Рішення № 7382662, 25.12.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.12.2009 Справа № 18/121

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Пума Україна”, м. Київ

до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

про стягнення 951323,45 грн. (позовні вимоги викладено з урахуванням заяви про уточнення позову від 10.12.2009 року)

Суддя господарського суду Кривка В.П.

представники:

Позивача Янчик М.І., довіреність від 25.09.2009 року;

Відповідача не зявився;

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю „Пума Україна”, м. Київ заявлено позов до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород про стягнення 951323,45 грн. (позовні вимоги викладено з урахуванням заяви про уточнення позову від 10.12.2009 року).

У судовому засіданні 02.12.2009 року за клопотанням сторін судом оголошувалась перерва до 14.12.2009 року.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобовязання обумовлені договором, а саме не провів повну оплату товару отриманого ним відповідно до та згідно укладених між товариством з обмеженою відповідальністю „Пума Україна” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Контрактів №FW07/030 від 06.08.2007 року та №08/030 від 24.04.2008 року. Станом на момент предявлення позову заборгованість за поставлений згідно зазначених контрактів товар становить 410133, 34 грн., наявність якої також підтверджується узгодженим сторонами актом звірки взаєморозрахунків. Зважаючи на порушення своїх зобовязань за договором та прострочення грошових зобовязань відповідно до умов контрактів та законодавства заявником проведено нарахування індексу інфляції, три відсотки річних, збитків у вигляді неодержаних доходів, відшкодування за користування чужими грошовими коштами та штрафу і просив стягнути з відповідача суму 1325 314,98 грн.

У ході судового розгляду уповноважений представник позивача позовні вимоги уточнив та зменшив, про що подав в установленому порядку відповідну письмову заяву від 10.12.2009 року розгорнутий розрахунок ціни позову, відповідно до якого просить стягнути з відповідача суму 951323,45 грн., в тому числі - 410 133,40 грн. основного боргу за поставлений товар, 37101,48 грн. індекс інфляції, 11288,59 грн. три відсотки річних, 42319,95 грн. неодержані доходи, 42319,95 грн. відшкодування за користування чужими грошовими коштами та 408160,08 грн. штрафу, передбаченого контрактом №08/030 від 24.04.2008 року, за рештою заявлених вимог провадження у справі просить припинити в порядку ч.1 п.4 ст. 80 ГПК України (а.с. 128-139, 101-109).

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 25.12.2009 року у справі № 18/121

Під час вирішення спору по суті уповноважений представник відповідача проти позову частково заперечила, про що подала письмовий відзив по суті спору та додаткові письмові доповнення до нього з контррозрахунком суми позовних вимог, в яких зокрема підтверджує наявність суми основного боргу за поставлений згідно контрактів товар, водночас, враховуючи складне фінансове становище відповідача, внаслідок зниження попиту на поставлену продукцію через кризові явища, які охопили усі сфери економіки країни, а також ступінь виконання зобовязань за обидвома контрактами, клопоче суд про зменшення заявленої до стягнення суми штрафу (а.с. 82-90, 140-144). Поряд з цим, також заявила клопотання про відкладення розгляду справи для надання сторонам можливості врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди.

Ухвалою від 14.12.2009 року судом було задоволено вказане клопотання та відкладено розгляд справи на 25.12.2009 року і зобовязано сторони інформувати суд щодо врегулювання спору та надати у звязку з цим відповідні письмові докази та пояснення, при цьому явка уповноважених представників в судове засідання була визнана судом не обовязковою. До початку судового засідання від позивача надійшла письмова заява про відхилення пропозиції відповідача укласти угоду щодо мирного врегулювання спору з доказами завчасного повідомлення відповідача про прийняття такого рішення. Між тим, від відповідача надійшли письмові клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на відсутність можливості забезпечити явку уповноваженого представника та неотримання відповіді позивача на пропозицію укласти мирову угоду.

В судовому засіданні 25.12.2009 року уповноважений представник позивача наполягає на вирішенні спору по суті, при цьому вказує, що суд неодноразово відкладав розгляд справи з мотивів неявки відповідача та забезпечення реалізації його процесуальних прав, ним письмово висловлена правова позиція по суті позову та спірним правовідносинам і визнано заборгованість за фактично відпущений товар. З огляду на це, а також відхилення позивачем пропозиції укладення мирової угоди, вказує на відсутність підстав для відкладення слухання справи з наведених у клопотанні мотивів. Приймаючи до уваги вищенаведене, аргументи позивача, а також встановлену процесуальним законом присічність строку вирішення спору, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом відхилено. Поряд з цим, в ході судового засідання позивач інформував суд про проведення відповідачем часткової оплати заборгованості в розмірі 5000 грн. за отриманий товар згідно контракту FW 07/030 від 06.08.2007 року і просить припинити провадження в зазначеній частині за відсутністю спору, про що подав відповідну письмову заяву, яку долучено до матеріалів справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,

суд встановив:

06.08.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Пума Україна” (Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) був укладений контракт №FW07/030, відповідно до умов якого продавець зобовязується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити обумовлений товар на умовах цього контракту (а.с. 11-17). Відповідно до умов даної угоди поставка товару здійснюється на умовах самовивозу зі складу продавця (п.2.1. контракту). Оплата товару проводиться шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок продавця на підставі виставлених продавцем рахунків (п. 3.2. контракту).

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 25.12.2009 року у справі № 18/121

На виконання умов даного контракту позивач поставив, а відповідач прийняв обумовлений товар, що підтверджується долученими до матеріалів справи узгодженими сторонами видатковими накладними №1-00003786 від 21.09.2007 року, №1-00004218 від 25.10.2007 року та №1-00003787 від 21.09.2007 року на загальну суму 360219 грн. (а.с. 24-26, 29-30, 39), а також дорученнями про отримання товарно-матеріальних цінностей №213731 та №213733, виданих відповідачем на отримання обумовленого товару, згідно виставлених позивачем рахунків на їх оплату (а.с. 27, 31). Водночас відповідач свої зобовязання щодо оплати поставленого товару проводив не систематично, не в повному обсязі та з порушенням умов контракту (а.с. 40-53), чим допустив заборгованість за поставлений товар, яка станом на момент предявлення позову становить 70000 грн. Вказані обставини та наявність боргу підтверджені долученим до матеріалів справи доказами, розгорнутим розрахунком, узгодженими актами звірки взаєморозрахунків та визнано відповідачем (а.с. 56-57).

Між тим, в ході вирішення спору позивач інформував суд про проведення відповідачем часткової оплати заборгованості за отриманий товар в розмірі 5000 грн. згідно вказаного контракту і просить припинити провадження в зазначеній частині за відсутністю спору, про що подав відповідну письмову заяву, яку долучено до матеріалів справи.

Таким чином, заборгованість за відпущений згідно контракту №FW07/030 від 06.08.2007 року товар становить 65000 грн., відповідачем визнана та належним чином доведена матеріалами справи.

Поряд з цим, 24.04.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Пума Україна” (Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) був укладений контракт №08/030, відповідно до умов якого продавець зобовязується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити обумовлений товар на умовах цього контракту (а.с. 18-23). Відповідно до умов даної угоди поставка товару здійснюється на умовах самовивозу зі складу продавця (п.2.2. контракту). Оплата товару проводиться шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок продавця на підставі виставлених продавцем рахунків (п. 3.2. контракту).

На виконання умов даного контракту позивач поставив, а відповідач прийняв обумовлений товар, що підтверджується долученою до матеріалів справи узгодженою сторонами видатковою накладною №1-00000777 від 25.04.2008 року на загальну суму 340133,40 грн. (а.с. 33-36), а також дорученням про отримання товарно-матеріальних цінностей №213743, виданого відповідачем на отримання обумовленого товару, згідно виставленого позивачем рахунку на їх оплату (а.с. 37). В той же час, відповідач свої зобовязання щодо оплати поставленого товару не виконав, чим допустив прострочення виконання грошових зобовязань за поставлений товар. Вказані обставини підтверджені долученим до матеріалів справи доказами, розгорнутим розрахунком, узгодженими актами звірки взаєморозрахунків та визнано відповідачем (а.с. 56-57).

Таким чином заборгованість за відпущений згідно контракту №08/030 від 24.04.2008 року товар становить 340133,40 грн., відповідачем визнана та належним чином доведена матеріалами справи.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV з наступними змінами та доповненнями (ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-IV з наступними змінами та доповненнями) господарське зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 25.12.2009 року у справі № 18/121

За таких обставин, заявлені вимоги позивача про стягнення суми основного боргу за поставлений згідно вказаних контрактів товар підтверджені належними доказами наявними у справі, обумовлені вищенаведеними положеннями законодавства, відповідачем у встановленому порядку визнані, тому порушене право позивача підлягає захисту судом, шляхом стягнення з відповідача - суми 405133,40 грн. заборгованості за поставлений товар. За рештою суми позовних вимог у вказаній частині (5000 грн.) провадження у справі підлягає припиненню в порядку ч.1 п.11 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету, відповідно до поданої заяви позивача від 25.12.2009 року.

Зважаючи на те, що відповідач прострочив виконання грошових зобовязань за контрактами, заявником проведено інфляційні нарахування та 3% річних, і просить стягнути суму 11288,59 грн. трьох відсотків річних (заявлений період нарахування з 01.01.2009 року по 01.12.2009 року) та 37101,48 грн. інфляційних нарахувань (заявлений період нарахування січень жовтень 2009 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних збитків за прострочення грошових зобовязань, яка складає 37101,48 грн. та 11288,59 грн. трьох відсотків річних належним чином розраховані (розгорнутий розрахунок а.с. 134-138), обумовлені вище коментованою нормою закону, тому підлягають до задоволення повністю.

Крім цього, керуючись п. 7.2. Контракту №08/030 від 24.04.2008 року позивач нарахував відповідачеві штраф у розмірі 5% від розміру заборгованості за кожний повний тиждень прострочення і просить стягнути суму 408160,08 грн. штрафу за порушення строків оплати поставленого товару.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. При цьому відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Зазначена правова дає підстави дійти висновку, що законодавцем імперативно визначено порядок визначення та ознаки штрафу і пені, при цьому не надає сторонам зобовязання можливості їх змінювати (крім розміру). За таких обставин, виходячи правової природи штрафу (разове нарахування, що підлягає до стягнення), визначеного законом порядку обчислення та узгодженого сторонами в контракті розміру - суд погоджується з доводами відповідача, що розмір штрафу повинен становити 17006,67 грн.

Між тим, приймаючи до уваги вищезазначені наведені відповідачем обставини виникнення заборгованості, ступінь виконання зобовязання боржником за обидвома контрактами, в тому числі в процесі вирішення спору, заявлений до стягнення значний розмір штрафних санкцій (нараховані до стягнення штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора), а також важкий фінансовий стан підприємства - боржника, керуючись ст. 233 Господарського кодексу України,

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 25.12.2009 року у справі № 18/121

ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість у винятковому порядку зменшити розмір штрафних санкцій штрафу до 10 000 грн. У задоволенні решти суми заявлених вимог в цій частині слід відмовити.

Поряд з цим заявлені позивачем до стягнення суми 42319, 95 грн. збитків у вигляді неодержаних доходів та 42319,95 грн. відшкодування за користування чужими грошовими коштами до задоволення не підлягають виходячи з наступного.

Згідно з п.8 ч.2 ст. 16 ЦК України, особа має право на захист свого порушеного права шляхом відшкодування завданих збитків. Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. У розумінні коментованої статті збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За вимогами ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержанні нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, вина, причинний звязок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому важливим елементом доказування є наявність збитків та його розмір, що покладається законодавцем на заявника, а також встановлення причинного звязку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілою сторони. Тут слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої сторони наслідком такої поведінки.

Між тим, позивачем не подано жодного доказу в обґрунтування заявлених вимог щодо понесення як самих збитків у вигляді неодержаних доходів, так і його розміру в сумі 42319,95 грн., і такі в справі відсутні. В той же час, як вбачається з поданого розрахунку суми позовних вимог - сума заявлених вимог щодо стягнення 42319, 95 грн. збитків у вигляді неодержаних доходів заявником розрахована як неустойка у вигляді пені за кожен день прострочення, що законодавством та контрактами не передбачено.

В аналогічному порядку заявником розраховані і вимоги щодо стягнення суми 42319,95 грн. відшкодування за користування чужими грошовими коштами, при цьому заявник покликається на положення вимог ст. 536 ЦК України.

Згідно вимог ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами , при цьому розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. В той же час, контрактами такої плати та розміру процентів сторонами не визначено.

За таких обставин в задоволенні позову в зазначеній частині слід відмовити.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 25.12.2009 року у справі № 18/121

В частині заявленої до стягнення суми 373 991,53 грн. провадження у справі слід припинити у звязку з поданою заявою про уточнення позовних вимог від 10.12.2009 року та заявленим у ході вирішення спору клопотанням про припинення провадження у справі в зазначеній частині в порядку ч. 1 п. 4. ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог і становлять 4 759, 70 грн. держмита та 82,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. 526, 549, 625 Цивільного кодексу України, 193, 230 ГК України ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, 58 , ч.1 п.п. 11, 4 ст. 80, ст.ст. 8285 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Пума Україна”, м. Київ, пр-т, Московський, 9 (код ЄДРПОУ 33741984) суму 463 523 (Чотириста шістдесят три тисяч пятсот двадцять три) грн. 47 коп. , а також суму 4759 (Чотири тисячі сімсот пятдесят девять) грн. 70 коп. держмита та 82 (Вісімдесят дві) грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині заявленої до стягнення суми 378 991,53 грн. провадження у справі

припинити.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

В звязку складністю спору та виготовлення рішення, оголошенням в судовому засіданні 25.12.2009 року лише вступної і резолютивної частини, рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України та підписано 29.12.2009 року.

Суддя В.Кривка