Ухвала суду № 73832346, 07.05.2018, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/1499/17

Провадження № 2-а/740/4/18

УХВАЛА

07 травня 2018 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

судді Олійника В.П., за участі секретаря судового засідання Шадура І.Ю.,

позивача-Дмитрієва С.В., представника відповідача-Копилової Є.Г.,

третьої особи-Шерстюка А.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, третя особа-Шерстюк ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування рішення в частині,

встановив:

Позивачем заявлені вимоги про визнання незаконним та скасування п.3.15. рішення Виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 06 грудня 2012 року №614 «...ОСОБА_3, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, на 1 / 2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по вул.Озерна, 9...». Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що в судовому порядку згідно ухвали Ніжинського міськрайонного суду від 14 березня 2017 року доведений факт складення інженером КП «Відділ архітектурно-технічного планування та проектування» ОСОБА_4 у серпні місяці 2008 року, з мотивів сприяння ОСОБА_3 у виготовленні будівельного паспорту, завідомо підробленого документа-витягу з рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради №432 від 21 серпня 2008 року, в який внесено інформацію, яка не відповідає дійсності, а саме в п.1.2. даного рішення надрукувано текст «ОСОБА_3 реконструкцію в кв.2 з добудовою житлових та допоміжних приміщень та побудувати сарай розміром 6.0х4.0 м. по вул.Озерна,9-а», та в подальшому -складення іншого підробленого документа-будівельного паспорта №30/Ш на забудову земельної ділянки по вул.Озерна, 9-а м.Ніжина Чернігівської області ОСОБА_3, в який внесено відомості, які не відповідають дійсності про проектування сараю розміром 6.0х4.0 м. Вказані обставини стали одними із підстав при підготовці, погодженні та прийнятті п.3.15. оскаржуваного рішення, згідно якого ОСОБА_3 набув власності на майно в незаконний спосіб.

В запереченнях на позов представник відповідача ОСОБА_5 просить відмовити у задоволенні позову з посиланням на те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства. Пункт 3.15. оскаржуваного рішення є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги за обставин згідно позовної заяви, пояснивши, що добудови, які здійсненні ОСОБА_3 не відповідають встановленим вимогам і порушують його умови проживання у спільному будинку, який в натурі між співвласниками не поділений, оскаржуване рішення прийняте із врахуванням підроблених документів.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні вважав за необхідне у задоволенні позову відмовити, пояснивши, що при оформленні технічної документації була допущена описка, ОСОБА_1 заперечував проти будівництва сараю, право власності на 1 / 2 частку будинку було зареєстроване у 2007 році.

Відповідно до клопотання від 02 травня 2018 року представник відповідача ОСОБА_5 просить провести судове засідання 07 травня 2018 року за відсутності із врахуванням поданих нею заперечень.

Із врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів суд приходить до слідуючих висновків.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 є співвласниками буд.9 по вул.Озерна м.Ніжина Чернігівської області по 1 / 2 частці, відомості про порядок користування між співвласниками даним об"єктом нерухомого майна, про виділ в натурі житлових приміщень в окремі об"єкти, присвоєння їм окремих адрес-відсутні, про що заперечення учасників справи в судовому засіданні відсутні.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є найбільш фундаментальним речовим правом, яке створює основну юридичну передумову для нормального функціонування цивільного обороту, тому закон спеціально регулює не тільки підстави набуття права власності, а й підстави його припинення, які визначені у ст.346 ЦК України. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ст.356 ЦК України). Учасники спільної часткової власності мають право на частку у праві власності на майно (ч.1 ст.356 ЦК України), а не на конкретно визначену частку в майні, про що зазначено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13-"Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі". Спільна часткова власність характеризується множинністю суб’єктів і єдністю об’єкта. Відповідно до цієї концепції кожному із співвласників спільної часткової власності не може належати частка самого майна. Ідея спільної часткової власності в тому й полягає, що майно належить усім співвласникам одночасно. Згідно з нормою ст.357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (ч.1 ст.358 ЦК України). Відповідно до ч.4 ст.357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Відповідно до ст.364 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі поділу спільного майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Право власності на майно, на речове право на чуже майно, захист цих прав регулюються цивільним законодавством, і власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України), а особа, якій належить право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна відповідно до положень глави 29 ЦК (ст.396 ЦК України), тому такі спори з урахуванням вимог ЦПК України підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо однією із сторін є фізична особа, незалежно від участі у них органу державної влади та/або органу місцевого самоврядування (суб'єкта владних повноважень).

Згідно висновку від 29 листопада 2012 року КП «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації» вважає можливим оформлення ОСОБА_3, який до своєї частини будинку добудував прибудову та зробив реконструкцію згідно рішення Виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 21 серпня 2008 року №432, права приватної власності на 1 / 2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в м.Ніжині, вул.Озерна, 9.

Вказані роботи згідно висновку №С-28 судової будівельно-технічної експертизи від 07 квітня 2014 року не відповідають чинним державним будівельним нормам України.

Відповідно до п.3.15. рішення Виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 06 грудня 2012 року №614, із врахуванням висновків Ніжинського міжміського бюро технічної інвентаризації, оформлено право приватної власності з послідуючою видачею свідоцтв про право власності, в зв»язку з реконструкцією, на об»єкти нерухомого майна в м.Ніжині,-ОСОБА_3, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, на 1 / 2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по вул.Озерна, 9.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11 грудня 2012 року ОСОБА_3 є власником 1 / 2 частки буд.9 по вул.Озерна м.Ніжина, реєстрація права власності проведена 14 грудня 2012 року, підстава-рішення від 06 грудня 2012 року №614, примітка-взамін договору дарування від 19 жовтня 2007 року №3467.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно... станом на 06 липня 2017 року співвласниками буд.9 по вул.Озерна м.Ніжина Чернігівської області є ОСОБА_1- 1 / 2 частка, реєстрація права власності проведена 07 травня 2007 року, підстава-договір дарування від 24 липня 2000 року; ОСОБА_3- 1 / 2 частка, реєстрація права власності проведена 14 грудня 2012 року, підстава-свідоцтво про право власності б/н від 11 грудня 2012 року, Виконавчий комітет Ніжинської міської ради.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до закону, належить до документів, на підставі яких згідно зі ст.19 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" провадиться реєстрація права власності, яке вони посвідчують. У зв'язку із цим суд відповідно до ч.1 ст.21, ст.393 ЦК України визнає незаконним і скасовує такий акт, виданий владним органом, повністю або частково, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси. Такі спори за участю фізичних осіб розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …».

Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник, зокрема, у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, з викладених законодавчих норм вбачається, що до юрисдикції адміністративних судів належать публічно-правові спори, в яких хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, який здійснює управлінські функції та реалізує свою компетенцію на основі законодавства.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету щодо оформлення права приватної власності за ОСОБА_3 з послідуючою видачею свідоцтва про право власності, в зв»язку з реконструкцією, на об»єкт нерухомого майна- 1 / 2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по вул.Озерна, 9.

Відповідно до ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З наведених норм законодавства вбачається, що спори, які виникають з приводу оформлення права власності, обліку та реєстрації об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності, є публічно-правовими, оскільки виникають за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних відносинах надані йому законодавством владні управлінські функції, тобто справи за позовом до такого суб'єкта належать до юрисдикції адміністративних судів.

Разом з тим, спір у даній справі виник не у зв'язку із реалізацією відповідачем владних управлінських функцій, а з приводу його дій при оформленні права власності на нерухоме майно з підстав не відповідності актам цивільного законодавства та порушення цивільних права та інтересів позивача ОСОБА_1, тобто предмет спору в даній справі безпосередньо пов'язаний із підстав набуття та реалізації права власності на нерухоме майно, тобто має приватно-правовий характер.

За даних обставин спір, який не має публічно-правового характеру, не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі в порядку п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

Керуючись ст.ст.4,19, 238, 239 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ухвалив:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, третя особа-Шерстюк ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування рішення в частині.

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Роз’яснити позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції суду в порядку цивільного судочинства відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного адміністративного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом п»ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя В.Олійник .