Вирок № 73827173, 03.05.2018, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/1322/17

провадження №1-кп/457/46/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

у складі: головуючого судді Грицьківа В.Т.

секретар судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Трускавці матеріали кримінального провадження № 12017140140000587 про обвинувачення: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, розлученої, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючої, не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю: прокурора Дзерина О.М.

потерпілих ОСОБА_3

ОСОБА_4

представників потерпілих ОСОБА_5

ОСОБА_6

захисника обвинуваченої ОСОБА_7

обвинуваченої ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, 28.09.2017 року о 15год. 38хв. керуючи автомобілем марки Volkswagen Transporter, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по дорозі для автомобілів по вул. І.Мазепи у м.Трускавці, Львівської області, всупереч вимогам Правил дорожнього руху України, а саме п.1.5., п.2.3 (підпункту «б»), п. 12.3, п.18.1, вимогам дорожнього знаку 5.35.1 «пішохідний перехід», всупереч дорожній розмітці 1.14.1 «зебра», не надала перевагу пішоходам ОСОБА_4 та ОСОБА_8, які переходили проїжджу частину дороги нерегульованим пішохідним переходом, напроти будинку №23 по вул.І.Мазепи у м.Трускавці, Львівської області, зліва на право відносно автомобіля та здійснила наїзд на останніх. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4, згідно висновку судово-медичної експертизи № 528 від 03.10.2017 року отримала тілесні ушкодження , які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі що в своєму клінічному перебігу створили небезпечні для життя явища. Пішохід ОСОБА_8, згідно висновку судово медичної експертизи №5 29 від 03.10.2017 року отримав тілесні ушкодження, які відносяться до легкого ступеня тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров'я.

В судовому засіданні обвинувачена повністю визнала себе винною, визнала позов в частині відшкодування матеріальних збитків, які добровільно відшкодувала та частково визнала позов у частині відшкодування моральних збитків, а саме потерпілому ОСОБА_3 в розмірі 2000 грн., потерпілій ОСОБА_4 в розмірі 5000 грн.

У судовому засіданні обвинувачена покаялась у вчиненному і суті пред’явленого обвинувачення пояснила, що вона 28.09.2017 року о 15 год. 38 хв. керуючи автомобілем марки Volkswagen Transporter їхала додому по вул. І.Мазепи у м.Трускавці, Львівської області та здійснила наїзд на потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_4, завдавши їм тілесні ушкодження. Як саме це сталось вона не може пояснити, вона просто не побачила пішоходів, хоча слідкувала за дорогою. Швидкість автомобіля була близько 30 км./год. Після наїзду вона зупинилась і коли вийшла з машини, то підїхали працівники поліції. Стаж водіння автомобіля у неї становить 1 рік 6 місяців.

Крім визнання вини обвинуваченою ОСОБА_2 її вина доводиться також наступними доказами, які здобуті під час судового провадження:

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що вона з чоловіком ОСОБА_8 і донькою, яку чоловік віз у візочку, переходили дорогу по пішохідному переході по вул. Мазепи в м. Трускавці. Коли вони переходили дорогу по пішохідному переході, то вона повернула голову в бік і побачила машину, яка їхала на них. Після цього – удар, вона втратила свідомість. Прийшовши до тями, вона побачила свого чоловіка та запитала як їхня донька та знову втратила свідомість. Пізніше вона вже прийшла до тями в лікарні. До неї в лікарню приходила лише мати обвинуваченої, і сказала, що ОСОБА_2 теж важко і що вона ніде не працює і грошей і них немає. Що стосується заявленого цивільного позову, то від відшкодування матеріальної шкоди вона відмовляється, оскільки обвинувачена відшкодувала її добровільно. Моральну шкоду просить задовольнити в повному обсязі, так як внаслідок ДТП вона була на лікуванні, була позбавлена можливості доглядати та спілкуватись з своєю маленькою донечкою. Внаслідок отриманих травм, вона не може нормально вставати та сідати, її турбує ключиця, в майбутньому у неї ще будуть операції, їй певний час не можна народжувати дітей.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 пояснив, що 28.09.2017 року вони з дружиною ОСОБА_4 та донькою повертались додому з Нової пошти. Біля кафе «Шинок» в м.Трускавці знаходиться пішохідний перехід, яким вони переходили дорогу. Він віз коляску з дитиною, а за ним йшла дружина. Подивившись на ліво – машин не було, подивився на право і на відстані близько 6 м. побачив автомобіль обвинуваченої, яка не пригальмовувала. Вони вже закінчували переходити пішохідний перехід, як на них наїхав автомобіль. Він лише встиг тільки відштовхнути коляску з дитиною, як відчув удар. Що стосується заявленого цивільного позову, то від відшкодування матеріальної шкоди він відмовляється, оскільки обвинувачена відшкодувала її добровільно. Моральну шкоду просить задовольнити в повному обсязі, так як внаслідок ДТП він пережив сильний стрес, не міг спати, знаходився на стаціонарному лікуванні у зв’язку з отриманими травмами. Був змушений звільнитись з роботи, оскільки потрібно було доглядати маленьку доньку, так як дружина перебувала в лікарні. Обвинувачена один раз вибачалась перед ним, однак матеріальної допомоги не надавала.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 пояснив, що він був лікуючим лікарем потерпілої ОСОБА_4 після отриманих травм внаслідок ДТП, з якими вона поступили в Дрогобицьку міську лікарню. Вона поступила у важкому стані, деякий час перебувала у палаті інтенсивної терапії. Внаслідок отриманих травм у неї стався травматичний шок, вона відчувала фізичний біль, через що ним було призначено їй обезболюючі медичні препарати. Крім нього ОСОБА_4 медичну консультацію надавав лікар нейрохірург, потреби у консультації в лікаря-психіатра на його думку не було.

Крім того, вина обвинуваченої доведена зібраними письмовими доказами, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, а саме:

Рапортом оперативного чергового Трускавецького ВП Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області № 1575 від 28.09.2017 року, про вчинення ДТП з потерпілими по вул. І.Мазепи в м. Трускавці (а.к.п. 7, 8);

Протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення стосовно ОСОБА_4 від 03.10.2017 року, згідно якого ОСОБА_4просить прийняти міри до водія автомобіля марки «Volkswagen» типу бус білого кольору, який 28.09.2017 року здійснив наїзд на неї коли вона переходила дорогу для автомобілів через пішохідний перехід по вул. І.Мазепи в м.Трускавці, внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження, серед яких перелом правої ключиці та перелом кісток тазу (а.к.п. 9); Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 08.09.2017 року з фототаблицею, згідно якого було проведено огляд місця дорожньо-транспортної пригоди нерегульованого пішохідного переходу розташованого на вул. І.Мазепи у м. Трускавці, Львівської області; транспортного засобу – автомобіля НОМЕР_2, де видні сліди вм’ятин на кришці капоту, одна з яких більше виражена за розмірами зі сторони переднього сидіння пасажира; сліди крові на дорозі (а.к.п. 10-24);

Постановою про визнання речового доказу від 29.09.2017 року, згідно якої автомобіль НОМЕР_3 визнано речовим доказом (а.к.п. 25); Постановою про визнання речового доказу від 29.09.2017 року, згідно якої змив РБК та жіночу туфлю визнано речовим доказом (а.к.п. 26);

Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.09.2017 року, згідно якого у ОСОБА_2ознак сп’яніння невиявлено (а.к.п. 28);

Протоколом огляду предмета, а саме компакт-диску з відеозаписом наданим ПП «Павлишин» від 04.10.2017, з якого вбачається що на відеозаписі о 15год. 38 хв. 20с. зображено як ОСОБА_3 та ОСОБА_4 починають переходитии дорогу для автомобілів по пішохідному переході «зебра» із розміткою 1.14.1 розділу № 34 ПДР України (якою позначається нерегульований пішохідний перехід). Рух здійснюється в напрямку від будинку № 23 по вул. І.Мазепи. ОСОБА_3 везе попереду себе дитячий візок. Пройшовши першу смугу руху, знаходячись на пішохідному переході другої смуги на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснив наїзд автомобіль марки «Volkswagen Transporter», білого кольору, контактуючи із ними кришкою капоту. Дитячий візок впав в бік. Внаслідок наїзду ОСОБА_4 та ОСОБА_3 змінили своє місце перебування та вийшли із зони можливості фіксування відеокамерою (а.к.п. 37, 38);

Постановою про визнання речового доказу від 29.09.2017 року, згідно якої DVD-R диск із записаним на ньому відеозаписом із камери відеоспостереження наданим ПП «ОСОБА_10В.» визнано речовим доказом (а.к.п. 39);

Протоколом огляду предмета, а саме компакт-диску з відеозаписом наданим Трускавецькою міською радою від 12.10.2017, з якого вбачається що на відеозаписі о 15год. 36 хв. 34с. видно силуети людей (ОСОБА_3, ОСОБА_4, дитячий візочок попереду), які починають переходити дорогу для автомобілів. Рух здійснюється у напрямку від будинку № 23 по вул. І.Мазепи. Пройшовши першу смугу, знаходячись на пішохідному переході другої смуги на вказаних людей здійснено наїзд автомобілем марки «Volkswagen Transporter» білого кольору, контактуючи із ними кришкою капоту. Дитячий візок впав в бік (а.к.п. 42, 43);

Постановою про визнання речового доказу від 12.10.2017 року, згідно якої DVD-R диск із записаним на ньому відеозаписом із камери відеоспостереження розташованої по вул. І. Мазепи (яка охоплює частину дороги для автомобілів, зокрема пішохідний перехід напроти кафе «Шинок») у м. Трускавця, Львівської області визнано речовим доказом (а.к.п. 44);

Довідкою КНП «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради за № 1312 від 10.10.2017 року, з якої вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, знаходилась на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні КНП «ДМЛ № 1» ДМР з діагнозом – важка поєднана травма. Закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку. Закритий перелом лонної та сідничної кісток справа, крижової кістки зліва. Закритий перелом правої ключиці. Множинні садна тіла та кінцівок (а.к.п. 46);

Висновком експерта № 529 від 06.10.2017 року, судово-медичної експертизи ОСОБА_8, згідно якого в ОСОБА_3 мались тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, рана на чолі зліва, садна в ділянці вилиці зліва, на спинковій поверхні лівої китиці, в ділянці гребеня клубової кістки зліва, на зовнішній поверхні лівого колінного суглобу. Дані тілесні ушкодження були спричинені незадовго до звертання за медичною допомогою дією твердого тупого предмета, можливо і внаслідок наїзду на ОСОБА_3 автомобіля та відносяться до легкого ступеня тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров’я (а.к.п. 54); Висновком експерта № 528 від 03.11.2017 року, судово-медичної експертизи ОСОБА_4 згідно якого у ОСОБА_4 мались тілесні ушкодження у вигляді важкої поєднаної тупої травми тіла: черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку; травматичний злам коронки 21-го зуба; закритий перелом лонної та сідничної кісток справа; закритий перелом правої ключиці; закритого перелому першого та другого крижових хребців: рани на верхній повіці справа, в ділянці правої стопи; садна в правій скроневій ділянці голови, на чолі справа, на спинці носа, яка ускладнилась розвитком травматичного шоку. Дані тілесні ушкодження були спричинені незадовго до поступлення ОСОБА_4 в лікарню дією твердого тупого предмета зі значною силою, можливо і внаслідок наїзду на неї автомобіля, та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що в своєму клінічному перебігу створили небезпечні для життя явища (а.к.п. 58-59);.

Висновком експерта № 1/243 від 14.11.2017 року інженерної судово-траспортної експертизи по спеціальності 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів», згідно якого вбачається, що на момент огляду робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля НОМЕР_4 знаходився в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією. Яких-небудь несправностей даної системи виявлено не було. (а.к.п. 78-83);

Протоколом огляду місця події від 17.10.2017 року, яким вилучено одяг потерпілої ОСОБА_4 ( куртка та штани) (а.к.п. 85-87);

Протоколом огляду предметів від 18.10.2017 року з фототаблицею, згідно якого були оглянути штани та картка потерпілої ОСОБА_4 на яких мались плями бурого кольору та бруд (а.к.п. 88-94).

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої у вчиненому повністю доведена, а її неправомірні дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки вона вчинила порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження, а потерпілому ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження, що викликали короткочасний розлад здоров’я.

Обставин, які обтяжують обвинуваченій покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обставин, які пом’якшують обвинуваченій покарання відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.

При обранні міри покарання обвинуваченій суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

При обранні виду і розміру покарання обвинуваченій ОСОБА_11 суд приймає до уваги те, що обвинувачена на обліку лікаря - нарколога та психіатра не перебуває, по місцю проживання та з колишнього місця праці характеризується позитивно, раніше не судима, добровільно відшкодувала завдані матеріальні збитки потерпілим, розлучена, одна виховує двоє неповнолітніх дітей, згідно досудової доповіді існує ймовірність виправлення обвинуваченої без призначення покарання у виді позбавлення або обмеження волі, тому суд приходить до висновку, що обвинуваченій слід обрати покарання в межах санкції частини статті, за якою вона притягується до кримінальної відповідальності у виді позбавлення волі з випробуванням з позбавлення права керування транспортними засобами, яке буде необхідним і достатнім для її виправлення і попередження нових злочинів.

Потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_8 в даному кримінальному провадженні пред'явлені цивільні позови про відшкодування завданої злочином матеріальної та моральної (немайнової) шкоди. В процесі розгляду кримінального провадження 30.11.2017 року, потерпілими було подано заяви про збільшення позовних вимог, однак потерпілі в подальшому потерпілі відмовились від стягнення матеріальних збитків, у зв’язку з добровільною їх сплатою обвинуваченою. Просять стягнути з обвинуваченої в користь потерпілої ОСОБА_4 -250000 грн. моральної шкоди, потерпілого ОСОБА_12 – 100000 грн. моральної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, то обвинуваченою ОСОБА_2 дійсно було добровільно відшкодовано потерпілим матеріальні збитки, а саме: потерпілій ОСОБА_4 в розмірі 20107,18 грн., потерілому ОСОБА_8 в розмірі 992,76 грн., що підтверджується написаними власноруч заявами потерпілих від 19.02.2018 року.

В процесі розгляду кримінального провадження судом було залучено в якості третьої особи ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_13»». Відповідно до письмового пояснення ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_13»» потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_12 не було надано до ПрАТ «УСК«Княжа Вієнна ОСОБА_13» документів, які б підтверджували їхні витрати на лікування, їх здійснення та їх обґрунтованість і необхідність, а також не надано документів закладу охорони здоров’я про підтвердження перебування потерпілих на лікуванні та строк лікування. У зв’язку з цим ними не були відшкодовані матеріальні та моральні збитки потерпілим.

Вирішуючи питання про стягнення з обвинуваченої на користь потерпілих моральної шкоди, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 61 КПК України, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред’явила цивільний позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 КПК України, цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред’явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

За ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду предявити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з ч. 2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд враховує положення ст. 129 КПК України та бере до уваги доведеність підстав та розміру заявленого цивільного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно пунктів 6, 7, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінами та доповненнями, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

З огляду на зазначене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає що потерпілі скористались своїм правом вибору звернутись з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шеоди, а саме до обвинуваченої.

Оцінивши позовні вимоги потерпілих, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що така моральна шкода знаходиться в прямому причинному зв'язку із вчиненим обвинуваченою ОСОБА_2 злочином, а тому у відповідності до ст.1167 ЦК України, врахувавши всі обставини справи, суд вважає, що цивільний позов підлягає частковому задоволенню, оскільки потерпілими доведено факт завдання шкоди, однак надані суду докази та обґрунтування заявлених позовних вимог не дають суду законних підстав для задоволення заявлених вимог в повному обсязі. Так, зокрема суд вважає доведеним, що внаслідок вчиненого обвинуваченою злочину потерпіла ОСОБА_4 зазнала сильних фізичних та душевних страждань, що були наслідком ДТП, перенесла складене лікування та отримала значні фізичні травми, час і зусилля, які необхідні їй для відновлення попереднього стану, обсяг додаткових зусиль для організації життя, негативні наслідки, те що в майбутньому їй буде ще потрібне медичне лікування, однак дотримуючись вимог розумності, справедливості та інших обставин, що мають істотне значення, суд приходить до висновку, що з обвинуваченої в користь потерпілої ОСОБА_4 необхідно стягнути 100000 гривень завданої моральної шкоди.

Що стосується відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_8, то суд враховує, що ним було зазнано значних фізичних переживань, враховуючи погіршення стану здоров’я самого потерпілого та його дружини, а також істотну вимушеність змін у його життєвих стосунках, час і зусилля, які необхідні йому для відновлення попереднього стану, суд вважає, за доцільне стягнути з обвинуваченої на користь потерпілого ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Що стосується стягнення з обвинуваченої на користь потерпілої ОСОБА_4 витрат на правову допомогу, то на думку суду така підлягає до стягнення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 КПК України, процесуальні витрати складаються із:

1) витрат на правову допомогу;

2) витрат, пов’язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження;

3) витрат, пов’язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів;

4) витрат, пов’язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, а саме акту приймання-передачі виконаної роботи згідно договору про надання правової допомоги № 17/75 від 08.11.2017 року, то сума витрат за надання правової допомоги захисником ОСОБА_6 – потерпілій ОСОБА_4 становить 9150 грн. Сплата даної суми захиснику потерпілою ОСОБА_4 підтверджується копіями квитанцій № 0.0.889747250.1 від 10.11.2017 року на суму 4948.02 грн. та № 0.0.909299052.1 від 05.12.2017 року на суму 4200 грн., а тому з обвинуваченої ОСОБА_2 підлягають до стягнення витрат за надання правової допомоги в розмірі 9148.02 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Ухвалою слідчого судді Трускавецького міського суду Львівської області від 03.10.2017 року було накладено арешт на автомобіль НОМЕР_5, який належить ОСОБА_2

Оскільки судом частково задоволено цивільний позов потерпілих, то у відповідності до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд не вбачає підств для скасування накладеного арешту на автомобіль НОМЕР_5.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, ч. 2 ст. 286 КК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити їй покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком три роки з позбавлення права керувати транспортним засобом строком два роки.

У відповідності до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки, якщо вона протягом встановленого іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов’язки.

У відповідності до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_2 такі обов’язки:

1) періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь потерпілої ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 100000 грн. (сто тисяч грн.).

Стягнути з ОСОБА_2 в користь потерпілої ОСОБА_4 витрати за надання правової допомоги в розмірі 9148.02 грн.(дев’ять тисяч сто сорок вісім грн. 02 коп).

Стягнути з ОСОБА_2 в користь потерпілого ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 10000 грн. (десять тисяч грн.).

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави витрати на за проведення експертиз у розмірі 2474 грн. (дві тисячі чотириста сімдесять чотири грн.).

Речові докази: змив РБК упаковані у паперовий конверт, який знаходяться в Трускавецькому ВП Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області – знищити.

Речові докази: жіноча туфля упакована у поліетиленовий пакет, куртка марки «MINULITY», штани та труси, які знаходяться у камері схову речових доказів Трускавецькому ВП Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області – повернути потерпілій ОСОБА_4

Речові докази: DVD-R диск із відеозаписом із камери відеоспостереження наданими ПП «ОСОБА_10В.»; DVD-R диск із відеозаписом із камери відеоспостереження розташованої по вул. Мазепи, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Трускавецький міський суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченій та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію.

Суддя: ОСОБА_14