Рішення № 73821446, 25.04.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3303/18

Справа №754/532/18

РІШЕННЯ

Іменем України

25 квітня 2018 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого - судді Зотько Т.А.,

за участі секретаря судового засідання - Малинки А.Ю.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на квартиру, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 15.01.2018 звернулась до Деснянського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 07.12.2018 вони з відповідачем розірвали шлюб, який був зареєстрованим 15.12.2001 Центральним відділом реєстрації шлюбів м.Києва. Під час шлюбу позивач за свої особисті кошти придбала двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Грошові кошти на придбання зазначеної квартири позивачкою було надано від двох реалізованих квартир, одна з яких була нею придбана у власність до укладення шлюбу, а друга подарована їй батьком вже на час укладеного шлюбу. Оскільки, спірна квартира була придбана позивачем за її власні кошти, з метою не порушення її права власності та володіння ОСОБА_1 змушена звертатись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді від 20.02.2018 було відкрито провадження у названій справі та призначено по ній підготовчий розгляд.

19.02.2018 судом було закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд про їх задоволення, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка. Крім того, від ОСОБА_2 на адресу суду надійшла заява, у якій останній визнав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення, а також просив суд проводити розгляд справи за його відсутності. При цьому, будучи присутнім у підготовчому засіданні відповідач вимоги позивача визнав та зазначив, що дійсно спірна квартира була придбана позивачкою за час шлюбу за свої власні кошти.

Заслухавши вступне слово позивача, дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 15.12.2001 уклали шлюб, який був зареєстрований Центральним відділом реєстрації шлюбів м.Києва (а.с.7).

Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 07.12.2017, яке набрало законної сили 19.12.2017, шлюб між сторонами було розірвано.

Як вбачається з наданої копії договору купівлі-продажу від 03.04.2004, посвідченого приватним нотаріусом КМНО - Біляєвим В.О. та зареєстрованим у КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» за №43829 від 07.04.2004, позивач по справі - ОСОБА_1 придбала у власність квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 66,90 кв.м., загальна вартість майнових прав становить 97100 грн. (а.с.13).

Позивач у судовому засіданні стверджувала, що спірна квартира не є спільно нажитим майном подружжя, оскільки вона була придбана за кошти реалізованими нею двох квартир, одна з яких належала їй на праві приватної власності до укладення з відповідачем шлюбу, а друга була їй подарована батьком під час шлюбу.

Згідно наданої копії договору купівлі-продажу квартири від 02.04.2004, посвідченого приватним нотаріусом КМНО - ОСОБА_4, позивач продала належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_3 (а.с.10).

Так, з копії договору дарування квартири від 26.12.2003, посвідченого державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, вбачається, що позивач отримала в дарунок квартиру АДРЕСА_4 (а.с.12).

Як зазначила суду позивач, в подальшому вказана квартира була нею реалізована з метою придбання квартири АДРЕСА_1.

Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Положеннями ст. 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З метою збереження балансу інтересів подружжя, дотримуючись принципів добросовісності, розумності і справедливості СК України містить винятки із загального правила.

Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України.

Так, за змістом цієї норми належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна.

Виходячи з наведеного для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Так, частиною шостою ст.57 СК України визначено, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини (чоловіка) майно, набуте нею (ним) за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

З наданих позивачем пояснень, що узгоджені з наявними в матеріалах справи доказами, дійсно вбачається, що спірна квартира була нею придбана за рахунок коштів, отриманих внаслідок реалізації належного їй на праві приватної власності нерухомого майна.

Крім того, відповідач, будучи присутнім під час підготовчого розгляду, позовні вимоги ОСОБА_1 визнав у повному обсязі та не заперечував проти того, що спірна квартира була придбана позивачем за її власні кошти.

Відповідно до ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справі, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

У суду не має підстав ставити під сумнів визнання позову відповідачем, яке мало місце при підготовчому розгляді справи, а також виражене у особисто поданій відповідачем заяві на адресу суду.

Визнання позову відповідачем не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими і заснованими на законі, та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 8810 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.57, 60 СК України, ст.ст.10-12, 76-82, 92, 189, 209, 223, 258-259, 263-265, 273, 354-355, Розділом ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на квартиру- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, РНОКПП - НОМЕР_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 на користь ОСОБА_1, РНОКПП - НОМЕР_2 (місце проживання: АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 8810 грн..

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Повний текст судового рішення складено 04.05.2018.

Суддя: