Рішення № 73820024, 07.05.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/107/18

Номер провадження 2/629/503/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого-судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лозова, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, посилаючись на те, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі з 29 жовтня 1977 року. Даний шлюб було розірвано 11 грудня 2007 року. Під час перебування у шлюбі вона захворіла та 11 липня 1988 року стала інвалідом другої групи, періодично проходячи чергові переогляди. 01 січня 2018 року на черговому переогляді їй була встановлена третя група інвалідності безстроково. На даний час вона отримує пенсію у розмірі 1452 гривні, якої їй не вистачає на проживання та лікування, а тому вона потребує матеріальної допомоги з боку колишнього чоловіка. В зв’язку з чим просить стягнути з відповідача по справі на її утримання аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду безстроково.

Позивач в судове засідання не з’явилася, але надала суду свою заяву в якій просила розглянути справу за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі, врахувавши її доводи та письмові докази.

Відповідач в судове засідання не з’явився, але надав суду заяву в якій просив розглянути справу за його відсутності, на задоволенні позовних вимог заперечує в повному обсязі та просив відмовити в їх задоволенні. Також при винесенні рішення просив врахувати усі обставини, міркування та аргументи, викладені ним у відзиві на позов та запереченні на відповідь на відзив. Так в обґрунтування відмови в задоволенні позовних вимог зазначив, що позивач отримує пенсію по інвалідності, яка забезпечує їй прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, в зв’язку з чим не відноситься до осіб, які потребують матеріальної допомоги в розумінні частини четвертої статті 75 СК України. Також зазначив, що позивачем не надано жодного доказу щодо придбання нею ліків в зв’язку з погіршенням стану здоров’я, а також вказав, що на даний час він також спостерігається у лікаря-офтальмолога Лозівської міської лікарні з діагнозом: макулодістрофія, міопія слабкого ступеню обох очей, перебуває на диспансерному обліку у лікаря – онколога Лозівської міської лікарні з діагнозом: захворювання шкіри; є пенсіонером, отримує пенсію та поки є сили працює і отримує заробітну плату, яку витрачає на своє лікування та утримання.

12 березня 2018 року позивачем надала відповідь на відзив в якій вона зазначила, що не погоджується з доводами, які викладені відповідачем у відзиві на її позовну заяву про стягнення аліментів на утримання непрацездатної колишньої дружини. Вважає, що відповідач має матеріальну можливість надавати їй матеріальну допомогу, так як отримує пенсію у розмірі 2689 гривень та заробітну плату. Також зазначила, що розмір її пенсій складає 1452 гривні і є єдиним джерелом доходу. Тобто розмір пенсії відповідача більше ніж в два рази перевищує розмір її пенсії, а тому вважає, що вона потребує матеріальної допомоги від колишнього чоловіка, який має можливість її надавати.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч.1, 2, 3 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той з подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом першої, другої чи третьої групи.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 76 СК України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Частиною 4 ст. 75 СК України передбачено, що один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на утримання після розірвання шлюбу регламентується статтею 76 СК України, за змістом якої розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу; після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу; особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що аліментні зобов’язання на утримання одного з подружжя можуть призначатися за наявності юридичних складових сукупності певних умов, зокрема: перебування у зареєстрованому шлюбі або після розірвання шлюбу якщо особа стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу, а також коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового мінімуму рівень матеріального забезпечення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 жовтня 1977 року, який був зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану м. Лозова Харківської області, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії І-ВЛ № 430492, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану м. Лозова Харківської області 29.10.1977 року.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 11 грудня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 11 грудня 2007 року було розірвано.

Позивач ОСОБА_1 на даний час не працює, з 11.07.1988 року знаходиться на обліку в Лозівському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи загального захворювання в розмірі 1452 гривні, щомісяця.

Відповідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 11 грудня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи безстроково та їй заборонена важка праця.

Виписками із медичних карт амбулаторного (стаціонарного) хворого підтверджується, що ОСОБА_1 щорічно потребує амбулаторного та стаціонарного лікування, консультацій лікарів, санаторно-курортного лікування, прийому медичних препаратів.

Тобто позивач є непрацездатною особою, інвалідність нею отримана під час перебування у шлюбі з відповідачем, а тому в розумінні ч. 3 ст. 75 СК України є непрацездатною дружиною.

Відповідач в свою чергу зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, м-н 1, б. 28, кв. 53, але фактично мешкає за адресою: м. Лозова, Харківської області, м-н 3, б. 19, кв. 42, інвалідом не є, офіційно працевлаштований, працює токарем у виробничому підрозділі «Локомотивне депо Лозова» Регіональної філії «Південна Залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська Залізниця» та отримує заробітну плату, що підтверджується довідкою про доходи від 14.01.2018 року № 4, є пенсіонером та отримує пенсію за віком, тобто має стабільний дохід, інших утриманців не має, тяжкими хронічними захворюваннями не страждає, утримання по виконавчим листам з нього не проводяться.

Встановивши зазначені обставини та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що позивач потребує матеріальної допомоги з боку відповідача, а відповідач, може і зобов'язаний утримувати свою колишню дружину шляхом сплати щомісячно аліментів на її користь.

Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує і ту обставину, що ОСОБА_2 має ряд захворювань, а також те, що розмір пенсії позивача відповідає встановленому у 2018 році рівню забезпечення для осіб, які втратили працездатність. Проте, наявність у відповідача значної вищої пенсії та стабільного заробітку, вказує на можливість сплачувати аліменти на утримання непрацездатної дружини.

Тому, враховуючи, що стан здоров'я та матеріальне становище позивача; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; відсутність у платника аліментів інших утриманців, батьків, дочки, сина, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову про стягнення аліментів з відповідача у розмірі - 1/12 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дня звернення до суду.

Разом з цим, суд вважає необхідним роз'яснити сторонам, що відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них.

Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню оскільки позивачем належним чином представлені докази в обґрунтування своїх вимог.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Таким чином, суд приходить до висновку про звернення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Витрати по оплаті судового збору суд покладає на відповідача за позовом.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76, 78, 81, 82, 95, 263-268, 354, 355, 430 ЦПК України, ст.ст. 75, 76, 87, 80, 192 Сімейного кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/12 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 12 січня 2018 року безстроково.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку 820019, р/р 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 704 гривні 80 копійок.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка с. Закутнівка, Первомайського району, Харківської області, громадянка України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії МК 785404, виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 03 березня 1998 року, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, м-н 4, б. 18, кв. 48.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянин України, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, паспорт серії МТ 018263, виданий Лозівським МВ ГУМВС України в Харківській області 17 жовтня 2008 року, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, м-н 1, б. 28, кв. 53, фактично мешкає за адресою: м.Лозова, Харківської області, м-н 3, б. 19, кв. 42.

Суддя Н.А. Смірнова