Рішення № 73815818, 07.05.2018, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/372/18

Провадження №2/367/3096/2018

РІШЕННЯ

Іменем України

27 квітня 2018 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючої судді Оладько С.І.,

за участі секретаря Мидловець М

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Васюк И.М

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про розірвання договору

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом,відповідно до якого зазначив,що між ТОВ «АВЕРС-СІТІ» та ОСОБА_3 25.10.2010р

укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП, за умовами якого відповідач продає, а позивач купує майнові права на об'єкт нерухомості, яким згідно із ст. 1.3. даного договору є квартира №394, загальною площею 110,59 м. кв. у будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до ст. ст. 4.1., 4.2. даного договору вартість майнових прав, що передаються, складає 211 тис. грн., в тому числі податок на додану вартість, яка мала бути сплачена позивачем в термін до 25 жовтня 2010 року.

За умовами договору (ст. ст. 3.1, 3.2) майнові права на об'єкт нерухомості передаються відповідачем позивачу шляхом підписання Акту прийому-передачі майнових прав, який підписується сторонами не пізніше 120 робочих днів з дати настання останньої з таких подій: здійснення позивачем оплати 100% вартості майнових прав, введення відповідної частини об'єкту капітального будівництва (будівлі, корпусу, секції будівлі, секції корпусу та таке інше), складовою та невід'ємною частиною якої є об'єкт нерухомості, в експлуатацію та здійснення розрахунків. Право власності на майнові права переходить від відповідача до позивача після підписання Акту, для підписання якого та отримання інших документів позивач має з'явитися до продавця на протязі 5 календарних днів з моменту отримання позивачем відповідного повідомлення від відповідача.

Відповідно до ст. 3.7. договору сторони домовились, що одночасно з підписанням Акту відповідач надає позивачу документи, необхідні позивачу для оформлення права власності на об'єкт нерухомості: завірену своєю печаткою копію акту вводу в експлуатацію відповідної частини об'єкту капітального будівництва, складовою та невід'ємною частиною якої є об'єкт нерухомості, та технічний паспорт БТІ на об'єкт нерухомості.

На виконання вищевказаних умов договору позивач сплатив відповідачу зазначену у договорі вартість майнових прав у повному розмірі.Однак відповідач, в порушення умов договору, не виконав своїх зобов'язань щодо передачі документів, необхідних позивачу для подальшої реєстрації в установленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомості.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 25.04.2017 у справі № 22-ц/780/2214/17 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «АВЕРС-СІТІ» про зобов'язання вчинити дії встановлено, що договір купівлі-продажу майнових прав № 1/394 ИП, укладений 25.10.2010р між ОСОБА_3 та ТОВ «АВЕРС-СІТІ», недійсним не визнаний та є чинним, тому є обов'язковим до виконання. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 свої обов'язки згідно умов вказаного договору виконав належним чином, повністю сплативши вартість об'єкту будівництва та вчинивши дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт завершеного будівництва.

Крім того,даним рішенням суду встановлено, що у ТОВ «АВЕРС-СІТІ» виник обов'язок вчинити дії з передачі позивачу документів на оформлення права власності на майно, проте відповідач не передає позивач}' підписаний акт приймання-передачі майнових прав. Суд дійшов висновку, що зазначене товариство, всупереч взятих на себе зобов'язань та ухиляючись від надання необхідних для оформлення права власності позивача документів на квартиру та оформлення свідоцтва про право власності на квартиру і виготовлення технічного паспорту на неї, порушило умови договору № 1/394_ИП від 25.10.2010р.

У зв'язку з цим, рішенням суду від 25.04.2014р було зобов'язано ТОВ «АВЕРС-СІТІ» не чинити перешкоди позивачу у реєстрації квартири АДРЕСА_1, а саме надати позивачу технічний паспорт на квартиру та інші документи, необхідні для державної реєстрації права власності на квартири згідно з переліком, встановленим постановою КМУ від 22.06.2011р № 703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно». Повний текст зазначеного рішення був отриманий позивачем 03.05.2017р, а оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень 05.05.2017р.

Позивач після отримання судового рішення звернувся до нотаріуса за консультацією з питань підготовки необхідних документів для оформлення права власності на об'єкт нерухомості, у ході якої йому стало відомо, що 05.05.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру №394, загальною площею 110,59 м. кв. у будинку АДРЕСА_1 вже зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу від 05.05.2017р за іншою особою. У зв'язку з цим рішенням державного реєстратора № 38202884 від 17.11.2017р позивачу було відмовлено у реєстрації на ним права власності на об'єкт нерухомості за договором від 25.10.2010р, оскільки він вже зареєстрований за іншою особою на підставі договору купівлі-продажу.

Таким чином, позивач, уклавши договір купівлі-продажу майнових прав, ще у 2010 році сплатив визначену ним суму вартості майнових прав у розмірі 211 тис. грн., та очікував належного виконання відповідачем своїх обов'язків, внаслідок чого він мав отримати право на отримання права власності на вищевказаний об'єкт нерухомості. Водночас на сьогодні він позбавлений можливості реалізувати свої очікування через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу майнових прав від 25.10.2010р № 1/394 ИП щодо передачі позивачу документів, необхідних для реєстрації у встановленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомості, що підтверджено судовим рішенням, яке набуло законної сили, є істотним порушенням даного договору. При цьому відповідач не був позбавлений можливості виконати умови договору, які визначали його зобов'язання, але цього не зробив, внаслідок чого позивач був змушений звертатися за захистом своїх прав до суду.

Внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором від 25.10.2010р позивач не лише був позбавлений можливості належним чином оформити право власності на об'єкт нерухомості за відсутності необхідних документів, а взагалі втратив можливість отримати у майбутньому право власності на цей об'єкт, оскільки він перебуває у власності інших осіб.

Вважає, що у даному випадку має місце істотне порушення договору від 25.10.2010 р, укладеного між сторонами, оскільки таке порушення не лише призвело до заподіяння позивачу значної матеріальної шкоди, але й призвело до неможливості досягнути ті цілі, задля досягнення яких укладався цей договір.

Так, позивач, сплативши у повному обсязі визначену у договорі суму у розмірі 211 тис. грн., у дійсності не отримав те, на що розраховував при укладенні договору, а саме - право на отримання права власності на об'єкт нерухомості. При цьому навіть за умови припущення щодо можливого виконання відповідачем передбачених умовами договору зобов'язань позивач вже не зможе використати результати цього договору так, як це було передбачено його умовами.

Позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, що призвело до істотного порушення договору купівлі-продажу майнових прав від 25.10.2010р, позивачу завдано збитки у розмірі 211 тис. грн. Ця сума становить ті реальні витрати, які позивач вже фактично зробив, очікуючи набути право на отримання права власності на об'єкт нерухомості. Проте внаслідок протиправної поведінки відповідача, яка виразилася у порушенні останнім умов договору від 25.10.2010, позивач у дійсності не отримав таке право.

Крім того,статтею 10.4 договору купівлі - продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25.10.2010 передбачено, що у випадку виникнення труднощів та/або неможливості оформлення (визнання, передачі) права власності за позивачем на об'єкт нерухомості за цим договором, (в т.ч., але не виключно) з причин неможливості реєстрації права власності на підставі цього договору, за його першою ж вимогою TOB «АВЕРС-СІТІ», на виконання своїх зобов'язань за цим договором, в строк, що не перевищує 7 днів, зобов'язується укласти окремий правочин ( в т.ч. нотаріальний), за яким можливо буде зареєструвати (визнати, переоформити) право власності на цей об'єкт за позивачем. Цією ж статтею передбачено, що при укладенні сторонами такого правочину відповідач не може вимагати від позивача будь-яких доплат компенсацій тощо за об'єкт нерухомості. У випадку відмови (бездіяльності) відповідача від (стосовно) укладення описаного в даному пункті правочину, він зобов'язується сплатити на користь позивача штраф у розмірі вартості майнових прав на об'єкт нерухомості за цим договором.

Відповідно до вищевказаних положень договору позивач, після отримання відмови державного реєстратора у реєстрації права власності з причини наявності іншого власника, що згідно зі ст. 10.4 договору є свідченням неможливості оформити право власності за позивачем на об'єкт нерухомості, звернувся до відповідача з листом від 24.11.2017 з вимогою виконати приписи ст. 10.4 вищеназваного договору від 25.10.2010. Але у наданій ТОВ «АВЕРС-СІТІ» відповіді від 08.12.2017 №3/08-12-2017 не вказано жодної пропозиції з приводу виконання положень ст. 10.4 договору від 25.10.2010, що розцінюється як бездіяльність щодо виконання передбачених цим договором зобов'язань та передбачає застосування встановленої ним відповідальності за це.

Позивач просить розірвати договір купівлі - продажу майнових прав № 1/394 ИП, укладений 25.10.2010 між ТОВ «АВЕРС-СІТІ» та ОСОБА_3Стягнути з ТОВ «АВЕРС-СІТІ» на користь ОСОБА_3 збитки у розмірі 211 тис. грн.Стягнути з ТОВ «АВЕРС-СІТІ» на користь ОСОБА_3 штраф у розмірі 211 тис. грн. та судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив,що позивач не надав до суду доказів тих обставин,що йому було спричинено збитки,в даній частині позивач свої вимоги не обґрунтовує.Крім того ,зазначає,що позивач пропустив строк позовної давності,у зв»язку з чим просить у позові відмовити.

Суд,заслухавши пояснення сторін,дослідивши письмові докази по справі,вважає позов таким,що підлягає до задоволення.

Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України «Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.»

Відповідно до ст.. 5 ЦПК України «Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

2. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.»

Відповідно до ч 2,3 ст. 12 ЦПК України «Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»

Відповідно до ч 1 ст. 13 ЦПК України «Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.»

Відповідно до ч 1 ст. 81 ЦПК України « Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»

У судовому засіданні було встановлено,що між ТОВ «АВЕРС-СІТІ» та позивачем по справі 25.10.2010р був укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП, за умовами якого відповідач зобов»язався продати, а позивач купити майнові права на об'єкт нерухомості, яким згідно із ст. 1.3. даного договору є квартира №394, загальною площею 110,59 м. кв. у будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. ст. 4.1., 4.2. даного договору вартість майнових прав, що передаються, складає 211 тис. грн., в тому числі податок на додану вартість, яка мала бути сплачена позивачем в термін до 25 жовтня 2010 року.

За умовами договору (ст. ст. 3.1, 3.2) майнові права на об'єкт нерухомості передаються відповідачем позивачу шляхом підписання Акту прийому-передачі майнових прав , який підписується сторонами не пізніше 120 робочих днів з дати настання останньої з таких подій: здійснення позивачем оплати 100% вартості майнових прав, введення відповідної частини об'єкту капітального будівництва (будівлі, корпусу, секції будівлі, секції корпусу та таке інше), складовою та невід'ємною частиною якої є об'єкт нерухомості, в експлуатацію та здійснення розрахунків. Право власності на майнові права переходить від відповідача до позивача після підписання Акту, для підписання якого та отримання інших документів позивач має з'явитися до продавця на протязі 5 календарних днів з моменту отримання позивачем відповідного повідомлення від відповідача.

Відповідно до ст. 3.7. договору сторони домовились, що одночасно з підписанням Акту відповідач надає позивачу документи, необхідні позивачу для оформлення права власності на об'єкт нерухомості: завірену своєю печаткою копію акту вводу в експлуатацію відповідної частини об'єкту капітального будівництва, складовою та невід'ємною частиною якої є об'єкт нерухомості, та технічний паспорт БТІ на об'єкт нерухомості.

У судовому засіданні встановлено,що позивач на виконання вищевказаних умов договору сплатив відповідачу зазначену у договорі вартість майнових прав у повному розмірі.Однак відповідач, в порушення умов договору, не виконав своїх зобов'язань щодо передачі документів, необхідних позивачу для подальшої реєстрації в установленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомості.

Даний факт підтверджується рішенням апеляційного суду Київської області від 25.04.2017 у справі № 22-ц/780/2214/17 за позовом ОСОБА_3до ТОВ «АВЕРС-СІТІ» про зобов'язання вчинити дії ,згідно якого було встановлено, що договір купівлі-продажу майнових прав № 1/394 ИП, укладений 25.10.2010 між позивачем та ТОВ «АВЕРС-СІТІ», недійсним не визнаний та є чинним, тому є обов'язковим до виконання. Судом зазначено, що позивач свої обов'язки згідно умов вказаного договору виконав належним чином, повністю сплативши вартість об'єкту будівництва та вчинивши дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт завершеного будівництва. Даний факт також підтверджується у судовому засіданні довідкою від 29.10.2010р виданою директором ТОВ «АВЕРС СІТІ» Бур»яном О.М,з приводу того,що у позивача відсутня заборгованість за договором купівлі-продажу майнових прав від 25.10.2010р.(а.с.15).Посилання представника відповідача на ті обставини,що позивач не надав до суду доказів сплати повної вартості майнових прав згідно договору,суд не приймає до уваги,поскільки даний факт підтверджується вказаною довідкою,яка у передбаченому порядку відповідачем не спростована.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 25.04.2017 у справі № 22-ц/780/2214/17 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «АВЕРС-СІТІ» про зобов'язання вчинити дії ,було зобов'язано ТОВ «АВЕРС-СІТІ» не чинити перешкоди позивачу у реєстрації квартири АДРЕСА_1, а саме надати позивачу технічний паспорт на квартиру та інші документи, необхідні для державної реєстрації права власності на квартири згідно з переліком, встановленим постановою КМУ від 22.06.2011 № 703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».Наведені обставини справи підтверджуються копією вказаного рішення суду (а.с. 16-20).

Однак,як вбачається із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 21), 05.05.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру №394, загальною площею 110,59 м. кв. у будинку АДРЕСА_1 зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу від 05.05.2017 за іншою особою ОСОБА_4 Рішенням державного реєстратора № 38202884 від 17.11.2017 позивачу було відмовлено у реєстрації на ним права власності на об'єкт нерухомості за договором від 25.10.2010, оскільки він вже зареєстрований за іншою особою на підставі договору купівлі-продажу. (а.с.22).

24.11.2017р позивач звернувся до відповідача із вимогою виконати вимоги п 10.4 договору купівлі-продажу майнових прав від 25.10.2010р,однак листом від 08.12.2017р відповідач відмовив позивачу у вказаній вимозі.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Правові наслідки порушення зобов'язання передбачені ст. 611 ЦК України, до яких, зокрема, відносяться розірвання договору, відшкодування збитків, стягнення неустойки.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч 3,4.5 ст.. 653 ЦК України «У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

У постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13 зазначено, що вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, необхідно встановити як наявність істотного порушення договору, так і наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримувати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Відповідно до правової позиції,викладеної у рішенні Верховного Суду України № 6-158цс12 від 20.02.2013р зазначено,що відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Разом з тим згідно із ч ч. 4, 5 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що виконане за договором до його зміни чи розірвання поверненню не підлягає, якщо інше не встановлено договором або законом.»

Відповідно до правових позицій,викладених у Постанові Верховного Суду України від 18.09.2013р по справі № 6-75 цс13 « Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.»

Порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу майнових прав від 25.10.2010 № 1/394 ИП щодо передачі позивачу документів, необхідних для реєстрації у встановленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомості, є істотним порушенням даного договору. Внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором від 25.10.2010 позивач не лише був позбавлений можливості належним чином оформити право власності на об'єкт нерухомості за відсутності необхідних документів, а взагалі втратив можливість отримати у майбутньому право власності на цей об'єкт, оскільки він перебуває у власності інших осіб.

У даному випадку суд вважає наявне істотне порушення договору від 25.10.2010, укладеного між сторонами, оскільки таке порушення призвело до неможливості досягнути ті цілі, задля досягнення яких укладався цей договір.

Тому суд задовольняє вимоги позивача в частині розірвання договору купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП,укладений 25.10.2010р між товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕРС-СІТІ» та ОСОБА_3

Так, позивач, сплативши у повному обсязі визначену у договорі суму у розмірі 211 тис. грн., у дійсності не отримав те, на що розраховував при укладенні договору, а саме - право на отримання права власності на об'єкт нерухомості. У зв»язку з чим суд вважає,позивачу було спричинено збитки,які підлягають до відшкодування.

Враховуючи викладені обставини,суд вважає,що позивачу було заподіяно збитків на 211000гр,які підлягають стягненню із відповідача.

Крім того,ст.. 10.4 договору купівлі - продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25.10.2010 передбачено, що у випадку виникнення труднощів та/або неможливості оформлення (визнання, передачі) права власності за позивачем на об'єкт нерухомості за цим договором, (в т.ч., але не виключно) з причин неможливості реєстрації права власності на підставі цього договору, за його першою ж вимогою TOB «АВЕРС-СІТІ», на виконання своїх зобов'язань за цим договором, в строк, що не перевищує 7 днів, зобов'язується укласти окремий правочин ( в т.ч. нотаріальний), за яким можливо буде зареєструвати (визнати, переоформити) право власності на цей об'єкт за позивачем. Цією ж статтею передбачено, що при укладенні сторонами такого правочину відповідач не може вимагати від позивача будь-яких доплат компенсацій тощо за об'єкт нерухомості. У випадку відмови (бездіяльності) відповідача від (стосовно) укладення описаного в даному пункті правочину, він зобов'язується сплатити на користь позивача штраф у розмірі вартості майнових прав на об'єкт нерухомості за цим договором.

Як уже зазначалось раніше,позивач відповідно до вищевказаних положень договору , після отримання відмови державного реєстратора у реєстрації права власності з причини наявності іншого власника, що згідно зі ст. 10.4 договору є свідченням неможливості оформити право власності за позивачем на об'єкт нерухомості, звернувся до відповідача з листом від 24.11.2017 з вимогою виконати приписи ст. 10.4 вищеназваного договору від 25.10.2010. Однак відповідач дані вимоги позивача не виконав.

Враховуючи викладене,суд стягує із відповідача на користь позивача штраф у розмірі 211000грн.

Відповідач подав до суду заяву про застосування строків позовної давності.

Суд вважає дану заяву такою,що не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.. 257 ЦК України «Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки».

Відповідно до ст.. 261 ч 1 ЦК України « Перебіг строку позовної давності починається з дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу,яка її порушила».

У судовому засіданні було встановлено,що 15.11.2017р позивач звернувся до державного реєстратора із заявою про реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_1 і рішенням від 17.11.2017р позивачу було відмовлено,поскільки право власності на вказану квартиру було зареєстровано на іншу особу 05.05.2017р на підставі договору купівлі-продажу від 05.05.2017р.Суд вважає що саме з 17.11.2017р для позивача почався перебіг строку позовної давності.Позов до суду позивач подав 16.01.2018р,при цьому не пропустивши строк,передбачений ст.. 257 ЦК України.

Поскільки суд задовольняє позовні вимоги позивача,то до відшкодування підлягають судові витрати,понесені позивачем на оплату судового збору у суммі 4924 гр 80 коп.

На підставі ст..ст.526,610,611,651,652,653 ЦК України, керуючись ст. ст. 4,10,76,259,264-265,268,273,365 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Розірвати договір купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП,укладений 25.10.2010р між товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕРС-СІТІ» та ОСОБА_3.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕРС-СІТІ» на користь ОСОБА_3 збитки у розмірі 211000грн.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕРС-СІТІ» на користь ОСОБА_3 штраф у розмірі 211000грн.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕРС-СІТІ» на користь ОСОБА_3 судові витрати 4924 гр 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано,набирає законної сили після повернення апеляційної скарги ,відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст даного рішення суду буде складений 07.05.2018р

Суддя: С.І. Оладько