Постанова № 73810980, 02.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/1822/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.

з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Прокуратури Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року суддя Гаврилко С.Є., час ухвалення 09.23 год., місце ухвалення м.Ужгород у справі № 807/1013/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Закарпатської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв"язку з невиконанням судового рішення, дата складення повного тексту не зазначена, -

В С Т А Н О В И Л А:

07.09.2017р. позивач звернулася до суду з позовом, в якому із врахуванням заяви від 26 жовтня 2017 року про збільшення позовних вимог та зміну предмета позову просить стягнути з Прокуратури Закарпатської області середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з невиконанням рішення суду з 1 серпня 2017 року і по 26 жовтня 2017 р. в розмірі 18642,21 грн. (а.с. 173-176).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року позов задоволено. Стягнути з Прокуратури Закарпатської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 серпня 2017 року до 26 жовтня 2017 року у розмірі 18642,21 грн., із утриманням податків й інших обов'язкових платежів, а також отриманого позивачем розміру соціальної допомоги по безробіттю.

Стягнути з Прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 9600 грн.

Відповідач оскаржив дану постанову з підстав невідповідності висновків обставинам справи, порушенням норм матеріального, процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом апеляційної інстанції зобов'язано прокуратуру області саме вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 на рівнозначну посаду, що за процедурою є відмінним від вчинення дій по поновленню на роботі.

На виконання рішення суду прокуратурою області вжито всіх можливих на даний час заходів щодо виконання рішення суду та постанови державного виконавця про зобов'язання прокуратури Закарпатської області вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 на рівнозначну посаду, про що в суді першої інстанції надано докази, які при вирішенні даного спору судом не враховано та не надано їм належної оцінки.

З огляду на правову природу виникнення відносин щодо призначення особи на посаду та відсутності у таких діях ознак поновлення на попередній роботі, не припустимим є застосування судом положень ст.236 КЗпП у випадку невиконання рішення суду про призначення особи на рівнозначну посаду, а, відтак, безпідставним є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Крім того, прийняттю конкретного рішення про призначення ОСОБА_1 на рівнозначну посаду державного службовця перешкоджає відсутність волевиявлення самого стягувача - ОСОБА_1 та її нез'явлення на неодноразові запрошення до Ужгородської місцевої прокуратури та до прокуратури області з метою вирішення питань, пов'язаних з виконанням рішення суду, а також пряма її відмова від запропонованої прокуратурою рівнозначної посади.

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в позові.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, яка просить задоволити апеляційну скаргу, позивачку та її представника, які просять залишити без змін рішення суду, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Прокуратури Закарпатської області №114к від 19 лютого 2015 року ОСОБА_1 звільнена з посади спеціаліста 1 категорії Закарпатської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері з 19 лютого 2015 року у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до прокуратури Закарпатської області про визнання дій протиправними, скасування наказу № 114к від 19 лютого 2015 року, поновлення на рівнозначній посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року у справі №807/528/15 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року у справі №876/7593/15 постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 року у справі №807/528/15 скасовано та прийнято нову, якою позов ОСОБА_1 до Прокуратури Закарпатської області про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на рівнозначній посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано протиправними дії Прокуратури Закарпатської області та скасовано наказ №114к від 17 лютого 2015 року "Про звільнення ОСОБА_1". Зобов'язано Прокуратуру Закарпатської області вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 на рівнозначну посаду. Стягнено з Прокуратури Закарпатської області в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 лютого 2015 року по 14 грудня 2015 року в розмірі 61072, 11 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В подальшому постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкером І.А. від 22.02.2016 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №807/528/15, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом 02.02.1016р.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19.02.2015 року по 14.12.2015 року - виконано.

В подальшому, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року у справі №807/909/16 (залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2016 року) стягнуто з Прокуратури Закарпатської області на користь позивачки середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 14.12.2015 до 19.07.2016 в розмірі 36 015,50 грн.

Крім цього, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 року у справі №807/1449/16 (залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 року) стягнуто з Прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 20.07.2016 року до 15.03.2017 року в розмірі 50644,94 грн. за виключенням податків і зборів; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у справі за № 807/915/17, (залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року) стягнуто з Прокуратури Закарпатської області на користь позивачки середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 16 березня 2017 року по 31 липня 2017 року у розмірі 28068,28 грн.

У зв'язку з тим, що Прокуратура Закарпатської області не виконує постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015 року в частині призначення позивачки на рівнозначну посаду, вона звернулася до суду із позовною про стягнення з відповідача середнього заробітку за інший період з 01.08.2017 року по 26.10.2017 року включно.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Прокуратура Закарпатської області допустила протиправне невиконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року у справі №876/7593/15 в частині вирішення питання щодо призначення позивача на рівнозначну посаду, а тому належним способом захисту її порушених прав згідно з приписами ст.236 КЗпП України є стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з 01.08.2017 року по 26.10.2017 року в розмірі 18642,21 грн. із утриманням податків й інших обов'язкових платежів, а також отриманого позивачем розміру соціальної допомоги по безробіттю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного:

Відповідно ч. 2 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

За змістом ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. А п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються - негайно.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що посилання Прокуратури Закарпатської області про нерівнозначність термінів "поновлення" на посаді та "зобов'зання відповідача вирішити питання щодо призначення позивача на рівнозначній посаді" не знімає обов'язку відповідача від виконання рішення суду, тобто надати позивачу рівнозначну посаду.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Судом встановлено, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року у справі №876/7593/15 набрала законної сили, разом з тим, не виконана в частині вирішення питання щодо призначення позивача на рівнозначну посаду, цей факт не заперечується сторонами, доказів протилежного суду не надано.

Таким чином відповідач, порушуючи вимоги КЗпП України, не виконав постанову суду в частині вирішення питання щодо призначення позивача на рівнозначну посаду, що не заперечується сторонами.

Відтак, оскільки постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015 року в частині зобов'язання відповідача вирішити питання щодо призначення позивача на рівнозначну посаду не виконана відповідачем, суд першої інстанції зробив вірний висновок що відповідач зобов'язаний виплатити ОСОБА_1, середній заробіток за час затримки виконання постанови суду по справі №807/528/15.

Крім цього, колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції правильно визначив суму середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з 01.08.2017р. по 26.10.2017р. у розмірі 18642,21 грн.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення необхідно провести без урахування всіх обов'язкових платежів та зборів, які підлягають вирахуванню із заробітної плати, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до абз. 5 п.6 Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, тому суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність покликань відповідача на те, що поновлення позивача на рівнозначній посаді за процедурою є відмінним від вчинення дій щодо призначення позивача на рівнозначну посаду, оскільки це не знімає обов'язку відповідача від виконання рішення суду в частині відновлення порушених трудових прав ОСОБА_1 шляхом надання їй рівнозначної посади.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9600 грн., то колегія суддів вважає, що такі підтверджені належними доказами, а саме: договір про надання адвокатських послуг від 01 серпня 2017 року, адвокатом Коцур Ю.І., акт приймання-передавання послуг від 21 вересня 2017 року з описом наданих послуг, обсяг, час, затрачений адвокатом для її надання, квитанція від 21 вересня 2017 року № 3, що підтверджують факт надання вказаним адвокатом позивачеві адвокатських послуг тривалістю 7 годин 30 хвилин за ціною 1280 грн./год. на загальну суму 9600 грн. (а.с. 29, 30, 32)

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами - ч.7 цієї ж статті.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час - статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.243 ч.3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Прокуратури Закарпатської області - залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року у справі № 807/1013/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді О. І. Мікула А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 05.05.18