Рішення № 7382301, 25.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.12.09 р.                     Справа № 16/273                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Міністерства юстиції України м.Київ

до відповідача: Державного підприємства „Селидіввугілля” м.Селидове, Донецької області

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне казначейство України м.Київ

про стягнення 15163,20грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: Климова Г.Г. – за довіреністю

від відповідача: Сорока С.С. – за довіреністю

від третьої особи: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.09.2009р. порушено провадження по справі за позовом Міністерства юстиції України м.Київ до Державного підприємства „Селидіввугілля” м.Селидове, Донецької області про стягнення на користь держави грошових коштів в розмірі 15163,20грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 21.09.2009р. – 10год. 45хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

Представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не було надано, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз’яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ухвалу Європейського суду з прав людини від 13.11.07р. у справі № 19367/05 „Сметаненко Г.М. проти України”, платіжні доручення № 259 та № 258 від 29.02.2008р., рішення Новогродівського міського суду від 27.05.2004р. по справі № 2-686 (2004 рік).

Оскільки Державне казначейство України є органом, який здійснює облік та виконання доходної та видаткової частин бюджету України, до участі у справі залучено у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Державне казначейство України (вул. Бастіонна, 6, м.Київ, 01014, іден. код 20055032).

Відповідач у відзиві б/н від 18.09.09р. проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, посилаючись на те, що він є неналежним відповідачем по справі, та вважає, що позивачем не доведена його вина, оскільки згідно рішення Європейського суду винним визнана держава Україна, яка порушила п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв’язку з тим, що не забезпечила виконання рішення суду

19.11.2009р. позивач надав до суду пояснення стосовно значення та перекладу поняття „ex gratia”, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Згідно ухвали Європейського суду з прав людини від 13.11.2007р. заяву № 19367/05 Сметаненко Галини Михайлівни проти держави України вилучено з реєстру справ, у зв’язку із досягненням між заявником та державою Україна угоди дружнього врегулювання, яка полягає в наступному: з одного боку заявник приймає пропозицію Уряду України щодо сплати належної суми заборгованості за рішенням суду від 27.05.2004р., а також ex gratia суму у розмірі 1300 євро, з другого боку – Уряд України зобов’язується виплатити зазначені кошти протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 27.05.2004р. по справі № 2-686 (2004 рік) зі структурного підрозділу шахти 1/3 „Новогродівська” Державного підприємства „Селидіввугілля” на користь Сметаненко Галини Михайлівни стягнуто суму заборгованості з заробітної плати в розмірі 1125,57грн., суму компенсації втрати її частини в розмірі 135,37грн., суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 5743,08грн.

Вказане рішення не було оскаржено та набуло законної сили, а виконавчий лист був переданий до державної виконавчої служби та відкрито виконавче провадження.

За результатами розгляду справи № 19367/05, у зв’язку із досягненням сторонами угоди дружнього врегулювання, Європейський суд 13.11.2007р. виніс ухвалу про вилучення заяви Сметаненко Галини Михайлівни з реєстру справ.

Ухвала Європейського суду від 13.11.2007р. у справі № 19367/05 “Сметаненко Г.М. проти України” в частині сплати присуджених коштів виконана. На особистий рахунок Сметаненко Г.М. перераховано 15163,20грн., що на момент сплати є еквівалентним 1300 євро, що підтверджується платіжними дорученнями № 258 та № 259 від 29.02.2008р.

Відповідно до ст.14 Закону України „Про міжнародні договори України” від 29.06.2004р., міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов’язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону, в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.

Статтею 15 зазначеного закону, встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі –Конвенція) була підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Законом України від 9 лютого 2006 року № 3436-IV до офіційного тексту та назви Конвенції були внесені зміни та застосований новий переклад. Згідно з пунктом 3 статті 59-1 Конвенції для тих держав, які підписали цю Конвенцію і які ратифікуватимуть її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи ратифікаційних грамот. У рішенні Європейського суду від 25 липня 2002 року по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" 11 вересня 1997 року визначено як дату вступу Конвенції в законну силу щодо України.

Згідно із ст.46 Конвенції, Високі Договірні Сторони зобов’язуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

У зв’язку із обов’язком України виконувати рішення Європейського суду у справах проти України, Верховною Радою України 23.02.2006 р. прийнято Закон України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, рішення Європейського суду є обов’язковим для виконання Україною відповідно до вищезазначеної статті 46 Конвенції.

Згідно з практикою Європейського суду, право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (див. справу "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 66). Суд дотримується думки, що неможливість заявника домогтися виконання рішення протягом п'ятнадцяти місяців становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном у сенсі пункту 1 статті 1 Протоколу №1 до Конвенції. (Справа "Шмалько проти України" заява №60750/00). Обов'язок забезпечувати ефективну реалізацію прав, захищених цим документом, має бути результатом позитивних обов'язків держави (див. серед інших рішення у справі "X і Y проти Нідерландів" від 26 березня 1985 року, пп. 22 - 23, Серія A №90, с. 11)., ці позитивні зобов'язання повинні встановлювати певні засоби, потрібні для захисту права на власність (див., mutatis mutandis рішення у справі "Лопез Остра проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, п.55, Серія A № 303-C, с. 55), навіть у справах, де судове провадження стосується приватних осіб або підприємств (див. справу "Совтрансавто-Холдинг проти України" № 48553/99, п. 96, ЄСПЛ 2002-VII). Це означає, що держава, зокрема, має обов'язок забезпечувати, щоб процедура, закріплена у законодавстві про виконання рішень, що набрали законну силу, і про провадження у справі про банкрутство, були підконтрольними.

Таким чином, згідно з практикою Європейського суду, позитивним обов’язком держави є забезпечення ефективної реалізації прав осіб на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку та встановлення певних засобів, потрібних для захисту права власності.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із ст.1192 зазначеного кодексу, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Згідно із ст.2 Цивільного кодексу України, держава є учасником цивільних відносин.

Відповідно до ст. 170 Цивільного кодексу України, держава набуває та здійснює цивільні права та обов’язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, рішення судів та інші юридичні факти.

Як вбачається із матеріалів справи, внаслідок виконання ухвали Європейського суду від 13.11.2007р. у справі № 19367/05 державі заподіяно матеріальні збитки, у зв’язку з чим відповідно до ст.9 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” та статей 15-17 Цивільного кодексу України, Міністерство юстиції України, як орган державної влади, звернулося до суду за захистом цивільних прав та інтересів у межах, на підставі та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, а саме за захистом прав та інтересів держави шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Згідно із ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Державне казначейство України було залучене у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки цим органом здійснюється облік та виконання доходної та видаткової частини бюджету України.

Крім того, відповідно до ст.9 Закону України „Про виконавче провадження”, Державне казначейство України безпосередньо приймає участь у виконанні рішень Європейського суду.

У своєму позові позивач посилається на те, що саме винні дії структурного підрозділу шахти 1/3 „Новогродівська” Державного підприємства „Селидіввугілля” призвели до визнання Європейським судом порушення Україною статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що структурний підрозділ шахта 1/3 „Новогродівська” Державного підприємства „Селидіввугілля”, є винним у тривалому невиконанні рішень суду на користь Сметаненко Галини Михайлівни, а отже, є винним у заподіянні державі матеріальних збитків, тому це підприємство має відшкодувати державі виплачені нею кошти.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 5743,08грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У задоволенні позовних вимог про стягнення суми 9420,12грн. суд відмовляє, виходячи з наступного:

В обґрунтування заявленої суми позивача посилається на встановлення ухвалою Європейського суду невиконання Державою Україна свого позитивного обов’язку щодо забезпечення своєму громадянину права на ефективний правовий захист, внаслідок не вжиття українськими органами влади заходів, необхідних для виконання остаточних судових рішень, частково позбавивши положення статті 1 Першого протоколу їх корисного ефекту.

Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею.

Згідно зі ст.3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Саме держава не виконала свій конституційний обов’язок і не забезпечила право громадянина на отримання винагороди за працю, іншим платежам та затримки розрахунку при звільнені, вона є винною у спричинені особі моральної шкоди.

Збитки, які заявлені Міністерством юстиції є позадоговірними, тому до відносин між державою як учасником цивільних відносин та юридичною особою щодо їх стягнення, застосовуються норми глави 82 підрозділу 2 "Недоговірні зобов’язання" Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є встановлення судом наступних обставин: наявність вини у діях (бездіяльності) відповідної особи; причинного зв’язку між неправомірними діями чи бездіяльністю та шкодою; наявність реальної шкоди, що може бути обчислена у грошовому еквіваленті.

Позивач вважає, що з вини Державного підприємства „Селидіввугілля”, яке не виконало зобов’язання перед працівником щодо виплати належних йому сум, держава була визнана винною у порушенні ст.1 Протоколу та ст. 13 Конвенції та зобов’язана була сплатити суму ex gratia в розмірі 9420,12грн. і що саме ця сума є реальною шкодою, заподіяною державному бюджету неправомірними діями юридичної особи.

Суд зазначає, що згідно ухвали Європейського суду з прав людини від 13.11.2007р. у справі № 19367/05 “Сметаненко Г.М. проти України” сума здійсненого платежу в розмірі 9420,12грн. є виплатою в добровільному порядку, на добровільних засадах.

Із матеріалів справи не вбачається причинно-наслідкового зв’язку між неправомірними діями Державного підприємства „Селидіввугілля” та шкодою, заподіяною органам державної влади України тривалим невиконанням рішення суду, винесеного на користь Сметаненко Галини Михайлівни та незабезпеченням державою права на ефективний правовий захист.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), оскільки саме з вини останнього виник спір.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.1166, 1191, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст.3, 43 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, ст.9 Закону України „Про виконавче провадження”, ст.ст.14, 15 Закону України, „Про міжнародні договори України” від 29.06.2001р., керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Міністерства юстиції України м.Київ до Державного підприємства „Селидіввугілля” м.Селидове, Донецької області про стягнення на користь держави грошових коштів в розмірі 15163,20грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Селидіввугілля” (вул.К.Маркса, 41, м.Селидове, Донецька область, 85400, ЄДРПОУ 33426253) на користь Державного бюджету України збитки в розмірі 5743,08 грн.

Стягнути з Державного підприємства “Селидіввугілля” (вул.К.Маркса, 41, м.Селидове, Донецька область, 85400, ЄДРПОУ 33426253) в доход Державного бюджету України суму державного мита в розмірі 57,43 грн.

Стягнути з Державного підприємства “Селидіввугілля” (вул.К.Маркса, 41, м.Селидове, Донецька область, 85400, ЄДРПОУ 33426253) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 89,39 грн. (р/р 31216259700004 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016 отримувач: ЄДРПОУ 34686537 Державний бюджет м.Донецьк, Ворошиловський р-н, код бюджетної класифікації 22050000).

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підписання.

Рішення підписане 25.12.2009р.

Суддя                               

Надруковано 4 примірники Сторонам 3, У справу 1 Вик. Єрохіна В.В.