Рішення № 73825650, 02.05.2018, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/1257/17

2/323/155/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

02.05.2018 м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області в складі головуючої судді Фісун Н.В., за участю секретаря Сабліної А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою

Служби безпеки України до ОСОБА_2 про стягнення суми витрат, пов'язаних з утриманням у військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу, -

В С Т А Н О В И Л А:

Представник позивача Служби безпеки України, звернувся 27.04.2017 року до суду з позовом в якому вказує, що 31 липня 2008 року на підставі наказів ректора Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого від 21 липня 2008 року № 407-с та від 30 липня 2008 року №415-с, наказом першого заступника директора Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого від 31 липня 2007 року № 116-ос «Про прийняття на військову службу та призначення на посади курсантів абітурієнтів набору 2008 року», ОСОБА_2 прийнятий на військову службу за контрактом в органи Служби безпеки України, із присвоєнням військового звання «солдат», та призначений з цього ж дня курсантом 1-го курсу, зарахований у списки особового складу Інституту та поставлений на всі види забезпечення. Під час навчання в Інституті ОСОБА_2 знаходився на державному утриманні.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про Службу безпеки України», умови і порядок виконання своїх обов'язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством.

14 травня 2013 року між Службою безпеки України та ОСОБА_2, укладений контракт про проходження ним військової служби за контрактом осіб офіцерського складу у Службі безпеки України терміном на п'ять років (з 2013 року по 2018 рік).

Згідно з пунктами 1, 3 означеного контракту, ОСОБА_2 добровільно взяв на себе зобов'язання:проходити військову службу за контрактом осіб офіцерського складу в СБУ протягом строку дії цього контракту на умовах і в порядку, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють проходження військової служби в СБУ;сумлінно виконувати вимоги військових статутів Збройних Сил України, нормативно-правових актів СБУ, інших актів законодавства, службові обов'язки, накази командирів і начальників.

Факт ознайомлення ОСОБА_2 із законами та іншими нормативно- правовими актами України, що регулюють порядок проходження військової служби у Службі безпеки України підтверджується його підписами у вище зазначених контрактах.

Відповідно до пункту 5 вказаного контракту, сторони повинні виконувати свої обов'язки протягом 5 років.

Пунктом 4 вказаного контракту передбачено, що умови цього контракту, до яких відноситься і строк його дії, можуть бути змінені тільки за згодою сторін у письмовій формі.

07 червня 2013 року наказом т.в.о. начальника Інституту № 107-сч «По стройовій частині», на підставі наказу Служби безпеки України від 07 червня 2013 року № 637- ос, ОСОБА_2, у зв'язку із закінченням навчання направлений для подальшого проходження військової служби у розпорядження начальника Управління Служби безпеки України в Запорізькій області, знятий з усіх видів забезпечення та виключений із списків особового складу Інституту.

20 жовтня 2016 року вироком апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_2 засуджений за ч.2 ст. 365 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки.

У подальшому, наказом СБ України від 12 листопада 2016 року №1363-ос ОСОБА_2 звільнений з військової служби в запас Збройних Сил України за підпунктом «б» пункту 61, підпунктом «є» пункту 62, підпунктом «г» пункту 88і (у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262/2007, без права носіння військової форми одягу.

30 листопада 2016 року наказом начальника Управління СБ України в Запорізькій області № 796-ос «По особовому складу», ОСОБА_2 виключений зі списків особового складу з 20 жовтня 2016 року у запас Збройних Сил України.

ОСОБА_2 протягом п'яти років проходив військову службу (навчання) в Інституті, перебуваючи на державному утримані, однак, у зв'язку із обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, позбавлення права займати певні посади, був звільнений з військової служби, порушивши свої зобов'язання перед СБ України - не відслуживши встановлений законом та контрактом п'ятирічний строк, а тому з нього підлягають стягненню витрати, пов'язані з його утриманням в Інституті з 31 липня 2008 року по 06 червня 2013 року, що складає 40 758 грн. 13 коп. (сорок тисяч сімсот п'ятдесят вісім гривень тринадцять копійок).

27 грудня 2016 року ОСОБА_2 надісланий лист щодо зобов'язання останнього відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням в Інституті в розмірі 40 758 грн. 13 коп., проте жодних відшкодувань останній не зробив.

На теперішній, час ОСОБА_2 відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням в Інституті не здійснює, чим порушує майнові права СБ України.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого витрати, пов'язані з його утриманням у військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу у розмірі 40758грн. 13коп. та судові витрати в сумі 1600грн.

Представник позивача, ОСОБА_4, у судовому засіданні на позовних вимогах наполягала, прохала задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач, ОСОБА_2, у судове засідання жодного разу не з'являвся, по про час і місце судового засідання повідомлений належним чином судовою повісткою з повідомленням.

Так підготовче судове засідання, яке було призначено на 31.01.2018 року перенесено за клопотанням відповідача, яка надійшло до канцелярії суду, який прохав суд надати строк для підготовки та подання відзиву на позовну заяву/а.с.112/

В підготовче судове засідання, яке призначено на 22.02.2018року відповідач знову не з'явився, надав через канцелярію суду клопотання про відкладення судового засідання, так як бажав укласти з позивачем мирову угоду, відзиву суду не надав на позовну заяву, доказів що дійсно відповідач бажає укласти мирову угоду суду не надано, представник позивача суду пояснила, що ОСОБА_2 не звертався до їх керівництва з пропозиціями укладення мирової угоди./а.с.120/.

22 лютого 2018 року суд виніс ухвалу про призначення цивільної справи до розгляду на 12 березня 2018 рік./а.с.124/.

У судове засідання 12 березня 2018 року ОСОБА_2 знову не з'явився, через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи , надавши сторонам час для укладення мирової угоди. Представник позивача суду повідомила про те, що їй не відомо нічого, про перемовини між керівництвом та відповідачем, прохала суд розглядати справу. У судовому засіданні оголошено перерву для виклику відповідача на 29.03.2018 рік.

29.03.2018 року ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився, надав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи для підписання Мирової угоди. Жодного доказу, що дійсно мирова угода підписується між сторонами відповідачем не надано. У судовому засіданні представник позивача суду пояснила, що ОСОБА_2 звернувся до керівництва із заявою про прийняття на прийом відповідача з питання даного позову. Судом оголошена перерва у судовому засіданні на 17.04.2018 року.

17.04.2018 року ОСОБА_2 до судового засідання повторно не з'явився, надав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи для підписання Мирової угоди. Жодного доказу, що дійсно мирова угода підписується між сторонами відповідачем не надано. Судом оголошена перерва у судовому засіданні на 02.05.2018 року.

02.05.2018 року від ОСОБА_2 надійшла через канцелярію суду про відкладення розгляду справи , надавши сторонам час для підписання Мирової угоди. Представник позивача суду пояснила, що на протязі майже трьох місяців, відповідач не надав проекту мирової угоди керівництву для затвердження, а лише перед судовим засіданням на її особисту електрону пошту, не на пошту керівництва м.Києва надійшов проект Мирової угоди від відповідача.

До суду не надходила спільна письмова заява сторін про укладення мирової угоди, не надавалася мирова угода сторонами, у судовому засіданні не встановлена згода позивача на підписання мирової угоди, з 27.04.2017 року судом справ не розглянута.

Відповідно до ст.211 ЦПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 р.) «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку».

Верховний Суд України у листі від 25 січня 2006 року № 1-5/45 зазначає, що «критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів».

Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Суд приходить до висновку, що відповідач, який вже вкотре не прибув у судове засідання без поважних причин, не надає доказів поважності не прибуття до судового засідання, справа розглядається більше року, зловживає своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду справи.

Під зловживанням правом розуміють особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у соціально шкідливих вчинках суб'єкта права, у використанні недозволених конкретних форм у межах дозволеного законом загального типу поведінки, що суперечить цільовому призначенню права.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України - суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасно існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату , час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;, 3)відповідач не подав відзив;4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази надані позивачем. вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 31 липня 2008 року на підставі наказів ректора Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого від 21 липня 2008 року № 407-с та від 30 липня 2008 року №415-с, наказом першого заступника директора Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого від 31 липня 2007 року № 116-ос «Про прийняття на військову службу та призначення на посади курсантів абітурієнтів набору 2008 року», ОСОБА_2 прийнятий на військову службу за контрактом в органи Служби безпеки України, із присвоєнням військового звання «солдат», та призначений з цього ж дня курсантом 1-го курсу, зарахований у списки особового складу Інституту та поставлений на всі види забезпечення. Під час навчання в Інституті ОСОБА_2 знаходився на державному утриманні.

13 квітня 2009 року між Службою безпеки України в особі першого заступника директора Інституту юридичних кадрів для Служби безпеки України Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого полковника Мусієнка Івана Івановича та ОСОБА_2 укладено контракт про проходження військової служби (навчання курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів Служби безпеки України строком на чотири роки з 2009 року до 2013 року.

Згідно з пунктами 1 та 3 контракту, ОСОБА_2 добровільно взяв на себе зобов'язання: продовжувати військову службу на посадах осіб офіцерського складу після закінчення навчання не менше п'яти років; у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) у зв'язку з небажанням продовжувати навчання або порушенням військової дисципліни, а також у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення Інституту відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в Інституті, здійснюється відповідно до чинного законодавства.

14 травня 2013 року між Службою безпеки України в особі першого заступника Голови Служби безпеки України генерал-полковника Шатковського П.М. та ОСОБА_2, укладений контракт про проходження ним військової служби за контрактом осіб офіцерського складу у Службі безпеки України терміном на п'ять років (з 07 травня 2013 року по 07 травня 2018 рік).

Згідно з пунктами 1, 3 означеного контракту, ОСОБА_2 добровільно взяв на себе зобов'язання: проходити військову службу за контрактом осіб офіцерського складу в СБУ протягом строку дії цього контракту на умовах і в порядку, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють проходження військової служби в СБУ; сумлінно виконувати вимоги військових статутів Збройних Сил України, нормативно-правових актів СБУ, інших актів законодавства, службові обов'язки, накази командирів і начальників.

Відповідно до п.5 контракту, сторони повинні виконувати свої обов'язки протягом 5 років.

Пунктом 4 вказаного контракту передбачено, що умови цього контракту, до яких відноситься і строк його дії, можуть бути змінені тільки за згодою сторін у письмовій формі.

07 червня 2013 року наказом т.в.о. начальника Інституту № 107-сч «По стройовій частині», на підставі наказу Служби безпеки України від 07 червня 2013 року № 637- ос, ОСОБА_2, у зв'язку із закінченням навчання направлений для подальшого проходження військової служби у розпорядження начальника Управління Служби безпеки України в Запорізькій області, знятий з усіх видів забезпечення та виключений із списків особового складу Інституту.

Згідно вироку апеляційного суду Запорізької області від 20.10.2016 року ОСОБА_2 засуджений за ч.2 ст.365 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки. На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнений від призначеного основного покарання з іспитовим строком 2 роки.

Відповідно до витягу з наказу Служби безпеки України від 12.11.2016 року №1363-ОС, ОСОБА_2 звільнено з військової служби в запас Збройних Сил України за підпунктом «б» пункту 61, підпунктом «є» пункту 62 ( у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади) та підпунктом «г» пункту 88-1, у запас Збройних Сил України по Управлінню Служби безпеки України в Запорізькій області без права носіння військової форми одягу.

Відповідно до витягу з наказу Управління Служби безпеки України в Запорізькій області Служби безпеки України від 30.11.2016 року №796-ос, ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу з 20.10.2016 року.

Відповідно до ч. 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25 березня 1992 року, особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "и" частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Механізм відшкодування особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964

Відповідно до п. З Порядку, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.

На виконання пункту 4 Порядку та відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/ 537/219/534, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2007 р. за № 863/14130, Інститутом здійснено розрахунок фактичних витрат згідно з нормами утримання курсанта ОСОБА_2

Згідно з довідкою-розрахунком фактичних витрат, пов'язаних з утриманням Вас в Інституті підготовки юридичних кадрів для СБ України Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» з 31 липня 2008 року по 06 червня 2013 року, складає 40 758, 13 грн. (сорок тисяч сімсот п'ятдесят вісім грн. тринадцять коп.).

З метою виконання вимог чинного законодавства України щодо відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням ОСОБА_2 в Інституті підготовки юридичних кадрів для СБ України Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» з 31 липня 2008 року по 06 червня 2013 року, з відповідачем 31.10.2016 року була проведена бесіда та йому повідомлено про суму вартості навчання, яка підлягає поверненню, що підтверджується листом-бесідою з військовослужбовцем Управління Служби безпеки України в запорізькій області старшим лейтенантом ОСОБА_2, в якому він особисто поставив свій підпис.

Крім того, 27.11.2016 ОСОБА_2 було направлено по пошті повідомлення про необхідність відшкодувати суму вартості навчання пов'язаної із утриманням його в Інституті підготовки юридичних кадрів для СБ України Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» з 31 липня 2008 року по 06 червня 2013 року, що складає 40758,13грн. Дане повідомлення відповідачем отримано особисто 29.12.2016 року, що підтверджується поштовим повідомленням.

За загальними умовами виконання зобов'язань, встановленими ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

На виконання умов вищевказаного договору позивач надавав відповідачу продовольче, грошове, медичне та речове забезпечення.

Відповідач ОСОБА_2Л, порушив умови контракту, у зв'язку з чим його звільнено з військової служби в запас Збройних Сил України.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, одним з таких наслідків є відшкодування збитків.

Суд погоджується з розрахунками та довідками наданими позивачем до суду, згідно з якими загальний розмір витрат, які підлягають відшкодуванню ОСОБА_2 , складає 40758грн.13коп., з яких: 3647,00грн.- сума утримання за 2008-2009 навчальний рік; 2710,44грн.- сума утримання за 2009-2010 навчальний рік; 12519,4грн.- сума утримання за 2010-2011 навчальний рік; 12057,14грн.- сума утримання за 2011-2012 навчальний рік; 9824,15грн.- сума утримання за 2012-213 навчальний рік.

Таким чином у відповідача виник обов'язок відшкодувати загальну суму на його утримання в Інституті підготовки юридичних кадрів для СБ України Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» у розмірі 40758грн.13коп.

Виходячи з вищенаведених обставин справи, а також діючого матеріального закону, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Служби безпеки України ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.

Також на підставі ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору в розмірі 1600грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141 259, 268, 280-289, 354,355 ЦПК України, ст.ст.526, 611 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Служби безпеки України, місце знаходження: вул. Олександрівська, 62, м. Запоріжжя, до ОСОБА_2, місце проживання: АДРЕСА_1 про стягнення суми витрат, пов'язаних з утриманням у військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця смт. Комишуваха, Оріхівського району Запорізької області, ідентифікаційний № НОМЕР_1, на користь Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (рахунок р/р № 31256253107120 в ДКСУ, МФО 820172, Код ЄДРПОУ 20001289) витрати, пов'язані з його утриманням у військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу у розмірі 40 758 грн. 13 коп. (сорок тисяч сімсот п'ятдесят вісім гривень тринадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця смт. Комишуваха, Оріхівського району Запорізької області, ідентифікаційний № НОМЕР_1, на користь Управління Служби безпеки України в Запорізькій області (рахунок р/р №35218020016767 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, Код ЄДРПОУ 20001556) судовий збір у розмірі 1600 грн. (одна тисяча шістсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХIII Перехідних Положень ЦПК України в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення виготовлено 07.05.2018 року.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області Н.В.Фісун