Постанова № 73820646, 07.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2018 року

м. Харків

справа № 629/2915/14-ц

провадження № 22-ц/790/1729/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Коваленко І.П.,

суддів: Овсяннікової А.І., Піддубного Р.М.,

розглянув в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи: Шатівської сільської ради Лозівського району Харківської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третьої особи: ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі її представника ОСОБА_4 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 січня 2018 року (в складі судді Мішуровської С.Т.),

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третьої особи: Шатівської сільської ради Лозівського району Харківської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позову посилалась на те, що вона як власник житлового будинку № 7 по вул. Садовій в с. Миколаївка, Лозівського району має у особистому користуванні згідно по господарської книги № 5 за 2011-2015 роки біля будинку земельну ділянку 0,30 га, а саме: для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель - 0,25 га для ведення особистого селянського господарства - 0,05, вказане підтверджується довідкою Шатівської сільської ради від 24.12.2013 року за № 864. Їй було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, однак сусідка ОСОБА_2, яка є суміжною землекористувачкою, відмовилася від підпису та узгодження меж земельних ділянок, також виявилося, що вона самовільно побудувала паркан, захопила частину її земельної ділянки на 50 см. в глиб її земельної ділянки.

В зв’язку з цим просила зобов’язати ОСОБА_2 не перешкоджати їй у вільному користуванні земельною ділянкою та зобов’язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки, шляхом демонтажу самовільно встановленого нею паркану та стягнути судовий збір в розмірі 243 грн.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернулись з зустрічним позовом до ОСОБА_1, третьої особи: ОСОБА_3, в якому просила поновити її порушене право на користування земельною ділянкою, розташованою в с. Миколаївка, вул. Садова, буд. № 5 Шатівської сільської ради Лозівського району Харківської області, зобов’язавши ОСОБА_1 відновити минулу межу та перенести її вглиб земельної ділянки № 7 по вул. Садовій в с. Миколаївка Шатівської сільської ради Лозівського району Харківської області від колодязю зі сторони вулиці Садової до точки, вказаної в кадастровому плані земельної ділянки Садова 5, як точка 41 до кінця городу, тобто до точки 47 на один метр, стягнути з ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 243 грн.

В обґрунтування зустрічного позову вказувала, що 30 жовтня 1996 року придбала по договору купівлі-продажу житловий будинок № 128, розташований в с. Миколаївка вул. Садова, буд. 5 Лозівського району Харківської області. При цьому земельна ділянка не була обміряна, але відповідно до довідки Шатівської сільської ради від 29 липня 2014 року по господарським книгам значиться 0,41 га. Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки від 07.02.2014 року ширина земельної ділянки зі сторони вул. Садової становить 30,40, з протилежного боку -29,82, що більш від даних, вказаних в експлікації. Дане пояснюється тим, що влітку 2010 року відповідач самостійно переставила паркан у сторону її земельної ділянки на 43 см. та в зв’язку з цим відстань від її будинку до паркану відповідачки фактично стала в межах від точки АА-1=57 см. точки ББ-1=67 см., точки ВВ-1=85 см., що заважає її належним чином обслуговувати будинок. В 1996 році відстань від стіни її будинку до паркану відповідачки становила 1 м., що відповідає встановленим нормам для належного обслуговування будинку, але згодом ОСОБА_1 порушила раніше встановлену межу, чим завдає шкоду в користуванні земельною ділянкою та в обслуговуванню її будинку.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 січня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи: Шатівської сільської ради Лозівського району Харківської області про зобов’язання не перешкоджати у вільному користуванні земельною ділянкою та зобов’язання звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки та у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3, про поновлення порушеного права на користування земельною ділянкою, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою – відмовлено.

Стягнуто з Харківського НДІСЕ ім. Засл. проф. ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2, вартість невиконаної судової земельно-технічної експертизи в сумі 4634,00 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернулась на це рішення з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні її зустрічних позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначала, що судом першої не враховано вимог діючого законодавства, не встановлено фактичні правовідносини з приводу користування земельними ділянками, не перевірено межі земельних ділянок у справі відповідно до даних земельного кадастру, не визначено розташування самих межових знаків.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23 квітня 2018 року в порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи був призначений в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що Державні акти на земельні ділянки у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутні, межі землекористування між сторонами не погоджені, які-небудь інші правовстановлюючі документи на земельні ділянки №5 та №7 по вул. Садовій в с. Миколаївка, Лозівського району сторонами до суду не надано, а призначена судом судова земельно-технічна експертиза проведена не була з підстав не надання додаткових матеріалів.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Судом встановлено, ОСОБА_1 належить житловий будинок № 7 по вул. Садовій в с. Миколаївка, Лозівського району Харківської області та в її особистому використанні згідно господарської книги № 05 за 2011-2015 роки біля будинку знаходиться земельна ділянка 0,30 з неї для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель - 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,05 га, що підтверджується довідкою Шатівської сільської ради Лозівського району за № 864.

ОСОБА_6,згідно договору купівлі-продажу від 30 жовтня 1996 року, належить саманний житловий будинок з господарчими спорудами та земельна ділянка, яка не обміряна.

В Акті обстеження земельної ділянки від 07 лютого 2014 року вказано, що ОСОБА_1 згідно замірів належить 0,2949 га. та ОСОБА_2 0,40 га.

Із довідки Шатівської сільської ради від 29.07.2014 року вбачається, що за домоволодінням за адресом: с. Миколаївка, вул. Садова буд № 5 згідно господарських книг рахувалася земельна ділянка за ОСОБА_2 у 1997 році - 0,39 га. у 1999 році -0,47 га. у 2000 році-0,46 га., у 2010-2014 роках - 0,41 га.

Із довідки від 20.05.2015 року Шатівської сільської ради Лозівського району Харківської області вбачається, що по розділам земельно-кадастрової книги Шатіської сільської ради ОСОБА_7 належить 0,50 га. га. ОСОБА_2 належить всього земель 0,39 га, про що сторони не заперечували в судовому засіданні першої інстанції.

Відповідно до статтей 125, 126 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує права власності земельною ділянкою та його державної реєстрації.

Згідно з частини 2 статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та дотримуватися правил добросусідства. (ст. 91 ЗК України)

Відповідно до статті 95 ЗК України землекористувач має право використовувати відведену йому земельну ділянку для власних потреб у межах, передбачених законодавством. Порушені права землекористувачів відлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно з статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Межа земельної ділянки є умовною лінією, що відділяє її від іншої ділянки, а тому є спільною для обох земельних ділянок. Відтак, кожен із сусідніх власників земельної ділянки має рівні права на її встановлення та обов’язки щодо підтримання межі в належному стані.

Відповідно до статті 107 ЗК України, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Згідно статті 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Згідно частини 2 статті 152 Земельного кодексу України Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Дане положення відповідає Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», де вказано, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України.

Частиною 1 статті 106 Земельного кодексу України наголошує, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Відповідно до статті 107 Земельного кодексу України, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

З матеріалів справи вбачається, що згідно інвентарної справи, ОСОБА_1 придбала будинок згідно договору довічного утримання.

Інвентарна справа за адресом: вул. Садова, буд. 5 с. Миколаївка, яка належить ОСОБА_2, в зв’язку з перевезенням архіву не знаходиться в житловій установі, тобто інвентарна справа у ОСОБА_2 відсутня.

Рішенням Шатівської сільської ради Лозівського району Харківської області від 12 грудня 2013 року ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: с. Миколаївка, Лозівського району Харківської області, по вул. Садовій, буд.7

Також, ОСОБА_2 рішенням Шатівської сільської ради Лозівського району Харківської області від 09 вересня 2009 року було надано дозвіл на розробку технічної документації на земельну ділянку, яка перебуває в її користуванні площею - 0,39 га, в тому числі для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд - 0,25 га., ведення особистого селянського господарства - 0,14 га, яка розташована за адресою: с. Миколаївка, Лозівського району Харківської області, по вул. Садовій, буд.5.

Однак, до теперішнього часу земельні ділянки не приватизовані, межі землекористування між сторонами не погоджені.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 травня 2016 року по вказаній справі була призначена судова земельно-технічна експертиза.

15 вересня 2016 року вказана цивільна справа повернулась до суду першої інстанції з повідомленням про неможливість надання висновку у зв’язку з ненаданням додаткових матеріалів для проведення судової експертизи.

Відповідно до ст. 156 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що сторонами не надано доказів на підтвердження своїх вимог.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції не встановив фактичні правовідносини щодо користування земельними ділянками, не перевірив межі земельних ділянок, не визначив розташування межових знаків, не з’ясував фактичного розташування спірних земельних ділянок колегію суддів не приймаються, оскільки саме для з’ясування цих обставин судом першої інстанції була призначена судова земельно-технічна експертиза, т.я. у даному випадку необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Однак, призначена експертиза проведена не була, оскільки за клопотанням експерта певні додаткові документи надані не були.

З огляду на вищенаведене та керуючись статтями 365, 366, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі її представника ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 січня 2018 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 07 травня 2018 року.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді - А.І. Овсяннікова

ОСОБА_8