Постанова № 73811247, 03.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 рокуЛьвів№876/2406/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Шавеля Р.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

за участю представників: позивача Данч Н.О., відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року у справі №807/1411/17 (винесену головуючим суддею Іванчулинцем Д.В. проголошену о 12:20 год. у м. Ужгороді, повний текст складений 14.12.2017 року) за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції у Закарпатській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про застосування заходів реагування,-

В С Т А Н О В И В:

07.11.2017 року Державна екологічна інспекція у Закарпатській області звернулася в суд з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, яким просить суд: застосувати заходи реагування у вигляді тимчасової заборони (зупинення) діяльності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок проведеної 31.10.2017 року позапланової перевірки та в ході проведення обстеження на території населеного пункту с. Лопухово встановила факт здійснення господарської діяльності лісопильного та стругального виробництва ФОП ОСОБА_3 на земельній ділянці в АДРЕСА_1 без будь яких на це дозвільних документів та з грубим порушення вимог природоохоронного законодавства.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Зокрема вказує на те, що відповідачем грубо порушено вимоги природоохоронного законодавства, що в подальшому може призвести до негативних наслідків на стан навколишнього природного середовища, здоров'я та життя людей .Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що подана апеляційна скарга, на думку відповідача, не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені в даній скарзі щодо скасування постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року є безпідставними та необґрунтованими, а натомість рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своїй постанові, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. 30 жовтня 2017 року Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області видано наказ за №570 «Щодо проведення позапланової перевірки Лопухівської сільської ради Тячівського району».

Згідно наказу №570 від 30 жовтня 2017 року зазначено, що у відповідності до Положення про Державну екологічної інспекції у Закарпатській області, затвердженого наказом Держекоінспекції України від 28 вересня 2017 року за №652, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про відходи», доручення голови Закарпатської обласної державної адміністрації за №02-05/14 від 26 квітня 2017 року про санітарний стан населених пунктів області направлено в період з 31 жовтня 2017 року по 01 листопада 2017 року провести позапланову перевірку Лопухівської сільської ради Тячівського району.

За результатами проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області 31 жовтня 2017 року складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства (а.с.11-14).

Як вбачається зі змісту Акту, останній складено в присутності сільського голови Лопухівської сільської ради Тячівського району Фабриція Івана Юрійовича.

01 листопада 2017 року Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області скеровано листа за №2379/02 до Директора департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації, відповідно до якого встановлено, що в ході обстеження території населеного пункту виявлено суб'єкти господарювання, що здійснюють лісопильне та стругальне виробництво з порушенням вимог законодавства в частині поводження відходами, а саме: розміщення та спалювання відходів виробництва (тирса). З метою проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог природоохоронного законодавства терміново просила, надати інформацію щодо видачі Департаментом екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації дозвільних документів (дозвіл на викиди забруднюючих речових в атмосферне повітря, дозвіл на спеціальне водокористування та реєстрації декларацій про відходи) наступних суб'єктів: ТОВ «Бирть», ПП ОСОБА_3, ПП «ОСОБА_4» та ПП «Рись».

03 листопада 2017 року Департаментом екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації скеровано листа за №1071/03-01 на адресу Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, відповідно до якого надано інформацію щодо виданих Департаментом дозвільних документів суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території с. Лопухів Тячівського району Закарпатської області, зокрема: щодо ПП ОСОБА_3 не було видано дозвільні документи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, на спеціальне водокористування та не подавалося декларації про відходи.

Суд першої інстанції в позові відмовив з тих підстав, що законодавством встановлений певний алгоритм дій органів, уповноважених здійснювати заходи державного нагляду (контролю), що передують проведенню такого заходу. Вказані норми носять імперативний характер та спрямовані на захист інтересів суб'єктів, щодо яких призначено перевірку. Порушуючи такий порядок орган державної влади фактично позбавив відповідача права на захист своїх інтересів та можливості надання пояснень по суті перевірки.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V (далі - Закон).

Одним із принципів державного нагляду (контролю), встановлених ст. 3 Закону, є здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.

Стаття 4 Закону регламентує загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю). Так, коментованою статтею передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 11 ст. 4 Закону встановлено, що плановий чи позаплановий захід щодо суб'єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються, в тому числі, відомості щодо суб'єкта перевірки, зокрема: найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід (ч. 2, 3 ст. 7 Закону).

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми Закону, апеляційний суд зазначає, що законодавець визначає певний суб'єктний склад правовідносин у сфері здійснення державного нагляду (контролю), який складається, зокрема, з органів, на які законодавством покладені функції виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства, та суб'єктів, стосовно яких здійснюється такий контроль.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з наказу №570 від 30 жовтня 2017 р. та акту перевірки від 31 жовтня 2017 року, суб'єктом, стосовно якого було призначено проведення позапланової перевірки, є Лопухівська сільська рада Тячівського району.

Матеріалами справи встановлено та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, що жодних розпорядчих документів щодо проведення перевірки стосовно ФОП ОСОБА_3, як і дій щодо повідомлення посадових осіб відповідача про проведення такої перевірки, Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області не видавалось та не здійснювалось.

Стаття 6 Закону встановлює особливості здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю).

Так, ч. 1 ст. 6 визначено виключний перелік підстав для здійснення позапланових заходів, серед яких:

- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності;

- перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності);

- неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

- доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Вищезазначений перелік підстав є вичерпний та розширеному тлумаченню не підлягає. Більше того, ч. 2 ст. 6 Закону прямо забороняє проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, (крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону).

Крім того, ч. 1 коментованої статті визначено, що під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Відповідно до ч. 3 ст. 6 встановлює обов'язок органу, уповноваженого здійснювати державний нагляд (контроль), ознайомити суб'єкт господарювання з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Закон встановлює певний порядок проведення перевірок з метою гарантування суб'єкту, відносно якого здійснюються заходи державного нагляду (контролю), певного механізму захисту від безпідставного та необґрунтованого здійснення такого контролю з боку контролюючого органу.

Такий механізм захисту гарантується положеннями ч. 5 ст. 7 Закону. Так, зокрема, зазначеною законодавчою нормою передбачено, що перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання. Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.

Принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя. Будь-яка дія органів державної влади має будуватися на цьому принципі, а відтак чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні. (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Броньовський проти Польщі» від 22 червня 2004 року).

Європейський суд неодноразово зазначав, що національне право має передбачати засіб правового захисту від свавільного втручання державних органів у права, гарантовані Конвенцією. Наділення виконавчих органів широкими дискреційними повноваженнями, які надають їм необмежену владу у питаннях, що зачіпають основоположні права, суперечитиме принципу верховенства права, одному з фундаментальних принципів, закріплених Конвенцією (див. Lupsa v. Romania № 10337/04, 8 червня 2006, п. 34). Відповідно, законом має бути визначений об'єм будь-яких дискреційних повноважень компетентних органів та порядок їх здійснення з достатньою ясністю, беручи до уваги законну мету певного заходу, щоб забезпечити особі адекватний захист від свавільного втручання (див. Volokhy v. Ukraine № 23543/02, 02 листопада 2006 року, п. 49; Al-Nashif v. Bulgaria № 50963/99,20 червня 2002, п. 119).

Також Європейський Суд з прав людини Рішенням у справі «Круслена» від 24 квітня 1990 року зазначає, що «закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте надання законом виконавчій владі, чи судді нічим не обмеженого дискреційного права, суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання».

Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Зазначене кореспондується також з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», якою передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Закарпатській області - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року у справі №807/1411/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді В. С. Затолочний Р. М. Шавель Повний текст постанови складено 05.05.2018р.