Рішення № 73817985, 20.04.2018, Карлівський районний суд Полтавської області

20.04.2018

єдиний унікальний номер справи 531/351/18

номер провадження 2/531/429/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2018 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області у складі судді Лизенко І.В., розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору без номера від 23.02.2011 року, відповідачка отримала кредит у розмірі 25000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом. В порушення норм закону та умов договору відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 15.01.2018 року має заборгованість – 57665,77 грн., що складається із заборгованості за кредитом – 7727,40 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом – 25551,29 грн., пені – 21164,90 грн., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штрафу (процентна складова) – 2722,18 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Відповідачка надала відзив на позовну заяву, який було прийнято судом, де просить відмовити у задоволенні частини позовних вимог, посилаючись на те, що банком застосовано подвійний вид відповідальності за одне й те саме порушення, а саме пеню і штраф за порушення строків повернення платежів, що є недопустимим і суперечить Конституції України; крім того відповідачка просить суд зменшити розмір неустойки – процентів, пені і штрафу, на підставі ст. 551 ЦК України.

Розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

23.02.2011 між позивачем та відповідачкою було укладено договір про надання банківських послуг з використанням кредитної картки, шляхом приєднання, в порядку ст. 634 ЦК України, до умов запропонованих банком в письмових Умовах та Правилах надання банківських послуг, на підставі поданої відповідачкою заяви (надалі -Заява), в якій міститься підпис зроблений від її імені про ознайомлення з цими Умовами та Правилами (а.с. 8, 10-24).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачки (а.с. 6-7) вбачається, що за вищевказаним картковим рахунком відповідачкою проводилися операції зі зняття готівкових коштів та внесення коштів на повернення отриманого кредиту, відсотків за користування ним та штрафних санкцій.

Таким чином, даючи правову оцінку укладеному між сторонами договору, суд доходить висновку, що між позивачем та відповідачкою був укладений договір карткового рахунку, який в розумінні змісту ст. 1066 ЦК України, є різновидом договору банківського рахунку, умовами якого було передбачено кредитування відповідачки у межах кредитного ліміту (ст.1069 ЦК України).

Відповідно до приписів ч.2 ст.1069 ЦК України права та обов'язки сторін, пов'язанні з кредитуванням рахунка, визначаються відповідними положеннями про позику та кредит (параграфи 1 та 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно із ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 ЦК України. Приписом ч. 1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, якщо такою є грошові кошти, у тій самій сумі, у строк та в порядку, що встановленні договором.

Відповідно до Заяви, підписаної відповідачкою, вона ознайомлена та згодна з Тарифами банку (а.с. 8, 9).

З розрахунку заборгованості (а.с. 5-7) вбачається, що позивач нарахував відповідачці заборгованість, загальна сума якої станом на 15.01.2018 року становила 57665,77 грн. і яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 7727,40 грн., за процентами за користування кредитом – 25551,29 грн., пені – 21164,90 грн., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штрафу (процентна складова) – 2722,18 Позивач просить стягнути заборгованість в сумі 57665,77 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу. Договір є обов'язковим для виконання (ст.629 ЦК України).

У відповідності до вимог ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд приходить до висновку, що відповідачка не виконує умов кредитного договору і добровільно не сплачує визначені договором платежі.

Враховуючи вищезазначене суд вважає можливим стягнути з відповідачки на користь банку заборгованість по тілу кредиту - 7727,40 грн.

Щодо відсотків відповідачка просить застосувати положення ст. 551 ЦК України.

Положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення відсотків підлягають задоволенню і суд стягує з відповідачки на користь позивача 25551,29 грн.

Разом з тим, в частині стягнення пені та штрафів, суд приходить до наступних висновків.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України ). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України ).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме пунктами 1.1.5.21, 1.1.5.25 (а.с. 15), передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно з пунктами 1.1.5.20, 2.1.1.12.7.4, 2.1.1.12.8.1 Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 15, 21) передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань по кредитному договору, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, а також у постанові від 11 жовтня 2017 року №347/1910/15-ц.

Вищенаведене свідчить, що одночасне стягнення з боржника пені та штрафів – не допускається.

У відзиві відповідачка просила врахувати при винесенні рішення ту обставину, що банком застосовано подвійний вид відповідальності за одне і те ж порушення.

В свою чергу, в силу ст. 13 ЦПК України, суд позбавлений можливості самостійно обирати один з видів відповідальності із декількох запропонованих позивачем. Тому в задоволенні позову в частині стягнення пені та комісії, а також штрафів (фіксованої частини та процентної складової) – слід відмовити.

Тому у задоволенні позову в частині стягнення пені та штрафів слід відмовити.

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково в сумі 33278,69 грн., то з відповідачки, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненнюна користь позивача пропорційна частина судового збору в сумі 1016,84 грн.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 61 Конституції України, ст. ст. ст. 526, 549, 611, 1049, 1054, 1066, ст.1069 ЦК України, керуючись ст. ст. 259, 263-265, 277-279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, яка зареєстрована по провул.ПолтавськийАДРЕСА_1, в с. Максимівка Карлівського району Полтавської області, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код 14360570) суму заборгованості за кредитним договором б/н від 23.02.2011 року у розмірі 33278 (тридцять три тисячі двісті сімдесят вісім) гривень 69 (шістдесят дев’ять) копійок, що складається із заборгованості за кредитом – 7727 (сім тисяч сімсот двадцять сім) гривень 40 (сорок) копійок, заборгованості за відсотками за користування кредитом – 25551 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот п’ятдесят одна) гривня 29 (двадцять дев’ять) копійок.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, яка зареєстрована по провул.ПолтавськийАДРЕСА_1, в с. Максимівка Карлівського району Полтавської області на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код 14360570) понесені ними витрати на сплату судового збору в сумі 1016 (одна тисяча шістнадцять) гривень 84 (вісімдесят чотири) копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через Карлівський районний суд Полтавської області.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя І.В. Лизенко