Рішення № 73809692, 04.05.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2018 р. № 814/361/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мельника О.М., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м Миколаїв, 54001

про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2017 № 00037481306,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Миколаївській області (надалі - відповідач) про часткове визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0037481306 від 01.11.2017 року.

Ухвалою від12.02.2018 року суд відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 28.02.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що податкове повідомлення - рішення, частково прийняте з порушенням Податкового кодексу України (надалі - ПК України), без врахування усіх обставин, тому вказане оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185 та пп. "а" п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасна реєстрація платником податку на додану вартість на суму 5344414,87 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 133603,71 грн. Перевіркою позивача встановлено, що ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2014 по 31.12.2015 перебував на спрощеній системі оподаткування, а з 01.01.2016 перейшов на загальну систему оподаткування. Крім того, встановлено вчинення позивачем господарських операцій з постачання товару (макухи) та отримання ним коштів на банківський розрахунковий рахунок, також було визначено обсяг реалізації на загальну суму 2717074,19 грн. та цілком обґрунтовано та правомірно прийнято оскаржуване рішення, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволені позову.

Представник позивача та представник відповідача надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності відповідно до ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив таке.

В період з 31.08.2017 по 13.09.2017 року проводилась документальна планова виїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2016 року.

За результатами вищевказаної перевірки податковим органом складено акт від 20.092017 року № 1259/14-29-13-06/НОМЕР_1 (надалі - акт перевірки).

За висновками акту перевірки, документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення:

- пп. 164.1.2 п. 164.1 ст.164, п.177.2, п. 177.4 ст.177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010. №2755-І (зі змінами та доповненнями) щодо заниження чистого оподатковуваного доходу за 2016 рік на суму 212000,00 грн., що призвело до нарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 38 160,0 грн.

- п.1) ч.2 ст.6, п.2) ч.І ст.7, п.11 ст.8 розділу III Закону України від 08.07.2010 року № 2464-І "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (зі змінами та доповненнями) та пп.4.1.1 п.4.1, пп.4.5.1 п.4.5 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджено наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 28.03.2016 № 393, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015р. за № 508/26953 щодо донарахування єдиного соціального внеску за II - ІV кв. 2016 року в сумі складає 27793,14грн.

- 185.1 ст.185 та п.п. 185.1 «а» п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (з послідуючими змінами та доповненнями), щодо несвоєчасності реєстрації платником податку на додану вартість, що призвело до нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягають сплаті в сумі 534 414,84грн.

- пп.1.4 п.161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- УІ (з послідуючими змінами та доповненнями) щодо заниження суми військового збору від доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності за 2016рік, що призвело до донарахування податкових зобов'язань по військовому збору в сумі 3 179,99 грн.

- п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п.п. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (з послідуючими змінами та доповненнями), щодо не подання декларації за I квартал 2016 року .

- п. 185.1 ст.185 та п.п. 185.1 "а" п. 187.1 ст. 187 п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст.49 , п. 202.1. ст. 202. та ст. 203 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-І, щодо не подання до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року.

- п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування" від 08 липня 2010 року за №2464 - VI із змінами та доповненнями, щодо несвоєчасності перерахування суми єдиного внеску нарахованого на заробітну плату.

- п. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-І "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", щодо сплати єдиного внеску фізично особи - підприємця.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00037481306 від 01.11.2017 яким визначено суму зобов'язання по податку на додану вартість 534414,84 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 133603,71 грн.

Позивач вважає, що відповідачем протиправно прийнято податкове повідомлення рішення, в частині, щодо, несвоєчасності реєстрації платником податку на додану вартість, що призвело до нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягають сплаті в сумі 534 414,84грн.

Згідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється ст.ст.180-183 розділу V ПК України.

Відповідно до пп. 1) та пп. 2) п. 180.1 ст. 180 ПК України для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є, зокрема: 1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному ст.183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Вимоги щодо обов'язкової реєстрації особи як платника ПДВ передбачені у ст. 181 Податкового кодексу України.

За правилами п. 181.1. ст. 181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Обов'язкова реєстрація платником ПДВ проводиться у разі дотримання умов, передбачених у п. 181.1 ПКУ. Зокрема, це необхідно зробити, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню ПДВ (у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування ПДВ).

Положення «без урахування податку на додану вартість» в п. 181.1 ст. 181 ПК України слід тлумачити, як необхідність вирахування суми ПДВ, сплаченої позивачем при придбанні товару.

В іншому випадку вказане правове положення не матиме застосування, оскільки п.188.1 ст. 188 ПК України стосується осіб, що не є платниками ПДВ, відповідно не пов'язані з жодним іншим податком на додану вартість, окрім того, що сплачується ними при придбанні товарів.

Якщо «мільйонний» обсяг перевищено, особа подає реєстраційну заяву платника ПДВ за формою № 1-ПДВ не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на загальну систему оподаткування (абз. 1 п. 183.4 ПКУ, ч. 1 п. 3.6 Положення № 1130).

При цьому, у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. (п. 183.4 ст. 183 Податкового кодексу України)

Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (п.п.183.10 ст. 183 ПК України).

Так, обов`язок щодо нарахування та сплати податкових зобов`язань з ПДВ в особи, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку на додану вартість виникає, починаючи з дати такої реєстрації. У випадку не подачі або не своєчасної подачі особою реєстраційної заяви до контролюючого органу, обов`язок щодо нарахування та сплати податкових зобов`язань з ПДВ виникає з дня наступного за граничним днем, який встановлений для подання реєстраційної заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто загального обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 1 млн. гривень за останні 12 календарних місяців, тобто з 11.01.2016 року.

Позивач не своєчасно зареєструвався платником ПДВ, не подав реєстраційної заяви до 10.01.2016 року, подав її лише 03.02.2016 року.

Тобто обов`язок щодо нарахування та сплати податкових зобов`язань з ПДВ у позивача виник з 11.01.2016 року, що визнається відповідачем, в тому числі в акті перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи перша подія поставка товару відбулась до дати реєстрації платником ПДВ тобто до 10.01.2016 року, а саме: 30.12.2015 року відбулась поставка на суму 288410,00 грн. в період перебування на спрощеній системі оподаткування); 04.01.2016 року відбулась поставка на суму 851669,00 грн., до подачі заяви та настання граничного строку подачі заяви; 06.01.2016 року відбулась поставка на суму 767016,00 грн., до подачі заяви та настання граничного строку подачі заяви; 10.01.2016 року відбулась поставка на суму 556304,07 грн.

Факт оплати за поставки даного товару, мав місце 09.02.2016 року, 11.02.2016 року, 12.02.2016 року, 15.02.2016 року, 16.02.2016 року, 17.02.2016 року.

З 01.01.2016 року платник перейшов на загальну систему оподаткування, заяву не подавав, тому податкове зобов`язання виникло з 11.01.2016 року.

Виходячи з положення п. 181.1. ст. 181 ПК України необхідно визначати за кожні наступні 12 календарних місяців не лише загальну суму від здійснення операцій з постачання товарів позивачем, але й встановити чи містять ціни товарів, що поставляються позивачу, податок на додану вартість та чи був такий непрямий податок сплачений споживачами в складі ціни товарів, що поставляються позивачем. За наявності підтвердження вказаних обставин, податок повинен бути обов'язково вирахуваний із загальної суми операцій з постачання товарів, оскільки в такому випадку сума податку на додану вартість, сплаченого позивачем, не може бути віднесена ним до податкового кредиту, з тих підстав, що позивач не є платником податку на додану вартість.

Крім того, суд звертає увагу на те, що настання обставин, передбачених п.181.1. ст. 181 ПК України, є лише підставою для реєстрації особи як платника податку на додану вартість, а тому така особа до дати реєстрації та отримання відповідного свідоцтва, не має права нараховувати, утримувати та сплачувати податок на додану вартість, а також на таку особу не розповсюджуються всі ті права та обов'язки платника податку на додану вартість, окрім тих, що пов'язані з відповідальністю за його не сплату. Тому, положення п.181.1.ст.181 ПК України, яке містить умову необхідну для розрахунку сум від здійснення операцій з постачання товарів і полягає у вирахуванні податку на додану вартість, закономірно не може містити податок на додану вартість, розрахунок якого здійснювався б з торгівельної націнки особою, яка лише перевіряються на наявність ознак такого платника податку. Такий податок на додану вартість з торгівельної націнки, може бути доданий до ціни товару лише особою, яка здійснює постачання товарів та зареєстрована як платник податку на додану вартість і такий податок визначається такою особою як різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.

З огляду на викладене, до подачі заяви та настання граничного строку подачі заяви, до моменту обов`язкової реєстрації платником податку з ПДВ, операції, які здійснювались позивачем закономірно не можуть містити податок на додану вартість, розрахунок якого здійснювався б з торгівельної націнки особою, оскільки позивач був позбавлений статусу платника ПДВ.

Позивач визнає, що 11.01.2016 року відбулась поставка на суму 253675,12 грн., в силу Закону виникло зобов`язання з ПДВ.

Згідно з п.1-3 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач при здійсненні нарахування зобов'язань із ПДВ та штрафних санкцій діяв не з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто з без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 01.11.2017 № 00037481306 в частині нарахування грошового зобов`язання по ПДВ на суму 615169,56 грн. (492135,65 основний платіж та 123033,91 грн. штрафна санкція) не відповідає вимогам ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому позов підлягає задоволенню.

Судові витрати складають 6151, 69 грн., згідно квитанції №305 від 06.02.2018 року та підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Позивача.

Керуючись ст. 2, 9, 12, 19, 241 - 246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 ідентифікаційний код 39394277) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2017 № 00037481306 - задовольнити повністю.

2. Стягнути

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Мельник