Рішення № 73809569, 23.03.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2018 року 810/655/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1;

- зобов'язати Вишгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, з моменту її звірення 07.12.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що нею особисто було подано до Пенсійного органу всі необхідні документи, на підставі яких відповідач був зобов'язаний здійснити призначення їй пенсії за віком, а тому відмова Пенсійного органу з посиланням на відсутність паспорта громадянина України є безпідставною. Також, позивач зазначила, що не зважаючи на те, що вона має дозвіл на постійне місце проживання за кордоном, є громадянкою України, а тому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" має гарантоване право на призначення пенсії. При цьому, позивач зауважила, що відповідно до положень діючого законодавства паспорт громадянина України для виїзду за кордон є належним документом, який засвідчує особу та підтверджує її вік, копію якого разом із іншими документами було надано відповідачу із заявою про призначення пенсії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Копію даної ухвали відповідач отримав 07.03.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0113327546014.

Однак, відповідач у визначений в ухвалі суду від 12.02.2018 строк письмового відзиву на позовну заяву або заяву про його визнання до суду не надав.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 грудня 2017 року ОСОБА_1 особисто звернулась до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення пенсії, що підтверджується розпискою-повідомленням від 07.12.2017 №4428.

До вказаної заяви було додано наступні документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного коду; документ про місце проживання (реєстрації) особи Хотянівської сільської ради від 06.12.2017 №597; паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2; посвідчення постраждалого від ЧАЕС; трудову книжку; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання; довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення; свідоцтво про народження дитини; свідоцтво про шлюб; фотокартку.

Рішенням Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 15.12.2017 №4428 відмовлено в призначенні пенсії ОСОБА_1, оскільки для призначення пенсії заявником було подано паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що, на думку відповідача, свідчить про недотримання порядку подачі документів.

Зокрема, у вказаному рішенні відповідач зазначив, що цей документ лише засвідчує особу за кордоном та дає право на виїзд і в'їзд в Україну, а також містить відмітку про постійне місце проживання за кордоном.

Не погоджуючись із такими діями відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Відповідно до положень статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Законі України "Про пенсійне забезпечення", якими встановлений порядок нарахування та виплати пенсі.

Відповідно до ст. 1 Законі України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що пенсія є державною гарантією на соціальний захист осіб, які досягли конкретного, передбаченого віку і мають необхідний страховий стаж.

Статтею 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Так, процедура призначення та нарахування пенсій регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1.1 Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Розділом другим цього Порядку встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення;

3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення);

4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;

5) документи, які засвідчують особливий статус особи.

Згідно з п. 2.9. Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

При цьому, пунктом 2.22 Порядку передбачено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про громадянство України" документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України є: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон є належним документом, який засвідчує особу, підтверджує громадянство України та підтверджує вік особи.

Матеріалами справи підтверджується, що звертаючись із заявою про призначення пенсії, позивач надав всі необхідні документи, які передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, а саме: довідку про присвоєння ідентифікаційного коду; документ про місце проживання (реєстрації) особи Хотянівської сільської ради від 06.12.2017 №597; паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2; посвідчення постраждалого від ЧАЕС; трудову книжку; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання; довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення; свідоцтво про народження дитини; свідоцтво про шлюб; фотокартку.

Отже, враховуючи те, що відповідно до положень діючого законодавства України паспорт громадянина України для виїзду за кордон є належним документом, який засвідчує особу, підтверджує громадянство України та підтверджує вік особи, а місце реєстрації особи в с. Хотянівка Вишгородського району Київської області підтверджується наданою позивачем довідкою, виданою уповноваженим на те органом, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії з підстав, викладених у рішенні від 15.12.2017 №4428 є протиправною, оскільки така відмова не ґрунтується на нормах та вимогах чинного законодавства.

При цьому, суд звертає увагу на те, право ж на пенсію є конституційним правом кожного громадянина України.

Відсутність законодавчо встановленого механізму призначення пенсії у зв'язку з виїздом громадянина України на постійне місце проживання за кордон не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, що встановлений статтею 46 Конституції України.

Тобто, позивач, що має постійне місце проживання у Федеративній республіці Німеччина, має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Пунктом 1.7 Порядку № 22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Тому, позивачу слід призначити пенсію з07.12.2017, тобто з дати її звернення до відповідача за призначенням пенсії.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1409,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями від 02.02.2018 №0.0.955147742.1 та від 06.02.2018 №0.0.957302731.1.

Також, позивач, при зверненні до суду користувався професійною правничою допомогою, про що свідчить договір від 29.01.2018 №29/01/18/2 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та ордером серії КС №222805.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п'ятою цієї ж статті закріплено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Правомірність надання ОСОБА_2 юридичних послух позивачу підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №5033/10.

Судом встановлено, що на виконання вимог договору від 29.01.2018 №29/01/18/2 складено акт здачі-прийняття робіт від 29.01.2018 та здійснено розрахунок за надані послуги у сумі 2500,00 грн., що підтверджується квитанцією від 01.02.2018 №ПН2315.

При цьому, суд зазначає, що клопотань з приводу зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідачем не заявлялось.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1.

3. Зобов'язати Вишгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, з моменту її звернення, а саме з 07.12.2017.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 3909 (три тисячі дев'ятсот дев'ять) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Межигірського Спаса, буд. 6, код ЄДРПОУ 41249250).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.