Вирок № 73814532, 07.05.2018, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/203/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2018 року смт. Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Заполовського В.В.

за участю: секретаря судового засідання Лук'янчук Т.В.

прокурора Василюка Н.М.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника - адвоката Семеняки Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ємільчине кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015060160000131 від 01.05.2015 року, по обвинуваченню

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 року в с. Ігирма Нижнєілимського району Іркутської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2, громадянина України, який не працює, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 286 КК України

в с т а н о в и в:

30 квітня 2015 року приблизно о 22 годині 30 хвилин ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ВАЗ-2105», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись на 118 км прямого відрізку автодороги «Майдан Копищанський - Котлярка» із двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку, з смт. Яблунець в напрямку с. Неділище Ємільчинського району Житомирської області за межами населеного пункту, виїхав на праве узбіччя по напрямку свого руху, де здійснив наїзд передньою правою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_1, який рухався по правому узбіччю в попутному напрямку, після чого в порушення п. 2.10 Правил дорожнього руху залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струсу головного мозку, забійної рани в тім'яній області, забою м'яких тканин в області лівого плечового суглобу, підшкірної гематоми задньої поверхні середньої третини лівого стегна, на фоні якого рана та садна навколо неї, закритого перелому лівої стегнової кістки на межі середньої і верхньої третини, що відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, які потягли за собою довготривалий розлад здоров'я та не являються небезпечними для життя. Наслідки травми такого характеру тягнуть за собою стійку втрату загальної працездатності в розмірі 40 відсотків, а оскільки наслідки травми, перенесеної ОСОБА_1, потягли за собою втрату загальної працездатності більше 1/3 (однієї третьої), то тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_1, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Причиною даної дорожньо-транспортної пригоди стало порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, зокрема:

п. 2.3 «б», яким передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 10.1, який визначає, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Невідповідність дій водія автомобіля «ВАЗ-2105» реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 вимогам пунктів 2.3 «б», 10.1 Правил дорожнього руху знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані стороною обвинувачення за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 беззаперечно визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та пояснив суду, що дійсно при зазначених вище обставинах він здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 У скоєному щиро кається. Цивільний позов, заявлений потерпілим, на суму 77 тис. грн. визнав частково та зазначив, що матеріальну шкоду завдану останньому у сумі 27 тис. грн. визнає повністю, а моральну шкоду, оцінену потерпілим у розмірі 50 тис. грн. визнає частково, а саме у сумі 20 тис. грн. та в найближчий час має намір відшкодувати повністю завдану йому шкоду.

Разом з тим, захисник обвинуваченого - адвокат Семеняка Р.М. заявив клопотання, підтримане обвинуваченим, про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки він є особою, потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи, та вчинив необережний злочин, що не належить до категорії особливо тяжких.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив обставини вчиненого обвинуваченим відносно нього кримінального правопорушення та просив задовольнити його цивільний позов у повному обсязі.

Оскільки учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, не оспорювали в судовому засіданні обставини, при яких скоєно злочин, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і учасники судового процесу проти цього не заперечували. Також в судовому засіданні суд роз'яснив учасникам судового процесу, що у даному випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Судом було з'ясовано, що учасники судового процесу правильно розуміють зміст вищенаведених обставин, наслідки такого порядку дослідження доказів, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Оцінюючи показання обвинуваченого ОСОБА_2, суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об'єктивно і повно відображають обстановку і обставини вчиненого обвинуваченим злочину, підстав для самообмови судом не встановлено.

Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину встановленою та доведеною у повному обсязі та кваліфікує дії останнього за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно класифікації злочинів, передбаченій ст. 12 КК України, обвинувачений ОСОБА_2 вчинив злочин, який відносяться до категорії тяжких злочинів.

Вивченням в процесі судового розгляду даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він раніше не судимий, не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем реєстрації характеризується позитивно, згідно посвідчення серії В-П №453603 є громадянином, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії та має право на пільги і компенсації, встановлені ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого, обставину що пом'якшує покарання, та приходить до висновку, що йому слід призначити покарання в межах санкції статті інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Відповідно до роз'яснень п. 20 Постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в яких зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також особу винного.

З урахуванням обставин справи, характеру та ступеню суспільної небезпечності вчиненого злочину, особи обвинуваченого, який вчинив необережний злочин, що не належить до категорії особливо тяжких, раніше не судимий, не працює, то суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_2 в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами. Саме таке покарання, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, а також буде сприяти запобіганню вчиненню ним нових злочинів.

Крім того, суд приходить до висновку, що клопотання захисника обвинуваченого - адвоката Семеняки Р.М. про звільнення ОСОБА_2 від покарання згідно ЗУ «Про амністію у 2016 році» підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

07.09.2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року № 1810-VII. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Як встановлено ст. 85 КК України, на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч. 2 ст. 86 КК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 ЗУ «Про застосування амністії в Україні», амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акту амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Відповідно до п. «е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких з зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: підлягають особи, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілими внаслідок Чорнобильської катастрофи - осіб, які підпадають під дію Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та аналогічних законів інших держав - колишніх республік СРСР.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений на момент вчинення злочину мав і має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, тобто є особою, яка підпадає під дію ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Так, ОСОБА_2 вчинив необережний злочин, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України. Вказане кримінальне правопорушення він вчинив у квітні 2015 року, тобто до дня набрання чинності ЗУ «Про амністію у 2016 році».

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 амністії, передбачених ст. 4 ЗУ «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_2 поширюється дія ЗУ «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування основного та додаткового покарання.

Потерпілим ОСОБА_1 заявлено позов до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в розмірі 77000 грн., який обвинувачений визнав частково. Оскільки потерпілим ОСОБА_1 надано суду документи, які підтверджують витрати на лікування на суму 27000 грн., суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 зазначену суму на відшкодування матеріальної шкоди. Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди суд вважає, що з ОСОБА_2 повинна бути стягнута моральна шкода в сумі 35 000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, процесуальні витрати у сумі 30626 грн. на залучення експертів по даному кримінальному провадженню підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь держави.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у вигляді особистого зобов'язання, застосований згідно ухвали слідчого судді Ємільчинського районного суду Житомирської області від 14.02.2018 року, підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 349, 369-371, 373-374 КПК України, Законом України «Про амністію у 2016 році», суд

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі п. «е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016» звільнити ОСОБА_2 від відбування основного та додаткового покарання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у вигляді особистого зобов'язання, застосований згідно ухвали слідчого судді Ємільчинського районного суду Житомирської області від 14.02.2018 року, - скасувати.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ІПН НОМЕР_4, 27000,00 (двадцять сім тисяч) грн. 00 коп. матеріальної шкоди та 35000 (тридцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди. В іншій частині позову про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_3, на користь держави (код доходів 22062361, р/р 31113115700158, код банку 22090200, МФО 811039, Банк в УДК в Житомирській області, призначення платежу - за проведення експертиз) витрати на проведення експертиз у розмірі - 30626 (тридцять тисяч шістсот двадцять шість) грн. 00 коп.

Речові докази: корпус дзеркала заднього виду автомобіля, повторювач повороту, стійка склоочисника, щітка склоочисника, частинки лакофарбового покриття, два уламки дзеркала, уламки скла, автомобільна антена та уламки пластмаси (вітровіддуву), уламки скла, які вилучені в ході ОМП та які зберігаються у камері зберігання речових доказів Ємільчинського ВП Новоград-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області - знищити;

- чоловічий туфель чорного кольору (правий), чоловічі штани сірого кольору, чоловіча сорочка (теніска), чоловіча куртка вилучена в ході ОМП в ОСОБА_1 - повернути останньому;

- оптичний лазерний диск «80ОТ СО-К 700МВ, №0301501333» з написом на ньому «Вих. №1011/3/кт від 07.07.2015», який зберігається в матеріалах кримінального провадження - знищити;

- автомобіль «ВАЗ-2105» д.н. НОМЕР_1, який передано на зберігання до Ємільчинського ВП Новоград-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області - повернути ОСОБА_2

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження можуть отримати копію вироку в суді.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Апеляційного суду Житомирської області через Ємільчинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя /підпис/

Копія вірна:

Суддя: В. В. Заполовський