Рішення № 73826843, 05.05.2018, Франківський районний суд м. Львова

465/3844/17

2/465/818/18

РІШЕННЯ

Іменем України

05.05.2018 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді - Козюренко Р.С.

секретаря судових засідань - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних при звільненні сум, -

встановив:

позивач звернувся до Франківського районного суду м. Львова з вказаним позовом, в якому просить стягнути з Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» (далі – ДП ЛНДРТІ) середній заробіток за весь час затримки невиплаченої заробітної плати під час його звільнення, по день фактичного розрахунку, в розмірі 40 909,52 грн. та зобов’язати ДП ЛНДРТІ відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10 000,00 гривень.

В обґрунтування позову покликається на те, що працював у ДП ЛНДРТІ з 30.08.1989 та був звільнений 02.03.2015 на підставі наказу №09-к. Належна до виплати заробітна плата в день звільнення з вини відповідача не була виплачена, а виплачена лише 23.05.2017. Відповідно до вимог ст.117 КЗпП України відповідачу належить виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Крім того, ОСОБА_2 рішенням Вищої атестаційної комісії України від 13.04.2006 присуджено науковий ступінь кандидата технічних наук, тому йому належала до нарахування та виплати надбавка за стаж наукової роботи у розмірі 30% посадового окладу. Надав розрахунок зазначених сум. Стверджує, що незаконні дії відповідача призвели до моральних переживань та подальшого інсульту, який спричинив інвалідність ІІІ групи, а тому вважає справедливою сумою відшкодування моральної шкоди 10 000,00 гривень.

Відповідача подав суду письмові заперечення в яких вказав, що застосування положень ст.117 КЗпП України можливе у випадку недоведеності роботодавцем відсутності своєї вини, вважає, що арешт державною виконавчою службою рахунків ДП ЛНДРТІ є підставою відсутності такої. При розрахунку середнього заробітку, позивач допускає значних помилок, що полягають у неврахуванні свого режиму роботи та неправильному визначенні середньомісячного числа робочих днів, які визначаються діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства. Вважає, що стягнення заборгованості по заробітній платі у цьому випадку регулюється Законом «Про виконавче провадження». Щодо відшкодування моральної шкоди, то ця вимога з наведених у позові підстав була розглянута у справі №465/8011/15-ц, тому не може розглядатися у цьому провадженні. З наведених підстав просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Між тим, від позивача та відповідача до суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, підтримку заочного розгляду справи та прийняття заочного рішення за його результатами. При цьому позивач позовні вимоги підтримує в повній мірі, а відповідач у задоволенні позову просить відмовити.

За таких обставин, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, що розумність тривалості провадження має оцінюватись в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмету розгляду для заявника (рішення у справі «Писатюк проти України»), суд вважає, що слід проводити розгляд справи без участі сторін на підставі наявних у справі доказів. У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснюється.

Дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 прийнятий на роботу у ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» 30.08.1989 на підставі наказу №729-к та був звільнений 02.03.2015 на підставі наказу №09-к за власним бажанням, відповідно до ч.1 ст.38 КЗпП України.

ОСОБА_2 при звільненні була нарахована, але не виплачена заробітна плата. Повний розрахунок із позивачем було проведено 23.05.2017, що підтверджується довідкою ПАТ «КБ «Приватбанк» від 24.05.2017 №ККАМ-RO0D-3KVE-NJR9 та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч.2 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно ч. 1ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Вищенаведена правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду України від 03.07.2013 у справі № 6-64цс13.

Судом встановлено, що ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» не дотримало вимог ст. 116 КЗпП України та в день звільнення ОСОБА_2 не виплатило йому належні при звільненні суми.

Згідно п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 «Про порядок обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,- на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Враховуючи, що звільнення ОСОБА_2 відбулося 02.03.2015, середня заробітна плата повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме лютий і січень 2015 року.

Згідно з довідкою ДП ЛНДРТІ №207 від 01.08.2017 середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 за січень – лютий 2015 року складає 84,19 грн. Середньомісячне число робочих днів становить 3,5.

Період затримки розрахунку при звільненні з березня 2015 року до травня 2017 року включно, складає 27 місяців, а тому сума, яка підлягає до стягнення без врахування обов'язкових податків і зборів складає 7 956,00грн. (84,19 грн. середньоденний заробіток х 3,5 дні х 27 місяців = 7 956,00 грн.).

Згідно з частиною 2 ст.23 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» визначені складові матеріального забезпечення наукових працівників, - заробітна плата наукових працівників складається з посадових ставок (окладів), премій, доплати за наукові ступені, вчені звання, надбавки за стаж наукової (науково-педагогічної) роботи та інших надбавок, доплат та винагород за наукову (науково-педагогічну) діяльність, передбачених законодавством.

Положеннями та Порядком виплати надбавки за стаж наукової роботи, затвердженими Постановами Кабінету Міністрів України від 22.06.1999 №1110, від 26.04.2003 №609 і від 14.04.2004 №494, науковим працівникам передбачено надбавки за стаж наукової роботи.

Відповідно до цих Положень та Порядку, надбавки за стаж наукової роботи виплачуються науковим працівникам, державних наукових установ, організацій, вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, які працюють на посадах, зазначених у переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації ними і встановлено щомісячну надбавку за стаж наукової роботи у відсотках до посадового окладу. Надбавка за стаж наукової роботи виплачується щомісяця науковим працівникам залежно від стажу наукової роботи у таких розмірах: для працівників із стажем наукової роботи понад 10 років - у розмірі - 20%, понад 20 років - у розмірі - 30%.

Надбавка за стаж наукової роботи нараховується щомісяця виходячи з нарахованого посадового окладу наукового працівника за основним місцем праці.

ОСОБА_2 належить до наукових працівників, які працюють на посадах, визначених у Переліку посад наукових працівників державних наукових установ, організацій та державних вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, яким може встановлюватися надбавка за стаж роботи у науковій сфері і на нього розповсюджуються зазначені вище постанови Кабінету Міністрів України. Його стаж наукової роботи з вересня 2009 року до березня 2015 року становив більше 20 років. Ці обставини встановлено рішенням Франківського районного суду м. Львова від 04.07.2016 за позовом ОСОБА_2 до ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» про виплату надбавки за стаж наукової роботи, що в силу ч.4 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Відтак, сума, яка підлягає до стягнення з врахуванням надбавки за стаж наукової роботи становить: 7 956,00 грн. + 30% надбавки = 10 342,80 грн. (сума вказана без відрахувань обов'язкових платежів в бюджет).

Пунктами 6, 20, 21, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.

Відповідно до ст.23 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, із знищенням чи пошкодженням її майна, у душевних стражданнях, які особа перенесла у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої чи членів її сім'ї.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст.2371 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 2371 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Як вбачається із довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №350064 від 08.06.2016, ОСОБА_2 встановлено третю групу інвалідності загального захворювання строком дії до 01.06.2018. Інші дані, щодо стану здоров’я позивача, у матеріалах справи відсутні, твердження позивача, що внаслідок протиправних дій відповідача він переніс інсульт, перебував у нервовому збудженому стані, нічим не підтвердженні. Матеріали справи не містять доказів душевних страждань, які позивач переніс у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього.

Враховуючи наведене, суд не знаходить підстав для задоволення вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

З наведених міркувань та керуючись ст. 10, 81, 82, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» (код ЄДРПОУ 14311429, місцезнаходження м. Львів, вул.Наукова,7) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 10 342 (Десять тисяч триста сорок дві) грн. 80 коп. (без врахування обов'язкових податків і зборів).

Стягнути з Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» на користь держави судовий збір у розмірі 161,80 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції.

Роз’яснити сторонам, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.С. Козюренко