Рішення № 73813356, 03.05.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/724/18

Провадження №2/0203/606/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2018 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

28 лютого 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.04.2004 року між сторонами було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти, зобов’язавшись повернути їх у порядку та на умовах, визначених договором. Відповідач не виконує свої зобов’язання за кредитним договором, що стало причиною звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 11 549,47 грн. з урахуванням процентів за користування коштами та неустойки (а.с.а.с. 3 – 6).

Представник позивача до суду не з’явився, звернувшись з клопотанням про розгляд справи за його відсутності (а.с. 43).

Відповідач до суду також не з’явився, був повідомлений належним чином. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності з викладеними обставинами дає суду підстави для застосування положень частини 4 статті 223, статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК)

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами 2, 3 статті 12 ЦПК учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності з частинами 1, 3 статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За правилами статті 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частинами 1, 5 статті 81 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом частини 2 статті 77 ЦПК предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Аналіз доказів, наданих позивачем, у контексті приведених вище норм, свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.

Так, позивач стверджує, що між сторонами 07.04.2004 року було укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надав відповідачеві кредит у сумі 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом (36,0% на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач неналежно виконує свої зобов’язання з повернення кредитних коштів та процентів за ними, і у нього перед позивачем станом на 14.02.2018 року утворилася заборгованість у сумі 11 549,47 грн. відповідно до доданого позивачем розрахунку (а.с.а.с. 7 – 30).

Між тим, аналіз розрахунку заборгованості, на якому ґрунтується заявлений позов, свідчить про те, що позивач не довів наявність заборгованості в сумі 11 549,47 грн.

Так, позивач побудував заявлені позовні вимоги на двох розрахунках:

-розрахунку заборгованості за період від 21.04.2004 року по 31.03.2015 року (а.с.а.с. 7 – 20), за яким основна заборгованість складає 14 243,78 грн., заборгованість по пені – 403,66 грн., разом – 14 647,44 грн.;

-розрахунку заборгованості за період від 01.04.2015 року по 14.02.2018 року (а.с.а.с. 21 – 28), за яким заборгованість по процентах складає 12 243,33 грн., заборгованість по пені – 1 548,92 грн. При цьому загальна заборгованість за наданим кредитом за вказаним розрахунком складає 11 549,47 грн.

Елементарні арифметичні розрахунки з додавання суми заборгованості по процентах до суми заборгованості по пені доводять висновку про помилковість заявленого позову про стягнення з відповідача саме 11 549,47 грн.

Тієї ж помилки позивач припустився і в позовній заяві, зазначивши, що загальна заборгованість у сумі 11 549,47 грн. складається із заборгованості по процентах у сумі 12 243,33 грн. та заборгованості по пені в сумі 1 548,92 грн.

Ураховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення заявленого у справі позову.

При цьому суд бере до уваги й те, що позивач на виконання статей 12, 13 ЦПК не вважав за необхідне забезпечити явку представника та довести обставини, які мають значення для справи і на які він послався як на підставу своїх вимог, безпосередньо у суді, обмежившись матеріалами, доданими до позовної заяви.

Керуючись статтями 5, 7, 10 – 13, 19, 23, 76 – 81, 89, 209 – 211, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 – 265, 280 – 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» (ідентифікаційний номер – 14360570; 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д) у позові до ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1; 49000, місто Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 20А/18) про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем, третьою особою в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складено 07 травня 2018 року.

Суддя М.О. Католікян