Вирок № 73817670, 05.05.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/244/2018

Справа № 428/4713/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2018 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

за участю секретаря: Рочевої М.О.,

прокурора: Голуба І.О.,

потерпілого: ОСОБА_1,

обвинуваченого: ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018130530000102 від 01.02.2018 року у відношенні:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, військовослужбовця військової частини - польова пошта А 0693, у військовому званні «старший солдат», не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 відповідно до наказу командира військової частини польова пошта В 2970 від 12.05.2017 року № 127, призваний 12 травня 2017 року на військову службу за контрактом на посаду телефоніста-лінійного наглядача відділення зв'язку взводу зв'язку 1 механізованого батальйону військової частини - польова пошта А 0693. шпк «Солдат», що дислокується у с. Троїцьке Попаснянськог району. Луганської області, у військовому званні «старший солдат».

Разом зі старшим солдатом ОСОБА_3 у військовій частині польова пошта А 0693 проходить військову службу сержант ОСОБА_1 на посаді командира взводу зв'язку 1 механізованою батальйону військової частини А 0693.

Будучи військовослужбовцем, старший солдат ОСОБА_3 повиненен був у своїй повсякденній діяльності дотримуватись вимог ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей ст. ст. 11. 16. 49. 50. 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України згідно яких військовослужбовці постійно повинні бути хоробрими дисциплінованими, зразком високої культури, скромності і витримки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому; відносини між військовослужбовцями повинні грунтуватися на взаємній повазі; ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до якої військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця дотримуватися Конституції та Законів України, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Натомість, старший солдат ОСОБА_3, діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України, став на шлях вчинення злочину за наступних обставин.

Так, 28.01.2018 року близько 08:00 годин, більш точного часу досудовим розслідуванням встановити не виявилось можливим, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_2, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, знаходячись в розташуванні військової часини - польова пошта А 0693, яка дислокується в с.Троїцьке Попаснянського району Луганської області, де реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно і усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, здійснив таємне викрадення банківської картки «Приват Банк» № 5168 7573 1341 8057, яка належить ОСОБА_1.

В цей же день, приблизно о 13:00 годині, ОСОБА_3, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу,спрямованого на викрадення грошових коштів та знаючи особистий секретний код, зазначеної платіжної картки, перебуваючи біля банкомату ПАТ «Приват-Банк», який розташований за адресою: Луганська область, м. Попасна, вул. Первомайська, 3 шляхом виконання сьоми трансакцій, з банкомату зняв з картки ОСОБА_1 грошові кошти загальною сумою 20 000 (двадцять тисяч) гривень, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_1 матеріальні збитки на вищевказану суму, які в подальшому витратив на власний розсуд.

Органом досудового розслідування вказані дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

05.05.2018 року під час судового розгляду кримінального провадження між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 471 КПК України укладена угода про примирення.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, обвинувачений повністю визнав себе винним в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині та остаточно примирився з потерпілим ОСОБА_1, сторони досягли відповідних домовленостей: обвинувачений ОСОБА_2 зобов’язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри в судовому провадженні, погоджуючись на призначення покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді штрафу в розмірі 50 (п’ятдесяти ) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.1 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Майнову шкоду відшкодовано в повному обсязі. У скоєному - щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про примирення, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз’яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання та просив суд затвердити угоду про примирення та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про примирення укладена ним з потерпілим добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Потерпілий ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні пояснив, що він цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення між ним та обвинуваченим ОСОБА_2 визначені у ст. 473 КПК України, щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди, підтримавши надану угоду наполягав на її затвердженні судом. Крім того, потерпілий вказав, що вищезазначена угода укладена ним з підозрюваним добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Майнова шкода відшкодована в повному обсязі, матеріальних претензій до обвинуваченого ОСОБА_2 він не має.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди про примирення вказуючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України, КК України, просив суд затвердити угоду про примирення та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Заслухавши пояснення обвинуваченого та потерпілого, думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про примирення, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про примирення, характеру висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про примирення, з’ясувавши у потерпілого розуміння наслідків затвердження угоди, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про примирення з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про примирення.

На підставі ч.3 ст. 469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого, у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, і може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК Укарїни, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), яке в силу ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з’ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Також судом з'ясовано, що потерпілий цілком розуміє наслідки затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст. 473 КПК України. Заподіяна матеріальна шкода в розмірі 20000 гривень 00 копійок відшкодована обвинуваченим у повному обсязі.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про примирення від 05 травня 2018 року між потерпілим та обвинуваченим в зазначеному кримінальному провадженні відповідає вимогам ст. 469, ст. 471 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим та потерпілим скарги не подавались.

Умови даної угоди - не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 185 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченого ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з врахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом’якшують покарання обвинуваченого – щире каяття, та відсутністю обставин, що його обтяжують.

Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань - не вбачається.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення, передбачених ст. 474 ч. 7 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що під час досудового розслідування запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 не застосовувався, клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Цивільний позов не заявлений. Судові витрати, речові докази відсутні.

Керуючись п. 1 ч.3 ст. 314, ч.2 ст. 373, статтями 374, 474,475 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення, укладену 5 травня 2018 року між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018130530000102 від 01.02.2018 року у відношенні ОСОБА_2, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 (п’ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень: отримувач 37944909, УДКСУ у м. Сєвєродонецьку/м. Сєвєродонецьк/21081100, р\р 31119106700080, код отримувача 37944909, банк отримувача ГУ ДКСУ у Луганській області, код банку отримувача 804013, призначення платежу: 21081100 – штрафи та інші санкції.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2, до набрання вироком законної сили, не обирати.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч.3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Роз'яснити, що відповідно до ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про примирення, потерпілий чи прокурор мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя: Т. О. Комплєктова