Ухвала суду № 73809474, 03.05.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про самовідвід судді

03 травня 2018 року м. Київ № 810/1076/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши заяву про самовідвід в межах адміністративної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду в порядку оскарження рішення податкового органу від 03.08.2017 р. №4999/10/10-13-11-02 та з вимогою зобов'язати відповідача прийняти податкову декларацію з ПДВ за липень 2017 р. з введенням її даних до інформаційної бази ДФС України.

Крім зазначеного, у поданій заяві, з посиланням на Конституцію України, Закон України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI, наполягає, щоб розгляд і вирішення його справи здійснювався судом у складі суддів, які були призначені чи обрані після 30 вересня 2016 року за поданням Вищої ради правосуддя Президентом України за результатом конкурсу.

Позивач також попереджає, що розгляд і вирішення даної справи іншим складом суду, який не підпадає під визначення ст.52 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", незважаючи на результат прийнятого рішення, буде предметом перегляду Конституційним Судом України та Європейським судом з прав людини та звертає увагу, що судді КОАС намагаються свавільно примусити його вчинити те, що не передбачено законом з одночасним висловленням сподівання на очищення та оновлення судової системи.

Дослідивши зміст поданої заяви, аргументи позивача, матеріали справи, суд вважає за необхідне скористатися наданим йому ч.1 ст.39 КАСУ правом на самовідвід, з урахуванням такого:

Брагіна О.Є. була обрана на посаду судді Київського окружного адміністративного суду безстроково постановою Верховної Ради України від 18.04.2013 №211, тобто до 30.09.2016.

За приписами п.4 ч.1 ст.36 КАСУ, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи та підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його безсторонності та об'єктивності.

Відповідно до ч.1 ст.39 КАСУ, за наявності підстав, передбачених у ст.ст.36-38 КАСУ суддя зобов'язаний заявити самовідвід

У Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожній особі гарантується право на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст. 6). Водночас з прийняттям ЄСПЛ нових рішень постійно поглиблюється тлумачення п. 1 ст. 6 Конвенції, що з урахуванням проблем, пов'язаних з належним розумінням оціночних категорій «незалежний» і «безсторонній» суд у вітчизняному праві, потребує відповідного нового аналізу для застосування. Чітке розуміння сутності вказаних категорій при відводі (самовідводі) судді є запорукою забезпечення справедливого і законного складу суду.

Юридичний зміст оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб'єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.

Критерієм суб'єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його неупередженості.

Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ дефініція «незалежний суд» означає насамперед «незалежний від виконавчої влади і сторін у справі» (див. напр.: Ringeisen v. Austria judgement of 23 June 1973, Series A, No. 16, p. 95), має поліелементну структуру та передбачає обов'язкове врахування таких складових як: спосіб призначення суддів і позбавлення їх повноважень; строк перебування їх на посаді; наявність гарантій проти будь-якого тиску, зокрема, належний рівень матеріального забезпечення, наявність у цієї інституції зовнішніх ознак незалежності.

Тривалий строк здійснення суддею повноважень є певним чином гарантією його незалежності. Так, у справі «Ле Комт, Ван Левен і Де Мейер проти Бельгії» Суд визнав, що шестирічна тривалість строку служби членів Апеляційної ради є гарантією її незалежності.

За загальним правилом неупередженість та безсторонність суду презумується.

Натомість, у світлі останніх рішень Суду критерій об'єктивної безсторонності став пов'язуватися з діяльністю суду, яка забезпечується не лише здійсненням правосуддя, а й зовнішнiм виявом того, що відбувається; створенням достатніх умов для усунення навіть потенційної можливості побоюватися, що суд, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

Разом з існуючими у вітчизняному судочинстві підходами встановлення об'єктивності і безсторонності суддів на основі окреслених у процесуальному законі підстав, ЄСПЛ вимагає брати до уваги дещо ширше коло обставин, в тому числі і зовнішнього характеру, за яких дедалі більше враховуються думки підсудного та сторін у справі, що свідчить про необхідність досягнення відповідності національних принципів правозастосування до західноєвропейських стандартів.

У преамбулі «Бангалорських принципів поведінки суддів» йдеться про те, що «компетентність, незалежність і неупередженість судових органів має велике значення у питанні захисту прав людини, оскільки здійснення всіх інших прав цілком залежить від належного здійснення правосуддя». Тобто, коли немає незалежного суду - можна забути про права людини, бо немає кому їх захищати.

Авторитет судової влади служить загальному зміцненню авторитету влади державної: саме на судову владу покладається місія обмежувати владу державних органів при втручанні останніх у права і свободи людини.

У справі Олександра Волкова Суд піддав сумніву незалежність суддів Вищого адміністративного суду України, який здійснював перегляд постанов Вищої ради юстиції і Верховної Ради України, оскільки ці судді не "змогли проявити належну «незалежність і неупередженість», яких вимагає стаття 6 Конвенції». Це означає, що законодавство побудоване таким чином, що були відсутні зовнішні ознаки незалежності, адже, як відомо, «правосуддя має не тільки здійснитися, але і має сприйматися таким, що здійснилося».

У справі Morris v. the United Kingdom Суд пояснив: «Щодо питання «безсторонності» існують два аспекти: по-перше, суд має бути суб'єктивно вільним від особистої упередженості чи необ'єктивності; по-друге, він має також бути безстороннім з об'єктивної точки зору, для чого він повинен надати істотні гарантії, щоб виключити будь-які обґрунтовані сумніви стосовно цього (Findlay v. the United Kingdom)».

Людина не буде впевнена у правосудді, якщо не довіряє тій особі, яка його здійснює. А довірятиме громадянин суду тільки тоді, коли буде впевнений у незалежності судді під час розгляду справи та усвідомлення неможливості тиску на суд.

При цьому, не виключається суспільна довіра до суду, яка, хоча і не обмежується думкою та ставленням окремих громадян - сторін у конкретних справах.

Консультативна рада європейських суддів у пункті 12 Висновку № 1 (2001) наголошує, що «судовій владі повинні довіряти не лише сторони судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв'язків, прихильностей, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано».

Реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України в процесі діяльності суду є неможливою без забезпечення доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Приймаючи до уваги, що позивач наполягає на розгляді його справи суддями, які були призначені до 30.09.2016 р., у зв'язку з наявним у нього сумнівом щодо зовнішньої незалежності конкретного суді за вказаних підстав, з метою відновлення довіри до судової влади та виключення будь-якого сумніву у його залежності, суд вважає за необхідне самовідвід судді Брагіної О.Є. задовольнити.

Відповідно до ст.41 КАСУ справу передати для визначення судді в порядку ст.31 цього ж Кодексу.

Керуючись статтями 39,40-41, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву судді Брагіної О.Є. про самовідвід задовольнити.

2. Матеріали даної адміністративної справи передати до канцелярії Київського окружного адміністративного суду для визначення іншого складу суду згідно ч.1 ст.31 КАСУ.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Брагіна О.Є.