Ухвала суду № 73823222, 05.05.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/10011/18

Провадження № 2/127/1726/18

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

05 травня 2018 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Гриневич В.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Вінницької міської ради про визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовною заявою до Вінницької міської ради, в якій просили визнати за позивачами право власності по ? частці земельної ділянки, кадастровий номер якої 0510136300:01:020:0119, загальною площею 0,8302 га, розташованої за адресою: м. Вінниця, вул. Цимлянська, 2, під належними ОСОБА_1В, та ОСОБА_2 на праві власності по ? частці об’єктами нерухомості – комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Цимлянська, 2 .

Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали суд дійшов висновку про необхідність залишення її без руху, з огляду на таке.

Статтею 175 ЦПК України встановлено вимоги до форми та змісту позовних заяв, зокрема відповідно пункту 3 частини третьої вказаної статті позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Відповідно до положень статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином позивачами заявлено позовні вимоги про визнання права власності на нерухоме майно, однак в порушення статей 175, 176 ЦПК України у позовній заяві ціни позову не зазначено.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз’яснено судам, що розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК).

Суд звертає увагу на те, що вказані роз’яснення надавалися касаційним судом в контексті норм Цивільного процесуального кодексу України в редакції до 15 грудня 2017 року, однак, в частині визначення позивачем ціни позову, ці положення, з прийняттям ЦПК України в новій редакції, змін не зазнали.

Отже, позивачами не визначено ринкову вартість майна, право власності на яке позивачі просять суд визнати за ними, як того вимагається п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, та не сплачено судовий збір.

Посилання ж позивачів, що вартість майна може визначатися виключно висновком судової експертизи суд вважає помилковим, оскільки позивачі не були позбавлені можливості провести оцінку оспорюваної земельної ділянки відповідно до Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність».

Клопотання ж позивачів про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої та третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Положеннями статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору може слугувати майновий стан позивача, а також віднесення позивача до категорій осіб передбачених у пункті 2 частини першої статі 8 Закону України «Про судовий збір».

Проте, жодних доказів на підтвердження майнового стану позивачів чи доказів на підтвердження віднесення позивачів до категорій осіб передбачених у пункті 2 частини першої статі 8 Закону України «Про судовий збір» до клопотання про відстрочення сплати судового збору, останніми не надано.

Натомість відсутність у позивачів інформації про вартість майна на яке вони просять визнати право власності не є підставою для відстрочення сплати судового збору в розумінні статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Крім того, в порушення вимог пунктів 6, 9 та 10 частини третьої статті 175 ЦПК України позивачами в позовній заяві не вказано відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, не додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи, а також не додано підтвердження позивачів про те, що ними не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Таким чином, для усунення недоліків позовної заяви позивачам необхідно:

- визначити ціну позову виходячи зі звіту про оцінку майна, який відповідатиме вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»;

- сплатити судовий збір з вимоги про визнання права власності на земельну ділянку в розмірі 1% ціни позову;

- зазначити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися;

- надати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;

- надати підтвердження позивачів про те, що ними не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до частини першої та другої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Виходячи з наведеного вище, позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Вінницької міської ради про визнання права власності на земельну ділянку підлягає залишенню без руху, з наданням позивачам строку для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 136, 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання позивачів про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Вінницької міської ради про визнання права власності на земельну ділянку, залишити без руху.

Надати позивачам строк на усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, та запропонувати позивачам:

- визначити ціну позову виходячи зі звіту про оцінку майна, який відповідатиме вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»;

- сплатити судовий збір з вимоги про визнання права власності на земельну ділянку в розмірі 1% ціни позову;

- зазначити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися;

- надати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;

- надати підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: