Рішення № 73809893, 05.05.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/949/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріату про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

23 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського обласного військового комісаріату про призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду війни 2 групи з 21.11.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направлені їх на розгляд до комісії Міністерства оборони України та зобов'язання скласти висновок про наявність у ОСОБА_1 права на призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду війни 2 групи з 21.11.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, та направити його на розгляд до Міністерства оброни України.

В обґрунтування позовних вимог стверджував про наявність у нього права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, що пов'язано з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у Демократичній Республіці Афганістан та отриманим осколковим пораненням.

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. При цьому зазначив, що позивач разом із заявою від 13.03.2018 не надав копію документа, який би свідчив про причини та обставини поранення, зокрема, про те, що відповідне поранення не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Позивач та представник відповідача в судове засідання не з'явилися надали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто у порядку письмового провадження, у зв'язку з чим на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем по справі, що позивач у період з лютого 1984 року по травень 1985 року перебував на дійсній військовій службі в складі діючої армії в період бойових дій на території Демократичної Республіки Афганістан.

Зі змісту актом судово-медичного дослідження (обстеження) від 02.06.2016 №170 встановлено, що позивач має тілесні ушкодження у вигляді рубців голови, правого колінного суглобу, лівого плеча. По своїм морфологічним характеристикам рубці голови та залишкові явища черепно-мозкової травми не протирічать періоду бойових дій на території Республіки Афганістан, та механізму їх утворення, внаслідок загоєння ран та контузії в 1984 році /а.с. 15 - 16/.

У витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (Протокол №2637 від 13.06.2016) зазначено, що вогнепальні осколкові поранення голови (контузія 1984 р.), правого колінного суглоба, лівого плеча колишнього військовослужбовця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, наслідком яких стали рубці в зазначених анатомічних областях, що підтверджується актом судово-медичного дослідження (обстеження) від 13.06.2016 №2637, які у подальшому призвели до розвитку: "Хронічної дисциркуляторної енцефалопатії змішаного генезу: післятравматична (контузія головного мозку 1984 р.), судинна на фоні гіпертонічної хвороби, миготливої аритмії синдромом, двобічною рефлекторно-пірамідною недостатністю, синдромом лікворо-венозної дистензії, помірними когнітивними. мнестичними розладами. ІХС: кардіосклерозу дифузного, з порушеннями ритму по типу миготливої аритмії СН ІІ А, ФК І. Гіпертонічної хвороби ІІ ст., І ст. ризик 2", що підтверджується записами у медичних документах, - поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії /а.с. 14/.

Позивачу з 22.11.2016 встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією, захворювання, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, про що видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії НОМЕР_2 /а.с. 5/.

15.03.2018 позивач за вх. №В27/ВОЗ звернувся до Полтавського ОВК від заявою від 13.03.2018, у якій просив надіслати його документи на розгляд Комісії Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 /а.с. 29/. До заяви додав копії: паспорта, військового квитка, картки платника податків, довідки до акта МСЕК, витягу з протоколу Центральної військово-лікарської комісії, акта огляду фахівцем судово-медичної експертизи.

Відповідач, листом від 20.03.2018 вих. №12/519 /а.с. 13/, повідомив позивачу про відсутність підстав для направлення його документів до Комісії Міністерства оборони України, оскільки заявником не надано документа, що свідчить про причини та обставини травми.

Не погодившись з такою відповіддю Полтавського ОВК, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", відповідно до статті 41 якого виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

За змістом статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

А відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 названого Закону, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Аналіз наведеної вище норми статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є підставою для висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний висновок щодо застосування згаданої норми права викладено у постановах Верховного Суду України від 18.11.2014 у справі №21-446а14 та 21.04.2015 у справі №21-135а15.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - Порядок), яким визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Пунктом 11 Порядку визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Суд зауважує, що відмовляючи у направленні наданих позивачем документів до Комісії Міністерства оборони України відповідач посилався на відсутність документа, який би свідчив про причини та обставини поранення, зокрема, про те, що відповідне поранення не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Оцінюючи наведені твердження відповідача, суд звертає увагу на приписи підпункту "г" пункту 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, відповідно до якого постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Отже, документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, є саме висновок військово-лікарської комісії, оскільки такий висновок містить конкретну вказівку на першопричину отриманої особою травми.

У наданій до матеріалів справи копії витягу з протоколу від 13.06.2016 №2637 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв зазначено, що поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії /а.с. 14/.

Таким чином, надана відповідачу разом із заявою від 13.03.2018 копія витягу з протоколу засідання ЦВЛК містить інформацію про наявність поранення та причини його виникнення, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Наявність даного висновку виключає можливість отримання відповідного поранення внаслідок вчиненням позивачем кримінального чи адміністративного правопорушення або вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що позивачем разом із заявою від 13.03.2018 надано Полтавському ОВК усі необхідні документи, передбачені пунктом 11 Порядку.

Відтак, відмова відповідача у направленні таких документів до Комісії Міністерства оборони України, викладена у листі від 20.03.2018 вих. №12/519, є протиправною.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач в ході судового розгляду справи не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які визначені у законі.

Разом з цим, суд враховує, що в силу положень пункту 13 Порядку складення висновку щодо отримання особовою одноразової грошової допомоги є компетенцією відповідача.

Водночас, як визначено абзацом другим пункту 13 Порядку, рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги приймає розпорядник бюджетних коштів.

Таким чином, відповідач не наділений повноваженнями приймати рішення по суті поданої заяви, а має лише скласти висновок щодо можливості призначення такої допомоги та направити його разом з поданими особою документами до Комісії Міністерства оборони України.

За таких обставин, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною відмови Полтавського ОВК у складанні висновку про наявність у ОСОБА_1 права на призначення одноразової грошової допомоги та зобов'язання відповідача скласти висновок за заявою ОСОБА_1 від 13.03.2018 (вхідний від 15.03.2018 №В27/ВОЗ) щодо призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 та статей 16 - 163 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду війни ІІ групи з 21.11.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направити даний висновок на розгляд комісії Міністерства оборони України.

Беручи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 частково.

Позивач від сплати судового збору звільнений, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 241-246, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Полтавського обласного військового комісаріату (вул. Шевченка, 78 а, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 07851296) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Полтавського обласного військового комісаріату, викладену у листі від 20.03.2018 вих. №12/519, у складанні висновку про наявність у ОСОБА_1 права на призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду війни ІІ групи з 21.11.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направленні документів на розгляд комісії Міністерства оборони України.

Зобов'язати Полтавський обласний військовий комісаріат скласти висновок за заявою ОСОБА_1 від 13.03.2018 (вхідний від 15.03.2018 №В27/ВОЗ) щодо призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду війни ІІ групи з 21.11.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направити даний висновок на розгляд комісії Міністерства оборони України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Бойко