Рішення № 73821492, 23.04.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/46/18

Справа №754/16439/17

РІШЕННЯ

Іменем України

23 квітня 2018 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Клочко І.В.

за участю секретаря судового засідання Шевчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ЛОУПФУ в м. Києві) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивує наступним.

Позивач перебуває на обліку в ЛОУПФУ в м. Києві та та отримую пенсію по інвалідності, як інвалід війни 2 групи згідно пункту «а» статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Закон № 2262-ХІІ) з 26.09.1992 року.

Своє право на вищезазначену пенсію ОСОБА_1 виборов у публічно-правовому спорі, в якому постановою Деснянського районного суду міста Києва від 27.03.2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2017 року, зобов'язано ЛОУПФУ в м. Києві провести обчислення моєї пенсії, виходячи з основного розміру пенсії визначеного ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» для інваліда війни другої групи, який становить 80 (вісімдесят) відсотків заробітку.

Виконуючи рішення суду ЛОУПФУ в м. Києві позивачу була нарахована пенсія у розмірі 24324,39 грн., проте її виплата здійснюється із застосуванням обмеження максимальним розміром у сумі 10740 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром при проведенні її перерахунку, ОСОБА_1 вимушений був звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до відзиву ЛОУПФУ в м. Києві, відповідач через представника просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, посилаючись на наступне. Статтею 43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», визначено порядок заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій. Як встановлює зазначена стаття Закону, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, відповідач через представника вважає, що позовні вимоги щодо виплати пенсії без обмеження максимального розміру суперечать чинному законодавству та не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, визнавши наявні в матеріалах справи докази достатніми для вирішення справи, судом встановлено наступне.

З 26.09.1992 року по 31.03.2014 року позивач перебував на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримував пенсію, призначену згідно ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», до 31.12.2006 року за вислугу років.

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_2, з якого вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 27.03.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ЛОУПФУ в м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправними дії ЛОУПФУ в м. Києві щодо переведення ОСОБА_1 з одного виду пенсію на інший. Зобов'язано ЛОУПФУ в м. Києві провести обчислення пенсії ОСОБА_1, виходячи з основного розміру пенсії визначеного ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» для інваліда війни другої грипи, який становить 80 (вісімдесят) відсотків заробітку та здійснити відповідні виплати починаючи з 01 липня 2016 року з урахуванням виплачених сум (а.с. 8).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2017 року вищезазначену постанову Деснянського районного суду м. Києва - залишено без змін.

Як вбачається з копії розпорядження 205131 від 20.10.2017 року, ЛОУПФУ в м. Києві ОСОБА_1 нарахована пенсія у розмірі 24324,39 грн., однак, її виплата здійснюється із застосуванням обмеження максимальним розміром у сумі 10740 грн.

Вказані дії щодо виплати пенсії із застосуванням обмеження максимальним розміром у сумі 10740 грн. позивач вважає протиправними.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Згідно зі ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Розміри пенсій по інвалідності для інвалідів війни визначені статтею 21 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» наступним чином: а) інвалідам війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що розмір пенсії може обчислюватися як з відповідних сум грошового забезпечення, так і з заробітку, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з частиною першою ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством…, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Однак, відповідно до п. 2 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, зокрема, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсію позивачу призначено з 26.09.1992 року, а на пенсіонерів, яким пенсія призначена до 01.10.2011 року обмеження пенсії максимальним розміром встановленні Законом № 3668-VІ не поширюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» у редакції Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати 10740 гривень.

Згідно з ч. 7 ст. 43 Закону, який є спеціальним щодо спірних правовідносин, у редакції Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIIIмаксимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, зокрема, частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

При цьому, у своєму рішенні Конституційний Суд України підкреслив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Дане рішення суду конституційної юрисдикції ухвалено 20.12.2016 року, тобто після прийняття Верховною Радою України 06.12.2016 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII.

Тобто, вказаним Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII внесено зміни з 01.01.2017 року до приписів нормативно-правового акту, які визнані неконституційними у повному обсязі, а тому втратили чинність.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у поліції, Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).

Конституційний Суд України зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної категорії справ відповідачу належить довести правомірність своїх дій або бездіяльності.

Таким чином, суд приймає доводи позивача як такі, що повністю знайшли своє підтвердження в наявних у матеріалах справи доказах, та вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених судом фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не доведено правомірність своїх дій.

Зважаючи на викладені у рішеннях Конституційного Суду України мотиви та обґрунтування неможливості обмеження максимального розміру пенсій особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служи, та деяких інших осіб», а також з огляду на те, що положення Закону є спеціальними по відношенню до приписів ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», суд дійшов до висновку про протиправність дій ЛОУПФУ в м. Києві щодо виплати ОСОБА_1 пенсії із застосуванням обмеження максимального розміру.

Крім того, на переконання суду вимога позивача про виплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсії з 12.06.2017 року є такою, що підлягає задоволенню, оскільки заявлена в межах строку позовної давності, а також наведений спосіб захисту порушених прав ОСОБА_1 матиме повний та всеохоплюючий характер, відповідатиме основній меті адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини в адміністративній справі, які підтверджуються дослідженими доказами, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог адміністративного позову повністю.

Керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конституцією України, ст.ст. 6-11, 14, 77, 217, 241-246, 255, 293, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд -

УХВАЛИВ:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повністю.

Визнати протиправним дії Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.

Зобов'язати Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплачувати ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром та провести виплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсії з 12 червня 2017 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1.

Відповідач: Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві, код ЄДРПОУ 40379527, місцезнаходження: вул. Каштанова, 6, м. Київ.

Повний текст рішення суду складено 04.05.2018 року.

Суддя