Рішення № 7382527, 22.12.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.12.2009                                                             Справа № 12/123

за позовом державного підприємства „Великобичківське лісомисливське господарство”, смт. В. Бичків Рахівського району

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Апша –Технокат”, с. В. Водяне Рахівського району

про стягнення суми 28898 грн. –основного боргу та 6564 грн. –пені.

                     Суддя Тисянчин В. М.

          Представники:

Від позивача – Кісь Б.С., (представник за дорученням № 449 від 21.12.2009 року)

Від відповідача –не з’явився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов державним підприємством „Великобичківське лісомисливське господарство”, смт. В. Бичків Рахівського району до товариства з обмеженою відповідальністю „Апша –Технокат”, с. В. Водяне Рахівського району про стягнення суми 28898 грн. –основного боргу та 6564 грн. –пені.

Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

          Позивач підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи та поданим у судовому засіданні письмовим запереченням (вх. № 10117 від 22.12.2009 року) на клопотання відповідача про відкладення розгляду справи повідомив, що перед судовим засіданням керівник підприємства –відповідача знаходився на робочому місці, а не у відрядженні (як вказано в клопотанні). Разом з тим зазначив, що до клопотання не надано доказів перебування у службовому відрядженні на час слухання справи. При цьому зауважує, що як директора в підприємства –відповідача є можливості надати доручення про відрядження в будь –який час. Багаторазові звернення позивача щодо своєчасності розрахунку директором відхиляються, посилаючись на відсутність коштів. Крім цього, згідно ухвали суду участь сторін у судовому засіданні не обов’язкова. Позаяк у матеріалах справи є акти звірки взаєморозрахунків із мокрими печатками та іншими належними доказами. До того ж, позивач зазначає, що надзвичайно важке становище підприємства –позивача ще більше ускладнюється із зволіканням кінцевого ухвалення судового рішення на недоцільне клопотання відповідача.

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/123 від 22.12.2009 року

На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, про що сторони попереджено в ухвалі суду.

          Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

          Повідомлення № 15223958 підтверджує завчасне вручення відповідачу 11.12.2009 року ухвали від 08.12.2009 року про порушення провадження у справі, де вказано про місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).

          Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості їх участі в судовому засіданні.

Вищенаведене, відсутність належних доказів в необхідність відкладення розгляду справи на інший термін, відсутність документального ствердження на час слухання справи щодо необхідності відкладення розгляду справи на пізніший термін, наявність акту звірки між сторонами та мотиви заперечення позивачем клопотання відповідача про відкладення розгляду справи –спонукають суд відхилити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на пізніший термін.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні – завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб’єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Заборгованість відповідача в сумі 28 898 грн. –основного боргу щодо оплати за поставлену, згідно договору № 12 від 05.02.2009 року, лісопродукцію, підтверджується матеріалами справи, зокрема:          

- товарно –транспортними накладними за березень та квітень 2009 року;

- актами звірки взаєморозрахунків від 30.04.2009 року та від 31.10.2009 року;

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/123 від 22.12.2009 року

- актами звірки реалізованої лісопродукції за березень та квітень 2009 року;

- актами прийомки виконаних робіт за березень, квітень, травень, червень та липень 2009 року

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є поставка лісопродукції (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість поставленої лісопродукції є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, відповідачу відповідно до п. 4.3 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 6 564 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до ст. 231 ГК України, п. 2 ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611 ЦК України; Закону України „Про телекомунікації”; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/123 від 22.12.2009 року

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності суб’єктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обов’язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися колом обставин, які зумовлюють застосування до правопорушника заходів цивільно –правової відповідальності.

Позаяк, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

Вирішуючи даний спір суд намагався дотримуватись процесуальних засад господарського судочинства, де у ст. 33 ГПК України визначено правила розподілу тягаря доказування, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, кожна сторона повинна самостійно визначати предмет доказування, тобто коло фактів матеріально –правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. На склад цих фактів вказує норма матеріального права, яка визначає права і обов’язки сторін у конкретній справі. Сторони мають добросовісно, відповідно до вимог ст. 22 ГПК України, користуватися належними їм процесуальними правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати необхідні докази для обґрунтування своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Тому мотиви рішення суду не дають підстав для висновку про неможливість подання сторонами доказів на стадії розгляду справи цим судом.

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/123 від 22.12.2009 року

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

          Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

          Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Апша –Технокат” (с. В. Водяне Рахівського району, вул. Плеханова, 11; код 30886233) на користь державного підприємства „Великобичківське лісомисливське господарство” (смт. В. Бичків Рахівського району, вул. Промислова, 39; код 22114678) суму 28898 (двадцять вісім тисяч вісімсот дев’яносто вісім грн.) –основного боргу; 6564 (шість тисяч п’ятсот шістдесят чотири грн.) –пені та 377 (триста сімдесят сім грн.) –у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.