Рішення № 73812971, 05.05.2018, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справи № 174/838/17,

п/с 2-а/174/6/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2018 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді - Данилюк Т.М.,

за участю секретаря - Заіки А.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду у м. Вільногірськ Дніпропетровської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа - виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування, про зобов'язання вчинити певну дію та призначити, нарахувати і виплачувати пенсію у зв'язку із втратою годувальника,-

ВС Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1, звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа - виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування, про зобов'язання вчинити певну дію та призначити, нарахувати і виплачувати пенсію у зв'язку із втратою годувальника.

В обґрунтування позову зазначила, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_7, який було укладено та зареєстровано 03.03.2000 року відділом РАГС виконкому Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, актовий запис № 18. За період шлюбу з ОСОБА_7, у них народились спільні діти - син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які на цей час є неповнолітніми.

ІНФОРМАЦІЯ_3, її чоловік ОСОБА_7, помер. У вересні 2017 року, вона звернулась до установи відповідача через Вільногірський сектор обслуговування громадян із письмовою заявою про нарахування пенсії дітям у зв'язку з втратою годувальника.

15 вересня 2017 року - отримала письмову відповідь, де їй було відмовлено в зв'язку з тим, що страховий стаж її чоловіка складає 8 років 1 місяць та 17 днів, тому призначити пенсію у зв'язку із втратою годувальника не має законних підстав.

Вважає, що відмова відповідача призначити, нарахувати та виплачувати пенсію її дітям у зв'язку із втратою годувальника - ОСОБА_7 є протиправною та незаконною, що і слугувало підставою звернення до суду.

11 грудня 2017 року, по вказаній справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку скороченого провадження без виклику сторін, копію ухвали та копію адміністративної позовної заяви із додатками було надіслано відповідачеві.

Відповідачу було запропоновано протягом десяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

26.12.2017 року, відповідач заявив клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 10.01.2018 року, було відкрито загальне позовне провадження по даній справі з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов з доказами його обґрунтування.

Ухвалою від 19.02.2018 року - замінено первісного відповідача - Кам'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на належного відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

25.01.2018 року, відповідач надав відзив, в якому зазначив, що позивачка 05.09.2017 року, звернулась до управління із заявою про призначення, нарахування і виплату пенсії у зв'язку із втратою годувальника на неповнолітніх дітей. Так як відповідно до ст. 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ, передбачений страховий стаж, необхідний для призначення пенсії від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років, а у ОСОБА_7, страховий стаж складає 8 років 1 місяць та 17 днів, у зв'язку з чим, призначити пенсію у зв'язку із втратою годувальника не має законних підстав, тому просили у позові відмовити.

На виконання судового запиту Вільногірського міського суду від 21.03.2013 року, відповідач зазначив, що з наданих ОСОБА_1 документів (в тому числі витягу з трудової книжки), попередньо розрахований страховий стаж за періоди роботи, у яких здійснювались відрахування до органів Пенсійного фонду України, складає 8 років 1 місяць 17 днів.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Під час відбування покарання засуджених до 01.01.2004, діяв Виправно-трудовий кодекс від 23.12.1970 № 3325-УІІ (втрата чинності з 01.01.2004), згідно статті 50 якого час роботи засуджених у період відбування ними покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується, крім випадків, спеціально передбачених у законі.

Відрахування із заробітку або іншого доходу, нарахованого засудженим, проводилося із дотриманням черговості, визначеної статтею 53 Кодексу № 3325, де відрахувань на пенсійне страхування не передбачалося.

Питання зарахування до страхового стажу роботи в'язнів за період до 01.01.2004, регулюється пунктом «а» ч. З статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно якого до стажу роботи зараховується будь-яка робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Таким чином, зарахування до страхового стажу роботи під час перебування громадянина в місцях позбавлення волі можливе лише у разі сплати ним страхових внесків до Пенсійного фонду України. Призначити пенсію у зв'язку із втратою годувальника не має підстав, оскільки за документами, наданими позивачкою до управління, страховий стаж складає 8 років 1 місяць 17 днів, що не дає права на призначення пенсії, через відсутність страхового стажу 9 років, який необхідний в данному випадку для призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги в повному обсязі та надала пояснення аналогічні викладеним в позові, просила їх задовольнити.

Представник позивача - ОСОБА_2 - наполягав на задоволенні позовних вимог, просив їх задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що відповідно до положень ст. 25, 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення», при призначенні пенсії відповідач повинен був зарахувати трудовий стаж, а не страховий померлого чоловіка позивачки - ОСОБА_7, в свою чергу він працював 12 місяців у місцях позбавлення волі, що не було зараховано відповідачем, а тому їх відмова в призначенні та нарахуванні пенсії є незаконною.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в судове засідання не з'явився, надали через канцелярію суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги не визнали, свою позицію виклали у відзиві, вважають, що відсутні законні підстави для нарахування та виплати пенсії.

Представник третьої особи, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, а рішення винести на розсуд суду.

Згідно п.10 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу

Суд, заслухавши пояснення сторін, оцінивши усі докази зібрані в справі у їх сукупності, виходячи з обставин, встановлених під час судового розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пункт 4 ч.1 ст. 5 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.

Згідно статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовим актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

В свою чергу, відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 виданого 03.03.2000 року, відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Вільногірської міської ради у Дніпропетровській області ОСОБА_1, зареєструвала шлюб з громадянином ОСОБА_7, та змінила прізвище на «ОСОБА_1» (а.с.18).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3, серії НОМЕР_2 від 04.08.2000 р., виданого відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Вільногірської міської ради у Дніпропетровській області його батьками є: ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (а.с. 20), в свою чергу свідоцтвом про народження ОСОБА_4, серії НОМЕР_3 від 16.05.2008 р., виданого відділом реєстрації актів цивільного стану виконкому Вільногірського міського управління юстиції у Дніпропетровській області підтверджується, що її батьками є: ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (а.с. 19).

Свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_4 від 28.11.2014р., виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вільногірського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, підтверджується факт смерті ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.9).

З довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 12023 від 08.12.2017 р., виданої відділом реєстрації фізичних осіб виконавчого комітету Вільногірської міської ради вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані позивачка, її діти - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інші члени сім'ї (а.с.21)

05.09.2017 року, позивачка звернулася з заявою до управління ПФУ про призначення, нарахування і виплату пенсії у зв'язку із втратою годувальника на неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ( а.с.22).

Листом № 17084/07/37 від 15.09.2017 року, їй було відмовлено у призначенні, нарахуванні і виплаті пенсії, з тих причин, що за наявними документами, страховий стаж її чоловіка складає 8 років 1 місяць та 17 днів, а тому призначити пенсію у зв'язку із втратою годувальника не має законних підстав ( а.с.23,24).

Згідно довідки від 03.02.1992 року ОСОБА_7, з 01 вересня 1991 року - по грудень 1991 року, навчався в ПТУ № 2 м. Нова Ладога Ленінградської області на денній формі навчання та був відрахованим з училища за власним бажанням (а.с.13).

З виписки з трудової книжки вбачається, що ОСОБА_7 з 10.02.1992 р по 03.09.1993р., працював в цеху з ремонту гірничих та будівельних машин - електромонтером, з 01.09.1993 року по 22.10.1993 року - працював водієм в військовій частині, з 21.10.1993 по 22.06.1995 - служба в армії, 14.08.1995 - прийнятий в управління «Мехремонт» слюсарем, 01.03.1996 року - переведений в охорону стрілком, 25.04.1996 - переведений електрослюсарем ( а.с.10).

Довідкою від 07.09.2017 року, підтверджується той факт, що ОСОБА_7 з 15.10.1993 по 22.06.1995, проходив службу у Збройних Силах України ( а.с.11).

Як вбачається з довідки від 05.02.2003 року, з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 утримувались аліменти з липня 2002 року - по грудень 2002 року (а.с.12).

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, з 03.08.2006 року, ОСОБА_7, був зареєстрований як фізична особа - підприємець, (а.с.14), однак згідно інформації заступника начальника Верхньодніпровської ОДПІ начальника Вільногірського відділення Шишлакова Б.П. від 12.12.2014 року - ОСОБА_7 перебував на обліку ОДПІ та не брав участі у загальнообов'язковому державниму соціальному страхуванні, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (а.с.25).

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (надалі за текстом - «Закон № 1058-IV»), який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону №1058 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності. При цьому дітям пенсія у зв'язку із втратою годувальника призначається незалежно від того чи були вони на утриманні годувальника.

Статтею 32 Закону України № 1058-ІУ, передбачений страховий стаж, необхідний для призначення пенсії по інвалідності. Особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією:

-для інвалідів II та III груп: до досягнення особою 23 років включно - 1 рік; від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки; від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки; від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років; від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років; від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років; від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років; від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років; від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років; від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років; від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років; від 52 років до досягнення особою 55 років включно -13 років; від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

Відповідно до ч.1ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. В свою чергу, згідно ч.4 ст.24 Закону передбачає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до абз. 6 ст. 50 Виправного-трудового кодексу України (в редакцій чинній на момент відбування позивачем покарання) час роботи засуджених у період відбування ними покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується, крім випадків, спеціально передбачених у законі.

Згідно до п. «а» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Таким чином, згідно норм чинного на момент звернення позивача законодавства, достатньою та необхідною правовою підставою для зарахування до страхового стажу особи, який враховується при призначенні їй пенсії, періоду відбування карання у відповідному закладі обмеження чи позбавлення волі є наявність сукупності двох умов: 1) підтвердження трудового стажу особи відповідною довідкою; 2) сплата особою страхових внесків протягом такого періоду.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Пунктом 3 Порядку встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, підставою для обчислення страхового стажу набутого після 01.01.2004 р. є дані, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 р. - трудова книжка працівника. Підтвердження стажу в разі відсутності трудової книжки проводиться в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. №637.

Пунктом 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 12,08.1993 р. № 637 встановлено, що робота в'язнів підтверджується довідкою МВС і довідкою про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (Порядок №22-1).

До документів, які необхідно надати для отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, пункт 2.3. розділу ІІ Порядку №22-1 відносить довідку про склад сім'ї померлого годувальника, копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності) та документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

Згідно з п. 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України від 09.07.2016 № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, визначено, що до заяви про призначення (перерахунок) пенсії додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами):

-документ про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника;

-свідоцтво про народження дітей або паспорт особи, якій призначається пенсія;

-довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником;

-свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника;

-документи про вік померлого годувальника сім'ї;

-диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання;

-свідоцтво про народження дітей (для жінок);

-документи про місце проживання (реєстрації);

-документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу дія призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів

-трудова книжка (відомості про роботу);

Таким чином, обов'язок щодо надання документів чинним законодавством покладено на заявника.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Під час відбування покарання засуджених до 01.01.2004 діяв Виправно-трудовий кодекс від 23.12.1970 № 3325-УІІ (втрата чинності з 01.01.2004), згідно статті 50 якого час роботи засуджених у період відбування ними покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується, крім випадків, спеціально передбачених у законі.

Відрахування із заробітку або іншого доходу, нарахованого засудженим, проводилося із дотриманням черговості, визначеної статтею 53 ВТ Кодексу від 23.12.1970, де відрахувань на пенсійне страхування не передбачалося.

Питання зарахування до страхового стажу роботи в'язнів за період до 01.01.2004, регулюється пунктом «а» ч. З статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно якого до стажу роботи зараховується будь-яка робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Враховуючи правове регулювання даного питання, суд не погоджується з позицією представника позивача, що для призначення даного виду пенсії зараховується виключно трудовий стаж та критично оцінює надану позивачем довідку про заробітну плату для обчислення пенсії № 4/53 від 02.05.2018 р., видану ДУ «Сумська виправна колонія» № 116, як підставу для зарахування періодів його роботи в місцях позбавлення волі, оскільки по-перше - видана вона ОСОБА_7, який відповідно до наданої копії свідоцтва про смерть помер 26.11.2014 р., а довідка видана йому у 2018 році, по-друге - з її змісту вбачається, що з усіх нарахованих виплат у вигляді заробітної плати не нараховані та не утримані страхові внески (єдиний внесок), так як засуджені не є застрахованими особами (а.с.103).

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували сплату страхових внесків з отриманого доходу ОСОБА_7, у період його роботи у місцях позбавлення волі чи будь-який інший період, який не був зарахований пенсійним фондом ні позивачем ні її представником не надано, отже заявлені позовні вимоги нічим об'єктивно не підтверджуються та спростовуються вищенаведеними нормами закону.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач, діяв в межах повноважень, передбачених законодавством, довів належними засобами доказування правомірність та обґрунтованість своїх дій та його дії щодо відмови позивачу у нарахуванні пенсії є законними та такими, що відповідають чинному законодавству України, оскільки страховий стаж ОСОБА_7, складає 8 років 1 місяць та 17 днів, у зв'язку з чим, призначити пенсію у зв'язку із втратою годувальника не має законних підстав, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. 46 Конституції України, Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п. 10 ч. 1 РозділуVІІ Перехідних положень КАС України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03.10.2017 р., ст.ст. 2, 5, 7, 71, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа - виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування про зобов'язання вчинити певну дію та призначити, нарахувати і виплачувати пенсію у зв'язку із втратою годувальника - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Вільногірський міський суд Дніпропетровскої області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного рішення суду - 07.05.2018 року.

Суддя Вільногірського міського суду

Дніпропетровської області Т.М.Данилюк