Ухвала суду № 73828047, 07.05.2018, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 2-999/11

Провадження 4-с/483/2/2018

У Х В А Л А

Іменем України

07 травня 2018 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого – судді Казанлі Л.І.,

за участю секретаря Гречки С.Є.,

заявниці ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця,–

В С Т А Н О В И В :

28 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Новобузького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_3 у виконавчому провадженні, відкритому на виконання заочного рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 січня 2012 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своєї скарги заявниця зазначила, що 24 травня 2012 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт її майна. Посилаючись на те, що на даний час виконавче провадження завершено, а державним виконавцем до теперішнього часу арешт майна не знято, як і не надано пояснень з приводу причин відмови у цьому, просила визнати дії державного виконавця в цій частині неправомірними та зобов’язати останнього зняти арешт з нерухомого майна, що належить їй на праві власності.

Заявниця та її представник в судовому засіданні повністю підтримали заявлені вимоги. Заявниця при цьому пояснила, що їй взагалі не було відомо про існування вказаного вище рішення суду.

Інші особи, які беруть участь у розгляді скарги, в судове засідання не з’явилися. Державний виконавець надав заяву про розгляд справи без його участі, а також письмовий відзив на скаргу, в якому вказав, що оскільки ним було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, відсутні правові підстави для зняття арешту на нерухоме майно. Крім того, відділом ДВС не стягувались з заявниці виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, і інформація щодо погашення заборгованості за виконавчим листом до органу виконавчої служби не надходила. Заінтересовані особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про причини своєї неявки не повідомили, про час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином.

Вислухавши пояснення заявниці та її представника, дослідивши письмові докази, суд дійшов такого.

15 лютого 2012 року Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області було видано виконавчий лист № 2-999/11 про стягнення солідарно зі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 40 108 грн 52 коп. в рахунок заборгованості за кредитним договором від 10 січня 2008 року № 2с08, укладеним між кредитною спілкою «Надія» та ОСОБА_5.

Як вбачається з матеріалів справи, головним державним виконавцем відділу ДВС Новобузького РУЮ ОСОБА_3 було відкрито виконавче провадження №31969163 з виконання вказаного вище виконавчого листа та 24 травня 2012 року винесено постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження. В подальшому вказане виконавче провадження було завершено постановою державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 2 ст. ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, що діяла до 05 жовтня 2016 року).

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, що діяла до 05 жовтня 2016 року) передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається.

Як вбачається з відзиву державного виконавця, ним було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, відсутні правові підстави для зняття арешту на нерухоме майно. Крім того, відділом ДВС виконавчий збір та витрати виконавчого провадження з заявниці не стягувались.

Згідно з ч. 3 ст. 40 вказаного вище Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Зазначений вище перелік підстав для зняття арешту з майна боржника є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

За таких обставин суд не вбачає підстав для зняття арешту з нерухомого майна, як того вимагає заявниця в своїй скарзі, адже державний виконавець діяв в межах повноважень та у відповідності до закону.

Посилання заявниці на те, що їй не було відомо про існування заочного рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 січня 2012 року, судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони не є предметом розгляду цієї скарги. До того ж це не позбавляє заявницю звернутися до суду із заявою про перегляд вказаного заочного рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Проаналізувавши викладене, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1.

На підставі викладеного, керуючись ст. 451 ЦПК України, –

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Новобузького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_3 – відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Миколаївської області через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: