Рішення № 73810210, 04.05.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/495/17-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дембіцького П.Д., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях ГУ ДФС України у Чернівецькій області про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області № 0027741703 від 24.11.2014 року щодо ОСОБА_1 на суму податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на суму 175817,50 грн. та на суму штрафних санкцій - 43954,38 грн.;

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Державна податкова інспекції у м. Чернівцях ГУ ДФС України у Чернівецькій області в період з 20.10.2014 року по 31.10.2014 рік проводила документальну позапланову невиїзну перевірку фізично особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

Відповідно до Акту від 31.10.2014 року №2100/24-12-17-03/НОМЕР_2 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 рік, ОСОБА_1 надіслано податкове повідомлення - рішення № 0027741703 від 24.11.2014 року - на суму податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на суму 175817,50 грн та на суму штрафних санкцій - 43954,38 грн.

З виставленим податковим повідомленням - рішенням Позивач не погоджується оскільки, у Акті перевірки вказано, що перевірку проведено з відома ОСОБА_1, так як копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки нібито надіслано 19.09.2014 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Зазначене не відповідає дійсності, так як жодних документів щодо проведення перевірки Позивач не отримував.

Крім того позивач вказує, що Акт перевірки не отримував та не підписував.

Також позивач зазначає, що оскаржуване повідомлення-рішення не отримував, про його наявність дізнався лише після відкриття провадження у справі № 824/401/17-а за позовом Головного управління ДВС України в Чернівецькій області до нього про стягнення заборгованості згідно даним рішенням.

Відповідачем не враховано, що АТ «Райфайзен банк Аваль» 17.10.2013 року прийняв рішення про анулювання (прощення) заборгованості за пенею в розмірі 1050413,50 грн. Про зазначене свідчить наявний у позивача лист АТ «Райфайзен банк Аваль» від 17.10.2013 року вих. № Р7-1380-52/553.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що відповідачем прийнято незаконне податкове повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідачем до суду подано письмові заперечення проти позову відповідно до яких зазначив, що на основі прийнятого керівником контролюючого органу рішення про проведення документальної невиїзної перевірки підготовлено наказ № 1354 від 18.09.2014 року та повідомлення № 075 від 18.09.2014 року про проведення з 20.10.2014 року перевірки платнику податків - фізичній особі ОСОБА_1

Вищевказаний наказ та повідомлення з супровідним листом № 12548/24-12-17-03-16 від 19.09.2014 року направлено ОСОБА_1 19.09.2014 року засобами поштового зв'язку. Що у свою чергу спростовує позицію позивача про відсутність доказів відправлення наказу.

Перевірка проводилася з 20.10.2014 року по 31.10.2014 рік.

За результатами перевірки складено акт № 2100/24-12-17-07/НОМЕР_2 від 31.10.2014 року, який надісланий ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку (згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, акт вручено платнику 11.11.2014 року особисто під підпис).

Тобто, позивач вказує не об'єктивні відомості з приводу не отримання ним наказу, акту перевірки, податкового повідомлення-рішення.

За результатами перевірки ОСОБА_1 донараховано податкове зобов'язання з ПДФО в розмірі 219771,88 грн, в.т.ч. основного платежу 175817,50 грн, штрафна санкція (25%) в розмірі 43954,38 грн (податкове повідомлення рішення № 0027741703 від 24.11.2014 року направлено засобами поштового зв'язку, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ППР вручено платнику 24.11.2014 року особисто під підпис.

Відповідач вважає, що винесене рішення є обґрунтоване таким, що відповідає вимогам чинного податкового та валютного законодавства України.

З урахуванням зазначених обставин, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги та просив справу розглядати у порядку письмового провадження.

Представник відповідача заперечував, просив справу розглядати у порядку письмового провадження та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено.

03.02.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (після зміни назви - АТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/0001/28059, за умовами якого банк зобов'язувався надати ОСОБА_1 кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом 25000,00 доларів США, а ОСОБА_1 зобов'язувався повернути кредитні кошти до 02.02.2013 року. (а. с. 11-14)

17.10.2013 року АТ «Райфайзен Банк Аваль» прийнято рішення про анулювання (прощення) заборгованості за пенею в розмірі 1050413,50 грн. Повідомлення АТ «Райфайзен Банк Аваль» про анулювання (прощення) заборгованості за пенею ОСОБА_1 отримав 17.10.2013 року, про що свідчить його підпис, крім того зазначив, що його адреса проживання відповідає дійсності та на цю адресу можливо направлення листів банку з приводу кредитного договору № 014/0001/28059 (22035999134970) від 03.02.2006 р. (а. с. 14)

18.09.2014 року відповідачем видано наказ № 1354 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року тривалістю 10 робочих днів з 20.10.2014 року. (а. с. 47).

18.09.2014 року відповідачем видано повідомлення № 075 про проведення перевірки ОСОБА_1 (а. с. 47).

З 20.10.2014 року по 31.10.2014 року Державної податкової інспекції у м. Чернівцях ГУ ДФС України у Чернівецькій області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача.

24.11.2014 року за результатами перевірки фізичної особи підприємця ОСОБА_1, відповідачем донараховано податкове зобов'язання з ПДФО в розмірі 219771,88 грн., в.т.ч. основного платежу 175817,50 грн., штрафна санкція (25%) в розмірі 43954,38 грн. та складено податкове повідомлення-рішення № 0027741703. (а. с. 10, 58)

31.10.2014 року за результатами перевірки складено акт № 2100/24-12-17-07/НОМЕР_2, який надісланий ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку (згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, акт вручено платнику 11.11.2014 року особисто під підпис. (а. с. 7-9, 49-53, 54, 55)

07.11.2014 року Державна податкова інспекції у м. Чернівцях ГУ ДФС України у Чернівецькій області направила на адресу відповідача засобами поштового зв'язку акт перевірки від 31.10.2014 року, який отримано останнім. (а. с. 54- 55).

25.11.2014 року відповідач направив податкові повідомлення - рішення форми «Р» від 24.11.2014 року № 0027721703 на суму 170,00 грн., форми «Р» № 0027741703 на суму 219771,88 грн. та розрахунок штрафних (фінансових) санкцій до акту перевірки від 31.10.2014 року № 2100/24-12-17-03/НОМЕР_2, які отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення. (а. с. 57).

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що задоволенні адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та чинного законодавства України.

Відповідно до п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, чинний на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно п. п. 14.1.56. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п. п. 14.1.47. п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп.14.1.54 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно абзацу "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

З аналізу наведених положень ПК України можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.

Частиною першою ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Таким чином, грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть, встановлені законом та/або договором, підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Отже, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід.

Враховуючи те, що судом встановлено та матеріалами справи підтверджено здійснення Кредитором прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту), то сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом, що свідчить про наявність у позивача обов'язку щодо включення такого додаткового блага до загального річного оподатковуваного доходу з урахуванням норм абз.дпп.164.2.17 п.164.2 статті 164 ПК України.

Відповідно до п. п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п. п. 49.18.4. п. 49.18. ст.. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно п. п. 78.1.12. п. 78.1. ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Перевірка платника податків з питань повноти нарахування і сплати податків та зборів під час здійснення контрольованих операцій здійснюється з урахуванням особливостей, визначених статтею 39 цього Кодексу.

Відповідно до 82.2. ст. 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, тривалість яких встановлена у статті 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Згідно п. 123.1. ст.. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно п. 164.1. ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно п. п. 164.2.17. п. 164.2. ст. 164 ПК України дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Додатково до винятків, передбачених підпунктом "а" цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із розділом III цього Кодексу, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для інвалідів, у тому числі які призначені для участі інвалідів в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку - учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів;

в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими.

Під терміном "послуги домашнього обслуговуючого персоналу" розуміються послуги з побутового обслуговування фізичної особи, членів її сім'ї або від імені чи за їх дорученням будь-якої третьої особи, включаючи ремонт або спорудження об'єктів рухомого чи нерухомого майна, що належить таким особам або використовується ними;

г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом;

ґ) суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу);

д) суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації;

е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Якщо додаткові блага надаються у не грошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.

Згідно п. 179.1. ст. 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що сума анульованого боргу підлягає включенню до загального річного оподаткованого доходу та відображенню в податковій декларації платника .

Крім того, суд приходить до висновку, що позивач зобов'язаний був подати декларацію про майновий стан та доходи за 2013 рік до 01.05.2014 року, задекларувати отриманий дохід у вигляді прощеного боргу в розмірі 1050413,50 грн., та сплатити зобов'язання ПДФО в розмірі 175817,50 грн. до 01.08.2014 року.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивач не надав належних доказів причини не подання декларації про майновий стан, причин не задекларування доходу у вигляді прощеного боргу та не сплати зобов'язання ПДФО, а тому порушення зазначенні в акті перевірки № 2100/24-12-17-07/НОМЕР_2 від 31.10.2014 року є правомірним.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, оскільки позивач на вимогу суду не надав належні, достовірні та достатні докази, а тому суд вважає, що в задоволені позову слід відмовити в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Суддя П.Д. Дембіцький