Рішення № 7381599, 24.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.12.09 р.                     Справа № 15/336                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Бекон–Січ” с. Підгірне (код ЄДРПОУ 33768964)

до відповідача спільного українсько–литовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Тел–Мар” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 25328948)

про стягнення боргу в сумі 87506,91 грн., інфляції в сумі 8838,20 грн., пені в сумі 16485,42 грн., штрафу у розмірі 4375,35 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кара С.А. – директор згідно розпорядження № 1 від 24.09.2005 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Бекон–Січ” с. Підгірне до спільного українсько–литовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Тел–Мар” м. Маріуполь про стягнення боргу в сумі 87506,91 грн., інфляції в сумі 8838,20 грн., пені в сумі 16485,42 грн., штрафу у розмірі 4375,35 грн.

Ухвалою суду від 04.12.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/336, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвали суду від 04.12.2009 р. відповідач в судове засідання 24.12.2009 р. не з’явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення 09.12.2009 р. рекомендованого поштового відправлення з ухвалою господарського суду представнику відповідача.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2008 р. сторони уклали договір постачання б/н, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався передати у власність покупця м’ясо свіже охолоджене (яловичини та свинини), м’ясопродукти, субпродукти, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах, передбачених договором.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування, загальна кількість товару, його вартість вказується сторонами у накладних (специфікаціях), що є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно п. 2.2 договору оплата товару проводиться протягом семи банківських днів з моменту поставки товару покупцю шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 2.4 договору сторони проводять звірку взаємних розрахунків шляхом складання двохстороннього акту.

Згідно п. 5.1.4 договору він вступив в силу з 26.03.2008 р. та діяв до 31.12.2008 р., але в будь–якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань по даному договору. Дія договору автоматично продовжується на наступний термін, якщо жодна зі сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом одного місяця до моменту припинення строку дії договору, що вказаний вище.

До спірного договору сторони підписали протокол розбіжностей від 03.04.2008 р., яким погодили пункти 3.1.7, 3.1.9, 4.2, 4.3 договору в редакції покупця, про що позивач вказує в письмових поясненнях (вх. № 02–41/64765 від 24.12.2009 р.). Договір та протокол розбіжностей до нього підписані сторонами та скріплені їх печатками, завірені копії додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору постачання б/н від 26.03.2008 р. ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1558506,91 грн. за видатковими накладними. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписами представників відповідача, які фактично отримали товар, на видаткових накладних в графі „Отримав” та відбитками штампу; а також податковими накладними. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору постачання б/н від 26.03.2008 р. суд робить виходячи з того, що характеристики товару, зазначеного у видаткових та податкових накладних, повністю відповідають тим, що вказані у договорі. Крім того, підставою поставки в податкових накладних до спірних видаткових накладних вказаний договір, призначенням платежу у банківських виписках сам відповідач вказував: „оплата згідно договору поставки від 26.03.2008 р. за продукти харчування”.

В позовній заяві позивач стверджував, що відповідач товар, отриманий згідно спірних видаткових накладних, оплатив частково на загальну суму 1471000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Таким чином, як стверджує позивач, неоплаченим залишився товар, поставлений за спірними видатковими накладними, на суму 87506,91 грн. (1558506,91 грн. – 1471000,00 грн. = 87506,91 грн.).

Крім того, позивач надав до суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 26.03.2008 р. по 30.06.2009 р., з якого вбачається, що станом на 30.06.2009 р. заборгованість відповідача перед позивачем за товар, отриманий згідно спірних видаткових накладних, складає за розрахунком позивача 87506,91 грн., за розрахунком відповідача – 87506,96 грн., тобто в акті звірки відповідач визнає суму боргу більшу, ніж заявляє позивач. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Позивач направляв відповідачу претензію від 03.08.2009 р. з вимогою оплатити основний борг з урахуванням штрафних санкцій. Факт відправлення даної претензії позивачем та отримання її відповідачем підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 25.08.2008 р. представнику відповідача. Завірені копії претензії та поштового повідомлення містяться в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору б/н від 26.03.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі постачання б/н від 26.03.2008 р. передбачили відстрочення платежу на 7 банківських днів від моменту здійснення поставки, тобто від дати підписання видаткової накладної.

Виходячи з того, що за останньою спірною видатковою накладною № 2811 товар був отриманий відповідачем 16.12.2008 р., строк оплати наступив у період з 17.12.2008 р. по 25.12.2008 р. включно, а вже з 26.12.2008 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цією партією товару. За іншими спірними видатковими накладними строк оплати наступив раніше. Таким чином, по всім спірним видатковим накладним для відповідача строк оплати наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити товар в передбачений договором б/н від 26.03.2008 р. строк в сумі 87506,91 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу інфляцію в сумі 8838,20 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіркою розрахунку суми інфляції судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в сумі 8838,20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись п. 4.3 договору, позивач за прострочення виконання грошового зобов’язання нарахував відповідачу пеню в сумі 16485,42 грн., штраф у розмірі 4375,35 грн. (розрахунки додані до позову).

Пунктом 4.3 договору з урахуванням протоколу розбіжностей від 03.04.2008 р., в якому вказаний пункт договору погоджений сторонами в редакції покупця (відповідача), передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми заборгованості.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом або договором не встановлено іншого строку для нарахування пені. Пункт 4.3 договору не передбачає вказівки на незастосування норми ст. 232 ч. 6 ГК України або умови нарахування пені до дати фактичного виконання зобов’язання за договором. Нарахування пені за кожний день прострочення означає встановлений порядок такого нарахування, а не період нарахування.

Перевіркою розрахунку пені судом встановлено, що позивач вищевказаної вимоги чинного законодавства при нарахуванні пені не дотримувався.

Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума пені нараховується за період з 01.01.2009 р. (початок нарахування пені, визначений самим позивачем) до 01.07.2009 р. (закінчення шестимісячного строку нарахування пені згідно ч. 6 ст.232 ГК України) та складає: (87506,91 грн. х 24% х 165 днів : 365 днів) + (87506,91 грн. х 22% х 17 днів : 365 днів) = 9493,90 грн. + 896,65 грн. = 10390,55 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 16485,42 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 10390,55 грн. В частині стягнення пені на суму 16485,42 грн. – 10390,55 грн. = 6094,87 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач на підставі п. 4.3 договору нарахував відповідачу штраф у розмірі 5% від суми заборгованості за отриманий, але неоплачений товар в сумі 4375,35 грн. При цьому позивач керувався своєю редакцією вказаного пункту договору, хоча, як він власноручно зазначив в письмових поясненнях, протокол розбіжностей був підписаний ним в запропонованому відповідачем варіанті, тобто з виключенням нарахування штрафу за прострочення виконання грошового зобов’язання покупцем.

Статтею 230 ч.1 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 551 ч. 2 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом конкретний розмір штрафу, який доцільно використовувати в даних правовідносинах, не визначений.

Відповідно до ст. 231 ч. 4 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Договором постачання б/н від 26.03.2008 р. з урахуванням протоколу розбіжностей від 03.04.2008 р. розмір штрафу також не передбачений.

Таким чином 5% від суми простроченого платежу для нарахування штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання по оплаті вартості товару, поставленого за спірними видатковими накладними на виконання умов договору постачання б/н від 26.03.2008 р., застосовувати не можна. У зв’язку з вказаними обставинами, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення штрафу необґрунтованими, тому вони задоволенню не підлягають.

Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав, тобто не скористався своїм правом на судовий захист.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволення позову – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позовних вимог – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з спільного українсько–литовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Тел–Мар” (юридична адреса: 87516, Донецька область, м. Маріуполь, бул. 50 років Жовтня, 21/43; код ЄДРПОУ 25328948; рахунок 26000200031000 у відділенні № 3 ЗАТ „Донгорбанк” м. Маріуполь, МФО 334970) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Бекон–Січ” (юридична адреса: 71652, Запорізька область, с. Підгірне, вул. Степова, 5; код ЄДРПОУ 33768964; рахунок 26003055877125 в ЗРУ „Приватбанк”, МФО 313399) суму 106735,66 грн. (а саме: основний борг на суму 87506,91 грн., пеню в розмірі 10390,55 грн., інфляцію в сумі 8838,20 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 1067,36 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 214,92 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 6094,87 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу на суму 4375,35 грн.

У судовому засіданні 24.12.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя