Рішення № 73809845, 05.05.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/3806/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - УДВС ГТУЮ у Львівській області), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Курмана Б.Г. відносно винесення постанов від 31.08.2017 у виконавчому провадженні №50949207 і від 03.10.2017 у виконавчому провадженні № 54776566;

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 31.08.2017 у виконавчому провадженні №50949207, прийняту старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Курманом Б.Г.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.10.2017 у виконавчому провадженні №54776566, прийняту старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Курманом Б.Г;

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника від 15.11.2017 у виконавчому провадженні №54776566, прийняту старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Курманом Б.Г.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 23.11.2017 у виконавчому провадженні №54776566, прийняту старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Курманом Б.Г.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в порядку виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №464/7932/14-ц, виданого 31.03.2016 Галицьким районним судом м. Львова, державним виконавцем не було стягнуто жодних коштів з боржника. Борг боржником погашено самостійно, поза межами виконавчого провадження. З посиланням на положення частини другої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» зазначає, що оскільки державним виконавцем не було стягнуто коштів на виконання виконавчого документа, то відсутні підстави для стягнення виконавчого збору. Тому постанова про стягнення виконавчого збору є незаконною та підлягає скасуванню. Наслідком протиправності постанови про стягнення виконавчого збору є протиправність постанов, що винесені на її підставі, а саме постанова про відкриття виконавчого провадження (по стягненню виконавчого збору) та постанови про арешт коштів та арешт майна боржника.

Ухвалою від 02.03.2018позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою від 26.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

11.04.2018 представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог.

12.04.2018 представником відповідача подано клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою від 17.04.2018 у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у адміністративній справі відмовлено повністю.

16.04.2018 представником позивача подано клопотання про визнання поважними причин пропуску строку оскарження постанов про арешт майна боржника від 15.11.2017та про арешт коштів боржника від 23.11.2017 у

Ухвалою від 26.04.2018 клопотання позивача задоволено, визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до УДВСГТУЮ у Львівській області про оскарження постанови про арешт майна боржника від 15.11.2017 у виконавчому провадженні №54776566 та постанови про арешт коштів боржника від 23.11.2017 у виконавчому провадженні №54776566.

Позивач та його представник в судовому засіданні 26.04.2018 позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях до позовної заяви. Просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.04.2018 позову не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2016 №50949207 абзац 2 частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» було викладено в наступній редакції: «Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом». З огляду на викладене вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Просив у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання 05.05.2018 представники сторін не з'явилися, подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02.07.2015 у справі №461/7932/14-ц задоволено позов ПАТ АКБ «Львів» до ОСОБА_1 та ПП «Сивуля і Ко» про стягнення кредитної заборгованості.

31.03.2016Галицький районним судом м. Львова видано виконавчий лист №464/7932/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АКБ «Львів» заборгованості за кредитним договором у розмірі 6558552,83 грн.

Постановою державного виконавця від 25.04.2016 відкрито виконавче провадження №50949207 з виконання виконавчого листа №464/7932/14-ц, виданого Галицьким районним судом м. Львова.

ПАТ АКБ «Львів» листом від 19.07.2017 повідомлено УДВС ГТУЮ у Львівській області про фактичне виконання виконавчого документу.

31.08.2017 державним виконавцем на підставі вказаного листа стягувача від 19.07.2017 про фактичне виконання виконавчого документу винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №50949207 з виконання виконавчого листа №464/7932/14-ц, виданого 31.03.2016 Галицьким районним судом м. Львова.

Одночасно державним виконавцем цього ж числа винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 656 177,18 грн.

Стягнення виконавчого збору у розмірі 656 177,18 грн було виділено в окреме виконавче провадження №54776566, відкрите постановою від 03.10.2017.

У виконавчому провадженні №54776566, винесено оскаржувані постанови про арешт майна боржника від 15.11.2017 та про арешт коштів боржника від 23.11.2017.

Постанова про стягнення виконавчого збору від 31.08.2017 у виконавчому провадженні №50949207, постанова про відкриття виконавчого провадження №54776566 від 03.10.2017, та прийняті в його межах постанова про арешт майна боржника від 15.11.2017 і постанова про арешт коштів боржника від 23.11.2017 є предметом оскарження.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі за текстом - Закон № 1404)

Відповідно до статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗакону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Аналіз наведених норм Закону № 1404-VIII дає підстави стверджувати, що стягнення виконавчого збору можливе за наявності двох умов: фактичного виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Крім того, законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми; розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми.

Тобто, за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Підтвердження саме такого трактування стягнення виконавчого збору міститься в «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі-Інструкція № 512/5), якою регламентовано дії виконавця.

Пунктом 21 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 передбачено: «У постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця».

Таким чином, доводи відповідача про те, що виконавчий збір стягується незалежно від того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом органами державної виконавчої служби чи ні, є помилковими.

Судом встановлено, що сума, яка підлягала до стягнення за виконавчим листом №464/7932/14-ц від 31.03.2016, була сплачена боржником самостійно у повному обсязі та без вчинення будь-яких примусових дій з боку державного виконавця.

Вказана обставина визнана відповідачем у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні.

В матеріалах виконавчого провадження №50949207 наявна заява боржника ОСОБА_1 від 26.07.2016 про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення за виконавчим документом.

Однак державний виконавець звернувся до боржника з листом про підтвердження виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань перед ПАТ АКТ «Львів» вперше лише в травні 2017 року та повторно в червні 2017 року.

Більше того, одержавши 27.07.2017 лист ПАТ АКТ «Львів» №364-0-24 про відсутність боргових зобов'язань ОСОБА_1 перед банком за виконавчим листом №464/7932/14-ц від 31.03.2016, відповідач прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження тільки 31.08.2017.

Тобто, з дня звернення боржника до державного виконавця з заявою про закінчення виконавчого провадження і фактичним закінченням такого, минуло більше року.

Таким чином, державний виконавець не тільки не вживав заходів до примусового виконання судового рішення, а й зволікав із закінченням виконавчого провадження у зв'язку із фактичним виконанням такого в повному обсязі.

Ураховуючи викладене в сукупності, у державного виконавця не було правових підстав для стягнення виконавчого збору шляхом прийняття відповідної постанови від 31.08.2017 у виконавчому провадженні №50949207.

Прийняття державним виконавцем 03.10.2017 постанови про відкриття виконавчого провадження №54776566 і у цьому виконавчому провадженні постанов про арешт майна боржника від 15.11.2017 та про арешт коштів боржника від 23.11.2017 зумовлено постановою про стягнення виконавчого збору від 31.08.2017 у виконавчому провадженні №50949207.

За відсутності правових підстав для прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 31.08.2017 у виконавчому провадженні №50949207, усі наступні постанови є протиправними.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано належних доказів правомірності прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 31.08.2017 у виконавчому провадженні №50949207 та похідних від останньої постанови про відкриття виконавчого провадження №54776566 від 03.10.2017 та постанов про арешт майна боржника від 15.11.2017 та про арешт коштів боржника від 23.11.2017.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку оскаржуваним постановам, суд дійшов висновку, що вони не відповідають критеріям, встановленим для такого роду рішенням, зокрема, щодо пропорційності в частині дотримання балансу інтересів та не ґрунтуються на вимогах Закону № 1404.

Вказане свідчить про порушення прав боржника у виконавчому провадженні та зумовлює висновок суду про протиправність постанови про стягнення виконавчого збору від 31.08.2017 у виконавчому провадженні №50949207, постанови про відкриття виконавчого провадження №54776566 від 03.10.2017 та постанов про арешт майна боржника від 15.11.2017 та про арешт коштів боржника від 23.11.2017 у виконавчому провадженні №54776566. Тому такі постанови слід скасувати, задовольнивши позовні вимоги в частині оскарження постанов.

Щодо позовної вимоги визнати протиправними дії старшого державного виконавця ВПВРУДВС ГТУЮ у Львівській області Курмана Б.Г. відносно винесення постанов від 31.08.2017 у виконавчому провадженні №50949207 і від 03.10.2017 у виконавчому провадженні №54776566, суд зазначає таке.

Відповідно до положень Закону № 1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення, зокрема, постанов.

При цьому самі по собі дії щодо винесення постанови не мають самостійного правового значення, не породжують у позивача жодних обов'язків, а отже й не порушують прав та інтересів позивача.

Оскільки вимоги щодо визнання протиправними постанов та їх скасування у повній мірі забезпечують захист та відновлення порушеного права позивача, вимога щодо визнання протиправними дій не є належним способом захисту. Тому у задоволенні позову в частині оскарження дій державного виконавця слід відмовити.

Виходячи із вимог частини третьої статті 139 КАС України, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на загальну суму 2690 грн, сплачених за квитанціями № QS13074501 від 20.10.2017, ПН №570 від 11.04.2018 та ПН№572 від 11.04.2018.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: 79017, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (місцезнаходження: 79013, м. Львів, пл. Шашкевича, б.1, код ЄДРПОУ 34942940) задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 31.08.2017 у виконавчому провадженні №50949207, прийняту старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Львівській області Курманом Б.Г.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.10.2017 у виконавчому провадженні №54776566, прийняту старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Львівській області Курманом Б.Г.

Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника від 15.11.2017 у виконавчому провадженні №54776566, прийняту старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Львівській області Курманом Б.Г.

Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 23.11.2017 у виконавчому провадженні №54776566, прийняту старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Львівській області Курманом Б.Г.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (місцезнаходження: 79000, площа Шашкевича, 1, код ЄДРПОУ:34932940) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 (місцепроживання: 79017, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) 2690 (дві тисячі шістсот дев'яносто) грн 00 к. судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.П. Хома