стажу роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років, включається час роботи: в органах державної податкової служби; на посадах і в органах, визначених Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 р. N 283 (283-94-п ) "Про порядок обчислення стажу державної служби" (ЗП України, 1994 р., N 8, ст. 213) з наступними змінами; на підприємствах, в установах, та в організаціях на посадах бухгалтерів, економістів, фінансистів, юристів, інженерів-програмістів, інженерів-системотехніків, інженерів-електроніків, якщо ці працівники мали спеціальну освіту, працювали за фахом та перейшли на роботу до податкової адміністрації (інспекції) і зараховані на відповідну посаду.

Пунктом 2 Порядку установлено, що винагорода за вислугу років виплачується посадовим особам органів державної податкової служби у таких розмірах: від 1 до 2 років - 5%, від 2 до 5 років - 10%, від 5 до 10 років - 20%, від 10 до 15 років - 25%, від 15 до 20 років - 30%, від 20 до 25 років - 35%, від 25 і більше років - 40%.

Відповідно до п. 3 Порядку, розмір винагороди визначається залежно від стажу роботи і обчислюється виходячи з посадового окладу та надбавки за спеціальне звання. Нарахування та виплата винагороди за вислугу років провадяться щомісяця за фактично відпрацьований час у межах встановленого фонду оплати праці.

Положеннями п. 4 Порядку визначено, що документом для визначення стажу роботи є трудова книжка та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи. Стаж роботи для виплати винагороди за вислугу років визначається комісією державної податкової адміністрації з питань встановлення стажу, необхідного для нарахування винагороди за вислугу років. Склад комісії затверджується головою державної податкової адміністрації. Рішення комісії про встановлення стажу роботи або зміну його розміру оформляється протоколом і передається голові відповідної податкової адміністрації для видання наказу про виплату винагороди за вислугу років. Спірні питання з приводу встановлення стажу роботи для виплати винагороди за вислугу років розглядаються відповідними комісіями державних податкових адміністрацій вищого рівня та Державної податкової адміністрації України.

Матеріалами справи підтверджено, що стаж роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років та розмір винагороди працівникам адміністрації у спірний період ОСОБА_1 було встановлено рішеннями комісії про встановлення стажу роботи, який дає право на одержання винагороди за вислугу років.

Так, протоколом засідання комісії по встановленню стажу роботи, який дає право на одержання винагороди за вислугу років № 2 від 29.01.1997 Комісія встановила ОСОБА_1 розмір винагороди - 20 % (стаж роботи 9 р. 6 міс.).

Протоколами засідання комісії по встановленню стажу роботи, який дає право отримання винагороди за вислугу років, стаж державної служби та безперервний стаж роботи № 5 від 01.07.1997, № 9 від 09.12.1997, № 8 від 28.12.1998, № 12 від 30.12.1999, № 5 від 28.12.2000, № 1 від 08.01.2002, Комісія встановила розмір винагороди позивача на рівні 25 % (стаж роботи від 10 до 15 років).

Рішеннями Комісії розмір винагороди за вислугу років ОСОБА_1 впродовж 2003-2005 років складав 30 %, що оформлено протоколами засідань комісії по встановленню стажу роботи, який дає право на отримання винагороди за вислугу років, стажу державної служби та загального стажу роботи № 10 від 27.12.2002, № 14 від 11.12.2003, № 9 від 27.12.2004.

На підставі протоколів засідання комісії по встановленню стажу роботи, який дає право на виплату винагороди за вислугу років та стажу державної служби, Державною податковою адміністрацією у Житомирській області винесені накази "Про виплату винагороди за вислугу років", якими встановлено працівникам, зокрема ОСОБА_1, винагороду за вислугу років у відповідних розмірах.

Факт виплати на день звільнення позивачу заробітної плати, а саме винагороди за вислугу років, надбавки за високі досягнення та надбавки за особливі умови роботи, кваліфікацію та інтенсивність праці, з урахуванням розмірів винагороди за вислугу років, установлених вищезгаданими Проколами Комісії та наказами Державної податкової адміністрації у Житомирській області "Про виплату винагороди за вислугу років" ОСОБА_1 не заперечувався.

Натомість позивач наполягала на тому, що Комісією стаж роботи, який дає право на виплату винагороди за вислугу років як під час прийняття на роботу, так і в період роботи в Держаній податкові адміністрації у Житомирській області було обраховано невірно. Внаслідок чого розмір винагороди встановлено в меншому відсотковому розмірі.

Суд критично оцінює такі міркування позивача, оскільки рішення Комісії, оформлені протоколами, та накази уповноваженої особи Державної податкової адміністрації у Житомирській області "Про виплату винагороди за вислугу років" позивачем оскаржені не були. Відтак, установлений в них стаж роботи ОСОБА_1 для визначення розміру винагороди за вислугу років є правильним, а визначений розмір винагороди за вислугу років підлягав урахуванню при нарахуванні позивачу складових заробітної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час розгляду та вирішення спору, далі - КАС України), суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд позбавлений можливості в даній справі вийти за межі позовних вимог і надати оцінку рішенням Комісії, оформленим протоколами, та виданим наказам про виплату винагороди за вислугу років, перевірити правильність визначення стажу роботи позивача і розмір установленої винагороди, позаяк це виходить за межі предмету спору та доказування в справі щодо своєчасності та повноти проведення розрахунку з працівником під час звільнення.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Втім, позивач не довела обставин в обґрунтування своїх вимог щодо не нарахування в повному обсязі та не виплати при звільненні складових заробітної плати в розмірі більшому від того, що проведено, виходячи з розміру винагороди за вислугу років, установленого рішеннями відповідної Комісії ДПА в Житомирській області, та, відповідно, щодо необхідності проведення індексації суми невиплаченої заробітної плати.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні докази порушення права позивача на отримання заробітної плати в повному обсязі при звільненні, а тому суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області щодо не нарахування в повному обсязі та не виплати при звільненні ОСОБА_1 винагороди за вислугу років, середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення з відповідача не донарахованих та невиплачених при звільненні складових заробітної плати, суми індексації на невиплачену заробітну плату та середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 02.12.2005 року по день прийняття судового рішення за безпідставністю.

Зважаючи на залишення судом без задоволення основних позовних вимог ОСОБА_1, вимога позивача про стягнення моральної шкоди також задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повне судове рішення складене 27 березня 2018 року