Постанова № 73811872, 02.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2660/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання - Герман О.В.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - ОСОБА_1;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. про визнання дій протиправними, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Чуприна О.В.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 14.03.2018р. м.Івано-Франківськ),-

В С Т А Н О В И В:

15.12.2017р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати дії Управління Пенсійного фонду /ПФ/ України у Верховинському районі Івано-Франківській обл. щодо обмеження виплати пенсії 10 (десять) прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, починаючи із 20.12.2016р., неправомірними; зобов'язати відповідача Косівське об'єднаного управління /ОУ/ ПФ України в Івано-Франківській обл. виплатити йому нараховані суми пенсії без обмеження 10 (десять) прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 20.12.2016р., із врахуванням проведених виплат пенсії, та в подальшому проводити виплату пенсії по інвалідності без обмеження її 10 (десять) прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, а також нарахувати компенсацію втрати частини доходів на недовиплачені суми пенсії за вказаний період (а.с.1-4).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018р. визнано підстави для поновлення строку звернення до суду, вказані ОСОБА_1, у заяві від 07.02.2018р., не поважними; позовну заяву ОСОБА_1 до Косівського ОУПФ України в Івано-Франківській обл. про визнання неправомірними дій щодо обмеження виплати пенсії 10 (десять) прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність та зобов'язання до вчинення дій, в частині позовних вимог з приводу: визнання неправомірними дій Управління ПФ України у Верховинському районі Івано-Франківській обл. щодо обмеження виплати пенсії 10 (десять) прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність з 20.12.2016р. по 20.06.2017р.; зобов'язання Косівського ОУПФ України в Івано-Франківській обл. виплатити нараховані суми пенсії без обмеження 10 (десять) прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність за період з 20.12.2016р. по 20.06.2017р. та нарахування компенсації втрати частини доходів на недовиплачені суми пенсії за період з 20.12.2016р. по 20.06.2017р. залишено без розгляду (а.с.53-57).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.58-63).

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив позивач ОСОБА_1, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.82-88).

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що обмеження у виплаті пенсії, які були внесені згідно Закону України № 3668-VI від 08.07.2011р. «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011р., не поширюються на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Численними судовими рішеннями підтверджено право позивача на отримання пенсії без вказаного обмеження максимального розміру.

Отже, оскільки пенсія позивача призначена в лютому 1993 року, правові підстави для обмеження її розміру є відсутніми.

Водночас, згідно рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, те деяких інших осіб», які стосуються обмеження пенсії максимальним розміром 10 (десять) прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, а також розміром 10740 грн. визнані неконституційними і втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення.

За цих умов внесені Законом України № 1774 від 06.12.2016р. зміни до ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, те деяких інших осіб» не підлягають застосуванню.

Також у зв'язку із зміною групи інвалідності апелянту був проведений перерахунок пенсії, однак перерахунок пенсії при зміні групи інвалідності не є призначенням пенсії, через що обмеження у виплаті пенсії не підлягають застосуванню.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, починаючи з лютого 1993 року, позивачу ОСОБА_1 призначено пенсію по ІІІ групі інвалідності на підставі ст.18 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

За висновком МСЕК позивачу з 01.11.2012р. встановлена ІІ група інвалідності (а.с.5), у зв'язку з чим ОСОБА_1 з вказаної дати перераховано пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до розпорядження № 115438 від 25.01.2013р.

Починаючи з 01.01.2016р., виплата пенсії позивачу проводиться із встановленими ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обмеженнями, відповідно до яких максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10 (десять) прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. При цьому, тимчасово по 31.12.2017р., максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10740 грн.

До моменту звернення до суду позивач неодноразово (22.03.2017р. та 07.08.2017р.) звертався до пенсійного органу із заявами щодо перерахунку пенсії (а.с.6-8), однак відповіді на такі не отримував.

На свою чергову заяву від 15.11.2017р. ним отримано 21.12.2017р. відповідь Косівського ОУПФ України в Івано-Франківській обл. № 122/Т-15 від 15.12.2017р. про відмову у виплаті пенсії без обмеження її максимального розміру 10740 грн. (а.с.30-32).

Із врахуванням ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018р., якою залишені без розгляду позовні вимоги за період з 20.12.2016р. по 20.06.2017р., предметом оскарження позивача є обмеження виплати його пенсії максимальним розміром 10740 грн. за період, початком якого слід вважати 21.06.2017р.

Приймаючи рішенні по справі, суд першої інстанції виходив з того, що 01.01.2016р. набули чинності норми Закону України № 911-VIII від 24.12.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідно до яких ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України за № 7-рп/2016 від 20.12.2016р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-ХІ, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 (десять) прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Відповідно до ст.152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-ХІІ, які визнані Конституційним Судом України не конституційними, обмежено часовим проміжком, а саме: з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року.

В той же час, Законом України № 1774-VIII від 06.12.2016р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2017р., внесено зміни у ч.7 ст.43 Закону № 2262-ХІ, згідно яких у період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати 10740 грн.

Отже, враховуючи те, що зміни у ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» набрали чинності з 01.01.2017р., а також у зв'язку з тим, що такі положення про внесення змін до цього Закону (період обмеження) не був предметом розгляду Конституційним Судом України, то норма ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції від 06.12.2016р. підлягає до застосування саме у такій безпосередній редакції.

Вказана норма, яка діє з 01.01.2017р., не визнана неконституційною, а тому підстав для визнання неправомірним обмеження розміру пенсії з 01.01.2017р. немає.

Між тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкових та необґрунтованих висновків, з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України № 3668-VI від 08.07.2011р. «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» викладено частину 5 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в наступній редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».

Водночас, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону установлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Законом України № 911-VIII від 24.12.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину п'яту статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».

Пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016р. «У справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року N 2262-XII зі змінами, зокрема: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;

Свої висновки Конституційний Суд України обгрунтував тим, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою ст.17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного Рішення, тобто, з 20.12.2016р.

Відповідно до Закону України № 1774-VIII від 06.12.2016р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2017р., у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Виходячи із системного аналізу наведених норм, колегія суддів вважає, що у розглядуваному випадку із моменту запровадження спірного обмеження пенсій величиною 10 (десять) прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», такі не поширювалися на пенсію позивача, яка була призначена до прийняття Закону України № 3668-VI від 08.07.2011р. «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

Подальші законодавчі обмеження пенсії позивача фіксованим розміром 10740 грн. не можуть бути застосовані, оскільки норми ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визнані неконституційними з 20.12.2016р. При цьому, Законом України № 1774-VIII від 06.12.2016р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2017р., норми ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не відновлені, хоча й були фактично внесені зміни стосовно продовження періоду тимчасового обмеження максимального розміру пенсії розміром 10740 гривень.

Окрім цього, Законом України № 911-VIII від 24.12.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» викладено норми абз.3 п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3668-VI від 08.07.2011р. «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» в наступній редакції: «Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання)».

На час вступу в дію вказаного Закону позивач не був працюючим пенсіонером, оскільки звільнився з посади судді 25.11.2013р. (постанова ВР України № 604-VII від 19.09.2013р. «Про звільнення суддів»).

Також ОСОБА_1 з 01.11.2012р. проведено перерахунок пенсії по-інвалідності II групи відповідно до розпорядження № 115438 від 25.01.2013р. Підставою для такого переведення слугували приписи ст.27 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно яких із зміною групи інвалідності, що настала після призначення пенсії, відповідно змінюється і розмір пенсії. Якщо при цьому у особи з інвалідністю внаслідок війни здоров'я погіршується у зв'язку із загальним захворюванням, трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, пенсія перераховується за новою групою інвалідності із збереженням її причини.

Таким чином, перерахунок пенсії при зміні групи інвалідності не є призначенням пенсії, через що обмеження у виплаті такої не могли застосовуватися до позивача.

Відтак, дії відповідача Косівського ОУПФ України в Івано-Франківській обл. щодо обмеження максимального розміру пенсії відповідача, починаючи з 21.06.2017р., не грунтуються на вимогах закону.

Стосовно позовних вимог про виплату компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати колегія суддів виходить з того, що питання, пов'язані зі здійсненням такої компенсації, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до ст.ст.1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Отже, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії): 2) порушення встановлених строків виплати нарахованих сум (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати», КМ України 21.02.2001р. прийнято постанову № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.

Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам.

Отже, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.

Звідси, вимоги про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати за рішенням суду з огляду на положення норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, є безпідставними.

Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про наявність правових підстав для часткового задоволення заявленого позову, при цьому належить визнати дії відповідача Косівського ОУПФ України в Івано-Франківській обл. щодо обмеження виплати пенсії ОСОБА_1 з 21.06.2017р. протиправними; зобов'язати пенсійний орган виплатити позивачу нараховані суми пенсії без обмеження 10 (десять) прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з 21.06.2017р., з врахуванням проведених виплат пенсії; решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що, вирішуючи питання про зобов'язання здійснити перерахунок та виплачувати належні платежі, суд, у разі відсутності спору про право особи на отримання пенсії або встановлення такого права в судовому порядку, не має підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх перерахунку і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (застосування закону, який не підлягав застосуванню), що призвело до невірного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018р. скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. щодо обмеження виплати пенсії ОСОБА_1 з 21.06.2017р. протиправними.

Зобов'язати Косівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. виплатити ОСОБА_1 нараховані суми пенсії без обмеження 10 (десять) прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з 21.06.2017р., з врахуванням проведених виплат пенсії.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель Судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич

Дата складення повного судового рішення: 05.05.2018р.