Рішення № 73809912, 23.04.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2018 року м. Рівне №817/2320/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Єрмошкіної Л.І.; представників позивача - Камінського Р.І. (довіреність від 22 лютого 2018 року) та Азарова О.А. (довіреність від 22 лютого 2018 року); представника відповідача - Гоч Н.М. (довіреність від 18 грудня 2017 року); представника третьої особи - не прибув; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монашинські сири.», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ТОВ «Нордфокс», до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монашинські сири.» (далі іменується - позивач) до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.10.2017 №0007501401, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 529138 грн. 75 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення суперечить приписам частини другої статті 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків Головного управління ДФС у Рівненській області про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Нордфокс», оскільки за даними операціями товар був поставлений, оплату здійснено в повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, товар використовується в межах господарської діяльності платника податків.

Ухвалою суду від 29.01.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що операції між позивачем та ТОВ «Нордфокс» не містять ознак реальності, оскільки: 1) згідно наданих до перевірки документів встановлено документальне оформлення поставки товару - молока та послуг суборенди для ТОВ «Монашинські сири.», при цьому такі види діяльності у ТОВ «Нордфокс» відсутні; 2) засновником, керівником та головним бухгалтером ТОВ «Нордфокс» значиться ОСОБА_4, інші наймані працівники до 30.05.2017 на підприємстві відсутні, в той час коли згідно документів операції відображено з 19.05.2017 по 30.05.2017; 3) Департаментом з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №4201600000000525 від 19.02.2016 за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених частиною 4 статті 358, частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 222 Кримінального кодексу України; 4) постачальниками ТОВ «Нордфокс» є суб'єкти господарювання, які здійснювали оформлення податкових накладних між собою та ТОВ «Нордфокс» у травні 2017 року, та які в подальшому не звітувалися у не подавали декларації з ПДВ за травень 2017 року, у контрагентів ТОВ «Нордфокс» відсутні власні основні засоби, трудові ресурси, засновник, директор, головний бухгалтер - одна особа; 5) за даними податкової звітності та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об'єкти нерухомості у власності ТОВ «Нордфокс» відсутні; 6) до перевірки представлено копії документів, проте не усіх: подорожні листи не містять погодження виїзду механіка та лікаря, не заповнено час вибуття/прибуття, кількість годин у дорозі, пункт навантаження, пункт доставки, відсутні прізвище та ініціали водія.

Відповідач вказує, що позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з ТОВ «Нордфокс» і складено первинні документи всупереч нормам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктів 2.1 та 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995.

Ухвалою суду від 01.03.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ТОВ «Нордфокс».

Ухвалою суду від 02.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по сіті.

У судове засідання, призначене на 23.04.2018, прибули представники позивача, підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд задовольнити такі вимоги у повному обсязі.

До суду також прибули представники відповідача, заперечили проти позовних вимог та просили суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 23.04.2018.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

На підставі наказу від 15.09.2017 №1392 та направлення від 15.09.2017 №1277/17-00-14-03, фахівцями Головного управління ДФС у Рівненській області проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Монашинські сири.», за результатами якої складено «Акт позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Монашинські сири.» (код за ЄДРПОУ 40854517, тел. +380673600312, s-monashinski.siri@gmail.com) з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ «Нордфокс» (код ЄДРПОУ 41227840) за період з 01.05.2017 р. по 31.05.2017 р.» від 29.09.2017 №1003/17-00-14-03/40854517 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 19 том 1).

За результатами розгляду заперечень на Акт перевірки, висновки такого Акта перевірки залишено без змін (а.с. 34 том 1).

На підставі Акта перевірки фіскальним органом сформоване податкове повідомлення-рішення від 13.10.2017 №0007501401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 529138 грн. 75 коп., в тому числі: за податковими зобов'язаннями - 423311 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 105827 грн. 25 коп. (а.с. 13 том 1).

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України (ДФС) від 19.12.2017 №30577/6/99-99-11-01-02-25 податкове повідомлення-рішення від 13.10.2017 №0007501401 залишено без змін, а скаргу платника податків - без задоволення (а.с. 36 том 1).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Актом перевірки встановлено порушення платником податків пункту 185.1 статті 185, підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.10. статті 201 розділу III Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (далі іменується - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2017 року на суму 423311 грн. 00 коп.

Підставою для таких висновків Акту перевірки слугували встановлені фіскальним органом під час перевірки факти, що свідчать про нереальність господарських операції між ТОВ «Монашинські сири.» та ТОВ «Нордфокс»: наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту по операціях, що фактично не здійснювалися у межах господарської діяльності підприємства; ТОВ «Нордфокс» поставки молока та послуг суборенди не здійснювало, тому оформлені податкові накладні з реквізитами ТОВ «Нордфокс» не є підставою для формування позивачем податкового кредиту; в результаті даного порушення податковий кредит з ПДВ за травень 2017 року у розмірі 423311 грн. 00 коп. завищено; відтак сума ПДВ у розмірі 423311 грн. 00 коп. підлягає сплаті до бюджету.

Між ТОВ «Монашинські сири.» та ТОВ «Нордфокс» укладено Договір поставки від 17.05.2017 №01-05/19 (далі іменується - Договір поставки), предметом якого являлася поставка товару - молока коров'ячого сирого - найменування, асортимент, кількість та ціна якого узгоджувалася у видаткових накладних, які після їх підписання набували сили специфікацій (пункт 1.1 та 2.1 Договору поставки) (а.с. 94 том 1).

На виконання умов Договору поставки між сторонами правочину укладені та оформлені видаткові накладні: від 19.05.2017 №РН-00001 на суму всього з ПДВ 105134 грн. 40 коп.; від 19.05.2017 №РН-000002 на суму всього з ПДВ 105563 грн. 52 коп.; від 19.05.2017 №РН-0000003 на суму всього з ПДВ 105277 грн. 44 коп.; від 22.05.2017 №РН-000004 на суму всього з ПДВ 105849 грн. 60 коп.; від 23.05.2017 №РН-000005 на суму всього з ПДВ 106042 грн. 70 коп.; від 24.05.2017 №РН-0000006 на суму всього з ПДВ 110283 грн. 84 коп.; від 25.05.2017 №РН-0000007 на суму всього з ПДВ 105134 грн. 40 коп.; від 26.05.2017 №РН-000008 на суму всього з ПДВ 115147 грн. 20 коп.; від 29.05.2017 №РН-000009 на суму всього з ПДВ 110140 грн. 80 коп.; від 30.05.2017 №РН-0000010 на суму всього з ПДВ 110712 грн. 96 коп. (а.с. 76-92 том 1).

Опис видаткових накладних міститься в Акті перевірки - Таблиця 3.1.2.

До видаткових накладних сторонами правочину оформлені рахунки-фактури: від 19.05.2017 №СФ-0000025, від 22.05.2017 №СФ-0000026, від 23.05.2017 №СФ-0000027, від 24.05.2017 №СФ-0000028, від 25.05.2017 №СФ-0000027, від 26.05.2017 №СФ-0000029, від 29.05.2017 №СФ-0000030, від 30.05.2017 №СФ-000031 (а.с. 79, 81, 83, 85, 87, 89, 91, 93 том 1).

Також, сторонами правочину оформлені податкові накладні, які надані фіскальному органу під час перевірки та перелік яких міститься в Акті перевірки - «Продовження таблиці 3.1.2»: від 19.05.2017 №27, від 19.05.2017 №28, від 19.05.2017 №29, від 22.05.2017 №30, від 23.05.2017 №31, від 24.05.2017 №58, від 25.05.2017 №59, від 26.05.2017 №60, від 29.05.2017 №61, від 30.05.2017 №62.

Податкові накладні зареєстровані в ЄРПН.

Оплату за поставлений товар здійснено відповідно до платіжного доручення від 31.05.2017 №183 на загальну суму у розмірі 508753 грн. 00 коп. (а.с. 71).

В регістрах бухгалтерського обліку платником податків здійснено запис: Д-т 63 «Розрахунки з постачальниками» К-т 311 «Рахунки в банку» на суму 508753 грн. 00 коп. (а.с. 68 том 1).

На підтвердження транспортування придбаного товару позивачем надано до перевірки подорожні листи від 19.05.2017 №11, від 22.05.2017 №12, від 23.05.2017 №13, від 24.05.2017 №14, від 24.05.2017 №14, від 25.05.2017 №15, від 26.05.2017 №16, від 30.05.2017 №18, від 19.05.2017 №10, від 22.05.2017 №11, від 23.05.2017 №1, від 24.05.2017 №1, від 25.05.2017 №2, від 25.05.2017 №2, від 29.05.2017 №1, від 30.05.2017 №1, опис яких міститься в Акті перевірки - Таблиця 3.1.3 (а.с. 43-55 том 1).

Також, між ТОВ «Монашинські сири.» та ТОВ «Нордфокс» укладено Договір суборенди обладнання від 28.04.2017 №01-05/02, предметом якого являлася передача суборендарю - ТОВ «Монашинські сири.» у строкове платне користування обладнання, що визначене в Додатку №1 до цього Договору (а.с. 98 том 1).

Відповідно до Додатку №1 до Договору від 28.04.2017 №01-05/02 ТОВ «Монашинські сири.» отримано у користування обладнання згідно переліку (а.с. 10 том 1).

Між сторонами Договору суборенди оформлено Протокол узгодження договірної ціни від 28.04.2017 - один місяць оренди - 357000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 59500 грн. 00 коп. (а.с. 102 том 1).

ТОВ «Монашинські сири.» отримано у користування обладнання по Договору від 28.04.2017 №01-05/02 відповідно до Акта приймання-передачі від 01.05.2017 (а.с. 103 том 1).

Також, між ТОВ «Монашинські сири.» та ТОВ «Нордфокс» укладено Договір суборенди нерухомого майна від 28.04.2017 №01-05/01, предметом якого являлася передача суборендарю - ТОВ «Монашинські сири.» у строкове платне користування нежитлової будівлі молоко цеху з надвірними будівлями та спорудами за номером 2, що на урочищі Монастирський Хутір, Морозівської сільської ради Корецького району Рівненської області, розташованих на земельній ділянці земель Морозівської сільської ради Корецького району Рівненської області, загальною площею 809,4 кв. м. (а.с. 105 том 1).

Нерухоме майно передано ТОВ «Монашинські сири.» у користування відповідно до Акта приймання-передачі майна від 01.05.2017 (а.с. 108 том 1).

Між сторонами Договору суборенди оформлено Протокол узгодження договірної ціни від 28.04.2017 - один місяць оренди - 373290 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 62215 грн. 00 коп. (а.с. 109 том 1).

Інформація про дані Договори суборенди відображена в Акті перевірки у розділі 3.2 Операції суборенди.

На підтвердження виконання умов вказаних вище Договорів суборенди, до перевірки надані також податкові накладні: від 31.05.2017 №№49, 51, 55, 50, 52, 56 - «Продовження таблиці 3.2.3» Акта перевірки.

В Акті перевірки наявна Таблиця 3.2.4, де відображено перелік документів, що підтверджують факт оплати за користування майном за вказаними Договорами суборенди: платіжне доручення №180 від 31.05.2017 на суму у розмірі 1460580 грн. 00 коп., №182 від 31.05.2017 на суму у розмірі 373290 грн. 00 коп., та №181 від 31.05.2017 на суму у розмірі 357000 грн. 00 коп.

Позивач надав суду копії таких платіжних доручень на відповідні суми, проте платіжне доручення на суму 357000 грн. 00 коп. має номер 184, натомість Акт перевірки містить посилання на платіжне доручення з такою ж сумою, проте з номером 181 (а.с. 71, 72 том 1).

Суд сприймає таке невірне зазначення фіскальним органом в Акті перевірки номера платіжного доручення як технічну помилку, оскільки суми та дати платіжних доручень співпадають, заперечень з даного приводу позивачем не висловлено.

На підтвердження факту транспортування товару - молока, до перевірки надані подорожні листи (а.с. 43-55 том 1).

Фіскальний орган в Акті перевірки вказує, що подорожні листи, надані до перевірки, містять ряд неточностей та не містять прізвища, імені та по батькові водія, що унеможливлює підтвердження факту перевезення товару. Також фіскальний орган вказує, що подорожній лист є основним документом первинного обліку роботи автотранспортних засобів, який підтверджує витрати, пов'язані із здійсненням перевезень, і як первинний бухгалтерський документ застосовується до бухгалтерського обліку відповідних господарських операції, в тому числі списання витраченого палива і мастильних матеріалів.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3.1 Договору поставки, поставка здійснюється на умовах FCA правил Інкотермс-2010, а саме Покупець зобов'язаний замовити і забрати Товар з місця завантаження узгодженого між сторонами.

Тобто, позивач мав здійснити вивіз товару - молока самостійно та власними засобами.

Подорожні листи містять відомості щодо водіїв, які здійснювати перевезення товару: ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Відповідно до Штатного розпису ТОВ «Монашинські сири.» на 2017 рік, у штаті підприємства наявні дві одиниці за професією - водій (а.с. 38 том 1).

ТОВ «Монашинські сири.» затверджено Паспорт маршруту перевезення молока на виконання умов Договору поставки від 17.05.2017 №01-05/19 (а.с. 42 том 1).

Транспортні засоби, якими здійснювалося перевезення товару, передані позивачу у строкове платне користування від ОСОБА_6 на підставі договору найму від 16.03.2017 щодо транспортного засобу ГАЗ 5312 1988 року випуску (а.с. 58 том 1), та від ОСОБА_8 на підставі договору найму від 16.03.2017 щодо транспортних засобів ГАЗ 3307 2006 року випуску та ГАЗ 3307-12 2006 року випуску (а.с. 62 том 1).

Саме на вказані транспортні засоби ГАЗ 5312, ГАЗ 3307 та ГАЗ 3307-12 містяться посилання у подорожніх листах.

Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 05.07.2011 №3565-VI (далі іменується - Закон України №3565-VI) із тексту законів «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» та «Про міліцію» було вилучено посилання на подорожні листи. Скасовано типову форму подорожнього листа службового легкового автомобіля, а згодом і типову форму подорожнього листа вантажного автомобіля. Крім того, визначення «дорожній лист» не міститься й у Правилах перевезення.

Відповідно до пункту 2.7 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» №88 від 24.05.1995 (далі іменується - Положення №88), первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Відповідно до пункту 2.4 Положення №88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 (далі іменується - Закон України №996-XIV), первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Тобто, й у разі використання скасованої форми подорожнього листа, й у разі використання самостійно розробленої форми, єдиною вимогою є наявність обов'язкових реквізитів або реквізитів типових чи спеціалізованих форм.

Господарська операція може супроводжуватися складенням будь-якого первинного документа, який містить обов'язкові реквізити, визначені статтею 9 Закону України №996-XIV. При цьому, не всі реквізити такого первинного документа, як подорожній лист, є обов'язковими. Тому, якщо в документі не заповнено деякі реквізити, але обов'язкові реквізити заповнено, такий первинний документ не можна визнати недійсним.

Наявні в матеріалах справи подорожні листи містять усі обов'язкові реквізити, що встановлені пунктом 2.4. Положення №88 та статтею 9 Закону України №996-XIV, а відтак є належними документами на підтвердження факту перевезення товару.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає.

За приписами пункту 44.1. статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України №996-XIV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за умови наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені нормами чинного законодавства.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України №996-XIV встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Відповідно до пункту 185.1. статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Підпунктом «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилами пункту 198.3. статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу даних норм вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Для встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Частиною 1 статті 9 Закону України №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.2 Положення №88 визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що надані до перевірки податкові накладні відповідають вимогам, встановленим вище вказаними нормами законодавства, та були належним чином зареєстровані у ЄРПН.

Вказані у податкових накладних суми податку на додану вартість відображені позивачем у деклараціях з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи (статті 1, 9 Закону України №996-XIV; пункт 2.1 Положення №88), визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених господарських операцій (стаття 1 Закону України №996-XIV; абзац 2 пункту 2.1 Положення №88) між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Нордфокс», в межах господарської діяльності позивача (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, абзац 2 пункту 2.1 Положення №88).

Таким чином, суд дійшов висновку, що факти здійснення господарських операцій повністю підтверджені первинними документами, оприбуткуванням ТМЦ в бухгалтерському обліку, відображенням господарських операцій в податковому обліку з подальшим використанням в господарській діяльності, понесенням витрат на придбання товару. А відтак, віднесення платником податків сум ПДВ до податкового кредиту у звітному (податковому) періоді травня 2017 року є правомірним та обґрунтованим.

Суд дійшов висновку, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість здійснено на підставі даних про господарські операції, які підтверджені усіма необхідними первинними і обліковими документами, та є правомірним.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З аналізу даної норми вбачається, що при оскарженні рішення суб'єкта владних повноважень перевірці, оцінці та встановленню підлягають виключно ті обставини, які стали підставою для прийняття такого рішення.

У даному випадку підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував Акт перевірки, а відтак перевірці та встановленню підлягають обставини, що викладені у ньому.

Суд звертає увагу на те, що Акт перевірки містить такі розділи, як «3.1 Операції щодо поставки молока» та «3.2 Операції суборенди».

Натомість, фіскальний орган не навів в Акті перевірки конкретних обставин щодо нереальності господарських операції по суборенді, а лише вказав на загальні ознаки нереальності операцій ТОВ «Нордфокс» і по Договору поставки і по Договорам суборенди:

1) згідно наданих до перевірки документів встановлено документальне оформлення поставки молока та послуг суборенди для ТОВ «Монашинські сири.», при цьому такий вид діяльності у ТОВ «Нордфокс» відсутній;

2) засновником, керівником та головним бухгалтером значиться ОСОБА_4 (код НОМЕР_1), інші наймані працівники до 30.05.2017 на підприємстві відсутні, в той час коли згідно документів операції відображено з 19.05.2017 по 30.05.2017;

3) Департаментом з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №4201600000000525 від 19.02.2016 за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених частиною 4 статті 358, частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 222 КК України;

4) постачальниками ТОВ «Нордфокс» є суб'єкти господарювання, які здійснювали оформлення податкових накладних між собою та ТОВ «Нордфокс» у травні 2017 року та які в подальшому не звітувалися і не подавали декларації з ПДВ за травень 2017 року; згідно бази даних ДФС у контрагентів ТОВ «Нордфокс» відсутні власні основні засоби, трудові ресурси, засновник, директор, головний бухгалтер - одна особа; згідно бази даних ЄРПН податковий кредит контрагентам ТОВ «Нордфокс» сформовано ТОВ «Олга-Логістік» за рахунок реєстрації податкових накладних на реалізацію продовольчої продукції групи, зокрема, алкогольних напоїв (Таблиця 3.3.1 Акта перевірки).

Щодо висновку пункту 1 Таблиці 3.3.1 Акта перевірки, суд зазначає наступне.

Фіскальним органом надано суду витяг з картки платника податків ТОВ «Нордфокс» «Види діяльності», де вказані види діяльності у кількості 23 позиції (а.с. 164 том 1). При чому, відповідач зазначає, що такі види діяльності як поставка молока та надання послуг суборенди відсутні.

Класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД) установлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Основний принцип КВЕД полягає в об'єднанні підприємств, що виробляють подібні товари чи послуги або використовують подібні процеси для створення товарів чи послуг (тобто сировину, виробничий процес, методи або технології), у групи.

Основне призначення КВЕД - визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців.

Основний вид економічної діяльності - це визначальна ознака у формуванні та стратифікації сукупностей статистичних одиниць для проведення державних статистичних спостережень. Органи державної статистики розраховують основний вид економічної діяльності на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності підприємств за рік.

Крім того, КВЕД призначений забезпечувати: статистичний облік підприємств і організацій за видами економічної діяльності; проведення державних статистичних спостережень економічної діяльності й аналізу статистичної інформації на макрорівні (складання показників національних рахунків - рахунків виробництва й утворення доходу, таблиці «витрати-випуск»); зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною через застосування єдиної статистичної термінології, статистичних одиниць і принципів визначення та змінення видів економічної діяльності підприємств і організацій.

Тобто, КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Водночас, класифікація є механізмом спільної мови, що має використання в багатьох інших, нестатистичних сферах (соціальному та податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо), проте, не завжди адаптована до цього повною мірою.

Враховуючи вище зазначене, суд вказує, що код виду діяльності не створює прав чи обов'язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Код виду діяльності не обов'язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами. У застосуванні нормативних актів чи контрактів код виду діяльності - це припущення, а не доказ.

Щодо висновку пункту 2 Таблиці 3.3.1 Акта перевірки, суд зазначає наступне.

В Акті перевірки фіскальний орган вказав, що ТОВ «Нордфокс» зареєстровано 22.03.2017, перший звіт «Повідомлення про прийняття на роботу» подано 31.05.2017; даний факт свідчить про те, що на підприємстві ТОВ «Нордфокс» найманих осіб до 31.05.2017 офіційно не рахувалося.

В матеріалах справи міститься копія Наказу №1 від 22.03.2017 про призначення ОСОБА_4 на посаду директора ТОВ «Нордфокс» (а.с. 41 том 1).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» №413 від 17.06.2015, повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:

засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;

на паперових носіях разом з копією в електронній формі;

на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.

Проте, відповідно до Наказу №1 від 22.03.2017 ОСОБА_4 приступив до виконання обов'язків директора ТОВ «Нордфокс» з 22.03.2017.

Суд зазначає, що факт працевлаштування особи на посаду підтверджується, у даному випадку, Наказом №1 від 22.03.2017, а днем такого працевлаштування є 22.03.2017.

Питання щодо своєчасного подання до фіскального органу повідомлення про прийняття працівника на роботу стосується виключно відповідальності власника підприємства, установи, організації.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тобто така інформація у повідомленні стосується лише питання сплати страхових внесків щодо працівника та визнання його страхового стажу, та жодним чином не впливає на факт прийняття на роботу в іншу, ніж повідомлення, дату.

Таким чином, станом на період здійснення господарських операцій ОСОБА_4 перебував на посаді директора ТОВ «Нордфокс» та мав повноваження на підписання первинних документів.

Щодо висновку пункту 3 Таблиці 3.3.1 Акта перевірки, суд зазначає наступне.

Посилаючись на наявність факту досудового розслідування у кримінальному провадженні №4201600000000525 від 19.02.2016 за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених частиною 4 статті 358, частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 222 КК України, відповідач жодним чином не довів яким чином це кримінальне провадження вплинуло на здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом - ТОВ «Нордфокс». Контролюючим органом не надано доказів наявності обвинувального вироку суду відносно позивача чи його безпосереднього контрагента ТОВ «Нордфокс» за відповідними статтями КК України.

До відзиву на позов фіскальним органом надано лише копію ухвали Печерського районного суду міста Києва від 22.06.2017 у справі №757/35700/17-к. Проте, дана ухвала суду стосується виключно надання дозволу на тимчасовий доступ до оригіналів документів реєстраційної справи ТОВ «Нордфокс», з можливістю вилучення оригіналів реєстраційної справи (а.с. 169 том 1).

Разом з тим, слід зазначити, що частиною 6 статті 78 КАС України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Проте, відповідачем не надано суду доказів того, що у даному кримінальному провадженні прийнято вирок, який би вказував на нереальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентом.

Відповідачем не надано доказів недійсності первинних документів, на підставі яких позивачем відображено в бухгалтерському та податковому обліку господарські операції з ТОВ «Нордфокс».

Суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Відтак, відповідачем не доведено, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач.

Щодо висновку пункту 4 Таблиці 3.3.1 Акта перевірки, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Також, у разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

З даного приводу суд зазначає, що платник податків не може нести відповідальності за дії контрагента при відсутності його вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (стаття 8 Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996), індивідуалізації відповідальності (стаття 61 Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996).

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності полягає в тому, що якщо контрагент платника податків не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи неналежним чином веде податковий чи бухгалтерський облік, то це не може бути підставою для настання негативних наслідків для самого платника податків.

Згідно з вимогами чинного законодавства, на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено обов'язок контролювати звітність контрагента, своєчасність та повноту сплати ним податків, тощо. Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Також, наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем податкового органу або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності позивач не міг продати товар контрагентам.

Висновки відповідача не можуть ґрунтуватися на податковій інформації по контрагентах позивача, та не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Крім того, як слідує з висновку Верховного Суду (постанова від 20.03.2018 у справі №804/939/16, адміністративне провадження №К/9901/376/17) податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер, та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Фіскальний орган не заперечує факту придбання товару - молока, проте заперечує, що товар був придбаний у контрагента - ТОВ «Нордфокс».

З даного приводу суд зазначає, що реальність вчинюваної господарської операції - це встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.

Висновки Акту перевірки не спростовують фактичного руху активів позивача, а відповідно до його змісту оплата за договорами підтверджена, що доводиться і платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Як уже зазначено вище, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, який у подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та робіт (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права. Відповідно до частини 2 статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, при вирішенні спорів з податковими органами застосуванню підлягають висновки рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Аналогічні висновки Європейського Суду з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії.

Також, у справі «Інтерсплав» проти України» (2007 рік, заява № 803/02), Суд, у п. 38 рішення зазначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання».

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету правочину з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірним правочином, вчинений правочин об'єктивно не був потрібен для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірним правочином були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не надав.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в порядку статті 77 КАС України, а відтак заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, сплачена сума судового збору у розмірі 7937 грн. 07 коп. відповідно до платіжного доручення від 28.12.2017 №477, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, підлягає присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Монашинські сири.» (місцезнаходження: 34709, Рівненська область, Корецький район, село Морозівка, урочище Монастирський Хутір, будинок №2; код ЄДРПОУ 40854517) до Головного управління ДФС у Рівненській області (місцезнаходження: 33023, місто Рівне, вулиця Відінська, будинок №12; код ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 13 жовтня 2017 року №0007501401.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Монашинські сири.» (код ЄДРПОУ 40854517) суму судового збору у розмірі 7937 (сім тисяч дев'ятсот тридцять сім) грн. 07 (сім) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03 травня 2018 року.

Суддя Недашківська К.М.