Рішення № 73832907, 23.04.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2018 р. Справа№805/318/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Галатіної О.О.,

при секретарі Картавих Г.В.

за участю

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представник позивача 1 не з'явився;

представника відповідача 2

(в режимі відеоконференції) Віціної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначено, що 05.08.2014 року його незаконно звільнено з органів внутрішніх справ за п. 66 Положення. У вересні 2014 року позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2016 року визнано незаконним та скасовано накази про звільнення позивача, від 05.08.2014 року №852, №1498 о/с та від 12.08.2014 року №245о/с, поновлено на посаді та стягнуто суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. 03.03.2017 року від виконавчої служби позивач отримав постанову про закінчення виконавчого провадження, з якої дізнався про скасування наказом МВС України від 20.12.2016 року №1217о/с попереднього наказу про його звільнення. 03.03.2017 року позивач звернувся до МВС України з приводу надання інформації стосовно виконання постанови суду від 20.10.2016 року, 05.04.2017 року позивач отримав відповідь, в якій зазначалось про його звільнення зі служби за п. 64 "г" (через скорочення штатів) у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Наказом МВС України від 21.12.2016 року №1222 о/с згідно з п.п. 10,11 розділу 11 ЗУ «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, вирішено вважати позивача звільненим з 06.11.2015 року в запас Збройних сил України за пунктом «г» (через скорочення штатів).

Не погодившись з зазначеним наказом позивач оскаржив його до суду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.07.2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 року, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України № 1222 о/с від 21.12.2016 року «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 за п.64 «г» (через скорочення штатів) поновлено ОСОБА_4 підполковника міліції, на посаді начальника лінійного відділу на станції Слов'янськ Управління МВС України на Донецькій залізниці з 06.11.2015 року.

Зазначає, що у вересні 2017 року отримав лист з вимогою про прибуття до Міністерства внутрішніх справ України. 04.10.2017 року в приміщенні позивач отримав акт про майбутнє вивільнення та довідку про наявні у МВС України вакантні посади працівників станом на 04.10.2017 року.

Наказом № 1302 о/с «По особовому складу» МВС України від 05.12.2017 року, згідно яким відповідно до п.п. 10,11 розділу ІХ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до положення про проходження служби особовим складом внутрішніх справ ОСОБА_1, звільнено з 05.12.2017 року в запас Збройних сил України за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів). Позивач, з зазначеним наказом не погоджується та вважає його таким, що підлягає скасування оскільки через незаконне звільнення, він не мав можливості в тримісячний термін з дня опублікування Закону № 580-VIII надати заяву про проходження служби в поліції, після поновлення позивача на службі 04.10.2017 року повідомив про своє бажання проходити службу в Національній поліції, а тому просить суд:

- визнати незаконними та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України № 1302 о/с від 05.12.2017 року в частині звільнення ОСОБА_1 в запас Збройних Сил України за пунктом 64 "Г" (через скорочення штатів) з 05.12.2017 року;

- стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 20.07.2017 року до постановлення судового рішення.

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України та працевлаштувати ОСОБА_1 на посаді, яка рівнозначна посаді - начальника лінійного відділу органу внутрішніх справ та видати наказ про призначення ОСОБА_1 на обрану посаду за його згодою.

Позивач та його представника під час судового засідання надали пояснення аналогічні викладені у позовній заяві, на позовних вимогах наполягали.

Представник Міністерства внутрішніх справ України у судове засідання не прибув, через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву відповідно до якої зазначено, що у відповідності до приписів Закону України "Про Національну поліцію" позивач був попереджений про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів в силу Закону. Також відповідач вказує на те, що МВС України є цивільним політичним органом управління ряду окремих служб, до складу якого входять Національна поліція, Національна гвардія, прикордонна та міграційні служби та інші служби. Штат апарату МВС відповідно до статті 10 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" було скасовано. Таким чином, зазначає, що в державі відбулась ліквідація органів внутрішніх справ зі скороченням всіх посад працівників міліції. Тому вважає, що автоматичне призначення позивача на посаду буде грубим порушенням законодавства. Зауважує, що вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі не є обов'язком роботодавця. Таким чином, вважає, що оскільки МВС не має можливості подальшого використання на службі колишнього працівника ОСОБА_1 у зв'язку з повною ліквідацією органів внутрішніх справ, скороченням всіх посад в штаті МВС України та припиненням їх фінансування, звільнення позивача є законним та обґрунтованим.

Представник Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву відповідно до якого, просив суд відмовити у задоволені позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, як вбачається з копії паспорта громадянина України, серії НОМЕР_2, виданого Слов'янським МВ УМВС України в Донецькій області 27 квітня 1999 року, ідентифікаційний номер згідно до довідки НОМЕР_1.

05.08.2014 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п. 66 Положення. У вересні 2014 року позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2016 року визнано незаконним та скасовано накази про звільнення позивача, від 05.08.2014 року №852, №1498 о/с та від 12.08.2014 року №245о/с, поновлено на посаді та стягнуто суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. 03.03.2017 року від виконавчої служби позивач отримав постанову про закінчення виконавчого провадження, з якої дізнався про скасування наказом МВС України від 20.12.2016 року №1217о/с попереднього наказу про його звільнення. 03.03.2017 року позивач звернувся до МВС України з приводу надання інформації стосовно виконання постанови суду від 20.10.2016 року, 05.04.2017 року позивач отримав відповідь, в якій зазначалось про його звільнення зі служби за п. 64 "г" (через скорочення штатів) у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Наказом МВС України від 21.12.2016 року №1222 о/с згідно з п.п. 10,11 розділу 11 ЗУ «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, вирішено вважати позивача звільненим з 06.11.2015 року в запас Збройних сил України за пунктом «г» (через скорочення штатів).

Не погодившись з зазначеним наказом позивач оскаржив його до суду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.07.2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 року, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України № 1222 о/с від 21.12.2016 року «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 за п.64 «г» (через скорочення штатів) поновлено ОСОБА_4 підполковника міліції, на посаді начальника лінійного відділу на станції Слов'янськ Управління МВС України на Донецькій залізниці з 06.11.2015 року.

У вересні 2017 року отримав лист з вимогою про прибуття до Міністерства внутрішніх справ України. 04.10.2017 року в приміщенні позивач отримав акт про майбутнє вивільнення та довідку про наявні у МВС України вакантні посади працівників станом на 04.10.2017 року.

04.10.2017 року ОСОБА_1, тільки у акті попередження про майбутнє вивільнення зазначив, що має бажання працювати у Національній поліції та виявив не згоду з цим актом, про що свідчить його підпис.

Згідно із довідкою станом на 04.10.2017 року про наявні у МВС України вакантні посади працівників, позивачу було запропоновано перелік посад та вказав, що повідомить про своє рішення за телефоном.

Як зазначив представник відповідача 1 у своїх письмових запереченнях, що від позивача не надходило жодної відповіді про прийняття рішення щодо запропонованих посад.

05.12.2017 року Наказом № 1302 о/с «По особовому складу» МВС України відповідно до п.п. 10,11 розділу ІХ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до положення про проходження служби особовим складом внутрішніх справ ОСОБА_1, звільнено з 05.12.2017 року в запас Збройних сил України за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів).

Позивач не погоджуючись із зазначеним наказом, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.10.2014р. №1118-р схвалено Концепцію першочергових заходів з реформування системи Міністерства внутрішніх справ та Стратегію розвитку органів внутрішніх справ.

Зокрема, Концепцією першочергових заходів реформування системи Міністерства внутрішніх справ пропонувалось здійснити комплекс організаційних і практичних заходів, спрямованих на розбудову Міністерства внутрішніх справ як цивільного органу європейського зразка та формування в найближчій перспективі поліції як основного виконавця заходів забезпечення безпеки населення.

Метою Концепції є визначення пріоритетів, основних напрямів, очікуваних результатів та засобів перетворення МВС на правоохоронне багатопрофільне цивільне відомство європейського зразка.

Одним із заходів щодо реалізації положень названої Концепції визначено розроблення та прийняття нових і внесення змін до чинних законодавчих актів з урахуванням європейських норм і стандартів, спрямованих на врегулювання діяльності Національної поліції.

02.07.2015р. Верховною Радою України прийнято Закон України № 580-VIІI "Про Національну поліцію", відповідно до преамбули якого цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Пунктом 9 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Особливий порядок набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" передбачено самим Законом.

Так, відповідно до підпункту 1 пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України "Про Національну поліцію" був опублікований в газеті "Голос України" 06.08.2015р. № 141-142, тому з 07.08.2015р. набрали чинності, зокрема, пункти 8, 9 цього Закону, отже з цієї дати всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що в ст. 49-2 КЗпП визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При цьому, Пленум Верховного Суду України в пункті 19 Постанови від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Так, з огляду на приписи постанови КМ України №730 від 16.09.2015 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворені територіальні органи Національної поліції не визначено правонаступниками ліквідованих територіальних органів МВС України.

За висновком суду, Закон України «Про Національну поліцію» не покладає прямого обов'язку на новоутворені територіальні органи Національної поліції та приймати на службу в поліцію абсолютно всіх без виключень колишніх працівників міліції, у тому числі і позивача - ОСОБА_1

З огляду на вищезазначене, посилання позивача на порушення положень Кодексу законів про працю України є недоречними, оскільки проходження служби в міліції врегульовано спеціальним законодавством, а порядок звільнення працівників міліції в процесі реформування органів внутрішніх справ чітко визначено окремими нормами Закону України «Про Національну поліцію».

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Оскільки між пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" та статтею 49-2 Кодексу законів про працю України існує неузгодженість, хоча вказані нормативно-правові акти видані одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, тобто Закон України "Про Національну поліцію".

Більш того, Закон України "Про Національну поліцію" є спеціальним нормативно-правовим актом (на відміну від Кодексу законів про працю України, який є загальним нормативно-правовим актом), а тому перевага надається спеціальному нормативно-правовому акту - Закону України "Про Національну поліцію".

Верховним Судом України у постанові від 17.02.2015р. у справі № 21-8а15 за позовом ОСОБИ_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (далі УМВС) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу висловлено правову позицію, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Таким чином, позивач вважається у встановленому законом порядку повідомленим про скорочення штатів в силу наведеної вище норми спеціального закону пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", а положення статті 49-2 Кодексу законів про працю України щодо персонального попередження працівників не пізніше ніж за два місця про наступне вивільнення до спірних відносин не застосовуються.

Відповідно до частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; 3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Отже, згідно з приписами частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України правом ліквідовувати юридичну особу наділений суб'єкт її створення.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" визначено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" територіальні органи міністерства утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників міністерства і коштів, передбачених на утримання міністерства, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра Кабінетом Міністрів України.

Статтею 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015р. № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком (згідно з додатком 1) та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком (згідно з додатком 2), в тому числі, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.

Таким чином Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області ліквідовано, а не реорганізовано.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1388 від 06.11.2015р. "Про організаційно-штатні питання" наказано вважати такими, що втратили чинність, штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України згідно з Переліком змін у штатах МВС.

Згідно з пунктом 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Отже, пунктом 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" визначена можливість колишніх працівників органів внутрішніх справ бути прийнятими на службу до поліції у спрощеній процедурі без проходження ними конкурсу, однак ці положення не містять в жодному випадку обовязку керівників цих установ безапеляційно приймати до лав поліції усіх без винятку працівників лише за фактом виявлення останніми такого бажання, та допускає оцінку здатності працівника на виконання завдань, поставлених перед новоутвореною структурою поліції.

Пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Отже, вказана у оскарженому наказі підстава для звільнення позивача визначена у зв'язку з ліквідацією УМВС України в Донецькій області, наслідком чого є абсолютне скорочення штатів ОВС. Зазначена підстава прямо визначена наведеними нормами Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідно до підпункту "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Пунктом 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Отже, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону (Закон України "Про Національну поліцію" був опублікований в газеті "Голос України" 06 серпня 2015 року № 141-142) могли бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

При цьому пункт 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", з огляду на особливий порядок набрання чинності цим Законом, набрав чинності з 07.08.2015р. Таким чином, упродовж трьох місяців, починаючи з 07.08.2015р., працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, могли бути прийняті на службу до поліції, зокрема, шляхом видання наказів про призначення за їх згодою.

Отже, питання можливості прийняття позивача на службу до поліції вирішувалося на підставі тих норм Закону України "Про Національну поліцію", які набрали чинності з 07.08.2015р., про що зазначено у підпункті 1 пункту 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", тоді як Закон України "Про Національну поліцію" набрав чинності 07.11.2015р.

Від так, довідкою від 04.10.2017 року позивачу пропонувався перелік вакантних посад, однак ОСОБА_1 не погодився на жодну із запропонованих.

Крім того, пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції при дотриманні визначених цим пунктом умов приймаються на службу до поліції шляхом:

1. Видання наказу про призначення, підстава - надання згоди працівника на призначення на запропоновану органом (закладом, установою) поліції посаду;

2. Видання наказу про призначення відповідно до вимог ст.ст. 51-53 Закону України «Про Національну поліцію» - переможець конкурсу.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що позивачем була ініційована чи надана згода на призначення на запропоновану органом (закладом, установою) поліції посаду, тобто тим самим не дотримана умова, яка є обов'язковою для подальшого прийняття на службу до поліції.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач під час винесення наказу від 05.12.2017 року № 1302 о/с, в частині оскаржений позивачем, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Протиправності в діях відповідачів або протиправної бездіяльності відповідачів, які б порушували права або інтереси позивача судом не встановлено.

А відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 47, 77, 78, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - відмовити у повному обсязі.

Рішення виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини у судовому засідання 23 квітня 2018 року. Повний текст рішення суду виготовлено 03 травня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Галатіна О.О.