Ухвала суду № 73816807, 07.05.2018, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/2793/18

Номер провадження 1-кс/404/971/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2018 року Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда Завгородній Є.В., з участю секретаря судового засідання Ткачук Л.О., прокурора Положенцевої О.В., слідчого Хуторнюк Д.О., захисника підозрюваного - адвоката Курінного В.В., підозрюваного ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні і місті Кропивницькому клопотання слідчого СВ Кропивницького відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Кіровоградській області Щур К.А., про застосування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою по кримінальному провадженню 12018120020004052 стосовно:

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Кіровограді, українця, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, з середньою освітою, не одруженого, без утриманців, фактично проживаючого по АДРЕСА_1, раніше судимого, останній раз Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч. 3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, 28.02.2018 року направлено обвинувальний акт до Кіровського районного суду м. Кіровограда за ч. 2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України,

підозрюваного у цьому кримінальному провадженні за ч. 2 ст.186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Кропивницького відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області, за погодженням з прокурором Кіровоградської місцевої прокуратури, звернувся до Кіровського районного суду міста Кіровограда з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2, який підозрюється у тому, що він 04.05.2018 року приблизно о 14:20 год. з торгівельного залу магазину «Вересень Плюс», по вул. Івана Олінського, 30 в м. Кропивницькому відкрито викрав пляшку настоянки «The Highland Fox» ємністю 0,5 літри, вартістю 79 грн. 55 коп.

Слідчий з прокурором заявлені у клопотанні вимоги підтримали.

Підозрюваний і захисник заперечують можливість застосування запропонованого слідчим виду запобіжного заходу-тримання під вартою через: недоведеність підозри, відсутність ризиків невиконання ним процесуальних обов'язків, слідству він не перешкоджає, тому просить застосувати до нього запобіжний не пов'язаний з триманням під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Якщо при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставин, передбачених пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч.4 ст.194 КПК України)

Термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Ионкало проти України» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення. Внесене на розгляд слідчого судді клопотання, відповідає як вимогам ст.184 КПК України, так і практиці застосування рішень Європейського суду, оскільки свідок ОСОБА_4 повідомила, що ОСОБА_2 ховав щось під одягом. Свідок ОСОБА_5 повідомив що він як охоронець наздогнав ОСОБА_2 який викинув пляшку з настоянкою. Обставини зафіксовані в протоколах: огляду місця події, допиту свідків у сукупності містять достатньо даних, про наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_6 за ознаками ч. 2 ст.186 КК України.

У даному випадку наявні реальні ознаки суспільного інтересу та необхідність забезпечення завдань кримінального провадження, у тому числі: завершення досудового розслідування по кримінальному провадженню, тощо (ст.2 КПК України).

Разом з тим, розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. У зв'язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого, але й у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні). Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для неї, а також тоді, коли викрадення вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, стан сп'яніння). Крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на вчинення відповідного злочину. Закінченим замахом на крадіжку є дії особи, яка викрала майно, але одразу була викрита. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж. Коли винна особа вже отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися протиправно вилученим майном, але застосовує насильство лише з метою уникнення затримання, її дії не можуть визнаватися грабежем, поєднаним з насильством. Залежно від способу вилучення майна вони можуть розцінюватись як крадіжка або грабіж. Застосування насильства в такому випадку утворює окремий склад злочину і потребує окремої кваліфікації залежно від тяжкості наслідків та заподіяної потерпілому фізичної шкоди. (пункти 3-4 Постанови Пленум Верховного Суду України, від 06.11.2009 року № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"

Метою проведення слідчої дії, є збір і процесуальна фіксація інформації, що має доказове значення.

Проте, слідчий поверхово допитав очевидців і підозрюваного, не провів з ними одночасних допитів, не усунув розбіжностей в показах, не провів з ними слідчих експериментів, не перевірив на місці достовірність показів учасників пригоди. Не вилучив і не надав під час розгляду клопотання відеозапис камер спостереження.

Таким чином, представники сторони обвинувачення після затримання підозрюваного мали достатньо часу та можливості усунути таку неповноту, але вчинили бездіяльність, внаслідок чого на момент вирішення поданого клопотання неможливо чітко визначити ознаки як-то: спрямованість умислу, чи вважав підозрюваний, що діє непомітно, закінчення моменту заволодіння майном, момент і місце виявлення таких дій, реакція підозрюваного на факт виявлення, можливість розпорядитись майном, тощо.

Наголошую, що саме у даному конкретному випадку слідчий/прокурор був зобов'язаний це зробити якомога ретельно. У протилежному випадку, якщо не підтвердиться відкрите заволодіння майном, не може бути мови про таємне викрадення майна, так-як вартість пляшки з настоянкою становить 79 грн 55 коп., що не перевищує граничної межі з якої настає кримінальна відповідальність.

Згідно ст.51 КУпАП до адміністративної відповідальності може бути притягнуто особу, якщо вона здійснила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати. При цьому викрадення чужого майна вважається дрібним якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподаткованого мінімуму доходу громадян.

За правилами підп. 169.1.1 п. 169.1 ст.169 «Податкового кодексу України» податкова соціальна пільга складає 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяці), встановленого Законом на 1 січня звітного податного року.

За ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 1 січня звітного податкового року складатиме 1762 грн. Тому, податкова соціальна пільга у 2018 році становить (1762 грн. х 0,5) = 881 грн. З огляду на вищевикладене для притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинену крадіжку потрібно щоб вартість такого (викраденого) майна становила більше як 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян у 2018 році, тобто була більша за 176 грн. 20 коп.

За таких умов, бездіяльність слідчого/прокурора не можна компенсувати триманням особи під вартою.

Додержуючись вимог частин 1 та 2 ст.22 та ст.26 КПК України, клопотання вирішено в межах заявлених вимог, доводів і долучених до клопотання доказів, у зв'язку із чим переконаний у необхідності забезпечення ОСОБА_7 гарантованого йому права на свободу, згідно якого ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. (ст.29 Конституції України). Відповідно до ч.1 ст.12 КПК України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах, передбачених цим Кодексом.

Дійсно, прокурор довів сукупність: обґрунтованої підозри разом з існуванням ризиків передбачених ст.177 КПК України, але не вказав переконливих доводів та не долучив беззастережних доказів недостатності застосування більш м'яких видів запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним у клопотанні. При розгляді клопотання, слідчий з прокурором висловили твердження про свідоме ухилення підозрюваного від явки до органу досудового розслідування. Але, дослідженні матеріали клопотання вказують про передчасність таких припущень, оскільки в системі заходів забезпечення кримінального провадження,- тримання під вартою, є найвпливовішим тимчасовим обмеженням гарантованих людині Конституційних прав та свобод.

Не вбачається підстав застосування ОСОБА_2 найсуворішого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Сам факт соціальної незахищеності або відсутності місця реєстраційного обліку, в умовах демократичного суспільства не дає підстав для застосування такій вразливій особі найсуворішого виду запобіжного заходу.

Прокурор не надав доказів, що в цьому або іншому провадженні ОСОБА_2 перешкоджає слідству, впливає на свідків, змінює місця проживання.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 р.(із змінами)»Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадії досудового розслідування», тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується лише за наявності підстав вважати,що інші запобіжні заходи, передбачені законом, не можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків,передбачених КПК України.

Визнання редакції пред'явленої підозри свідчить про відсутність у підозрюваного підстав для приховування, перешкоджання чи перекручування визначальних обставин у справі, тобто така його поведінка позитивно позначиться на розумних строках.

Від учасників провадження не надходило заяв про вплив на них з боку підозрюваного. Такий факт спростовує твердження ініціатора клопотання про намір сторони захисту незаконно вплинути на результати досудового розслідування.

Стороною обвинувачення не надано інших доказів про необхідність застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

На орган досудового розслідування покладається обов'язок організувати та забезпечити умови неухильного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, пов'язаних з виконанням застосованого щодо підозрюваного виду запобіжного заходу. У такий спосіб орган Національної поліції зможе попередити існуючі ризики повторного вчинення можливого злочину.

Відповідно до ст.ст. 36 та 40 КПК України, на слідчого з прокурором покладається організація проведення ефективного досудового розслідування та обов'язок збору доказів. Від початку цього кримінального провадження останні мали достатньо часу оглянути/вилучити/процесуально зафіксувати докази. Тому не існує рикиків знищення, перетворення доказів, а відтак і законних підстав звертатись з клопотанням про застосування найсуворішого виду запобіжного заходу.

З урахуванням можливих наслідків процесуального вирішення цього кримінального провадження, ступеню суспільної небезпеки, особи підозрюваного та його стану здоров'я на даний час, обґрунтовано вважаю, що ОСОБА_2 достатньо застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, що забезпечить реалізацію права на труд та отримання за нього винагороди, подальше лікування та попередить заявлені у клопотанні ризики.

Саме такий вид запобіжного заходу узгоджується із тяжкістю можливого покарання, яке загрожує підозрюваному, а також самій меті його застосування, тобто забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, попередить можливість його переховування від органів досудового розслідування або суду, ймовірного незаконного впливу на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні. (п. п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України).

Застосований слідчим суддею запобіжний захід у виді особистого зобовязання співмірний з особою підозрюваного та обставинами пред'явленої йому підозри, у тому числі забезпечить права підозрюваного та повністю буде запобігати ризикам, зазначеним в п. п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків.

04.05.2018 року ОСОБА_2 був фактично затриманий, у нього виник відповідний статус, а відтак з цього дня розпочато обчислення строку досудового розслідування. Таким чином, дія застосованого запобіжного заходу в виді особистого зобов'язання, не може перевищувати наявного строку досудового розслідування (два місяці з моменту затримання), з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 181,193-195, 196 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу в виді тримання під вартою, відмовити.

Підозрюваному ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, поклавши на нього наступні обов'язки: прибувати до кабінету слідчого, прокурора, судді, у залежності від стадії кримінального провадження, за їхньою першою вимогою; не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або слідчого судді, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи слідчого суддю, суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання; уникати в будь-якій формі контактів як особисто, так і через сторонніх осіб із свідками.

Початок дії строку застосованого відносно підозрюваного особистого зобов'язання обчислювати з дня винесення цієї ухвали.

Строк дії застосованого запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання відносно підозрюваного, встановити в межах існуючого двохмісячного строку цього досудового розслідування, тобто до 04 липня 2018 року.

Підозрюваного ОСОБА_2 негайно звільнити з-під варти в залі суду.

Підозрюваному роз'яснити, що у разі невиконання перерахованих обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на слідчого, а на стадії перебування справи у провадженні суду, на прокурора.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. (ч. 3 ст. 309 КПК України.)

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда Є. В. Завгородній