Постанова № 73825764, 26.04.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 320/7837/16Головуючий у 1-й інстанції Бахаєв І.М.Пр. № 22-ц/778/1075/18Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.,

за участі секретаря Бєлової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 листопада 2017 року у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) до ОСОБА_3, ОСОБА_4, який діє від свого імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, третя особа орган опіки та піклування Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання дій щодо реєстрації у предметі іпотеки третіх осіб неправомірними та позбавлення права користування зі зняттям з реєстраційного обліку

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив:

- припинити дії, які порушують права сторони договору шляхом визнання дії ОСОБА_3 щодо реєстрації у предметі іпотеки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 неправомірними та вчиненими з порушенням умов законодавства;

- позбавити права користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 неправомірно зареєстрованих осіб, а саме: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування свого позову Банк зазначав, що між Банком та ОСОБА_3 18.10.2007 року укладений кредитний договір, відповідно до умов якого він отримав кредит в розмірі 100000 доларів США строком до 18.10.2012 року. В забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором між сторонами 18.10.2007 року було укладено договір іпотеки нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1. За кредитним договором відповідач свої зобов'язання не виконав в повному обсязі. Відповідачем ОСОБА_3 (дата реєстрації 09.09.2003 року) в порушення положень зазначених в п.16 договору іпотеки без письмової згоди Банку, як Іпотекодержєателя, були зареєстровані у вказаному житловому будинку (предметі іпотеки) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (дата реєстрації 23.06.2005 року), та малолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата реєстрації - серпень 2014 року), що є порушенням вимог договору, на підставі зазначеного вони підлягають позбавленню права користування зі зняттям з реєстраційного обліку у будинку, що є предметом іпотеки за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 листопада 2017 року (а.с. 114-116) в задоволенні позовних вимог Банку у цій справі відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, Банк у своїй апеляційній скарзі (а.с. 126-130) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

З 15.12.2017 року набрав законної сили ЦПК України в новій редакції, якою апеляційний суд має керуватись при апеляційному перегляді цієї справи.

Ухвалою апеляційного суду (а.с. 134) апеляційне провадження у цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до апеляційного розгляду без виклику та повідомлення осіб, які беруть участь у справі (а.с. 136).

У подальшому, з урахуванням конкретних обставин цієї справи, відповідно до вимог ст. 369 ч. 3 ЦПК України ухвалою апеляційного суду (а.с. 149) дану справу призначено до апеляційного розгляду з повідомленням (викликом) учасників справи у судове засідання.

Особи, які беруть участь у справі, не подали апеляційному суду будь-яких заперечень (відзиву) на вищезазначену апеляційну скаргу.

Проте, відсутність останніх не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом (ст. 360 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року).

У судове засідання 26 квітня 2018 року повідомлені апеляційним судом належним чином про час і місце розгляду цієї справи (а.с. 152-153) відповідач ОСОБА_4, який діє від свого імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та представник третьої особи - органу орган опіки та піклування Мелітопольської міської ради Запорізької області у цій справі не з'явились, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

Навпаки, останні подали до апеляційного суду заяви про розгляд цієї справи за їх відсутністю, зокрема третя особа поштою (а.с.155-156), а відповідач ОСОБА_4, який діє від свого імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, через іншого відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні в апеляційному суді у цій справі (а.с. 158-159).

В силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, ухвалив заяву третьої особи та відповідача ОСОБА_4, який діє від свого імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, задовольнити, розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю останніх за присутністю представника Банку за довіреністю (а.с. 157) Ковалишкіна В.В. та відповідача ОСОБА_3

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Банку - Ковалишкіна В.В. та відповідача ОСОБА_3, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Банку не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи Банку у задоволенні його позову у цій справі у повному обсязі, керувався ст. ст. 10 - 11, 209, 212, 214 - 215, 217- 218 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, та виходив із необґрунтованості та недоведеності позовних вимог Банку у цій справі.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції - таким, що ухвалено з додержанням вимог закону, є правильним та законним.

При перевірці законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі апеляційний суд виходить із положень ЦПК України, в редакції, що була чинною до 14.12.2017 року включно, тобто чинною на час постановлення оскаржуємого рішення судом першої інстанції у цій справі (08 листопада 2017 року).

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 18.10.2007 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого він отримав кредит в розмірі 100000 доларів США, на споживчі потреби, строком до 18.10.2012 року (а.с. 6-11).

18 жовтня 2007 року на підставі договору іпотеки ОСОБА_3 передав в іпотеку Банку житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12-17).

Згідно із п.16 договору іпотеки визначений обов'язок іпотекодавця не передавати майно в оренду, у лізинг, у спільну діяльність або у безоплатне користування іншим особам, або іншим чином розпоряджатись предметом іпотеки, тільки за письмовою згодою іпотекодержателя.

На час розгляду цієї справи судом першої інстанції в будинку № 1 по провулку Абрикосовому м. Мелітополь, Запорізької області, що є предметом іпотеки, у відповідності до довідки про реєстрацію місця проживання №626/01-16 від 06.09.2016 року зареєстровані:

- ОСОБА_3 (дата реєстрації 09.09.2003 року);

- ОСОБА_4 (дата реєстрації 23.06.2005 року), згідно з відмітки в паспорті громадянина України на одинадцятому аркуші;

- ОСОБА_5(дата народження 07.07.2014 року, реєстрації серпень 2014 року).

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Відповідно до положень статей 141 та 160 СК України місце проживання неповнолітньої дитини реєструється за місцем проживання одного з батьків, за згодою обох батьків, які мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Виходячи з викладеного, ОСОБА_4 був зареєстрований до укладення договору іпотеки, він є батьком неповнолітньої ОСОБА_5, батьки неповнолітньої дитини, як її законні представники, зобов'язані подати до органів внутрішніх справ заяву про реєстрацію місця проживання новонародженої дитини у десятиденний строк після державної реєстрації факту народження дитини (одержання свідоцтва про народження).

Ст. 197 КУпАП передбачено, що проживання без реєстрації місця проживання тягне за собою попередження або накладання штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ст. 156 ЖК України регламентує, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу (діти, інші особи, якщо вони постійно проживають спільно з власником і ведуть з ним спільне господарство).

Таким чином, встановлені судом першої інстанції фактичні обставини цієї справи та вищевикладені норми чинного сімейного та житлового законодавства давали суду першої інстанції підстави дійти до правильного висновку, що посилання Банку на те, що реєстрація членів сім'ї ОСОБА_3 в житловому приміщенні є порушенням п. 16 договору, є помилковим.

Оскільки, вселення (реєстрація) до власника житла членів сім'ї (сина) до укладення договору іпотеки та неповнолітніх дітей до своїх батьків після укладення договору іпотеки, які вже до цього набули право користування цим житлом, не є передачею предмета іпотеки в оренду, у лізинг, наступну іпотеку, у спільну діяльність, безоплатне користування іншим особам (тобто договір найму, договір позички), а також не є здійсненням відчуження майна або інше ним розпорядження без письмової згоди Іпотекодержателя в розумінні п.16 договору.

Так як судом першої інстанції було правильно встановлено, що син ОСОБА_3 - ОСОБА_4 мав реєстрацію в будинку ще до укладення договору іпотеки.

Крім того, здійснення реєстрації новонароджених дітей в житловому приміщенні, є обов'язком відповідача ОСОБА_4, невиконання якого тягне відповідальність встановлену законом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку що позовні вимоги в частині припинення дії, які порушує права сторони договору шляхом визнання дії ОСОБА_3 щодо реєстрації у предметі іпотеки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 неправомірними та вчиненими з порушенням умов законодавства, задоволенню у цій справі не підлягають.

Позовні вимоги Банку про позбавлення права користування відповідачів та зняття останніх з реєстрації за адресою вищезазначеної іпотечної квартири є похідними за своїм змістом від первісних позовних вимог Банку до відповідачів у цій справі про визнання неправомірними дій ОСОБА_3 щодо реєстрації у предметі іпотеки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

А тому, в разі відмови судом першої інстанції у задоволенні первісних позовних вимог Банку, похідні від них позовні вимоги Банку у цій справі також не підлягали задоволенню.

Крім того, встановлено, що Банк у цій справі взагалі не просив визнати неправомірними дії відповідача ОСОБА_4, який діє від свого імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, хоча судом першої інстанції було правильно встановлено, що саме він, а не відповідач ОСОБА_3, як іпотекодатель, реєстрував у предметі іпотеки малолітню ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди Банку та без згоди іпотекодавця ОСОБА_3 в силу вимог закону.

При вищевикладених обставинах, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Банку до відповідачів у цій справі у повному обсязі є такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги Банку, як позивача, є такими, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію позивача, висловлену в його позові у цій справі, та яку він та його представник вважають, що є єдино вірною та єдино можливою.

В силу вимог ст. 3 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, Банк мав право на звернення до суду із вищезазначеним позовом у цій справі.

Однак, здійснюючи правосуддя, суд захищає права … юридичних осіб …у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року).

В силу вимог ст. 212 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ст. 58 ч.1 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 60 ч. 4 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно).

Суд першої інстанції розглянув дану справу повно, всебічно та з додержанням вимог ст. ст. 10-11, 57-61, 212 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно.

Підстави для звільнення Банку від доказування, передбачені ст. 61 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, у цій справі відсутні.

Банк не надав суду першої інстанції у цій справі належних, допустимих доказів в обґрунтування свого позову у цій справі, зокрема, що:

-відповідач ОСОБА_4 був зареєстрований відповідачем ОСОБА_3 у вищезазначений іпотечному будинку саме після укладення 18.10.2007 року договору іпотеки між Банком та ОСОБА_3;

- що син іпотекодавця - ОСОБА_4, який діє від свого імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який був зареєстрований в будинку ще до укладення іпотечного договору, брав на себе будь-які зобов'язання перед Банком за вищезазначеним іпотечним договором тощо, зокрема не реєструвати свою малолітню дочку за своїм постійним місцем проживання (реєстрації) за адресою іпотечного будинку, як то передбачено законом, тощо;

-що користування (реєстрація) відповідача ОСОБА_4 (син іпотекодавця ОСОБА_3) та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (онука відповідача ОСОБА_3), в іпотечному будинку при вищевикладених обставинах, є порушенням саме іпотекодавцем ОСОБА_3 та саме п. 16 вищезазначеного іпотечного договору між Банком та відповідачем ОСОБА_3 тощо.

Хоча, апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги Банку.

Оскільки, в силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Однак, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, Банком апеляційному суду не були надані.

При цьому, встановлено, що сторони на виконання вимог ст. 131 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року, не надали у матеріали цієї справи суду всіх рішень судів, що стосуються предмету спору, зокрема рішення апеляційного суду Запорізької області від 13 травня 2014 року, яке набрало законної сили, в іншій цивільній справі № 22-ц/778/2095/14 у справі за позовом Банку до ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, треті особи: відділ державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, Мелітопольський міський відділ Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області про виселення мешканців з житлового приміщення, що перебуває в іпотеці (той самий іпотечний будинок), яким апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4 було задоволено; рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 березня 2014 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Банку до ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, треті особи: відділ державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, Мелітопольський міський відділ Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області про виселення мешканців з житлового приміщення, що перебуває в іпотеці, відмовлено (а.с. 140-148 - доказ, який може бути прийнятий апеляційним судом до уваги у цій справі в силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги Банку).

Додаткові помилкові посилання суду першої інстанції в оскаржуємій частині рішення у цій справі «на статті нормативних актів, що регулюють питання виселення», яке, як позовна вимога Банком у цій справі до відповідачів не заявлялась, не можуть бути підставою для скасування апеляційним судом у цій справі правильного по суті рішення за вищезазначеною апеляційною скаргою Банку.

Оскільки, останні не є порушеннями норм процесуального права, передбаченими ст. 376 ч. ч. 2,3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, які призвели до неправильного вирішення справи в частині вказаних позовних вимог позивача, та не є такими, що є обов'язковими для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Банку, як особи, яка подала апеляційну скаргу у цій справі, не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, постановлена з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 88 ЦПК України, було вирішено питання про розподіл між сторонами у цій справі судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміні.

Також у разі відмови позивачу Банку у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, в силу вимог ст. 141 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідачів у цій справі будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, у тому числі у вигляді судового збору у розмірі 1515,80 (а.с. 125), сплаченого Банком при подачі вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 10 - 11, 58-61, 88, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, ст.ст. 12, 141 367-368, 371-372, 374-375, 381-384, п.п.8, 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 листопада 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 07.05.2018 року, враховуючи що 06.05.2018 року мав місце вихідний день.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кочеткова І.В.Маловічко С.В.