Рішення № 73832862, 19.04.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року справа № 804/9010/16 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 1676-13 від 26.10.2016 року, -

в с т а н о в и в:

14 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 1676-13 від 26.10.2016 р. форми «Ф», яким йому визначено грошове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн.

В обґрунтування позову, позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість оскаржуваного рішення про нарахування транспортного податку, оскільки вказане рішення винесено в порушення вимог ст. 267 Податкового кодексу України після 01.07.2016 року. Також, зазначає, що бюджетним періодом, в якому починає застосовуватись вказаний податок, є 2017 рік, а ринкова вартість належного позивачу транспортного засобу є меншою, ніж визначена в п.п.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України. Таким чином, об'єкт оподаткування транспортним податком - відсутній. Посилаючись на викладені обставини, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 1676-13 від 26.10.2016 р. (а.с. 4-9).

Представником відповідача за довіреністю Лозовою Г.В. надані заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначено, що транспортний засіб позивача є об'єктом оподаткування транспортним податком на підставі положень Закону України від 28.12.2014 р. № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», статті 267 Податкового кодексу України та рішення Дніпропетровської міської ради № 7/60 від 28.01.2015 р., яким на території м. Дніпропетровська введено транспортний податок. Згідно інформації, розміщеної на веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, вартість легкового автомобіля, що перебуває у власності позивача, становить понад 1 033 500 грн., відтак, він у 2016 році належав до об'єктів оподаткування транспортним податком. Посилаючись на викладені обставини, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 23-24).

Відповідно до Закону України від 09.04.2015 р. № 317-VІІІ «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» та відповідних підзаконних актів, судом допущено заміну відповідача у справі з Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на Державну податкову інспекцію у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у зв'язку з перейменуванням територіальних органів ДФС.

В судовому засіданні 11.12.2017 року представником позивача за довіреністю ОСОБА_3 клопотань про допит свідків або проведення судових експертиз не заявлено, додаткових доказів у справі не надано (а.с. 81-82).

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, участі свого представника в судовому засіданні не забезпечив.

За викладених обставин, та враховуючи відсутність потреби у виклику свідків чи проведенні судових експертиз, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України, розгляд справи завершено в порядку письмового провадження.

При цьому, дата виходу суду з письмового провадження з рішенням по суті спору припадає на період, коли вступили в дію норми КАС України в новій редакції.

Так, на момент розгляду справи в порядку письмового провадження Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 10 ч. 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності Кодексу в редакції від 15.12.2017 року, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції Кодексу.

Відтак, справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до норм КАС України в новій редакції, з винесенням рішення по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, що у власності ОСОБА_1 перебуває легковий автомобіль Porsche Cayenne, 2015 року випуску, об'ємом двигуна 3599 куб. см, який зареєстровано у встановленому законом порядку 05.01.2016 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 (а.с.13).

26.10.2016 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № 1676-13, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» на суму 25 000 грн. за 2016 рік (а.с. 14).

Не погодившись з рішенням податкового органу, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абзац 1 п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Положеннями п. 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України визначено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів визначені у ст. 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

При цьому, пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Водночас, 24.12.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», який набрав чинності 01.01.2016 року, яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об'єкту оподаткування транспортним податком.

Так, згідно пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України (у відповідній редакції), об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

З наведених законодавчих норм вбачається, що Законом України № 909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, а внесені зміни стосувалися визначення вартості об'єкта оподаткування.

Таким чином, з 01.01.2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Крім того, законодавець на 2016 рік не передбачив залежності нарахування транспортного податку від факту прийняття рішення про встановлення місцевих податків.

Отже, прийняття Дніпропетровською міською радою рішення № 7/11 від 13.07.2016 р., яким внесено зміни до рішення міської ради № 5/6 від 27.12.2010 р. «Про місцеві податки і збори на території міста» та регламентовано порядок сплати транспортного податку на 2016 рік відповідно до нових вимог ПК України в залежності від середньоринкової вартості автомобіля, не є перешкодою у 2016 році (на відміну від 2015 року) для обрахування податкового зобов'язання.

Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата була установлена на рівні 1 378,00 грн. (стаття 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік»). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 року складали 1 033 500,00 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році були легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500,00 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 03 квітня 2018 року у справі №804/112/17 (адміністративне провадження № К/9901/30912/18).

Надаючи оцінку наявності у транспортного засобу позивача ознак об'єкта оподаткування, суд виходить із того, що відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Під час розгляду даної справи суд неодноразово зобов'язував позивача надати для огляду транспортний засіб, з метою визначення його реального пробігу (як обов'язкової розрахункової одиниці для визначення вартості автомобіля) та з'ясування, чи підпадає він під визначення об'єкту оподаткування у 2016 році (а.с. 34, 51, 62).

Проте, транспортний засіб для огляду позивачем не надано.

У зв'язку з цим, судом при прийнятті рішення у справі взято до уваги надані відповідачем розрахунки вартості легкового автомобіля, отримані через на веб-сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Зокрема, вартість автомобіля марки та моделі, року випуску, з типом та об'ємом двигуна, що відповідає автомобілю, належному позивачу, з урахуванням мінімального пробігу 27 тис. км за 2 роки експлуатації, становить 1 543 653, 13 грн. (а.с. 32).

Згідно розрахунку вартості автомобіля з такими ж параметрами, крім пробігу, за який взято розрахункову величину 100 тис. км за 2 роки експлуатації, його вартість становить 1 359 884,90 грн. (а.с. 31).

Отже, за будь-яких умов автомобіль позивача у 2016 році був об'єктом оподаткування транспортним податком.

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що датою набуття права власності на автомобіль є 05.01.2016 року, тоді як транспортний податок обраховується на календарний рік, суд зазначає, що у відповідності до абз. 2 п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.

Таким чином, посилання позивача на необхідність обрахунку податку у днях є безпідставними.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Чорна