Постанова № 73820984, 21.03.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/90/18Головуючий по 1 інстанції - Гончарук В.М. Категорія: 27 Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В.

Суддів Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.

за участю секретарів Наконечної М.М., Анкудінова О.І.

учасники процесу:

позивач - ОСОБА_3;

представник позивача - ОСОБА_4;

відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю «Трудовий колектив «УманьХліб»;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси ( із зстосуванням відео конференції) апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 січня 2016 року, ухваленого під головуванням судді Гончарука В.М. у залі Уманського міськрайонного суду Черкаської області № 2 о 11 год. 32 хв., у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю «Трудовий колектив «УманьХліб» про стягнення заборгованості за договором позики, - :

в с т а н о в и л а :

21 липня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Трудовий колектив «УманьХліб» про стягнення заборгованості за договором позики.

ОСОБА_3 позовні вимоги обґрунтовує тим, що за умовами договору позики від 29 листопада 2012 року, укладеною між нею та відповідачем«Трудовий колектив «УманьХліб», в особі виконуючого обов`язки голови правління ТДВ «ТК «УманьХліб» ОСОБА_5, остання отримала кошти в сумі 45 500 грн. На підтвердження отриманих коштів відповідачем позивач посилається на розписку виконуючого обов`язки голови правління ЗАТ «ТК «УманьХліб» ОСОБА_5 та первинні бухгалтерські документи. Позивач зазначає, що в розписці сторони погодили, те що кошти в сумі 45000 грн. були отримані відповідачем для виробничих потреб на умовах сплати 3% щомісячно від розміру позики на строк до 30 липня 2014 року.

Загальна сума боргу за умовами договору позики становить 121734,88 грн., із яких: 45 500 сума позики; 1824 грн. сума річних відсотків згідно до ст. 625 ЦК України; 25 270,88 грн. сума інфляційних втрат за весь період позики з 30 липня 2014 року по 30 листопада 2015 року; 49 140 грн. сума процентів за весь період позики з 29 листопада 2012 року по 30 листопада 2015 року згідно умов договору. Добровільно повертати кошти відповідач не бажає, ухиляється від виконання умов договору, тому позивач ОСОБА_3 звернулася з даним позовом до суду.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 січня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 оскаржила рішення в апеляційному порядку, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що в день укладення договору та видачі розписки 29.11.2012 року грошові кошти в сумі 45 500 грн. було внесено до каси підприємства, про що видано прибутковий ордер № 14731 на загальну суму 83 200 грн. Також ОСОБА_3 в апеляційній скарзі зазначає, що при дослідженні розписки суд не ставив питання до свідка ОСОБА_5, на підтвердження яких саме зобов`язань чи боргу були отримані нею кошти від фізичних осіб братів ОСОБА_10. Однак безпідставно дійшов висновку, що розписка стосується відсутності жодних матеріальних та фінансових претензій до товариства, тому вважає, що суд першої інстанції допустив односторонню оцінку розписки ОСОБА_5 від 10.08.2015 року, видану фізичним особам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на суму 320 000 грн. за відступлення частки у статутному капіталі ТДВ «ТК»Уманьхліб». ОСОБА_3 просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення , задовольнивши позовні вимоги.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 16 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Трудовий колектив «УманьХліб» на користь ОСОБА_3 121 734, 88 грн. заборгованості за договором позики, з яких 45 500 грн. - тіло позики, 49140,00 грн. відсотки за користування позикою, 1824,00 грн. - 3% річних, 25 270, 88 грн. - інфляційні втрати та також 1835,50 грн. - витрат на правову допомогу та 2556,42 грн. судового збору.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 25 жовтня 2017 року рішення апеляційного суду Черкаської області від 16 березня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

П. 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження у вказаній справі відкрито до набрання чинності редакції ЦПК України (15 грудня 2017 року), а тому розгляд справи, у відповідності до п. 9 Перехідних положень ЦПК України, продовжується за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача та її представника, свідка ОСОБА_5, які давали пояснення в режимі відео конференції, призначеної за клопотанням позивача та її представника апеляційним судом, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по договору позики, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту передачі нею особисто коштів ТДВ «ТК Уманьхліб» в позику, посилаючись, що надана боргова розписка та договір позики не скріплено печаткою юридичної особи, а в квитанції до прибуткового касового ордеру № 14731 від 29.11. 2012 року зазначено, що від ОСОБА_5 прийнято позику в сумі 83200 грн., а не від позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що, встановивши дійсні обставини справи, суд дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права.

Колегія суддів, враховуючи висновки та вказівки суду касаційної інстанції, заслухавши крім пояснення позивача ОСОБА_3, покази свідка ОСОБА_5 щодо умов укладення договору позики з позивачем та поворотної фінансової допомоги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з такого.

Предметом доказування у даній справі є факт існування договірних правовідносин між позивачем ОСОБА_3 та ТДВ «Тудовий колектив «Уманьхліб».

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 посилалась на ухилення відповідача від добровільного повернення їй коштів, отриманих на підставі договору позики від 29 листопада 2012 року. На підтвердження отримання відповідачем коштів, позивач ОСОБА_3 надала розписку від 29 листопада 2012 року, договір позики (поворотної фінансової допомоги), квитанцію до прибуткового касового ордеру № 14731 від 29 листопада 2012 року, згідно якою ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб» прийнято від ОСОБА_5 позику в сумі 83 200 грн. Стверджує, що в цю суму входять також кошти, надані нею ОСОБА_5 в позику підприємству.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції згідно даних розписки від 29 листопада 2012 року ОСОБА_5, виконуюча обов'язки голови правління ЗАТ «Трудовий колектив «Уманьхліб», отримала від ОСОБА_3 позику в сумі 45500 гривень для виробничих потреб підприємства ЗАТ «ТК «Уманьхліб» строком до 30 липня 2014 року з виплатою відсотків в розмірі 3% щомісячно (а.с.6).

Розписка підписана ОСОБА_5, печаткою підприємства не скріплена та на підприємстві ЗАТ «ТК «Уманьхліб» не зареєстрована, що підтвердила в судовому засіданні ОСОБА_5, яка надала оригінал розписки в судовому засіданні. Наявність розписка сторонами не оспорюється, але відповідач в суді першої інстанції зазначив, що оригінал вказаної розписки не знаходився на підприємстві, а перебував саме у ОСОБА_5, яка неодноразово брала та вносила в касу товариства кошти шляхом оформлення позики та поворотної фінансової допомоги. Підприємство в свою чергу виконало всі розрахунки із ОСОБА_5 та повернуло їй всі кошти, що підтверджується розписками.

29 листопада 2012 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «ТК «Уманьхліб» було укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги), підписаний в.о. голови правління підприємства ОСОБА_5, який також печаткою підприємства не скріплений, не зареєстрований та на підприємстві не обліковується (а.с.8).

Згідно ч.1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсності, крім випадків, встановлених законом.

За змістом ч.2 ст. 207 ЦК України , яка діяла на момент виникнення правовідносин між сторонами 29 листопада 2012 року, правочин вважається таким, що вчинений у письмові формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами ) .

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Отже, закон вимагав на момент виникнення правовідносин між сторонами, що правочин, який вчиняється юридичною особою, підлягає обов'язковому скріпленню печаткою підприємства, що не було дотримано сторонами, оскільки печатка підприємства відсутня на вказаних документах.

Статтею 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ст. 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Однак, як вбачається із матеріалів справи вони не містять належних та допустимих доказів на підтвердження схвалення підприємством дій виконуючої обов'язки голови правління ЗАТ «Трудовий колектив Уманьхліб» ОСОБА_5 по складанню розписки від 29 листопада 2012 року та укладення договору позики ( поворотної фінансової допомоги ) від 29 листопада 2012 року.

Жодних доказів, що підприємство схвалило та виконувало обов'язки щодо сплати 3 % відсотків за період з грудня 2012 року по 30 липня 2014 року згідно умов позики сторонами не надано, відсутнє розпорядження підприємства по даному договору

Позивачем надано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 14731 від 29.11.2012 року, згідно якої ЗАТ «ТК «Уманьхліб» прийнято від ОСОБА_5 позику в сумі 83200 гривень. Як стверджує позивач ОСОБА_3 , що у суму 83200 входять також кошти надані нею ОСОБА_5 в позику для підприємства (а.с.7), але належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено, що саме її кошти є у вказаній нею квитанції.

Допитана в суді апеляційної інстанції як свідок ОСОБА_5 підтвердила, що діяла з порушенням вимог Інструкції і кошти нею були оприбутковані з порушенням вимог чинного законодавства. Також свідок ОСОБА_5 не надала пояснення щодо обставин, які перешкоджали їй на протязі з 29 листопада 2012 року до липня 2014 року поставити печатки підприємства на договорі позики та розписці про отримання коштів від ОСОБА_3 та провести частково розрахунки з позивачем за вказаний період часу .

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності доказів передачі коштів позивачем ОСОБА_3 відповідачу, так як кошти отримувались згідно наявних матеріалів справи підприємством лише від ОСОБА_5, що визнається відповідачем і саме з нею були проведені розрахунки. Позовних вимог до ОСОБА_5 як відповідача позивач ОСОБА_3 не заявляла.

Відповідно до ч.1 ст. 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавець є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до пп.. 14.1257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсації у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, тобто із тих дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не можу суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно пункту 1.2. статуту ЗАТ «ТК «Уманьхліб» товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації, має самостійний баланс, поточний, валютний та інші рахунки в банківських установах, круглу печатку та штампи зі своєю повною назвою, фірмові бланки, товарний знак та інші необхідні для здійснення статутної діяльності реквізити (а.с.141).

Як встановлено судом першої інстанції в період з 01.11.2012 року по 31.12.2012 року жодних надходжень коштів від ОСОБА_3 до каси ЗАТ «ТК «Уманьхліб» не було, в тому числі позик чи поворотної фінансової допомоги, чого не можна сказати про ОСОБА_5, яка за час виконання повноважень голови правління товариства неодноразово вносила до каси та брала з каси товариства шляхом оформлення позики та поворотної фінансової допомоги та підписання відповідних прибуткових і видаткових касових ордерів.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки, замовленої товариством щодо виконання з узгоджених процедур стосовно дебіторської заборгованості фізичної особи ОСОБА_5 на користь ЗАТ «ТК «Уманьхліб» щодо надання позики та поворотної фінансової допомоги за період з 01.05.2011 року по 30.11.2014 року - виявлено, що ОСОБА_5 було отримано від товариства коштів на суму 7447434 грн. , а повернуто товариству 6289883 грн. Тобто загальна сума заборгованості ОСОБА_5 перед ЗАТ «ТК «Уманьхліб» складає 1157551 грн. (а.с.112-120).

ТДВ «ТК «Уманьхліб» та її учасники здійснили розрахунок з ОСОБА_5,, про що вона власноручно написала розписку, в якій вказала, що жодних претензій до товариства не має (а.с.121).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, були предметом розгляду суду першої інстанції, яким дана належна оцінка, не спростовують висновків суду, тому підлягають залишенню без задоволення колегією суддів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апелянта не є суттєвими, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи, зводяться до невірного трактування норм матеріального права і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення .

Керуючись ст.ст. 35, 258, 367, 368, 374,375 , 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 січня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю «Трудовий колектив «УманьХліб» про стягнення заборгованості за договором позики - залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги залишити за стороною, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законом.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Бородійчук В.Г.

Карпенко О.В.

Повний текст постанови виготовлений 30.03. 2018 року.