Ухвала суду № 73812417, 03.05.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 154/3213/16 Провадження №11-кп/773/99/18 Головуючий у 1 інстанції:Пікула Н. В. Категорія:ч.2 ст. 286 КК України Доповідач: Лівандовська-Кочура Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Лівандовської-Кочури Т.В.,

суддів - Денісова В.П., Борсука П.П.,

з участю секретаря Шугалової О.М.,

прокурора - Гуцуляка Т.Ю.,

представника потерпілої - ОСОБА_1,

обвинуваченого- Ониська Л.Р.,

захисника - Мицика О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали кримінального провадження, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, потерпілої ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_1, захисника Мицика О.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львів, Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 громадянина України, освіта вища, не одруженого, працюючого лікарем-хірургом, раніше не судимого,

засуджено:

-за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 постановлено обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно із вироком суду ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що він 24 квітня 2016 року о 18 годині 00 хвилин, всупереч вимогам п.п. 2.3 (б), 12.1, 12.6, 12.9 Правил дорожнього руху України, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen-Golf 2», р.н. НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, рухаючись зі сторони м. Володимир-Волинський на 46 км+700 м автодороги «Ковель-Жовква», був не уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, перевищив максимальну швидкість поза населеними пунктами, здійснив зіткнення із задньою частиною автомобіля марки «Урал-4320», р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, який рухався в попутному напрямку та здійснював поворот ліворуч.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля марки «Volkswagen-Golf 2» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_6, згідно висновку судово-медичної експертизи № 53 від 30 червня 2016 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді зламу кісток склепіння та основи черепа з забоєм головного мозку, зламі ребер з забоєм легень, травматичного розриву селезінки з гемоперитонеумом 2500 мл, надривів капсули печінки, субкапсулярної гематоми печінки, забою лівої нирки з корововиливом в жирову капсулу, чисельних синців, саден обличчя, кінцівок, тулуба, які належать до тяжких тілесних ушкоджень і були небезпечними для життя в момент спричинення та спричинили смерть останнього.

Зазначена дорожньо-транспортна пригода та її наслідки перебувають в прямому причинному зв'язку з порушенням водієм ОСОБА_4 перелічених Правил дорожнього руху України.

В поданих на вирок апеляційних скаргах:

- прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій обвинуваченого через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, просить вирок в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. Вказує, що при призначенні покарання, судом не в повній мірі враховано тяжкі та незворотні наслідки від вчиненого злочину-смерть потерпілого, а також позицію потерпілої, яка наполягала на призначенні обвинуваченому максимального строку покарання та позицію самого обвинуваченого щодо визнання ним обставин дорожньо-транспортної пригоди, зокрема перебування в стані алкогольного сп'яніння;

- потерпіла ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_1, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій обвинуваченого, оскаржують вирок через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Вказують на відсутність пом'якшуючих покарання обставин, таких як: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Просять вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді 8 років позбавлення волі.

- захисник Мицик О.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 вказує, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим. Заперечує факт порушення обвинуваченим п.п. 2.3 (б), 12.6 (г), 12.9 (б) ПДР та перебування ОСОБА_4 в стані алкогольного сп'яніння. Вказує, що такий висновок зроблений судом на підставі неналежних та недопустимих доказів. При призначенні покарання суд не надав належної оцінки обставинам, що пом'якшують покарання та особі обвинуваченого. Судом не в достатній мірі враховано, що ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненому, протягом усього часу після смерті потерпілого намагався зустрітись із його матір'ю, просив вибачення, робив спроби відшкодувати завдану шкоду, яку остання не приймає. Також є інвалідом ІІІ групи, працює лікарем, займається суспільно-корисною працею, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, по місцю роботи та проживання характеризується виключно позитивно. Просить вирок скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляцій, пояснення прокурора, який підтримав подану ним та потерпілою і її представником апеляційні скарги, заперечив відносно апеляції захисника, потерпілої та її представника, які подану ними та прокурором апеляції підтримали, заперечили апеляцію захисника обвинуваченого, захисника та обвинуваченого, які подану ними апеляцію підтримали, заперечили апеляцію прокурора та потерпілої і її представника, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить наступного висновку.

Захисник у поданій ним апеляційній скарзі не заперечує факт вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, доведеності винуватості та кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України, оскаржує вирок в частині недоведеності порушення обвинуваченим ОСОБА_4 п.п. 2.3 (б), 12.6 (г), 12.9 (б) ПДР.

Відповідно до п. 12.6 ПДР дозволяється поза населеними пунктами на всіх дорогах… рух із швидкістю: г) іншим транспортним засобам: на інших автомобільних дорогах-не більше 90 км/год.

П.12.9 (б) ПДР забороняється водієві перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7… ПДР України.

Вказаних вимог Правил дорожнього руху ОСОБА_4 не виконав, що стверджується зібраними у провадженні та дослідженими в ході судового засідання доказами.

Так, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судовому засіданні показали, що водій автомобіля марки «Volkswagen-Golf 2» р.н. НОМЕР_1 рухався на великій швидкості, удар був сильним. ОСОБА_8 показав, що така швидкість була близько 140-150 км/год, а ОСОБА_10, що водій вищевказаного автомобіля проїхав перед ним по зустрічній смузі руху із швидкістю більше 80 км/год., при цьому, рухався настільки швидко, що ОСОБА_10, який рухався із швидкістю близько 50 км/год, побачив автомобілі лише після зіткнення. Останні також показали, що ОСОБА_4, не зменшуючи швидкості руху, намагався виконати маневр обгону, але оскільки в зустрічному напрямку рухався автобус, здійснив маневр праворуч, внаслідок чого і відбулась дорожньо-транспортна пригода.

Будь-яких підстав не вірити показанням вказаних свідків щодо обставин ДТП немає, оскільки вони послідовні, співпадають і об'єктивно підтверджуються матеріалами кримінального провадження, в тому числі, протоколом огляду місця події з доданими фототаблицями від 24 квітня 2016 року, згідно якого відсутні сліди гальмування, що свідчить про невжиття заздалегідь обвинуваченим заходів до зменшення швидкості шляхом гальмування; протоколом транспортного засобу з доданими фототаблицями від 25 квітня 2016 року автомобіля марки «Урал-4320» р.н. НОМЕР_2 згідно якого стан рульового управління, гальмівної системи, освітлювальних, сигнальних приладів, вітрового і бокового скла автомобіля, дзеркала заднього виду знаходяться у технічно-справному стані; висновком експерта № 172 від 08 червня 2016 року технічного стану автомобіля «Volkswagen-Golf 2», згідно якого технічні несправності та непрацездатність робочої гальмової системи, системи рульового керування, ходової частини виникли під час ударного навантаження в момент ДТП.

Разом з тим, сторона захисту, на підтвердження своїх доводів у цій частині, не лише не клопотала перед судом про призначення у даній справі судової автотехнічної експертизи, а й заперечувала відносно задоволення такого клопотання зі сторони потерпілої.

За таких обставин, суд першої інстанції, оцінюючи докази, які були досліджені, прийшов до правильного висновку про наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_4, що виразилися у порушенні п.п. 2.3 (б), 12.6 (г), 12.9 (б) ПДР та наслідками, що настали.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з роз'ясненнями, наведеними у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорт, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції були дотримані в повній мірі, а доводи, наведені в апеляційних скаргах прокурора, потерпілої та її представника про невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, на думку апеляційного суду, не заслуговують на увагу.

Як вбачається із вироку суду, призначаючи покарання ОСОБА_4, суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є тяжким, невідворотність наслідків вчиненого - смерть потерпілого, особу винного, його вік, який за місцем проживання та роботи характеризується виключно позитивно, працює, раніше не судимий, а також думку потерпілої, яка наполягала на призначенні обвинуваченому суворого покарання, яке є максимальним покаранням, передбаченим ч.2 ст.286 КК України.

Потерпіла та її представник у поданій ними апеляційній скарзі м'якість призначеного ОСОБА_4 покарання обгрунтовують, в тому числі, безпідставним віднесенням судом до пом'якшуючих покарання обставин: щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину.

Каяття особи та активне сприяння розкриттю злочину має місце, є щирим і дієвим, коли воно є послідовним з початку досудового розслідування, включаючи судовий розгляд справи. Тоді як обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово змінював показання з приводу обставин вчиненого ним злочину, заперечував факт порушення ПДР та перебування в стані алкогольного сп'яніння чим намагався ввести суд в оману та уникнути відповідальності за вчинений ним злочин. Тоді як спроби зустрічі обвинуваченого із потерпілою, написані на її адресу листи, з урахуванням наведених вище обставин, жодним чином не свідчать про усвідомлення обвинуваченим свого вчинку та готовності нести відповідальність, а тому зазначені обставини підлягають виключенню із числа таких, які пом'якшують покарання.

Проте, на думку апеляційного суду, виключення зазначених обставин із числа таких, що пом'якшують покарання, не дає підстав для скасування вироку в частині призначеного покарання.

При перевірці вироку за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом враховано обставини, на які посилається сторона захисту у цій частині, і твердження про те, що ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп'яніння є правильним.

У вироку суду першої інстанції зазначено, що згідно повідомлення Волинського обласного наркологічного диспансеру № 2080/1-7 від 20 вересня 2016 року, в результаті дослідження встановлено, що вміст алкоголю в крові гр. ОСОБА_4, який був доставлений в лікарню з місця ДТП у несвідомому стані та з тяжкими травмами, при яких дослідження крові на вміст алкоголю є обов'язковим, становить 1,6% (проміле), а також показаннями допитаної в судовому засіданні чергової медсестри ОСОБА_11, яка підтвердила факт відбору в обвинуваченого крові на хіміко-токсологічне дослідження на наявність алкоголю, про що зробила відмітки у відповідному журналі та в формі № 003/о.

При цьому, порушень процедури проведення огляду обвинуваченого на стан алкогольного сп'яніння, визначеної Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, встановлено не було.

Доводи сторони захисту про неправильність написання ініціалів імені обвинуваченого у зазначеному висновку, як і невідповідність номера медичної картки, зазначеної в направленні, яка оформлялась в приймальному відділенні з номером зазначеним в медичній картці стаціонарного хворого були предметом перевірки судом першої інстанції, і їм була надана відповідна правова оцінка, з якою погоджується апеляційний суд.

За таких обставин, перебування обвинуваченим у стані алкогольного сп'яніння під час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення є доведеним належними і допустимими доказами, які отримані з дотриманням встановленого законом порядку, були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, не порушують прав та свобод обвинуваченого, одержані законним шляхом.

А тому суд правильно відніс до обтяжуючий покарання обставиним перебування ОСОБА_4 в стані алкогольного сп'яніння.

Окрім того, суд першої інстанції обґрунтовано призначив додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на максимальний строк, з огляду на те, що обвинувачений вчинив злочин, який, відповідно до ст.12 КК України, є тяжким, та вчиненим в стані алкогольного сп'яніння.

Беручи до уваги ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину, тяжкість та незворотність наслідків його вчинення - смерть потерпілого, відсутність пом'якшуючих покарання обставин, обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, думку потерпілої, суд дійшов правильного висновку, що покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4, і попередження нових злочинів та відповідатиме принципам законності, справедливості і індивідуалізації покарання.

Таким чином, підстав для скасування вироку та призначення ОСОБА_4 більш суворого покарання, з мотивів наведених в апеляційних скаргах прокурора, потерпілої ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_1, апеляційний суд не знаходить.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність судом першої інстанції, які б тягнули за собою безумовне скасування судового рішення, у кримінальному провадженні не встановлено.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 414 КПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні апеляційних скарг захисника Мицика О.В в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, прокурора у кримінальному провадженні задовольнити, потерпілої ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_1 відмовити.

Вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_4 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення апеляційним судом.

Головуючий

Судді: