Рішення № 73822998, 27.04.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/13988/17

Провадження 2/127/4375/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2018 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Константинова А.К.

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на майно, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 позов мотивувала тим, що в березні 2014 року познайомилась із ОСОБА_4 і згодом вони почали підтримувати близькі стосунки, вирішили жити разом і будувати сім`ю. Вона проживала в м. Києві у власній квартирі, а відповідач в м. Вінниці в прибудові до гаража, тому в червні 2014 року ОСОБА_4 переїхав до неї в м. Київ, почав шукати роботу. Вони познайомились із дітьми та рідними, представляли один одного як подружжя. Відповідач був зареєстрований в її квартирі за адресою АДРЕСА_1. З березня 2015 року винаймали кімнату в с. Агрономічному Вінницького району, де жили разом як подружжя, мали спільний бюджет, спільні обов`язки, вели спільно господарство, створювали сімейний затишок. З метою придбання житла для сім`ї вона продала 01.10.2015 року свій гараж в м. Києві за 147 970 грн. (еквівалент 6905 доларів США) і 07.10.2015 року за спільні кошти, а також за кошти, отримані від продажу гаража, придбали квартиру за адресою АДРЕСА_2 і зареєстрували право власності за ОСОБА_4 Разом робити ремонт, купили меблі. З літа 2016 року ОСОБА_4 почав постійно проживати в квартирі. ОСОБА_2 навідувалась до нього, але переважно знаходилась в м. Києві, оскільки виховувала трьох своїх дітей , а також завершувала всі свої справи, готуючись до переїзду в м. Вінницю. В жовтні 2016 року ОСОБА_4 почав уникати зустрічей, не впускав її до квартири, зібрав її речі і згодом вона дізналась, що він проживає у їх спільній квартирі з іншою жінкою і дитиною. Оскільки в період з березня 2014 року до жовтня 2016 року ОСОБА_2 і ОСОБА_4 перебували у фактичних шлюбних стосунках, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права і обов`язки як дружини і чоловіка, вели спільне господарство, позивач вважає, що відповідно до ст. 74 СК України ? частка у квартирі, яку вони придбали, є їх спільним майном. Інша ? частка є її особистою власністю, оскільки придбана за її особисті кошти, отримані від продажу гаража, в сумі 147 970 грн. Відповідно до ст.ст. 69-71, 74 СК України, ст. 368 ЦК України позивач просила встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_2 і ОСОБА_4 в період з березня 2014 року до жовтня 2016 року; визнати за ОСОБА_2 право особистої власності на ? частку квартири АДРЕСА_2 (колишня адреса АДРЕСА_2); визнати ? частку квартири АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_4; визнати за ОСОБА_5 право спільної часткової власності на ? частку квартири АДРЕСА_2; визнати за ОСОБА_4 право спільної часткової власності на ? частку квартири АДРЕСА_2.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги, пояснила, що в березні 2014 року вона познайомилась із ОСОБА_4, на момент знайомства відповідач проживав в прибудові до гаража, і вже з квітня 2014 року відповідач почав жити періодично в її квартирі в м. Києві. Він займався ремонтом і продажем автомобілів, заробляв незначні кошти. З червня 2014 року між нею і відповідачем виникли стосунки, притаманні подружжю, оскільки вони почали проживати разом в її квартирі в м. Києві як сім`я, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, а з березня 2015 року відповідач зняв одну кімнату в с. Агрономічне Вінницького району і вона приїжджала до нього періодично. Тривалий час вона не могла бути в м. Вінниці, оскільки мала трьох дітей, які жили і навчались в м.Києві. Разом з тим, відповідач всюди представляв її як дружину, познайомив із батьками, з дітьми у них склались гарні стосунки. Вони спільно проводили сімейні свята, їздили на відпочинки, вона допомагала відповідачу шукати роботу і разом їздили у відрядження. З метою придбання спільного житла вона продала свій гараж у м. Києві за 25 000 доларів США, з яких 20 000 доларів США передала ОСОБА_4 для придбання квартири, яку вони разом вибирали. Розписок між ними не було, оскільки вона вважала, що квартиру придбавають для їх сім`ї. ОСОБА_4 домовився із продавцем за продаж квартири за 28 000 доларів США, особисто він передав продавцю два автомобіля, які оцінили в 8 000 доларів США. 07.10.2015 року на ім`я ОСОБА_4 було видане свідоцтво про право власності на житло. Вони одразу розпочали ремонтні роботи, оскільки квартира була без внутрішніх робіт, вона особисто на плитку, сантехніку, придбання труб і оздоблювальних матеріалів і шпалер витратила ще близько 4 000 доларів США. Також були придбані дитячі меблі, оскільки планували, що з ними будуть проживати діти. За 1000 доларів США вона придбала для ОСОБА_4 гараж в ГБК «Пирогово». Весь час вона періодично приїжджала в Вінницю, допомагала робити ремонт, прибирати житло, купляти необхідні будівельні матеріали. Зазначила, що переважно вона давала ОСОБА_4 гроші на ремонт, на проживання, для вирішення бізнесових справ і для його поїздок, оскільки постійного заробітку у нього не було. Також погашала заборгованість за комунальні послуги. Навесні 2016 року вона з синами знову приїхала, щоб показати їм нове житло, але помітила, що в квартирі є речі іншої жінки. Восени дізналась, що він проживає в квартирі з ОСОБА_6, а в травні 2017 року у них народилась донька. Оскільки відповідач добровільно відмовляється повернути кошти, які вона вклала в придбання житла, просила захистити її права в судовому порядку.

Представник ОСОБА_3 підтримав позов і просив врахувати, що між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 виникли фактичні шлюбні стосунки, притаманні подружжю. Протягом тривалого часу вони спільно вели господарство, мали спільний побут, періодично жили в м. Києві та в м.Вінниці, спільно вирішили придбати житло для сім`ї. Квартира оцінена в 364 000 грн., з яких 147 970 грн. є особистими коштами ОСОБА_2, які вона передала ОСОБА_4 після продажу свого гаража, тому ? частка квартири належить їй на праві особистої власності. Решта суми - 216030 грн. є спільними коштами ОСОБА_2 і ОСОБА_4 як подружжя, тому інша ? частка квартири є спільним майном подружжя і підлягає поділу порівну відповідно до ст. 74 СК України.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав, суду пояснив, що до 2013 року він із сім`єю жив в м. Козятин, займався бізнесом, мав власну техніку, яку ремонтував і продавав. Житла у нього не було, тому вирішив вступити в пайове будівництво і перший пайовий внесок вніс влітку 2013 року в розмірі 198 000 грн., а також віддав дві своїх машини. Із ОСОБА_2 познайомились по Інтернету і в березні 2014 року зустрілись, провели разом час, влітку 2014 року він приїхав до неї в Київ, прописався в її квартирі, оскільки шукав роботу. Пробув 3-5 днів і зрозумів, що наміру створювати сім`ю він не має. Повернувся в Вінницю, займався своїми справами, працював і жив в прибудові до гаража. Не заперечив, що неодноразово ОСОБА_2 приїжджала до нього, а також він їздив до неї з дітьми, вони разом виїжджали в рейс, разом відпочивали, знайомились із родичами, але вони ніколи не мали постійних стосунків, притаманних подружжю, оскільки не жили однією сім`єю, не вели спільного господарства, не мали спільного бюджету, не робили спільні витрати і він ніколи не сприймав її як дружину. ОСОБА_2 хотіла бути з ним, тому вони зустрічались, вона допомагала вибирати оздоблювальні матеріали для квартири, купувати меблі. В 2015 році він орендував кімнату в с. Агрономічне Вінницького району у матері свого товариша - ОСОБА_7 і жив там із сином. Зазначив, що в цей період також підтримував стосунки із ОСОБА_8, із ОСОБА_9, з якою в лютому 2016 року у них народився спільний син ОСОБА_10, в 2016 році він створив сім`ю із ОСОБА_6 і ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилась донька ОСОБА_27. ОСОБА_2 ніколи не давала йому кошти на придбання спірної квартири в сумі 20 000 доларів США. Він придбав квартиру за власні збереження, сам робив ремонт, тому є її одноособовим власником. Просив відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що ОСОБА_2 - її донька. ОСОБА_2 розлучилась із своїм чоловіком, від якого у неї троє дітей. З ОСОБА_4 вона познайомилась через Інтернет і в березні 2014 року донька приїхала з ОСОБА_4 до неї у м. Бучу і познайомила з ним, як із своїм нареченим. ОСОБА_2 була дуже закохана в ОСОБА_4, всіляко допомагала йому, жила з ним в його гаражі, шукала для нього роботу. Він приїжджав до неї у Київ, господарював у її квартирі. В обох були діти, яких вони познайомили між собою. Вони разом планували майбутнє, хотіли жити у Вінниці. ОСОБА_4 пропонував ОСОБА_2 продати її квартиру у м. Києві і придбати в м. Вінниці будинок, щоб відкрити приватний дитячий садок. Вони спільно з дітьми відпочивали, неодноразово їздили до родичів обох сторін, були разом як чоловік і дружина. ОСОБА_2 багато допомагала йому по роботі, постійно була з ним на телефонному зв`язку, домовлялась із клієнтами, оскільки відповідач займався автомобільними перевезеннями. Вона підтримувала гарні стосунки з його дітьми, допомогла ОСОБА_4 налагодити стосунки з його батьком, який вважав ОСОБА_2 своєю невісткою. Оскільки ОСОБА_12 хотів жити лише в Вінниці, ОСОБА_2 продала свій гараж, щоб купити житло в м. Вінниці. Вона багато вклала в ремонт придбаної квартири, купувала будматеріали, шпалери, плитку. Оформили квартиру на ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_2 на той час вважала це не важливим, любила його. В них не склались стосунки, ОСОБА_4 мав інших жінок, тому вони вирішили розійтись і ОСОБА_4 обіцяв повернути гроші за квартиру, однак не виконує своєї обіцянки. Підтвердила, що з березня 2014 по 2017 рік ОСОБА_2 і ОСОБА_4 підтримували стосунки як чоловік і дружина, але на відстані, оскільки вона жила у м. Києві, а ОСОБА_4 в м. Вінниці.

Свідок ОСОБА_1, донька позивача, повідомила, що в березні 2014 року її мама познайомилась з ОСОБА_4 по Інтернету, запросила до себе у гості. Вони закохались, він приїжджав до них, вони разом проводили час, їздили за кордон, відзначали свята, мама матеріально утримувала ОСОБА_4 Прописався в їх квартирі, щоб знайти роботу в м. Києві. Друзям і родичам мама представляла ОСОБА_12 як чоловіка. Оскільки вони хотіли придбати своє житло мама продала гараж приблизно за 20 000 доларів США і за ці гроші купили квартиру в м. Вінниці. Між ними були складні стосунки протягом двох років, ОСОБА_4 протягом цього часу лише навідувався в Київ, залишався на нетривалий час, підтримував стосунки з іншими жінками, разом з тим, вона вважає, що в них була сім`я. Як формували вони бюджет і - не знає, але мама витрачала багато своїх коштів.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що із ОСОБА_2 вони родичі, з відповідачем знайомі, оскільки ОСОБА_2 представила його як майбутнього чоловіка. Вони зустрічались неодноразово на сімейних святах, ОСОБА_4 був присутній на святкуваннях днів народження, на весіллі. Відповідач говорив, що вони мають намір разом жити, разом їздили на відпочинок. Які між ними стосунки були у побуті - свідкові невідомо, оскільки вони зустрічались лише у гостях. Знає, що ОСОБА_4 шукав роботу в м. Києві, ОСОБА_2 допомагала йому матеріально. Певний час, в 2014-2015 роках, ОСОБА_12 часто приїжджав в м. Київ, але постійно він не бачив його в квартирі ОСОБА_2, оскільки вони жили в різних містах. Такі стосунки тривали до 2016 року. Знає, що ОСОБА_2 продала свій гараж щоб купити в м. Вінниці квартиру, витратила 20 000 доларів, але договору, розписок немає. Вони спільно обговорювали ведення ремонту, вона приїжджала до відповідача, купувала будівельні матеріали. Вважає, що між ними були стосунки, притаманні подружжю.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_4 його сусід по гаражу. ОСОБА_4 в гаражі проживав один, з сім`єю там жити неможливо. Він декілька разів бачив в гаражі ОСОБА_2, вона приїжджала на автомобілі БМВ. ОСОБА_12 розповідав, що збирає гроші на будівництво квартири. Потім жив в с. Агрономічному, знімав кімнату. Він заходив до нього в гості і не бачив, щоб в кімнаті ОСОБА_4 жив із сім`єю. Знає, що ОСОБА_4 був в шлюбі із ОСОБА_8, вони жили в м. Козяти. На його думку з ОСОБА_2 вони не підтримували стосунків, притаманних подружжю, оскільки разом не проживали. Також йому не відомо, чи був у них спільний бюджет, чи користувався він автомобілем, що належав ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що з ОСОБА_4 вони проживають разом з квітня 2016 року, шлюб не зареєстрований, вони мають спільну дитину, ІНФОРМАЦІЯ_1. З ОСОБА_2 знайома з липня 2016 року. В квартирі по АДРЕСА_2 ОСОБА_4 сам робив ремонт, меблів не було, вони спали на матрацах. ОСОБА_5 ніколи не була дружиною ОСОБА_4, вона лише часто дзвонила, говорила, що приїде, він просив не їхати. В липні 2016 року ОСОБА_5 прийшла до них, щоб забрати свої особисті речі, ОСОБА_4 пояснював, що з ОСОБА_2 вони спільно не проживали, постійних стосунків між ними не було. Також ОСОБА_4 розповідав, що квартиру він купив ще в 2013 році, а документи оформив у 2015 році. Про якісь боргові зобов`язання перед ОСОБА_5 він також не розповідав. Вони з ОСОБА_4 брали кредити на придбання телевізора та техніки, також він погашав кредит, що був оформлений на ім`я ОСОБА_8

В судовому засіданні свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що ОСОБА_4 - її сусід по будинку по АДРЕСА_3, з ОСОБА_2 вони не знайомі. В 2015 році вони переїхали проживати в нову квартиру, ОСОБА_4 жив сам по сусідству, а з 2016 року - з ОСОБА_6, разом робили ремонт, потім народилась дитина. ОСОБА_2 вона ніколи в квартирі не бачила.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що із ОСОБА_4 знайомий протягом 10 років, як сусіди по гаражу. ОСОБА_2 бачив декілька разів в гаражі ОСОБА_4, пили разом каву. Вони спільно не проживали ні в гаражі, ні за іншою адресою. Протягом останніх двох років ОСОБА_4 живе з ОСОБА_6, в них є спільна дитина, він допомагав їм робити кухонні меблі і шафу. До 2014 року у ОСОБА_4 була сім`я в м. Козятині, а з 2014 року він жив у гаражі один. ОСОБА_4 їздив в м. Київ по роботі. Які між ним та ОСОБА_2 були стосунки - не відомо, але точно не подружні, оскільки вони ніколи разом не жили ні в м. Києві, ні в м. Вінниці. У ОСОБА_4 завжди було багато жінок, намірів на створення сім`ї він не мав.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_4 - його сусід по гаражу, знайомі 10 років, з ОСОБА_2 - знайомий, разом пили каву в гаражі ОСОБА_4 Які між ними були стосунки - свідкові невідомо, але знає, що він певний час жив з ОСОБА_8 До 2013 року жив в Козятині із сім`єю. У свідка не склалось враження, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 підтримують подружні стосунки.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що ОСОБА_4 - батько її дитини, ІНФОРМАЦІЯ_2 З ОСОБА_4 шлюб не був зареєстрований, вони разом не жили, лише зустрічались з квітня 2015 року в його гаражі. Потім він знімав кімнату в с. Агрономічне. Свідкові відомо, що в цей час між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були стосунки, вони разом проводили час, їздили на відпочинок, він приїжджав до неї в Київ. Також вона разом із ОСОБА_4 їздила в Київ, вони ночували у ОСОБА_5 В 2016 році ОСОБА_4 розповідав, що разом із ОСОБА_2 вони купили квартиру, ОСОБА_2 дала половину грошей. Також ОСОБА_2 із ОСОБА_4 приходили до неї в лютому 2017 року, вони святкували день народження дитини. Вважає, що ОСОБА_2 і ОСОБА_4 були подружжям, але чи жили спільно - не відомо.

Свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що відповідач його сусід по гаражу. ОСОБА_4 періодично жив в гаражі, винаймав кімнату в с. Агрономічне. У нього було багато жінок, однак, сім`ї не було. Одного разу відповідач запросив свідка до себе на день народження, було присутніх 13 дівчат і кожна з них хотіла стати дружиною ОСОБА_4, однак із жодною у нього стабільних стосунків не було. Лише зараз він впевнено може сказати, що ОСОБА_4 живе з сім`єю в своїй квартирі з дружиною і дитиною, його запрошували в гості. ОСОБА_2 він бачив у гаражі ОСОБА_4, вони відпочивали разом, але він ніколи не вважав її своєю дружиною. Спільно вони не проживали, враження, що у них сім`я - не складалось. ОСОБА_4 розповідав, що вклав гроші в будівництво квартири, тому тимчасово живе в гаражі.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи і оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, і це визнали сторони, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, познайомились в березні 2014 року.

Згідно паспорта громадянина України ОСОБА_4 серії НОМЕР_2, 04.07.2014 року зареєстровано розірвання шлюбу із ОСОБА_20 (а.с. 52), з 28.02.2015 по 25.04.2017 року місце проживання ОСОБА_4 зареєстроване за адресою АДРЕСА_1 (в квартирі позивача), з 25.04.2017 року місце проживання ОСОБА_4 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 43).

Позивач ОСОБА_2 повідомила, що станом на березень 2014 року і до жовтня 2016 року вона у зареєстрованому шлюбі не перебувала, проте належних доказів не подала. Зареєстрована і проживає в АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Згідно договору про пайову участь у будівництві від 10.06.2013 року, укладеного між забудовником ОСОБА_21 та ОСОБА_4, відповідач вступив у пайове будівництво двокімнатної квартири в будинку за адресою: АДРЕСА_2. Планове закінчення будівництва та здача будинку в експлуатацію - 2015 рік, попередня вартість квартири складає 3000 грн. за 1 кв.м. Оздоблювані роботи проводяться після здачі будинку (а.с. 70). Справжність підписів засвідчено секретарем Луко-Мелешківської сільради Вінницького району Вінницької області.

В судовому засіданні була оглянута копія реєстраційної справи, заведеної до квартири АДРЕСА_2, і було встановлено, що технічний паспорт на дану квартиру виданий на ім`я замовника ОСОБА_2112.06.2014 року. Декларація про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрована в інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області 23.06.2014 року.

Згідно довідки від 05.10.2015 року квартира АДРЕСА_2, загальною площею 66,10 кв.м., житловою площею 30,70 кв.м., вартістю 198 300 грн., була закріплена за ОСОБА_4 Об`єкт пайового будівництва профінансовано самостійно в повному обсязі, заборгованості немає. Довідка видана для подальшого оформлення права власності на об`єкт пайового будівництва.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 66,1 кв.м., житловою площею 30,7 кв.м., видано 07.10.2015 року на ім`я ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1). Право власності на зазначену квартиру за ОСОБА_4 було зареєстровано 07.10.2015 року.

Рішенням Вінницької міської ради від 29.04.2016 року № 246 АДРЕСА_2 перейменовано на АДРЕСА_2 (а.с. 17-18).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач ОСОБА_2 зазначила, що з березня 2014 року до жовтня 2016 року перебувала у фактичних шлюбних стосунках із ОСОБА_4 і проживала із ним однією сім`єю, а квартира придбана за їх спільні кошти, а також за особисті кошти ОСОБА_2, отримані від продажу гаража, тому ? частка спірної квартири належить їй на праві особистої власності, а ? частка підлягає поділу як спільна сумісна власність відповідно до ст. 74 СК України.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Про ознаки проживання однією сім'єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 3.06.99 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Згідно ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки і чоловіка, які не перебувають в шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього кодексу.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Згідно з вимогами ст.ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що ст. 74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком і жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності в сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

Позивач ОСОБА_2 не довела, що в період з березня 2014 року до жовтня 2016 року вона не перебувала в іншому зареєстрованому шлюбі.

Посилання позивача на спільне проживання з відповідачем, ведення спільного господарства, також є безпідставним. Позивач не надала жодного письмового доказу проведення спільних витрат, в тому числі на утримання спірної квартири, оплати за комунальні послуги, і придбання іншого майна в інтересах сім`ї, будівельних матеріалів, предметів побуту тощо. Вона не повідомила про спосіб формування сімейного бюджету, а також не надала доказів щодо джерел доходів позивача і відповідача, з яких формувався сімейний бюджет. Відповідач заперечив наявність стосунків із позивачем, притаманних подружжю, і жоден свідок в судовому засіданні не підтвердив, що ОСОБА_2 і ОСОБА_12 тривалий час проживали разом, між ними були стабільні відносини, спільний побут, домашнє господарство, сімейний бюджет.

Так, cвідки з боку позивача ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_14 не підтвердили, що позивач і відповідач проживали разом тривалий час однією сім`єю за однією адресою, навпаки, вони вказали, що ОСОБА_2 знаходилась в м. Києві, працювала, виховувала трьох дітей, які потребували догляду, а відповідач перебував в м. Вінниці і приїжджав в м.Київ на декілька днів, або ОСОБА_2 приїздила до відповідача в м.Вінницю.

Свідки з боку відповідача ОСОБА_18, ОСОБА_24, ОСОБА_17, ОСОБА_15 також підтвердили, що ОСОБА_4 в період з 2014 року до 2016 року не мав стабільних, тривалих стосунків з ОСОБА_2, притаманних сім`ї, він сам проживав за різними адресами, в тому числі в прибудові до гаража та в орендованій квартирі в с. Агрономічному.

Суд вважає, що часті зустрічі, спільний відпочинок, користування автомобілем позивача і поїздки по Україні, за кордон, в підтвердження чого позивач надала фотокартки, не є достатніми підставами вважати, що ОСОБА_2 і ОСОБА_4 складають сім`ю в розумінні ст. 3 СК України.

Суд також враховує, що в період, який просить позивач встановити факт спільного проживання однією сім`єю як чоловіка і жінки, ОСОБА_4 перебував в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_20 (до 04.07.2014 року), підтримував близькі стосунки з іншими жінками, про що повідомили самі сторони і свідки. ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього народився син ОСОБА_10, матір`ю якого є ОСОБА_9 (а.с. 74), а ІНФОРМАЦІЯ_1 донька ОСОБА_27, матір`ю якої є ОСОБА_6 (а.с. 73).

Формальна реєстрація місця проживання відповідача в квартирі позивача за адресою АДРЕСА_1 в період з 28.02.2015 року до 25.04.2017 року сама по собі достовірно не підтверджує факт постійного проживання ОСОБА_4 за цією адресою і наявність сімейних стосунків із ОСОБА_2 Ця обставина спростовується поясненнями самих сторін, а також сукупністю інших доказів, зібраних у справі і наведених у рішенні.

Для визнання майна спільною сумісною власністю необхідно довести не лише факт спільного проживання, але і довести факт спільного придбання майна та наявності коштів у сторін, джерел їх походження.

Позивач ОСОБА_2 не надала належних і допустимих доказів придбання спірного майна - квартири АДРЕСА_2 за власні кошти, а також за кошти, здобуті внаслідок спільної праці та проживання однією сім`єю із ОСОБА_4

Так, відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 від 07.10.2015 року ОСОБА_4 є одноособовим власником нерухомого майна. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 25125109 від 07.10.2015 року.

Згідно матеріалів реєстраційної справи квартира набута відповідачем у власність в зв`язку з участю в пайовому будівництві на підставі договору від 10.06.2013 року. 05.10.2015 року забудовником видана довідка про сплату вартості об`єкта пайового будівництва і право на набуття у власність квартири.

Факт спільного проживання, наявність спільного бюджету і спільних коштів для придбання квартири не підтвердився в судовому засіданні.

Придбання квартири частково за власні кошти позивач також не довела.

Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 01.10.2015 року ОСОБА_2 продала гаражний бокс АДРЕСА_4. Гараж продано за 147 970 грн. за ринковою вартістю, згідно звіту експерта від 29.09.2015 року. Крім іншого, в договорі зазначено, що цей договір укладено за згодою колишнього чоловіка продавця - ОСОБА_25 (а.с. 14).

Згідно висновку спеціаліста ОСОБА_26 станом на 29.06.2017 року орієнтована ринкова (оціночна) вартість двокімнатної квартири, загальною площею 66,1 кв.м. на другому поверсі цегляного будинку в АДРЕСА_2 станом на 29.06.2017 року складає (заокруглено) 364 000 грн. (а.с. 20).

Разом з тим, позивач не надала належних і достовірних доказів того, що отримані від продажу гаража власні кошти вона вклала в будівництво і придбання спірної квартири. Чеки, квитанції про сплату пайового внеску, розписки тощо відсутні.

Відповідач заперечив, що ОСОБА_5 передавала йому будь-яку суму на придбання житла, а показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_1 і ОСОБА_14 про те, що вона витратила на придбання квартири 20 000 доларів США не беруться до уваги, оскільки в розумінні ст. 78 ЦПК України в цій частині показання не є допустимими доказами у справі та суперечать наданим доказам щодо ринкової вартості квартири і ціни проданого гаража, яка зазначена в договорі (а.с. 14).

Також суд не може прийняти як допустимий доказ надану позивачем роздруківку переписки в мережі «Viber», в якій абонент на ім`я «ОСОБА_4» визнавав свій обов`язок повернути борг за квартиру, оскільки позивачем лише надана вибіркова частина переписки, без конкретизації певних фактів, суми зобов`язання, об`єктів нерухомості, про які йде мова. Відповідач не визнав в судовому засіданні, що переписка відбувалась між ним і ОСОБА_2, а іншими достовірними доказами дана обставина не підтверджена.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 355 ЦК України майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним в письмовій формі (ст. 368 ЦК України).

Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна (ст. 357 ч. 2 ЦК України).

Оскільки в судовому засіданні не встановлено, що частка квартири набута позивачем у спільну сумісну власність в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти із відповідачем, а частка в особисту власність, суд вважає, що право позивача не порушене і захисту не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 3, 60, 74 СК України, ст.ст. 328, 355 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10-13, 76-82, 89, 263-265 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 07.05.2018 року.

Суддя: