Ухвала суду № 73809991, 03.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову в залишенні позову без розгляду

03.05.2018 р. № 639/4223/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді: Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання: Мараєвій О.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у період часу з 2007 р. по 2017 рік в сумі 67899, 92 грн. та вартості не отриманого речового майна у розмірі 44286, 42 грн. згідно довідки № 397 від 15.06.2017 року та зобов'язати відповідача провести відповідні виплати.

Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.11.2017 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 року було скасовано постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.11.2017 по справі № 639/4223/17, а справу направлено на розгляд за встановленою законом підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 року було замінено первісного відповідача - факультет військової підготовки Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», належним відповідачем - Військовим інститутом танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» та прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач, збільшуючи позовні вимоги, просив суд, окрім заявлених раніше вимог:

- визнати протиправними бездіяльність Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» яка полягає у не врахуванні при розрахунку та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації які ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби;

- зобов'язати Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації які ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби, здійснити виплату суми перерахунку.

У підготовче засідання представники сторін не прибули, надали клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Крім того, представник відповідача надав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на пропуск позивачем строку звернення до суду, проти якого заперечував представник позивача, виклавши письмово відповідну правову позицію.

Суд, на підставі ст. 205 КАС України, вважає можливим розглянути клопотання представників сторін у письмовому провадженні.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши обставини, викладені представниками сторін, суд виходить з наступного .

Так, згідно положень ст. 179 КАС України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання (ч.1 ст. 179 КАС України).

Відповідно до п.10 ч.2 ст.180 КАС України, у підготовчому засіданні суд: вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені ст. 123 КАС України.

Так, за змістом ч.3 та 4 зазначеної статті, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Суд зазначає, що вирішальним моментом щодо визначення строків звернення до суду є встановлення обставин, яких обставин позивач зміг вчинити дії, направлені на відновлення своїх порушених прав, а також вагомість права, про захист якого позивач звернувся до суду.

Представник відповідача, зазначаючи про пропуск позивачем строку звернення до суду, посилався на приписи ч.5 ст. 122 КАС України. Проте, суд вважає такі посилання необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.44 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Також слід зазначити, що відповідно до положень ст.55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч.3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Розглядаючи вказане клопотання суд зазначає, що у правовідносинах, з приводу яких подано позов, поряд зі спеціальними нормами законодавства також підлягають застосуванню загальні з огляду на наступне.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 р. за № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників. Таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р. у справі №21-42а12.

Крім того, листом Вищого адміністративного суду України від 26.05.2010 року № 753/11/13-10 "Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби" зазначено, що під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Виходячи з заявлених вимог, суд зазначає, що вказаний спір в частині строків звернення до суду підпадає під ознаки, встановлені ч.2 ст. 233 КЗпП України, за якими, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Разом з тим, Конституційний суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 по справі №1-18/2013 дійшов висновку про те, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, суд дійшов висновку, що норми ч.2 ст. 122 КАС України до зазначених правовідносин не застосовуються, тому строк звернення до суду позивачем не пропущений.

Посилання представника відповідача на приписи ч.5 ст. 122 КАС України суд відхиляє, оскільки такі не відносяться до правовідносин, з приводу яких подано позов.

Посилання представника відповідача, викладені в клопотані, про вчинення відповідачем дій з виключення позивача зі списків факультету не свідчить про пропуск строку звернення до суду, оскільки позивач не втратив права, за захистом якого звернувся до суду у зв'язку зі вчиненням відповідачем таких дій, оскільки, в протилежному випадку, буде порушено право позивача у доступі до правосуддя, що передбачене ст. 5 КАС України.

До вказаного висновку суд дійшов, серед іншого, використовуючи правові висновки Європейського суду з прав людини у рішенні по справі «Мельник проти України» від 28.03.2006 року, де вказано, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Golder v.the United Kingdom» від 21.02.1975 p.), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати закону мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями ( рішення «Guerin v. France» від 29.07.1998 p.) Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розрахувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час, такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення «Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28.10.1998 року).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Іліан проти Туреччини" вказав, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

У відповідності до ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно висновків, викладених у п.п.23, 25 Рішення ЄСПЛ у справі "Проніна проти України", суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 122,123, 205, 229, 240, 248, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя Заічко О.В.